Культурно-познавательный тур в Испанию

      Значна  і постійна кількість паломників вплинула на життя населення міст вздовж Шляху Святого Якова. Будувалися монастирі, церкви, таверни, якими також опікувалася церква, мости, облаштовувалися дороги, розвивалася торгівля. Мандрівників треба було розміщувати на ночівлю і харчувати. Монастирі та придорожні таверни процвітали: перші пропонували нічліг і поклоніння менш значним, але шанованим святиням, другі – пригощали простими стравами.

      Сформувався особливий тип паломницької церкви, яка вийшла за рамки тісної романської архітектури, розширила внутрішній простір і, дякуючи особливому плануванню, регулювала значні людські потоки[18].

      Паломництво до Сантьяґо-де-Компостела – явище унікальне і нині. Але зараз для більшості з тих, хто обирає цей шлях, який перетворився на популярний туристичний маршрут, головним спонукальним мотивом до подорожі є власне дорога, яку бажано пройти пішки. Під час мандрівки на першому плані є емоції, враження, знайомства, випробування власних сил, пошук внутрішньої гармонії чи спокою, а поклоніння мощам Святого Якова перетворюється на другорядну мету. Такі трансформації у розумінні паломництва розпочалися з ХІХ ст., із часу повторного «відкриття» Шляху Сантьяґо-де-Компостела після майже 300-річного забуття[16].

РОЗДІЛ 2.МЕТОДИКА РОЗРОБКИ ТУРУ ТЕРИТОІЄЮ ІСПАНІЇ 

      2.1.Характеристика траси маршруту 

      Тур – це складена з урахуванням індивідуальних побажань програма,

призначена  задовольнити мету подорожі туриста, і  комплекс заходів по її реалізації, який включає надання послуг гостинності (розміщення, харчування, транспортне  та екскурсійне обслуговування), додаткових послуг з організації дозвілля тощо. Таким чином, тур на ринку послуг виступає продуктом ринкової діяльності суб’єктів туристичного ринку. Цей продукт завжди комплексний, складний, багатокомпонентний, підвладний коливанням попиту, впливу моди, кон’юнктури світового ринку та інших чинників [12].

      Перелік об’єктів, які відвідають туристи під час подорожі: Мадрид –столиця і найбільше місто Іспанії, розташований в самому центрі країни.Місто займає площу в 607 кв.км. Серце Мадрида Ла-Пуерта-дель-Соль (Ворота сонця) овальна площа, оточена будівлями XVIII ст. Звідси починається відлік кілометрів по іспанським дорогах, тут знаходиться центральний вузол метро, а бронзовий ведмідь у суничного дерева – символ міста. У новорічну ніч люди збираються на цій площі, щоб по іспанської традиції з'їсти 12 виноградин і попрощатися зі старим роком[8].

        У Мадриді знаходиться найбільший  в Європі королівський палац.  Його будівництво почалося в  1734 р. за проектом італійських  майстрів Сакетті і Сабатіні. Наполеон, побачивши цей палац,  заявив, що він розкішніше, ніж його паризький Тюїльрі. Король Альфонс XIII був останнім, хто жив у цьому рукотворному чудо (до 1931 р.). Правляче нині королівське подружжя мешкає в більш скромному палаці, а цей використовують для представницьких цілей.

      Палац розташований серед розкішних садів Кампо-дель-Моро. У ньому більше 2000 кімнат і залів, загальна довжина його стін перевищує 500 м. Під час екскурсії по палацу можна побачити безліч багато прикрашених фламандськими та іспанськими гобеленами і цінними годинами приміщень. Серед них – розкішний Тронний зал з стельової фрескою Тьєполо і сучасними тронами короля Хуана Карлоса і королеви Софії, офіційна Трапезна, розрахована на 145 гостей, зал Гаспаріні в стилі рококо, Королівська Збройова – величезний зал із колекцією різноманітної зброї, серед якої – меч Сіда і обладунки Карла V. Цікаві Королевська Бібліотека та Королевська Аптека зі склянками, повними екзотичних зілля минулого. Там же розташований музей карет, в якому представлена колекція екіпажів від XVI ст. до наших днів[15].

      Недалеко  від королівського палацу знаходиться  найстаріша частина міста, яку називають «Мадрид австрійців». Поруч розташовуються три зірки Мадрида − три всесвітньо відомих музею: Прадо, Тіссен-Борнемісса і Музей королеви Софії.

      Музей Прадо – головна художня галерея Іспанії і один з найстаріших і найбільших музеїв світу (7000 полотен) – відкрився в 1819 році. У постійній експозиції знаходиться 1500 полотен. Тут можна побачити полотна Хосе Рібери (1591-1625 рр..), Ель Греко, Гойї, Веласкеса, Мурільо, Кано, Сурбарана та інших. Італійське мистецтво представляють Фра Анжеліко, Боттічеллі, Рафаель, Тінторетто, Веронезе, Тіціан і Караваджо. Багата і колекція фламандського живопису, представлена Босхом, Пітера Брейгеля-старшого, Рубенсом. У німецьких залах знаходяться твори Дюрера і Лукаса Кранаха-старшого[13].

      У постійній експозиції Центру мистецтв королеви Софії можна побачити «Герніку» Пабло Пікассо, іспанських авангардистів, Сальвадора Далі, Міро.

      Центр західній частині Мадрида – площа Іспанії. Тут можна побачити будинки цікавої архітектури і багато старовинних вивісок. На площу виходять фасади двох найвищих будівель в Мадриді. У центрі площі в 1928 році встановлено пам’ятник знаменитому письменникові Мігелю де Сервантеса (1547 – 1616) і легендарним героям його роману: Дон-Кіхота і Санчо Панси.

      На  північ від площі Іспанії перебуває Палац Лірія (Білий палац) – велична будівля XVIII ст.

      Площа Пласа-Майор – зберегла пишність XVII ст., Хоча і не є більше центром міста, як у минулі століття, коли тут проходили аутодафе, бої биків і коронації. Широка мощена площа закрита для машин, тут приємно погуляти, посидіти в кафе[9].

      Неподалік розкинувся ринок Сан-Мігель, оточений будівлею початку століття з мереживними  металевими гратами.

      Трохи далі на площі Пласа-де-ла-Вілья знаходиться стара ратуша, перебудована в стилі бароко. У ній можна побачити гобелени з Турнаі і картини Гойї. В кінці вулиці Майор збереглися залишки мавританської міської стіни IX століття.

      Недалеко  від королівського палацу розташована  неокласична базиліка Сан-Франсиско-ель-Гранде, побудована на місці монастиря XIII в., Який, за легендою, був заснований св. Франсиско під час його паломництва до Іспанії. Будівля була закінчено в 1784 р. італійським архітектором Сабатіні. Тут знаходиться рання робота Гойї – його автопортрет з блискучими очима[5].

      Через два квартали на північний схід знаходиться  вишукана готична каплиця Обіспо. Тут же розташована каплиця Сан-Ісідро, яка вважається одним з кращих зразків архітектури бароко в  Мадриді.

      Монастир  Енкарнасьон був побудований поруч з королівським палацом і колись поєднувався з ним переходом. Галерея містить портрети членів королівської сім’ї.

      Поруч знаходиться монастир Дескальсас-Реалес – королівських жебракуючих францисканців. Він був заснований сестрою Філіпа II Хуаном Австрійської та володіє багатьма шедеврами мистецтва, отриманими в дар від сімей монахинь знатного походження.

      У каплиці Сан-Антоніо-де-ла-Флорида  можна побачити роботи Гойї. Після  завершення стельових фресок, що зображують св. Антонія, воскрешує убитого, Гойя був призначений головним придворним художником. Невелика каплиця стала мавзолеєм великого живописця[13].

      Мадрид  славиться своїми розкішними парковими  ансамблями. Парк Буена-Ретіро був закладений в XVII в. при короля Філіпа IV. Там влаштовувалися прийоми на відкритому повітрі, за ставків плавали човни з музикантами. Після смерті Пилипа IV парк прийшов в запустіння, і тільки Фердинанд VII відновив його і відкрив для широкої публіки. Фонтани, статуї і витончений Кришталевий палац надають парку дух королівського саду. Парк Ретіро називають зеленими легенями столиці.

      У Мадриді зосереджена велика кількість  музеїв. Крім уже згаданих Прадо, Тіссен-Борнемісса та Музею королеви Софії, варто відзначити Морський музей, Військовий музей, розташований у палаці XVII ст. (Стелі цієї будівлі розписані Веласкесом), Музей декоративного мистецтва (експозиція перських килимів, завіс, ліжка в стилі бароко з оксамитовими драпіровками, інкрустовані столики, віяла з шовку). Дуже цікавий Музей шинки, в експозиції якого представлені багато сортів іспанської шинки і ковбаси. Муніципальний музей знаходиться в колишній богадільні з ошатним фасадом в стилі пізнього бароко. У XIX в., Коли в моді був неокласицизм, будинок вважався зразком поганого смаку. Пишні ліпні прикраси та скульптури відновлені, і зараз зрозуміло, що вони не застаріли, а просто належать історії. У музеї виставлені експонати з історії Мадрида – від палеоліту до сьогоднішніх днів. Серед основних визначних пам’яток – картина Гойї «Алегорія міста Мадрида», детальний макет столиці зразка 1830 р. і фотографії, перші з яких датуються 1850 Ласаро-Гальдіано − один з улюблених музеїв самих мадридців. Цей палац в італійському стилі початку століття, оточений пишним садом, був приватною резиденцією одного видавця. У 1948 р. він передав в дар уряду Іспанії колекцію предметів мистецтва: вироби з темно-синьої емалі середньовічної, срібні і золоті кубки, церковне начиння, зображення Діви Марії зі слонової кістки XII в. і невелику голову Спасителя. Цікаві також Національний археологічний музей і Романтичний музей[14].

      Толедо  – це місто завжди грало дуже важливу роль в житті Іспанії. Воно було столицею держави, рідним містом для римлян, вестготів, маврів, євреїв і християн. Сьогодні Толедо – невелике провінційне центр (62 тис. жителів). Проте за свою дивовижну красу і багату історію весь старий місто включене до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

      Толедо  розташований в 72 км на південь від  Мадрида, на гранітній скелі, з трьох  боків оточеній ущелиною, за яким протікає річка Тахо. Ворота Бісагра є головним входом в місто і найбільш вражаючими з 9 міських воріт. Зовнішній вигляд Толедо визначається дивовижним явищем: протягом століть тут співіснували різні релігії. Мосарабской стиль архітектури виробили християни, які жили під владою маврів; стиль мудехар відрізняє роботи маврів, що залишилися в відвойованих християнами областях. З десяти єврейських синагог після погромів XIV ст. вціліли лише дві[12].

      Барселона – столиця Каталонії і другий за величиною місто Іспанії. Це місто видатного архітектора кінця XIX – початку XX століть Антоніо Гауді. Найвідоміша його робота – собор Святого Сімейства – став символом Барселони. У цьому місті збереглися і пам'ятники більш давніх епох: Готичний квартал переносить у середньовіччя, а руїни античних стін нагадують про часи панування Стародавнього Риму.

      Бульвар Рамбла. Це серце Барселони і найзнаменитіша пішохідна зона Іспанії.Рамбла бере свій початок у самого порту і тягнеться вгору до площі Каталонії. Її довжина 1 км. На початку бульвару височить колона з бронзовою статуєю Колумба (1888 г), у верхній частині знаходиться єзуїтська церква Маре-Деу-Бетлем (XVIII ст.), А навпроти неї – палац можа (XVIII ст.). Протягом усього бульвару то тут, то там можна зустріти застиглі постаті – на невеликих постаментах в найхимерніших позах завмерли фантастичні персонажі. У перший момент здається, що це скульптури, але варто опустити монетку в спеціальну коробочку, як вони починають повільно рухатися, і тільки тут розумієш, що це живі люди. Таким чином підробляють студенти[8].

      По  праву сторону Рамбла (якщо підніматися  від порту) розташовується Готичний квартал. Це суцільна кам’яна експозиція з вкрапленнями маленьких магазинів, кафе і таверн. Саме тут було закладено старе місто. Його центр утворює мерія і палац уряду Каталонії (XV ст.). Резиденцією каталонських монархів був Великий Королівський палац (XIV ст.) На середньовічній Королівській площі. Особливо красивий тронний зал Тінел (35,5 м в довжину і 17 м в ширину).

      Кафедральний собор Барселони, будівництво якого було розпочато в 1298 р. на місці і з частковим використанням попередніх вестготсько-романських будівель. Основні роботи були закінчені в 1448 році, однак головний фасад добудований тільки в XIX в. У розкішному соборі, присвяченому святій Евлалії, 29 капел, чудові хори, багато прикрашені різьбленням, і головний вівтар. У внутрішньому дворику собору, оточеному критою галереєю, знаходяться гробниці заможних городян, спокій яких «охороняють» гуси. Тут ростуть магнолії, пальми й апельсинові дерева[10].

      Недалеко  від Собору знаходяться палац Льоктінет (XVI ст., Внутрішній дворик в стилі епохи Відродження) і музей Маркеса (створений на пожертви скульптора Маркеса), в якому експонується чудове зібрання скульптур.

      На  виході з кварталу двома гігантськими правоохоронцями підносяться римські вежі воріт єпископа.

      У декількох хвилинах ходьби від готичного  кварталу знаходиться напрочуд гарна  готична церква Санта-Марія-дель-Мар, будівництво якої почалося в 1329 р. і  тривало 50 років, причому була збережена  дивовижна чистота стилю. Ель Борн – простір зі східного боку церкви – з XIII по XVII ст. було місцем проведення турнірів, поєдинків і свят. Будинок № 17 на цій площі – єдиний вцілілий зразок барселонського палацу XIV ст.