Особливості регіональних приорітетів і перспективи розвитку туризму в країнах Європейського макрорегіону

      Природа щедро обдарувала цей край - недаремно  зі всього світу їдуть до Ніцци  охочі відпочити на найпрестижнішому курорті Середземномор'я. Жителі Ніцци  вважають, що їх місто має тільки один недолік - тут завжди світить сонце. Навіть взимку на Блакитному березі можна загоряти під ласкавим сонцем. Візит в місто не може обійтися без прогулянки по прославленій Англійській набережній, ні без відвідин численних музеїв, серед яких, - Музей Тера Амата, Музей Массена, присвячений історії і культурі Ніцци, Музей витончених мистецтв, розміщений в особняку княгині Кочубей, Військово-морський музей, примітивного мистецтва ім. А. Яковльовського, Музей нового і сучасного мистецтва і ін. Історичний центр міста хороший як рядовою забудовою, так і пам'ятниками, серед яких виділяються стара приходська церква Св. Мартіна і Августина, барочний кафедральний собор Св. Репарати.

      Потрапивши  в бухту Ангелів, розумієш, що тут  хочеться залишитися назавжди. Звернить увагу, якщо тут відпочиватимете, на відомий всьому світу готель «Негресько» - білосніжний палац, в якому зупиняються бізнесмени і політики, королі і зірки шоу-бізнесу.

      У півгодини їзди від Ніцци розкинулися  Канни - столиця престижного кінофестивалю. Найзнаменитіше місце в Каннах - це бульвар Круазетт, названий так по однойменному мису, що обмежує заливши Ла-напуль зі сходу. На початку прибережного променаду коштує Палац фестивалів і конгресів, де проходить прославлений кінофестиваль, а в його кінці, у туристичного порту Пьер-канто, розбитий обширний парк, цілком, засаджений трояндами. У Каннах є Російська церква Михайла Архангела, на бульварі Олександра III.

      Життєрадісність Італії у поєднанні з французьким  шармом - це Князівство Монако. На площі менше двох квадратних кілометрів зосереджені білосніжні вілли, замки і палаци у стилі барокко. Державна територія розділяється на чотири райони: Монако-віль, стара частина; Кондамін, сучасний діловий і житловий центр; Монте-Карло, з його знаменитим Казино; Фонвьей з розкішним Екзотичним садом [9; 13-14].

      В середині позаминулого століття, коли князівство потрапило під французький  протекторат, для нього насупив  період відносного спокою. В цей  час відбулася політична подія, яка парадоксальним чином позначило  початок його фортуни. Два міста, Ментон і Рокбрюн збунтувалися, вимагаючи відділення від Манако і приєднань до Франції. Для князівства це означало втрату стабільного джерела доходів. Поставлений в скрутне фінансове положення князь вирішив в 1856 році відкрити гральний будинок. Первинне Казино розмістили в самому Монако, але швидкий успіх підприємства виявив невідповідність дуже скромної структури грального будинку і величезного числа його відвідувачів. Тому в 1862 році казино перемістили в район Монте-Карло. Перед Казино, оточеному чарівними посадками, клумбами і газонами, знаходитися ансамбль Спелюге з престижним Центром конгресів Монте-Карло і «Аудиторією»

      Туризм  отримав розвиток у всьому світі, проте в різних регіонах його зростання  було неоднаковим. Так, якщо збільшення об'ємів міжнародного обміну в Європі, Африці і Латинській Америці, включаючи країни Карібського басейну, було на рівні середньосвітових показників, то в країнах Близького Сходу воно перевищувало їх більш ніж в 3 рази, в країнах Південної Азії - більш ніж в 5 разів.

      Країни  Європи і Північної Америки в  останньому десятилітті століття залишилися такими, що ведуть як по прийому іноземних  туристів, так і по напряму своїх  громадян за рубіж. Велике значення для  розвитку туризму має зростання  міського населення, оскільки індустріалізація належить до основних передумов збільшення туристичних поїздок в світі.

      По  виконанню державами - учасниками Усесвітньої  конференції з туризму прийнятих  нею рекомендацій про розповсюдження права на оплачувані відпустки на переважну більшість населення цих країн і надання ефективної допомоги для виїзду в туристичні поїздки соціальним групам з низьким рівнем доходів могли б спричинити якісну зміну структури туристичного попиту. Це привело б до виділення нового сегменту туристичного ринку, який охопив би осіб, що «недавно отримали право на відпустку»; для них було б характерне бажання зробити туристичні поїздки по доступних цінах. 80 - 90-і роки стали переломним етапом в розвитку міжнародних туристичних зв'язків [9; 15-17]. 

2.2. Перспективи розвитку туризму  в Європейськом макрорегіоні

            Усвідомлення людиною  того, що він є громадянином не тільки своєї країни, а й світу, веде до розширення туристичних поїздок, збільшення пропозицій на ринку різноманітних  турів, особливо цільових. На конференції ВТО в Лісабоні за результатами дослідження „Tourism 2020 Vision" проголошені п'ять перспективних туристичних напрямків XXI століття [7; 291]:

      1.  Пригодницький туризм. У світі залишається дедалі менше не досліджених туристами регіонів. Справжніх романтиків приваблюють найвіддаленіші куточки Землі, гірські вершини і морські глибини. Нові туристичні потреби вимагають розробки відповідного туристичного продукту.

      2.  Круїзи. Цей сектор туризму розвивається феноменально швидкими темпами. Якщо в І 997 році на круїзних суднах по морських і річкових маршрутах подорожувало біля 7 млн. чоловік, то вже в 2000 році кількість туристів зросла до понад 9 млн. У світі будується 42 восьмипалубних круїзних теплоходи місткістю до 6200 пасажирів кожен.

      3. Екологічний туризм. Головна мета екотуризму - збереження навколишнього середовища та забезпечення мінімального впливу людини на природу. Можна організовувати як тематичні пізнавальні тури для любителів екотуризму, так і тури для відпочиваючих на курортах, із відвідуванням національних заповідників.

      4. Культурно-пізнавальний туризм. Найбільші потоки туристів, подорожуючих із пізнавальною метою, спостерігаються в Європу, Азію та на Ближній Схід. Для невеликих груп туристів можна організувувати пізнавальні тури у вигляді одноденних екскурсій із відвідуванням пам'ятників культури.

      5. Тематичний туризм. Цей вид туризму передбачає підвищену зацікавленність конкретним явищем, наприклад кліматичними умовами певної місцевості або тематичними парками, як місцями відпочинку.

      За  прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих до 2020 року сягне до 1,6 млрд, осіб у рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 разу порівняно з 2000 роком [8; 225].

      При цьому доходи від туризму, за прогнозами ВТО, у 2010 році складуть 1550 млрд, доларів США, тобто у 3,3 разу перевищать рівень 2000 року, а до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд. доларів США.

      Прогноз найбільш популярних туристичних напрямків  до 2020 р. відображений у таблиці.

Таблиця 2.1.

      [8; 226]

Із таблиці  видно, що при щорічному зростанні  на 8% кількість туристичних прибуттів у Китай досягне до 2020 року 137,1 млн.

      Другим  за популярністю туристичним напрямком  стануть США (102,4 млн.), далі - Франція (93,3 млн.), Іспанія (71,0 млн.), Гонконг (59,3 млн.).

      Щоденні витрати туристів, за винятком коштів на авіа-псревезення, збільшаться до 5 млрд, доларів у день[8; 227].

      Висновки  до ІІ розділу: За прогнозами ВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами-постачальниками туристичних потоків стануть Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія.

      Економічна  відсталість нових політичних структур у Східній Європі є реальним бар'єром для залучення населення цих  країн у міжнародний туризм.  Обсяги туризму між країнами Західної і Східної Європи будуть зростати в основному в напрямку зі Сходу на Захід.

      І все ж таки, разом з економічним  піднесенням країн Східної Європи, розбудовою туристичної інфраструктури, розвитком таранспортних систем, міжнародний туризм для країн, що розвиваються, стане джерелом не тільки надходження іноземної валюти, але і створення нових робочих місць.

      Отже, тенденції розвитку міжнародного туризму  мають позитивний характер. Зростаючий інтерес туристів до іншої культури, велика кількість реклами, доступність  інформації сприяють збільшенню можливостей  спілкування між народами, що дозволяє простим громадянам краще розуміти один одного. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

      Європа  має найбільшу рекреаційну привабливість  у світі. Щороку її відвідує до 60 % усіх туристів нашої планети. Це пов'язано  з просторовою концентрацією  тут природного, культурного, історичного й етнічного розмаїття. Європа — це ніби весь світ у мініатюрі. Традиційними лідерами за кількістю відвідувань в Європі є Франція, Іспанія, Італія.

      У 2000 р. до шістки європейських країн  за кількістю іноземних туристів належали: Франція (74,5 млн), Іспанія (53,6 млн), Італія (41,2 млн), Велика Британія (24,9млн), Німеччина (18,9 млн), Греція (12,5 млн).

      Країни  Західної Європи вирізняються у світі  найвищим рівнем експлуатації рекреаційних ресурсів і найкращою ефективністю їх використання. Попереду всіх тут знаходиться Франція.

      Розглядаючи перспективи розвитку міжнародних  туристських обмінів, слід звернути увагу на чинники, від яких залежить розвиток туризму.

      Тут необхідно відзначити групу демографічних  чинників, куди, перш за все, відноситися зростання народонаселення планети. Внаслідок чого збільшується і світовий туристський потенціал, до туризму виявляють цікавість нові людські ресурси.

      До  групи соціальних чинників, сприяючих  розвитку туризму, слід віднести поліпшення оплати праці і підвищення матеріального забезпечення громадян в індустріально розвинених країнах. Крім того, важливу роль грає збільшення тривалості оплачуваної відпустки, що приводить до збільшення кількості вільного часу у робочих і службовців.

      Особливо  необхідно відзначити політичні чинники. Демократичні зміни, події в країнах Східної Європи в кінці 80-х початку 90-х років XX століття, закінчення «холодної війни» і протистояння між сходом і заходом, розвиток в Росії і Україні ринкових відносин - все це теж зіграло роль в розвитку і розширенні міжнародного туризму. 

Список  використаної літератури

1. Биржаков М.Б. Индустрия туризма: перевозки. – М.: Герда, 2003. – 400с.
2. Биржаков М.Б. Введение в туризм: Учебник. – СПб.: Невский Фонд, 2006. – 512 с.
3. Вавилова Е.В. Основы международного туризма. – М.: Гардарики, 2005. – 160с.
4. Воронкова Л.П. История туризма и гостериимства. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2004. –304с.
5. География отдыха и туризма. – М.: Мысль, 2008. –238с.
6. Історичний розвиток міжнародного туризму  в країнах Європи // Міжнародний туризм. – 2006. – №4. – С. 5-9.
7. Квартальнов В.А. Туризм: Учебное пособие. – Теория и практика туризма. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 672с.
8. Кифяк В.Ф. Організація туризму. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. – 344с.
9. Конверсо К. Лазурный берег. – Милан.: KINA, 2000. – 64с.
10. Курорти Європи // Міжнародний туризм. – 2007. – №3. – С.8-14.
11. Кусков А.С. Рекреационная география: Учебное пособие. – М.: Флинта, 2005. – 493с.
12. Любимов И.М. Общая политическая, экономическая и социальная география: Учеб. пособие. – М.: Гелиос АРВ, 2001. – 336с.
13. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра. – М.: Международные отношения, 2005. – 176 с.
14. Міжнародний туризм: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2008. – 567с.
15. Международный туристский бизнес. – М.: Экспертное бюро. – 645с.
16. Организация туризма: Учеб. пособ. для вузов. – Мн.: Новое знание, 2006. – 640с.
17. Пономаренко Г.Н. Сто лучших курортов мира. – СПб.: ИИЦ Балтика, 2006. – 320с.
18. Рекреационная география: Учебное пособие. – М.: Академія, 2008. – 654с.
19. Рекреационная география: Учебное пособие. – Ростов н/Д.: Феникс, 2007. – 554с.
20. Рекреаційна географія: навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2007. – 435с.
21. Щербакова С.А. Международный туризм: экономика и география: Учеб. пособ. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 144с.
22. Физическая география зарубежной Европы. – М.: Мысль, 2006. – 367с.
23. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія: Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2007. – 312с.
24. www.literus.narod.ru/Bussines/MirEcon/1-g6-2.htm