Підприємство готельного господарства

Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення реальному стану ринкового середовища господарювання (з урахуванням власного потенціалу підприємства). Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень має бути глибока комплексна економічна діагностика підприємства. У ході такої діагностики всі сфери діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату за рахунок оптимально ефективного (у тому числі і з погляду ліквідності, уникнення ризику банкрутства) використання наявних ресурсів, передовсім фінансових.

Діагностика економічної  стійкості займає одно з важливих місць в управлінні сучасними  підприємствами. Дослідженням цієї проблеми присвячені дослідження А. Ковальова, Г. Швиданенко, М. Афанасьєва, Г. Білоконенко, А. Чернявського, О. Недосєкіна, А. Градова, Е. Уткіна, А. Грязнова, В. Кашкіна та інших вчених. Проте, результати роботи попередників не розкривають багатьох питань, є дискусійними, потребують більш детального вивчення окремих аспектів проблеми.

По-перше, поширилась думка про необхідність зміни існуючої системи діагностики діяльності підприємства, щоб, спираючись на кількісні показники аналізу господарської діяльності, інтерпретувати ці результати для вивчення стану підприємства і вироблення коригувальних рішень і/або перегляду цілей і прогнозів подальшого його якісного функціонування [6]. Так, Г. Швиданенко зазначає, що існує дві узагальнені моделі діагностики діяльності підприємств: традиційна, яка базується на даних бухгалтерської звітності, в рамках якої практично здійснюється вимірювання фактичних потоків доходів і витрат, а також відслідковується реально здійснений рух капіталу; та інноваційна (альтернативних можливостей), яка за своєю сутністю відображає зміну аналітичної парадигми діагностики, що зумовлює новий підхід до оцінювання результативності на основі управління вартістю компанії і генерування економічного прибутку [18].

По-друге, практично немає  заперечень щодо циклічності стану  підприємства. Підприємства мають свій потенціал розвитку, свої умови господарювання і, разом з тим, підкоряються закономірностям циклічного розвитку всієї соціально-економічної системи на макрорівні, знаходяться в стані визначеного відношення до загальних циклів економіки, маючи при цьому власні внутрішні цикли розвитку. Зазвичай розрізняють наступні економічні стадії підприємницької діяльності: виникнення, становлення, ріст, насичення, спад, ліквідація [6]. Можливість оцінки фінансово-економічної стійкості існує на усіх стадіях.

По-третє, важливим є визначення показників – індикаторів, що дозволяють оцінити стабільність функціонування та розвитку підприємства. Традиційно стабільність фінансово-економічної діяльності зводиться лише до фінансової стійкості підприємства – це такий стан його фінансових ресурсів, їх розподілу та використання, що забезпечує стійкий розвиток фірми на основі зростання прибутку й капіталу за умови формування достатньої платоспроможності та кредитоспроможності за припустимого рівня ризику [8]. В останні 10-15 років (з початку 90-х років) широке поширення в США й інших країнах одержала так названа збалансована система оцінних індикаторів (The Balanced Scorecard – BSC), яку можна розглядати як альтернативний підхід до оцінки ефективності діяльності підприємства. BSC відрізняється відходом від традиційного в США акцентування уваги на фінансових аспектах діяльності підприємства, оскільки "базування методики оцінки ефективності діяльності підприємства винятково на фінансових показниках не забезпечує росту майбутньої економічної цінності організації" [6].

В-четвертих, існує проблема оцінки ефективності як критерію стійкості підприємства. Американський дослідник Д. Скотт Сінк стверджує, що існують щонайменше сім різних, але не обов'язково взаємовиключних критеріїв результативності організаційної системи: дієвість (effectiveness) – ступінь досягнення системою поставлених перед нею цілей, ступінь завершення "потрібної" роботи; економічність (efficiency) – ступінь використання системою "потрібних" речей (ресурси, що підлягають споживанню/ресурси, фактично спожиті); якість (quality) – ступінь відповідності системи вимогам, специфікаціям і чеканням; прибутковість (доходи/витрати) [profitability (benefit/burden)] – співвідношення між валовими доходами (у ряді випадків – кошторисом) і сумарними витратами (у ряді випадків – фактичними витратами); продуктивність (productivity) – співвідношення кількості продукції системи і кількості витрат на випуск відповідної продукції; якість трудового життя (quality of work life) – це те, яким образом особи, причетні до системи, реагують на соціально-технічні аспекти даної системи – важливий критерій здатності організації ефективно функціонувати; упровадження нововведень (innovation) – це процес, за допомогою якого ми одержуємо нові, більш зроблені товари і послуги.

Поглиблення досліджень в зазначених аспектах проблематики буде сприяти удосконаленню діагностики економічної діяльності підприємств.

Таким чином, можна стверджувати, що економічна діагностика в сучасних умовах повинна стати головним інструментом в управлінні витратами ГК "Русь", в управлінні ефективністю виробництва. З цією метою економічна діагностика повинна чітко та об’єктивно визначати:

по-перше, ступінь відхилення фактичних показників від заданих, планових, середніх, еталонних, нормативних і т.д.;

по-друге, визначення причин, що обумовили ці відхилення як в позитивну сторону (для подальшого їх розвитку), так і в негативну (для усунення їх дії у майбутньому);

по-третє, визначення загального „діагнозу" і встановлення осіб, відповідальних за відхилення з метою розробки заходів для подолання негативних явищ і тенденцій.

Сучасний етап розвитку нашої держави зумовлює високі вимоги до оцінки ефективності функціонування економічних систем різних рівнів. Але основна увага приділяється саме підприємству як первинній, основній, самостійній ланці народного господарства, що створює конкретні економічні блага, а отже, є першоосновою національного багатства України.

Вивчення досвіду трансформаційних процесів у нашій державі свідчить передовсім про надто велику кількість  економічно недоцільних бізнес-проектів. Звичайно, не останню роль у невдачах вітчизняних і зарубіжних бізнесменів відіграє постійна нестабільність зовнішнього середовища господарювання, але внутрішні чинники також не слід ігнорувати. Якнайповніше уявлення про ситуацію на підприємстві можна отримати лише за допомогою комплексної діагностики його виробничо-господарської діяльності. Для подолання хоча б частини дестабілізуючих факторів доцільно підняти економічну діагностику підприємств на якісно новий рівень.

Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення реальному стану ринкового середовища господарювання (з урахуванням власного потенціалу підприємства). Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень має бути глибока комплексна економічна діагностика підприємства. У ході такої діагностики всі сфери діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату за рахунок оптимально ефективного (у тому числі і з погляду ліквідності, уникнення ризику банкрутства) використання наявних ресурсів, передовсім фінансових.

Процес діагностики – це не одноразова дія, а постійна систематична діяльність, ефективність якої значною мірою обумовлюється нагромадженим досвідом. Основним завданням економічної діагностики є системна оцінка результативності господарської діяльності за кілька періодів, виявляння факторів, які позитивно чи негативно вплинули на неї, а також визначення реальної фінансової стійкості підприємства в цілому чи окремих аспектів його плато-, кредитоспроможності, інвестиційної привабливості тощо.

Діагностичний підхід, перш за все, передбачає визначення характеру  порушень сфери господарської діяльності, в якій відбуваються відхилення від  нормальної відносної динаміки різних процесів, які виражаються через темпи змін відповідних показників.

Як ми знаємо керування  організацією неможливо без розуміння  мотивів поводження співробітників. Перед адміністративним менеджером поставили задачу підвищити продуктивність праці персоналу. Провівши досліди адміністративний менеджер прийшов до висновку, що умови роботи персоналу задовільні. але у персоналу не було стимулу працювати з більшою ефективністю, тому що не було ні якої системи заохочення.

Після досліджень адміністративний менеджер прийшов до висновку, що необхідно розробити нову систему мотивації персоналу для підняття ефективності праці на підприємстві.

Як ми знаємо, мотивація  являє собою довгостроковий вплив  на робітника з метою зміни  по заданих параметрах структури ціннісних орієнтації й інтересів, формування відповідного мотиваційного ядра і розвитку на цій основі трудового потенціалу. При цьому ми повинні розуміти, що мотивація - це процес свідомого вибору людиною того або іншого типу поводження, обумовленого комплексним впливом зовнішніх (стимули) і внутрішніх (мотиви) чинників.

Стимулювання є орієнтацією  на фактичну структуру цінностей  малого підприємства й інтересів  робітника, на більш повну реалізацію наявного трудового потенціалу. Воно повинно відповідати потребам, інтересам і спроможностям робітника.

Для підвищення ефективності стимулювання, міри морального впливу повинні підкріплюватися матеріальним заохоченням.

Матеріальне стимулювання. На мою думку в даний час  однієї з найбільше ефективних форм стимулювання є оплата праці.

 ВИСНОВКИ

Об’єктом дослідження  ГК "Русь", який розташований в самому центрі Києва та ідеально підходить як для ділової поїздки, так і для відпочинку. Готель знаходиться на вул. Госпітальна, 4, всього в кількох кроках від Хрещатика. Система управління процесом обслуговування ГК "Русь" складається з етапів бронювання, прийому та реєстрації, поселення, обслуговування та виїзду гостей.

Матеріально-технічна база підприємства: адміністративні приміщення, приміщення вестибюльної групи, приміщення житлової групи та приміщення масового обслуговування. Матеріально-технічне оснащення номерного фонду складає: ліжко, TV, DVD, туалетна кімната з душовою зоною, холодильник, система освітлення, трюмо, стіл, шафа, диван, стільці, крісла, система кондиціонування. Також наявні: картини, телефон, іnternet, системи пожежогасіння, попарної сигналізації та оповіщення про пожежу. Система управління якістю в ГК "Русь" реальна і ефективна, оскільки вона побудована з урахуванням механізму дії вищенаведеної моделі і класифікації важливості елементів обслуговування.

Підприємство знайшло  підхід до розуміння якості результату, в першу чергу, у задоволеності  споживача – гостя або корпоративного клієнта ГК "Русь". Готель застосовує поняття комфорту для гостя, як ключового інструменту задоволення його потреб та виділяє такі основні їх види: інформаційний комфорт, економічний комфорт, естетичний комфорт, побутовий комфорт, комфорт безпеки та психологічний комфорт.

Отже вивчення діяльності ПГГ допомагає доцільно оцінити ефективність функціонування підприємства, зрозуміти стратегічну позицію підприємства в кожному з напрямків його діяльності, оцінити сильні та слабкі сигнали, які поступають з внутрішнього та зовнішнього середовища. Інформація, отримана в ході такої діагностики, здійснює неоціниму підтримку керівнику в процесі формування стратегії підприємства.

Список використаної літератури

1. Гостиничный и ресторанный бизнес, 2007, №4, ст.46 – 47
2. Економіка, фінанси, право, 2006 №12, ст. 204 – 27.
3. Маркетинг в Україні, 2007. № 3 ст.45 – 48.
4. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації. Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів. – К. "Кондор" – 2002. – 654 с.
5. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економічна діагностика: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Київ, 2007. – 307с.
6. Ковалев А.И. Організація та управління реструктуризацією підприємств промисловості: Навч. Посібник. – Одеса: ПАЛЬМІРА, 2008. – 316 с.
7. Корецький М.Х., Дігтяр А.О., Дацій О.І. Стратегічне управління. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 240с.
8. Костенко Т.Д., Підгора Є.О., Рижиков В.С., Панков В.А., Герасимов А.А., Ровенська В.В. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.
9. Кузнецова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства.
10. Мних Є.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Підручник – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. – 514с.
11. Мунін Г.Б., Змійов А.О., Зінов’єв Г.О., Самарцев Є.В., Гаца О.О., Максимець К.П., Роглєв Х.Й. Управління сучасним готельним комплексом: Навч. посіб. / За редакцією члена-кор. НАН України, д. е. н., професора Дорогунцова С.І. – К.: Ліра-К, 2005. – 520 с.
12. Мунін Г.Б., Карягін Ю.О., Роглєв Х.Й., Руденко С.І. Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу. Навч. посіб. / За редакцією М.М. Поплавського і О.О. Гаца – К. Кондор, 2008. – 460 с.
13. Нечаюк Л. І, Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Центр навчальної літератури; Київський національний ун-т культури і мистецтв. – К.: Центр Навчальної Літератури, 2003. – 346с.
14. Ресторанне господарство і туристична індустрія у ринкових умовах. – к., 2003. с.141 – 148, 268 – 269.
15. Роглєв Х.Й. Основи готельного менеджменту: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Київський ун-т туризму, економіки і права. – К.: Кондор, 2005. – 408с.
16. Уокер Дж.Р. Введение в гостеприимство: Учебник/Пер. с англ. – М: ЮНИТИ, 1999. – 463 с.
17. Швиданенко Г.О. Діагностика діяльності підприємства: сутність і моделі // Економіка підприємства: теорія та практика: Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції 13-14 березня 2008. – К.: КНЕУ, 2008. – С.96-98.
18. Шегда А.В., Економіка підприємства: Навч. посіб. – К. знання, 2005. – 431 с.