Особливості регіональних приорітетів і перспективи розвитку туризму в країнах Європейського макрорегіону

Зміст

Вступ

Розділ  І. Теоретичний аспект розвитку туризму  в Європейському макрорегіоні

1.1. Загальна  характеристика Європейського макрорегіону

1.2. Рекреаційно-туристичне господарства країн Європейського макрорайону

Розділ  ІІ. Особливості регіональних приорітетів і перспективи розвитку туризму  в країнах Європейського макрорегіону

2.1. Розвиток  туризму  в країнах Європейського  макрорегіону

2.2. Перспективи  розвитку туризму  в Європейськом  макрорегіоні

Висновки

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

      Актуальність  курсової роботи. Туризм є для багатьох людей невід'ємною  частиною життя для. Туризм походить від французького слова tour - прогулянка. На ринку туристичних послуг можна зустріти різноманітну кількість  турів. Спортивний, діловий, сімейний, екскурсійний, релігійний і ін.

      Європа  найбільш рекреаційне приваблива у  світі, щороку її відвідує до 60 % усіх туристів нашої планети. Це пов'язано з просторовою концентрацією тут природного, культурного, історичного й етнічного розмаїття. Європа — це ніби весь світ у мініатюрі. Традиційними лідерами за кількістю відвідувань в Європі є Франція, Іспанія та Італія. У 2000р. до шістки європейських країн за кількістю іноземних туристів належали: Франція (74,5млн), Іспанія (53,6млн), Італія (41,2млн), Велика Британія (24,9млн), Німеччина (18,9 млн), Греція (12,5 млн).

      Багато  хто помилково вважає, що європейські  країни дуже урбанізіровані і побачити, щось справді цікаве і достатньо стародавніше в його первозданній красі не можливо. Це далеко від правди. У цих країнах навпроти до історичних цінностей відносяться дуже серйозно і дбайливо і практично всі вони знаходяться під охороною і захистом ЮНЕСЬКО.

      Скільки  в Європі держав велика кількість  і у кожного своя історія і  свої визначні пам'ятки. Греція знаменита своїм парфеноном і ерехтейоном, агорой і міфологічними уявленнями. Іспанія - мир прекрасних солодких вин, замків Костілії, країна трьох культур. Швейцарія відома у всьому світі як країна шоколаду, годинника і надійних банків. Місце політичної імміграції революціонерів Росії. Гірськолижні курорти і чистісінькі озера. Швейцарія  - це ще і 600 музеїв.

      Європу  територіально ділять на Східну і  Західну. Історія і культура Східної  Європи дуже близька як Україні так і  Росії. І не дивно, адже в різний час деякі країни входили до складу або Царської Росії, або Радянського союзу.  Тури по Європі це не тільки історичні визначні пам'ятки, але і звичайно і пляж і море і сонце. Франція, Італія, Іспанія, Португалія подарують вам незабутній відпочинок на побережжі.

      Подорож по Європі нікого не залишать байдужим і кожного разу захочеться відкривати знов і знов старі вулиці і райони європейських міст.

Актуальність  курсової роботи:  саме Європа стала колискою туризму, на її частку доводитися майже 2/3 кількості іноземних туристів, таку ж частку в світовому туристському потоці складають європейці, які, як правило, мало виїжджають за межі континенту.

Тема  курсової роботи: Європейський макрорегіон, регіональні приорітети і перспективи розвитку.

Об’єкт курсової роботи: Європейський макрорегіон.

Предмет курсової роботи: Регіональні приорітети і перспективи розвитку туризму Європейського макрорегіону.

Мета  курсової роботи: Розглянути регіональні приорітети і перспективи розвитку Європейського макрорегіону.

Завдання  курсової роботи:

1. Дати загальну характеристику Європейського макрорегіону, а саме визначити її природні ресурси, клімат, пріоритети розвитку;
2. Дати загальну характеристику рекреаційно-туристичного господарства країн Європейського макрорайону;
3. Розглянути регіональний розподіл  і розвиток туризму  в країнах Європейського макрорегіону
4. Визначити перспективи розвитку туризму  в Європейськом макрорегіоні

 
 
 
 
 

Розділ  І. Теоретичний аспект розвитку туризму  в Європейському макрорегіоні

1.1. Загальна характеристика  Європейського макрорегіону

      Європа  – частина світу, утворююча разом з Азією материк Євразія. Площа близько 10 млн. км. кв. Населення 732 млн. чоловік. Омивається Атлантичним і Північним Льодовитим океанами і їх морями. Площа островів близько 730 тис. км. кв. На півострови доводиться близько 1/4 території Європи (Кольський, Скандінавський, Піренейський, Апеннінський, Балканський і ін.).

      Середня висота близько 300 м, максимальна - 5642 м (м. Ельбрус). Найвища гора Західної Європи - Монблан (4807 м). Переважають  рівнини (великі - Восточно-европейськая, Середньоєвропейська, Середньо- і Ніжнедунайськая, Паризький басейн), гори займають близько 17 % території (основні - Альпи, Карпати, Піренєї, Апенніни, Уральські гори, Скандінавські гори, гори Балканського півострова). Вулкани, що діють, є в Ісландії і Середземномор'ї.  
 На більшій частині території клімат помірний (на заході - океанічний, на сході - континентальний, з сніжною і морозною зимою), на північних островах - субарктичний і арктичний, в Південній Європі - середземноморський. На островах Арктики, в Ісландії, Скандінавських горах, Альпах - заледеніння (площа понад 116 тис. км. кв).

      Основні річки: Волга, Дунай, Урал, Дніпро, Дон, Печора, Кама, Ока, Біла, Дністер, Рейн, Ельба, Вісла, Тахо, Луара, Дунай, Одер. Крупні озера: Ладозьке, Онежське, Чудське, Венерн, Балатон, Женевське.

      На  островах Арктики і уздовж побережжя  Північного Льодовитого океану - арктичні пустелі і тундра, південніше - лісотундри, тайгові, змішані і широколистяні  ліси, лісостепи, степи, субтропічного середземноморського лісу і чагарники; на південному сході - напівпустелі.

      У Європі розташовано (повністю або частково) 50 держав. Це Австрія, Албанія, Андорра, Білорусія, Бельгія, Болгарія, Боснія і  Герцеговина, Ватикан, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Гібралтар, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, частина Казахстану, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Македонія, Мальта, Молдавія, Монако, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Російська Федерація (ок. 2/3 території Європи), Румунія, Сан-Маріно, Словаччина, Словенія, частина Туреччини, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Естонія, Югославія (включаючи Сербію і Чорногорію).

      Слід  мати на увазі, що оскільки традиційно географічними межами Європи і Азії вважаються Кавказький хребет і чорноморські протоки, включення Азербайджану, Вірменії, Грузії і Кіпру в список країн Європи грунтується перш за все на політичних, економічних і культурних міркуваннях і не є однозначним.

      Європу  зазвичай ділять на Північну і Південну, Західну і Східну, а також Центральну. Ділення це задоволено умовно, тим більше що тут вступають в дію не тільки чисто географічні, але і політичні чинники. Деякі країни, залежно від «точки зору», можуть зараховуватися до різних груп держав.  
 За радянських часів ділення Європи на схід і Захід мало часто політичне забарвлення – до Східної Європи відносили ГДР, Польщу, Чехословакію, Угорщину, Румунію, Албанію, Югославію і СРСР - країни соціалістичні, або, як їх ще називали, «країни народної демократії». До Західної Європи відносилася решта всіх держав. При цьому Іспанія, Португалія, південь Франції, Італія, Мальта, Кіпр, Греція і Туреччина також називалися Південною Європою, а Ісландія, Норвегія, Швеція, Данія і Фінляндія - Північною.

      Після розпаду СРСР, Югославії і Чехословакії, до Центральної Європи відносять Польщу, Чехію, Словаччину, країни колишньої Югославії, Румунію, Угорщину, Австрію, іноді країни Прибалтики. До Східної Європи - частину Російської Федерації, Білорусію, Україну і Молдавію. До Західної Європи - Великобританію, Ірландію, Францію, Німеччину і др.У деяких джерелах зберігається старе ділення.

      Країни  Європи (без країн колишнього СРСР) займають площу, рівну 487 млн. га, але  на ній розташовуються більше 30 держав з населенням майже 500 млн. чоловік. Європейські країни вельми неоднорідні за природними умовами, по величині і об'єму природно-ресурсного потенціалу.

У надрах Європи зосереджене 12% світового паливно-енергетичного  потенціалу, зокрема 20% світових запасів  викопного вугілля; крупні запаси металевих руд (ртуті, свинцю, цинку і ін.), самородной сірки, калійних солей і ряду інших видів корисних копалини. Але майже всі європейські країни в тій чи іншій мірі залежать від імпорту сировини, особливо паливно-енергетичної.

      У надрах зарубіжної Європи зосереджені різноманітні корисні копалини. Деякі види мінеральної сировини утворюють досить крупні концентрації і можуть повністю забезпечити потреби загальноєвропейського господарства (копалини вугілля, природний газ, ртуть, свинцево-цинкові руди, калійні солі, графить і ін.). Проте велика частина мінеральних ресурсів в Європі кількісно незначна і серед них - нафта, марганцеві і нікелеві руди, хроміти, фосфоріти. Тому Європа у великих кількостях імпортує залізну і марганцеву руді, олово, нікель, уранові концентрати, мідь, вольфрам і молібден, боксити, нафта. Потреба в мінеральній сировині для промисловості Європи продовжує неухильно зростати, хоча масштаби європейського споживання і переробки корисних копалини набагато перевищують її питому сировинну забезпеченість.

      Європа  в цілому зосереджує в своїх надрах близько 1/5 світових запасів вугілля, значних ресурсів природного газу, але Італія, Швеція, Франція, Іспанія, Швейцарія або повністю позбавлені цих видів палива, або забезпечені ними недостатньо. Великобританія вимушена імпортувати боксити, руди кольорових металів; Німеччина - залізняк, природний газ, нафту.

      Територія Європи має в своєму розпорядженні  сприятливі кліматичні ресурси для  вирощування багатьох сільськогосподарських  культур. На території Європи можливе вирощування широкого набору культур помірного і субтропічного поясів: скоростиглих зернових, овочів і травосмесей - на півночі, а на півдні - оливи, цитрусових і навіть бавовника.

      Сухопутна площа Європи (без водоймищ) невелика - 473 млн. га. з яких 30% (140 млн. га) розорано, на 18% територій (84 млн. га) випасаєтся худоба, 33% (157 млн. га) покрито лісами, а решта поверхні - 92 млн. га (19%) - зайнята населеними пунктами, транспортними магістралями, гірськими розробками, скельними виходами, льодовиками.

      Сучасна структура використання земельного фонду Європи складалася впродовж багатьох сторіч, тому вона відображає особливості  історичного розвитку господарства цієї частини світу.

      Землеробське  освоєння території на півночі, в центрі і на півдні Європи істотно розрізняється. Найвищий коефіцієнт землеробського використання (КЗІ) в Румунії, Польщі, Угорщині, на сході Німеччини, Данія - більше 80%. На заході Середня Європи розораних земель менше: на заході Німеччині і у Франції - 50%, у Великобританії - 40, в Ірландії - всього 17% сільськогосподарського фонду. На субтропічному півдні, де рівнин мало, ріллю займають всього 1/3 землі, використовуваної в сільському господарстві. Наприклад, в Італії плантації займають до 17% всіх сільськогосподарських земель, в Іспанії - 16%, в Португалії - 14%.

      Резервів  для розширення площі ріллі в  зарубіжній Європі небагато, по обстеженню ФАО - всього 6 млн га.

      Природні  води - один з найважливіших і  дефіцитніших природних ресурсів Європи. Населення і різні галузі господарства використовують величезні об'єми води, і розміри водоспоживання продовжують збільшуватися. Якісне погіршення вод, обумовлене безконтрольним або слабо контрольованим господарським використанням, - основна проблема в сучасному водокористуванні в Європі.

      Загальні  запаси води, сконцентровані на поверхні або в надрах Європи, досить значительни: їх об'єм наближається до 1 600 тис. км3.

      Сучасне господарство європейських країн щорічно  забирає з водних джерел для потреб промисловості, сільського господарства і для водопостачання населених пунктів близько 360 км3 чистих вод. Потреба у воді і воді споживанні неухильно зростає у міру зростання населення і розвитку економіки. По розрахунках, тільки на початку XX ст. промислове водоспоживання збільшилося в Європі в 18 разів, значно випередивши по темпах зростання виробництво валового національного продукту.

      Країни  Європи мають в своєму розпорядженні  достатньо високий агропріродним  потенціал, оскільки розміщуються в  помірному і субтропічному географічних поясах, володіють сприятливими термічними ресурсами і влагообеспеченностью. Але підвищена щільність населення, властива Європі у всі історичні епохи, сприяла давньому і інтенсивному використанню природних багатств Невисока родючість спонукала європейців звернути увагу на розробку різних способів поліпшення грунтів і підняття їх природної родючості. Саме у Європі народилася практика штучного поліпшення хімічного складу грунтового покриву за допомогою органічних і мінеральних добрив, розроблялися варіанти систем сівозмін і інші агротехнічні заходи.