Розрахунок необхідної кількості рухомого складу для перевезення заданих вантажів

Таблиця 2.6  -  Розрахунок передач по прибуттю вагонів на станцію 

     Отже, виходячи з таблиці 2.6 вантажі прибувають на станцію у п’яти подачах, перша  з яких  приходить о 8.00 ранку, остання - о 18.00.

3.  Організація взаємодії автомобільного та залізничного транспорту. Побудова добового плану графіка та розрахунок  вантажних перевезень.

     В курсовому проекті  представлено процес взаємодії автомобільного та залізничного транспорту на заданому вантажному дворі (додаток А). Мною побудовано контактний графік взаємодії  цих видів транспорту на основі розрахунків представлених в  другому розділі.

     Контактний  графік взаємодії автомобільного і  залізничного транспорту являє собою графічне зображення всіх елементів процесу перевантаження вантажів з одного транспорту на інший у реальному масштабі часу.

     Вихідними даними є:

• Кількість навантажених та порожніх вагонів, що прибувають за добу на вантажний двір / відправляються з нього;
• Кількість  вантажних авто;
• Кількість вантажних фронтів та залізничних колій на кожному з них;
• Кількість колій на яких накопичуються залізничні вагони;
• Час на виконання вантажних операцій;
• Час прямування вагонів від станції примикання та час прямування авто до вантажних фронтів;

     Контактний  графік взаємодії автомобільного та залізничного видів транспорту представлений  у додатку В. Кількість колій  на фронтах визначена з розрахунку 50 вагонів на одну колію, кількість  районів завезення/вивезення автотранспортом також приймається рівною 50 машинам на один район. Накресливши контактний графік, я зміг визначити необхідну кількість автомобілів для обслуговування вантажного двору, вона становить 61 транспортний засіб.

     На  основі даного графіку зроблені висновки щодо часу простою вагонів під розвантаження до прибуття, часу простою вагонів під навантаження до відправлення та вагоно-годин простою, розраховані дані наведені в додатку В.

     Взаємодія залізничного та автомобільного транспорту здійснюється за такими напрямами:

• при прямих змішаних залізнично-автомобільних сполученнях, коли перевізний процес, початий на залізничному транспорті, продовжується після перевантаження вантажу на автомобільний транспорт, котрий обслуговує райони, де немає залізниці і вантаж прямує автомобільним транспортом до пункту його перевантаження на залізничний;
• при підвезенні автомобільним транспортом вантажів зі складів відправників на залізничні вантажні станції та вивезенні вантажів з цих станцій на склади одержувачів. В цьому випадку автомобільний транспорт здійснює перевезення вантажів на короткі відстані зазвичай в межах одного великого населеного пункту та його околиць;
• при концентрації вантажних операцій на меншій кількості залізничних станцій. В цих випадках збільшується пробіг автомобілів, але значно зменшуються витрати на станціях, закритих для виконання цих операцій;
• при передачі дрібних відправлень вантажів на автомобільний транспорт для збору зі станцій залізничних дільниць та розвозу по цим станціям, що звільняє залізничні дороги від необхідності застосування збірно-роздаточних вагонів або збірних платформ з контейнерами, прискорює доставку вантажів та скорочує витрати;
• при здійсненні автомобільними господарствами транспортно-експедиційних операцій в пунктах відправлення вантажів залізничною дорогою та в пунктах прибуття вантажу. В даному випадку автогосподарства звільняють відправника та одержувача від таких операцій, як доставка вантажу, оформлення відправлень, виконання фінансових розрахунків з залізницею тощо.

     Для успішного здійснення технологічної  взаємодії залізничного та

автомобільного  транспорту необхідно укомплектувати на перевалювальних пунктах автомобільний  парк такими типами автомобілів, котрі в економічному та експлуатаційному відношенні в найбільшій мірі відповідали б структурі вантажів, що перевозяться.

     Насичення вантажного автомобільного парку спеціалізованим  рухомим складом дозволило б  створити автотранспортні підприємства, що забезпечують перевезення певних видів вантажів, що в свою чергу дозволило б підвищити якість цих перевезень, рівень механізації вантажопереробки та зменшити потребу в трудових ресурсах.

     Крім  того, необхідно забезпечити узгоджену  подачу рухомого складу залізничного та автомобільного транспорту в пунктах перевантаження за часом та кількістю вагонів та автомобілів. Для цього доцільно встановлювати в квартальних планах з уточненням по кожному місяцю добові норми передачі вантажів з одного виду транспорту на інший. Такий порядок забезпечує можливість широкого застосування прямого варіанту перевантаження, зменшення простою автомобілів та вагонів, зменшення витрат.

     За  прямих змішаних залізнично-автомобільних  перевезень за одним перевізним документом на станції, що обслуговує пункт перевалки, рекомендується спеціалізувати перевантажувальні колії за родами вантажів та встановлювати стосовно кожного роду вантажів порядок його передачі з одного виду транспорту на інший [15].

     Дуже  важливо збільшити добову тривалість роботи автомобільного транспорту, оскільки в багатьох пунктах автомобілі працюють ще в одну зміну і тільки в деяких в 1,5 – 2 зміни, а залізничні станції, як правило, працюють цілодобово.

     В даний час середньодобова  тривалість роботи вантажного автомобіля на транспорті загального користування складає менше 10 годин.

     Її  збільшенню буде сприяти введення 1,5- 2- та 3-змінної роботи в першу чергу для великовагових автомобілів та автопоїздів і потребує підготовки додаткового контингенту водіїв.

     В нашій державі накопичено досвід з раціонального вибору рухомого складу для перевезення вантажів залізничним та автомобільним транспортом. При цьому в ряді випадків розроблено заходи, що забезпечують раціональне використання залізничного та автомобільного транспорту під час перевезення вантажів.

     Рівень  використання рухомого складу в часі, а також за вантажопід’ємністю та місткістю багато в чому залежить від рівномірності перевезень. Проведення досліджень з визначення величин  коливань обсягів перевезень в залежності від дня неділі та часу доби та отримання результатів сприяло оптимізації розподілу рухомого складу по пунктам навантаження, а також розробці економіко-математичної вантажів в місцевому сполученні. Її реалізація дозволяє збільшити обсяг перевезень приблизно на 10%.

     Однак, для досягнення такого ефекту необхідними  є організаційні зміни в управлінні місцевими перевезеннями. Створення  об’єднаних диспетчерських пунктів  обох видів транспорту[16].

   4. Митне оформлення  вантажних перевезень

     Пропуск через державний автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється у автомобільних пунктах пропуску через державний кордон, або поза пунктами пропуску у таких випадках, які передбачені частиною третьою статті 5 Закону України "Про прикордонний контроль", та на території суміжних держав у порядку, передбаченому статтею 26 Закону.

     У разі в’їзду (прибутті) осіб, транспортних  засобів і ввезення товарів в  Україну здійснення їх контролю розпочинається прикордонним контролем і закінчується митним контролем, у разі виїзду і  вивезення товарів з України - розпочинається митним контролем і закінчується прикордонним контролем.

     Коли  автотранспортний засіб в’їжджає на територію пункту пропуску, представники  адміністрації порту, аеропорту  прикордонної залізничної станції  чи перевізників які здійснюють рейсові  або позарейсові перевезення  інформують  про це органи охорони державного кордону та  митні  органи.

     Найперше  при в’їзді в пункт пропуску водій  транспортного засобу отримує від  посадової особи підрозділу органу охорони державного кордону контрольний  талон відповідно до обраної водієм смуги руху. Вибір смуги руху здійснюється особою, зважаючи на вимоги законодавства щодо декларування та оподаткування транспортних засобів, товарів, у тому числі і валютних цінностей. В цьому талоні проставляється номер транспортного засобу, його тип та марка, а також кількість осіб, які прямують у транспортному засобі [2].

     Для здійснення прикордонного контролю, митного контролю транспортних засобів, що здійснюють вантажні перевезення  у пунктах пропуску для автомобільного сполучення визначений «червоний коридор».

     «Червоним коридором»  проходять транспортні  засоби ,

• що здійснюють міжнародні перевезення товарів у рамках зовнішньоекономічних договорів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
• що здійснюють перевезення товарів фізичних осіб, які не є суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, в обсягах, що підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та оподаткуванню;
• що використовуються (можуть використовуватися) для перевезення зовнішньоекономічних вантажів та переміщуються порожніми;
• вантажних і вантажно-пасажирських мікроавтобусів;
• легкових транспортних засобів з причепами, що використовуються (можуть використовуватися) для перевезення товарів [3].

     Обсяг та характер процедур прикордонного  та митного контролю визначається посадовими особами митних органів та посадовими особами підрозділу з охорони державного кордону в межах визначеної законодавством компетенції.

     При проходження транспортним засобом  «червоним коридором» транспортний засіб зупиняється поблизу кабіни у якій знаходяться посадова особа  підрозділу з охорони державного кордону та посадова особа митного органу.

     Водій подає для перевірки такі документи: паспортні документи;  свідоцтво  про реєстрацію транспортного засобу і посвідчення водія; документи на право власності та користування транспортним засобом; товаросупровідні документи.

     Пасажири, які прямують на транспортному засобі, особисто подають паспортні документи [4].

     Посадова  особа підрозділу з охорони державного кордону здійснює перевірку паспортних документів у такому порядку:

• оглядає документ, що пред'являється, визначає його вид і відповідність встановленому зразку;
• звіряє фотокартку в документі з особою пред'явника;
• візуально або з використанням технічних засобів перевіряє документ з метою виявлення підробок або їх ознак;
• перевіряє правильність заповнення документів;
• перевіряє відповідность відомостей, зазначених у візі України  або в документі, що підтверджує мету поїздки, іншому пред'явленому документу;
• перевіряє наявність доручень правоохоронних органів щодо пред'явника документа;
• проставляє в паспортному документі, за потреби, відмітки "В'їзд" або "Виїзд";
• заносить відомості про особу до відповідних баз даних [3].