Культурно-познавательный тур в Испанию

ЗМІСТ 

ВСТУП                                                                                                                    3

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ІСПАНІЇ                                                         5

1.1.Загальна характеристика Іспанії                                                                     5

1.2.Туристичні  центри Іспанії                                                                              12

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА РОЗРОБКИ  ТУРУ ТЕРИТОІЄЮ ІСПАНІЇ             18

2.1. Характеристика маршруту туру                                                                   18

2.2. Вибір засобів  розміщення                                                                             26

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ТА ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ТУРУ                       30

3.1. Створення  пакету послуг                                                                              30

3.2. Розробка  та розрахунок  туру                                                                       32

ВИСНОВКИ                                                                                                          34

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ                                                                                        36

ДОДАТКИ                                                                                                             39 

 

      

ВСТУП 

      Основним  продуктом споживання ринку туристичних послуг є тур. Тур – це комплекс туристичних благ, послуг та товарів, представлений у вигляді програми, складеної з урахуванням індивідуальних побажань, в межах якої реалізується мета перебування людини поза постійним місцем проживання, і комплекс заходів по її реалізації на відповідному якісному рівні.

Туризм  дуже стрімко розвивається, тому розробка якісних та нових турів, являється  запорукою його подальшого розвитку. Актуальність цієї теми полягає в тому, що кожна туроператорська фірма зацікавлена в тому, що б надавати на туристський ринок конкурентоспроможний продукт. А для цього, співробітникам туристичної фірми треба знати технологію розробки турів.

      Мета  роботи. Метою курсової роботи є розробка туру по Іспанії.

      Завдання  роботи:

• надати загальна характеристику Іспанії;
• надати характеристику траси маршруту;
• розробити туру Іспаніею;
• розрахувати туру «Мадрид та Барселона:пристрасне фламенко ».

      Об’єктом  курсової роботи є культурно-історичні  та природні ресурси Іспанії.

      Предметом дослідження є розробка туру.

      Методи  дослідження вибір, описовий аналіз, систематизація матеріалу, класифікація, узагальнення.

      Наукова новизна роботи полягає в розробці комплексного туру Іспанією.

      Практична значимість Впровадження цього туру туристичними установами дасть можливість для актуалізації туризму Іспанії.

      Структура курсової роботи. Курсова робота складається  із вступу, трьох розділів, висновків, переліку посилань та додатків. Загальний обсяг роботи 30 сторінок друкованого тексту, 5 таблиць, список використаних джерел містить 25 найменувань.

 

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ІСПАНІЇ 

      1.1.Загальна характеристика Іспанії 

      Іспанія офіційно Королівство Іспанія – держава на південному заході Європи. Займає більшу частину Піренейського півострова, Балеарські і Пітіузькі острови в Середземному морі, Канарські о-ви в Атлантичному океані. Іспанія омивається Середземним морем і Атлантичним океаном. По суходолу Іспанія межує з Португалією на заході (спільний кордон – 1214 км), з Францією – по гребенях Піренейських гір (623 км), з Андоррою (63,7 км), з Гібралтаром і з Марокко.

      Походження  самоназви España (а отже, і похідних від нього) є дискусійним. Давньоримська  назва Іберії, Hispania, може походити від терміну Hesperia, яким римляни поетично називали Іспанію. Саме слово Hesperia походить від грецького Εσπερία, тобто «західна країна», «країна сонця, що сідає» (так греки називали Італію). Римляни перенесли цю назву на Іспанію, оскільки вона міститься ще далі на захід від їхньої країни.

      Іспанія – південноєвропейська країна. Вона займає п’ять шостих Піренейського півострова, Балеарські і Пітіузькі острови у Середземному морі та Канарські острови в Атлантичному океані. Піренейські гори важкодоступні та «ізолюють» Іспанію від інших європейських країн, крім Португалії, що займає західну частину півострова.

      За  територією Іспанія є четвертою країною в Європі, після Росії, України і Франції, та є другою за величиною в Європейському Союзі. Іспанія омивається Середземним морем і Атлантичним океаном. По суходолу Іспанія межує з Португалією на заході (спільний кордон – 1214 км), з Францією – по гребенях Піренейських гір (623 км), з Андоррою (63,7 км), з Гібралтаром (1,2 км), з Марокко (м. Сеута – 6,3 км, м. Мелілья – 9,6 км).

      Рельєф  Іспанії різноманітний, тут домінуючу  роль відіграють системи гірських хребтів і високогірних плоскогір’їв. Плоскогір’я і гори складають близько 90% її території. Майже половину поверхні країни займає велике, найбільше в Європі високогірне плоскогір’я – Месета з середньою висотою 660 м над рівнем моря. Месета відрізняється чергуванням плато, висотних брилових хребтів і гірських улоговин. Центральна Кордильєра поділяє Месету на дві частини: північну і південну. Велика частина території Іспанії розташована на висоті близько 700 м. Це друга за висотою країна в Європі після Швейцарії[ 11].

      Завдяки географічному положенню кліматичні умови в Іспанії вкрай різноманітні. Іберійському півострову притаманні три основні кліматичні типи – Континентальний, Океанічний і Середземноморський та ще три не основних, але визначних кліматичних зони – гірського, альпійського і субтропічного типу[ 9].

      Континентальний клімат охоплює більшість півострова Іспанії, він формується завдяки унікальному розташуванню самого півострова та природньо-кліматичних особливостей Центральної Месети, прилеглих до цього плато гір (як на сході так і на півдні), і властивостями території басейну ріки Ебро. Континентальний клімат характеризується широкою амплітудою добових і сезонних змін в температурі, низькою кількістю та нерегулярністю опадів з високим рівнем випаровування, що спричиняє до посушливості. Середньорічна кількість опадів в цілому складає від 300 до 640 мм в рік (більшість провінцій регіону Месети отримує близько 500 мм в рік). На півночі Месети, Центрального плато і в басейні Ебро, є два сезони дощів, один навесні (квітень – червень), а інший восени (жовтень – листопад). На півдні Месети, вологі сезони – весна й осінь, весною лише один місяць – березень, а осінній період загалом середньо-вологий, але навіть у ці вологі сезони, дощі тут нерегулярні і нетривалі. Континентальні зими прохолодні в межах –1 °C (30,2 °F), з сильним вітром і високою вологістю, незважаючи на низький рівень опадів. За винятком гірських районів північного передгір’я Іберійських гір, в холодні періоди мороз та підмерзання є поширеним явищем. Літо тепле і безхмарне, середня денна температура складає; 21 °C (69,8 °F) на півночі Месети і з 24 °C (75,2 °F) до 27 °C (80,6 °F) на півдні Месети, а нічні температури коливаються від 7 °C (44,6 °F) до 10 °C (+50 °F) по всій континентальній зоні. В басейні ріки Ебро (який знаходиться на нижчому висотному рівні), дещо відмінні особливості − дуже спекотно влітку і температура може перевищувати 40 °C (+104 °F). В літку загалом на Центральному плато і Месети та в басейні Ебро вологість найнижча, за винятком району річки Ріо-Ебро, де наявна таки висока вологість[ 12].

      Океанічний  клімат переважає в північній  частині країни (часто називають  «Зелена Іспанія»), від Піренеїв до північно-західних районів півострову, і характеризується відносно м’якою зимою, теплим, але не спекотним літом та, загалом, рясними опадами – близько 1000 мм за весь рік, причому в найпосушливі місяці вище 30 мм за рік. Температура коливається незначно (як на добу так і що сезону), в середньому діапазоні від +9 °C у січні до 21 °C в липні. Стримуючий вплив морських атмосферних явищ на узбережжі, чим дальше в глиб країни та вище в гори півночі Іберійського півострова, тим інтенсивніші температурні коливання. Близькість до Атлантичного океану також впливає на кількість опадів, тому на сході їх менше, аніж на океанічному західному узбережжі. Восени, з жовтня по грудень, найтриваліший дощовий сезон, а липень найпосушливий місяць. Висока вологість і переважаючі фронтальні морські вітри, сприяють формуванню кліматичного явища туману, який є загально прийнятою нормою вздовж всього північно-західного узбережжя, це явище не так часто спостерігається всередині країни (здебільшого на незначних ділянках та ближче до холодної пори року), причиною його відсутності є гори, які стають своєрідним бар’єром для проникнення вологих циклонів зі сторони моря чи океану[ 6].

      Середземноморський  клімат охоплює територію, яка простягається  від Андалузьких рівнин (майже весь південь півострова), уздовж усього південного і східного узбережжя країни аж до Піренеїв (оюмежується гірськими хребтами, що йдуть паралельно узбережжю Середземного моря).

      Гірському типу клімату піддаються ті частини  території Іспанії, що лежать на висотах понад 2000 метрів (здебільшого в провінціях). Тамтешньою особливістю є дуже спекотне літо, а зима тут м’яка та холодна. Дуже сухий тип, практично майже схожий на пустельний, з низькою кількістю опадів до (150 мм на рік) спостерігається в Кабо-де-Гата, це одне з найсухіших місць в Європі[8].

      Найвищим  точкам Піреней і Сьєрра-Невада (що понад 3000 м) характерні альпійські кліматичні особливості.

      Канарські острови знаходяться в субтропічному  поясі. Температура, помірна і стабільна (з 18 °C до 24 °C) протягом року. Що стосується опадів, східні острови є напівпосушливими, західні вологими, з деякими дуже вологих районами у горах Гомера і Ла-Пальми (його ще називають «Лаурісілва»). Крім того, на південному узбережжі Середземного моря (Малага і прибережна смуга Гранади) спостерігається часткове змішання середземноморського та субтропічного кліматів.

      Державний устрій. Іспанія – конституційна монархія. Главою держави є король (Хуан Карлос I), однак реальна виконавча влада належить прем’єр-міністру, який очолює уряд. Законодавча влада здійснюється Генеральними кортесами − парламентом, що складається з Сенату(265 депутатів) і Конгресу депутатів (350 депутатів) [7].

      Іспанія поділяється на 19 автономних областей: Андалузія, Арагон, Астурія, Балеарські острови, Країна Басків, Канарські острови, Кантабрія, Кастилія і Леон, Кастилія – Ла-Манча, Каталонія, Сеута, Естремадура, Галісія, Мадрид, Мелілья, Мурсія, Наварра, Ла-Ріоха, Валенсія, що поєднують 50 провінцій[ 12].

      Кількість населення – проживає близько 44 млн. осіб (приблизно 14 млн. у містах), середня густота населення – близько 90 чоловік на 1 кв. км.

      Міське  населення – 76%. Щільність населення – 79,7 осіб/км².

      Для оформлення туристичної візи до Іспанії потрібно [11] :

      – сплатити консульський збір у розмірі 35 євро;

      – візова заява , що заповнена іспанською мовою;

      – три фотографії паспортного формату;

      – закордонний паспорт;

      – ксерокопія всіх сторінок паспорту громадянина України;

      – страховий поліс, що діє в усіх країнах Шенгенської зони з мінімальним покриттям 30 000 евро;

      –довідка з місця роботи з зазначенням суми заробітної плати за останні 6 місяців ( також при необхідності – копії минулих шенгенських віз)

      – надання заявником фінансових документів, що підтверджують наявність засобів існування ;

      – бронювання готелю чи іншого житла, оформлений на фірмовому бланку (з ідентифікаційним кодом NIF або CIF), підписаний компетентною особою, із зазначенням повної адреси і контактних даних місця проживання в Іспанії;

      – підтвердження забезпечення транспортним засібом (Підтвердження бронювання квитків на літак чи на інший транспортний засіб .)

      При проходженні кордону та митниці  особливих обмежень нема, заборонені до ввозу наркотики та зброя, в  розумних рамках спиртне та табачні  вироби. Готівкові кошти вище 10000 євро необхідно декларувати.

      Своєрідним  «туристичним ресурсом» є іспанська кухня. Вона близька до середземноморської: та ж суміш часнику, маслинової олії, томатів і зеленого перцю, але з відчутним впливом східних традицій. У спадок від арабів іспанцям дісталася любов до прянощів, мигдалю і рису – невід’ємних складових багатьох традиційних страв. Із південноамериканською кухнею іспанська «родичається» через продукти американського походження: томати, картопля, кукурудза, солодкий перець, які потрапляли в Європу через Іспанію. Але про єдину іспанську кухню говорити не можна. Кожен регіон має свої гастрономічні традиції, характерні страви і напої. Та всіх їх об’єднує кілька спільних рис: тушкування м’яса і риби у вині, запікання із овечим сиром, смажіння на грилі, а також широке застосування зелені шавлії і тертих грецьких горіхів[16].