Отчет по производственной практике в кафе

    Основні  фонди підприємства поділяють  на виробничі й невиробничі  основні засоби. Перші включають  основні засоби основного виду  діяльності (промисловості) та інших  галузей народного господарства. Основні засоби основної діяльності  складаються з будівель і споруд, устаткування, інструменту та інших основних фондів. 

Аналізуючи склад  основних виробничих фондів, їх слід поділити на активні й пасивні, визначивши частку кожної групи. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин – нагальна мета кожного підприємства.

     У  сучасних ринкових умовах дуже  важливо звернути увагу на  те, яка частка основних фондів  здана або взята в оренду, яку земельну площу займає підприємство і наскільки доцільно її використовує.

Інвестиційну  діяльність підприємства можна оцінити, вивчивши суми залишків незавершених капітальних вкладень і устаткування, які числяться на бухгалтерському  балансі (форма № 1), можна також поцікавитись, за рахунок яких коштів вони здійснюються (форма № 3, розділ 4 річного звіту), нарешті, чи є у підприємства довгобуд, якої він давності тощо.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних розділу І активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як допоміжні можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення основних засобів, показники вікового складу устаткування. Повсюдне погіршення цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на підприємствах країни, відсутністю коштів для фінансування цих потреб. До того ж спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що спричиняє неконкурентоздатність продукції більшості підприємств.

Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають  на увазі насамперед їх фізичний знос. Проте не слід забувати ще й про  моральне старіння фондів, яке набагато погіршує становище.

4.Інноваційна діяльність підприємства

 Сьогодні  інновації стають ключовим чинником  розвитку для більшості підприємств.  Характерною є зростаюча кількість  наукових праць, де досліджується  інноваційна діяльність. У більшості  з них акцент робиться не  на ціновому механізмі конкуренції, а на інноваційних процесах, пов'язаних з поліпшенням всього виробничо-господарського потенціалу підприємства. Ось чому вітчизняні вчені намагаються обґрунтувати національні інноваційні пріоритети, знайти дійові механізми залучення й ефективного використання інновацій. Однак масштаби та рівень наукової розробки зазначених проблем залишаються недостатніми.

Так, на наш погляд, недостатньо опрацьовані вітчизняними вченими питання економічної  оцінки інноваційних процесів, що може призвести до впровадження у виробництво заздалегідь неефективних інноваційних проектів.

Процес економічної  глобалізації, а також ринкова  орієнтація економіки України вимагають  приведення в дію взаємозалежних техніко-технологічних, організаційно-економічних  та управлінських чинників ефе¬ктивного освоєння у виробництві науково-технічним досягнень. Інноваційний фактор стає вирішальним для виходу національної економіки з депресивного стану, забезпечення її сталого розвитку, зниження залежності держави від критичного імпорту, підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції і активізації експортної діяльності. Принцип поєднання інвестицій з інноваціями має бути головним принципом реструктуризації економіки України та й регіонів, управління нововведеннями у виробничих структурах тощо.

Незважаючи на створений у минулому потужний науково-технічний  потенціал, розповсюдження новин в  Україні в умовах адміністративної системи господарювання гальмувалося відсутністю ефективної мотивації, яку створює лише ринкова конкуренція. За рубежем фірми купують науково-технічні розробки (НТР) в комплексі з відповідними технологіями; устаткуванням, "ноу-хау", матеріалами та інжиніринговими послугами. Вітчизняні науково-дослідні установи (НДУ) поки що не мають достатньої матеріально-технічної бази і досвіду комерційної взаємодії з виробництвом для обслуговування всього інноваційного циклу від ідеї до її комерційного втілення. Тому підприємства змушені купувати на внутрішньому ринку науково-технічної продукції лише ідеї, а потім розробляти технологію, проектувати або купувати відповідне устаткування, освоювати виробництво нової продукції Це значно збільшує тривалість нововведень і гальмує науко¬во-технічний прогрес.

В умовах розбудови  відкритої економіки чітко виявилося, що низький техніко-технологічний рівень обмежує можливості інтеграції національної економіки у світову економіку. Особливістю сучасного періоду є також те, що колишня централізована система управління нововведенням зруйнована, а ринковий інноваційний механізм формується надто повільно. До того ж в Україні, в останні роки XX століття спостерігалися економічна та технологічна криза, зменшеній долі п'ятого та четвертого технологічних укладів та зростання долі третього та реліктового складів, що привело до зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції, втрати Україною позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках. Тому зростає актуальність проблем, пов'язаних із формуванням ефективної інноваційної політики І раціонального інноваційного механізму на всіх рівнях управління національною економікою.

Підприємці повинні  усвідомлювати, що управління нововведеннями є серцевиною підприємницької діяльності, необхідною умовою успішного бізнесу, тому що саме нововведення сприяють підвищенню якості і зниженню собівартості продукції, забезпечують її конкурентоспроможність, а відтак й ефективну присутність підприємств та організацій на ринку товарів і послуг. Фахівці мають оволодіти теоретичними основами, методологією та практичними навичками інноваційного менеджменту, усвідомлювати принципи формування та реалізації державної інноваційної політики, особливості організації інноваційної діяльності в регіонах, основні напрями вдосконалення інноваційної діяльності в окремих галузях економіки, навчитися самостійно вирішувати інноваційні завдання від прогнозування нововведень до їх комерційного використання у підприємницьких структурах.

Науково-технічний  прогрес

Науково-технічний  прогрес (НТП) в буквальному розумінні  означає безперервний взаємообумовлений  процес розвитку науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовному значенні — це постійний процес створення нових і удосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного  розвитку науки і техніки, можна виокремити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а по кожному з них — пріоритети на найближчу доступну для огляду перспективу.

В умовах сучасних революційних перетворень у технічному базисі виробництва ступінь його технічної досконалості та рівень економічного потенціалу в цілому визначаються прогресивністю використовуваних технологій — способів одержання і перетворювання матеріалів, енергії, інформації, виготовлення продукції. Технологія виступає завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних досліджень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва.

В галузі предметів  праці варто виділити такі тенденції  НТП:

1) істотне підвищення  якісних характеристик матеріалів  мінерального походження, стабілізація і навіть зменшення питомих обсягів їх споживання;

2) інтенсивний  перехід до застосування у  все більшій кількості легких, міцних та корозієстійких кольорових  металів і сплавів, що став  можливим внаслідок появи принципово  нових технологій, які у багато разів зменшили вартість їх виробництва; 3) істотне розширення номенклатури та форсоване нарощування обсягів продукування штучних матеріалів з наперед заданими і унікальними властивостями. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

           Загальні висновки 

   За час практики ми оволоділи сучасними методами і формами організації управління в сфері ресторанного бізнесу на базі одержаних теоретичних знань, отриманих у процесі навчання, набуття професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретних ситуацій, що складаються на підприємствах у сучасних умовах.

  У процесі практики ми одержали достатній обсяг практичних знань та вмінь на кваліфікаційному рівні бакалавра.

Зробили оцінку сильних та слабких сторін кафе.

Сильні сторони:

• висока якість обслуговування .
• приємливі ціни.
• доброзичливий персонал.
• місце розташування( за містом на свіжому повітрі).
• висока якість продукції.
• постійний відповідний  контингент  відпочиваючих.
• допоміжна зона відпочинку на теріторії кафе.

Слабкі сторони кафе:

• не високий рівень реклами.
• низькі фінансові можливості.
• невисока кваліфікація та мотивація персоналу.
• відсутність .міського транпорту поруч із кафе.

Розглянули організацію  праці на підприємстві та її структуру.

За час проходження  практики я здобула багато досвіту. Завдяки доброму та уважному колективу кафе мені було легко та цікаво працювати.

Велике спасибі  за підтримку власника та керівника  кафе. 
 
 
 
 
 

Характеристика 

Курносова Вікторія Олександрівна, студентка 5 курсу ЛНУ ім. Тараса Шевченка, спеціальності „готельно - ресторанна справа” , проходила організаційно-технологічну практику з 31 жовтня 2011 р. по 11 грудня у підприємстві  ПП Садлова кафе «Міраж».

 Перед початком  практики студентка пройшла інструктаж  з техніки безпеки.

Виробнича практика проходила під контролем керівника практики від підприємства. Практика проходила згідно з робочою програмою

За час проходження  практики Курносова В.О. проявила зацікавленність роботою підприємства, високий рівень відповідальності та теоретичних знань, особові позитивні якості.

Всі отриманні  завдання виконувались швидко та сумлінно. Властиві для студентки ввічливість, коректність, комунікабельність ,сприяла встановленню доброзичливіх відношен с працівниками підприємства та клиєнтами.

   Під час проходження практики порушень, запізнень, пропусків, шкидливих звичок виявлено не було.

    На  думку керівництва робота студентки  заслуговує високої оцінки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Керівник  практики ________________ (прізвище, підпис)