Галузі виробництва непродовольчих товарів

       На  лекалах рукавів наносять лінії  вимірювань верхньої та нижньої частини  рукава, на рівнях лінії окату, ліктя  і низу.

       Лекала  повинні бути виготовлені із точністю до + - 1 мм по кожному зрізу.

       Для отримання лекал деталей чоловічого піджака до основних зрізів деталей  конструкції додають  припуск  – 1 мм; до низу виробу і рукава – 3 мм; для отримання лекал деталей  підкладки – 1 мм. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       3 Технологічний розділ

       3.1 Вибір матеріалів

       Для виготовлення одягу використовується велика кілкість різноманітних матеріалів, які відрізняються структурою, властивостями, способом виготовлення.

       Матеріали, які використовуються при виготовленні одягу, поділяються на текстильні та нетекстильні. Найбільш широко використовуються текстильні матеріали, які виробляють з пряжі та ниток – продукції  текстильних виробництв. Нетекстильні – штучні шкіри, плівки, клеї, натуральні шкіри, та хутро. Всі матеріали, які  використовують в швейному виробництві  при виготовленні одягу, поділяють  на групи за призначенням (основні, підкладкові, утеплюючі, прокладочні, та інші). Для правильного та раціонального використання матеріалів, необхідно знати властивості цих матеріалів.

       Постійно  зростає і поширюється сировинна  база текстильної та не- текстильної  промисловості, обсяг виробництва, якість, ассортимент, значне місце в  яких займають – костюмні тканини, які використовують для пошиття  відомчих, спеціальних, спортивних та масових костюмів. За волокнистим  складом виготовляють бавовняні, вовяні та змішані – шовкові. Тканини  виробляють різними переплетеннями, використовують різні види пряжі  та ниток, різні оздоблення.

      Для масових костюмів тканини повинні  мати красивий зовнішній вигляд, за оформленням та забарвленням відповідати  напрямку моди та сучасному стилю. Тканини  повинні бути зносостійкими та формостійкими, мати міцне фарбування та інерцію  до забруднення; низькі: пілінгуємість, усадку та зминання.

      На  даний час швейна промисловість  виготовляє піджаки для повсякденного  вжитку із костюмних, вовняних тканин. Тому виріб пропонується виготовляти  з вовняних тканин і суміші різних волокон.

      За  способом виробництва вовняні тканини  поділяються на:  конвольні  та

суконні.

         Тонкосуконні піджачні тканини  мають пістрявотканні малюнки  (в клітинку, смужку) які утворюються  вняслідок забарвлення або переплетення (саржевого, діагоналевого, дрібновізерунчастого). За волокнистим складом напіввовняні  тканини (вовняно-нтронові, вовняно-віскозні, вовняно-лавсанові) відрізняються  від костюмних тканин більшою  поверхневою густиною.

       Костюмні  тканини виробляють з одиничної  крученої апаратної пряжі різної лінійної густини дрібновізерунчастим, саржевим переплетенням, переважно  пістрявотканним, меланжевими, рідше  гладкофарбованими.

       У верхньому одязі застосовують підкладку  з метою покращення зовнішнього  виду виробу, добру посадку на фігуру людини, збільшення рівня зносостійкості і покращення експлуатаціійних якостей.

       Для виготовлення підкладок в одязі  використовують шовкові, напівшовкові та бавовняні тканини, або тонкі  гладкі синтетичні трикотажні полотна.

       Їх  виробляють полотняним, саржевим та похідними  від нього переплетеннями.

      За  забарвленням випускають переважно  гладкофарбовані в різні кольори. Залежно від маси їх поділяють  на: легкі, середні, важкі.

      Для деяких швейних виробів, в яких підкладка  виконує також роль утеплювальної  підкладки, може використовуватися  штучне хутро. Існують також спеціальні тканини для виготовлення підкладки  кишень.

      Підкладка у данному виробві виготовлена  із синтетичних лавсанових волокон, полотняним переплетенням. Підкладка  покрщує зовнішній вигляд швейного виробу, забезпечує добру його посадку  на фігурі, надає виробу більш високу зносостійкість та кращі експлуатаційні якості. Підкладка має красивий зовнішній  вигляд і гладку поверхню.

      Для внутрішніх кишень виробу використовують бавовняну підкладку.    

      Прокладкові   тканини   та   матеріали   застосовуються  з  метою   надання  

необхідної  форми та жорсткості окремим деталям  швейного виробу та для зберігання її у процесах експлуатації одягу.

       Матеріали для прокладок дуже різноманітні, за технологією виготовлення, волокнистим  складом, структурними характеристиками, оздобленням та призначенням. Більшість  всіх матеріалів випускають з клейовим

регулярним  покриттям, як того вимагає сучасна  технологія швейного виробництва.

       Для виготовлення прокладок використовують тканини та неткані матеріали.

       Прокладкові матеріали повинні бути малорозтяжними, пластичними, міцними, мати достатню жорсткість, але не бути грубими.

       В данному виробі використовують багатозональні бортові тканини для фронтального дублювання деталей пілочок виробу з метою надання їм необхідної форми та жорсткості. Багатозональні бортові тканини виготовляють з  суміші різних хімічних волокон, відбіленими  або меланжевими за забарвленням, з регулярним клейовим покриттям  лицевої та ворсуванням неробочої  сторонни. Особливістю таких тканин є наявність трьох основних зон, які поєднанні в одному ракурсі  і розташовані в напрямку основи. Кожна зона характеризується певними  властивостями і може відрізнятися від інших волокнистим складом, товщиною, щільністю, переплетенням  та жорсткістю.

       Також використовують дублерин. Його випускають із клейовим покриттям і виготовляють різними за волокнистим складом, структурою, оздобленням та забарвленням. За складом це тканини переважно  з хімічних волокон, однорідні або  змішані: з віскозою, капроновою пряжею та інші. Використовують такі тканини  при виготовленні швейних виробів  за технологією фронтального дублювання деталей.

       Для надання формостійкості окремим  деталям виробу використовують клеєві павутинки. Їх виготовляють із розплаву полімерів методом аеродинамічного  формування.

       Фізико  – механічні властивості прокладочних матеріалів представлені в таблиці 5.

       Таблиця 5 – Фізико – механічні властивості  прокладочних матеріалів для  

                           моделі.

 

       З врахуванням властивостей матеріалів вибирають швейні нитки. Швейні нитки  – це основний вид матеріалу для  з'єднання деталей швейних виробів. Якість швейних ниток характеризується їх міцністю, розтяжністю, пружністю, рівністю, міцністю фарбування, відповідним ступенем білизни, та інше. Швейні нитки повинні  задовольняти такі основні вимоги: бути міцними, мати рівномірну товщину, та ступінь скручування, мати міцне  фарбування, або достатній ступінь  білизни, не мати дефектів. Для зберігання зовнішнього виду та якості виробів  необхідно, щоб нитки за показниками  міцності, розтяжності, усадки, відповідали  властивостям основного матеріалу.

       У виробі, що проектується у дипломній  роботі пропонується використання синтетичних  ниток.

       Синтетичні  нитки виробляють з поліамідних  та поліефірних текстильних ниток. В процесі оздоблення нитки обробляють різними хімічними препаратами  для зниження електризуємості та підвищення термостійкості.

       Показники фізико – механічних властивостей швейних ниток представлені у  таблиці 6. 

       Таблиця 6 – Показники фізико – механічних властивостей швейних ниток.

 

       Також для виготовлення виробу використовують фурнітуру.

       До  одежної фурнітури відносяться  гудзики, гачки, петлі, пряжки, кнопки та застібки.

       Гудзики використовуються для застібання та оздоблення виробу. Асортимент гудзиків дуже різноманітний. Гудзики класифікують за різними ознаками.

       За  призначенням поділяються на: пальтові, піджачні, брючні та інші.

       За  матеріалом: пластмасові, металеві, керамічні, дерев'яні та інші.

       За  зовнішнім видом: круглі, овальні, квадратні, а за забарвленням, будь-якого кольору.

       За  способом прикріплення до одягу гудзики  бувають з двома, чотирьма отворами, з вушком та напівтаємним вушком.

       У данному виробі використана застібка на три гудзики костюмного типу, пластмасові, плоскі, круглої форми  на чотири отвори, світло-сіруватого кольору.

       На  рукаві знаходяться чотири гудзики, такі ж як і на центральній застібці, але діаметер гудзиків менший

       Ассортимент   матеріалів   для   оздоблення   одягу   дуже   різноманітний:

стрічки, тасьми, шнури, мереживо, гіп'юр, бісер  та інше. Матеріали для оздоблення повинні мати сучасне оформлення, високі показники якості (міцність, гнучкість, достатню формостійкість, та довговічність). Відповідати оформленням  та властивостями основному матеріалу, надавати виробу закінчену стилеву  виразність та красивий зовнішній вид.

       У  виробі  використовується   еластична   стрічка   синього   кольору,  яка 

 вшивається  у вигляді канту в шов пришивання  пілочки підкладки до підборта.

       Стрічки – це вузькі смужки різньої ширини, виготовленні переплетенням основних і пітканих ниток. Для виробництва  стрічок широко застосовують бавовняну  пряжу, шовкові штучні синтетичні нитки  різної будови (профільовані , текстуровані). За способом виробництва стрічки  поділяються на ткані, нарізні та в'язані.

       Для більшої формостійкості виробу по ліінії плеча використовують плечові накладки.

       В якості прокладочного матеріалу  під комір використовують нетканий матеріал фільц, виконаний методом  валяння.

 

       3.2 Вибір обладнання  для пошиття і  волого – теплової обробки 

       Швейні  машини, які застосовуються при виготовленні одягу можна поділити на машини загального призначення (універсальні), спеціального призначення і спеціальні напівавтомати.