Галузі виробництва непродовольчих товарів

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Вступ 

       Серед галузей виробництва непродовольчих товарів, однією з найважливіших  є легка промисловість, яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям, а також іншими виробами побутового призначення. Водночас легка промисловість пов’язана з багатьма суміжними галузями та обслуговує увесь господарчий комплекс України. Вона тісно пов’язана з сільським господарством на стадіях первинної обробки сировини та з машинобудуванням й хімічною промисловістю, які постачають їй устаткування барвники.

       У галузі легкої промисловості діє понад 10 тисяч підприємств. Із них: у текстильній промисловості – 2,5 тисяч, виробництві готового одягу та хутра – 6 тисяч, виробництві шкіри та шкірного взуття – 1,5 тисячі.

       З початку 90-х років легка промисловість, як жодна з інших галузей народного господарства України, працює за надзвичайно несприятливих умов що зумовлено  експансією імпортних товарів, яка за останні роки набула загрозливих розмірів.

       На  даний час в легкій промисловості  спостерігається низка серйозних  проблем, які стримують її подальший  розвиток, а саме:

• відсутність пільгового кредитування;
• відтік у галузі фахівців;
• через низьку оплату праці і недостатня купівельна спроможність населення;
• висока собівартість вітчизняних товарів легкої промисловості;
• різке скорочення сировинної бази та повна залежність текстильної промисловості від імпортної сировини.

       Про те на сьогодні можна виділити, як головну  проблему – домінування на внутрішньому ринку імпортованих товарів, без  розв’язання якої неможливий розвиток вітчизняних товарів. При цьому  не ставиться завдання закрити внутрішній ринок для іноземних товарів. Ключовою проблемою є не рівні конкурентні умови на внутрішньому ринку . 

       У розроблених проектах програм розвитку легкої промисловості України передбачено:

• розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях;
• розвивати машинобудування для легкої промисловості, а також механізм відновлення кооперативних зв’язків з країнами СНД;
• залучення іноземних інвестицій, удосконалення маркетингової роботи;
• науково – технічне забезпечення.

       Однією  з основних підгалузей легкої промисловості  є швейна промисловість. Швейна промисловість, як галузь фабрично – заводського  виробництва почала розвиватися  в Україні на початку ХХ-го століття – у Києві, Харкові, Одесі. Розвиток швейної промисловості не можливий без тісних зв’язків з іншими галузями економіки, серед яких важливе місце  посідає текстильна промисловість, сировинна промисловість, машинобудування, устаткування транспорту та торгівлі. Особливо важливе співробітництво  з торгівлею, тому що швейна промисловість  повинна забезпечувати населення  одним з трьох основних елементів  матеріальних благ(їжа, одяг, житло). Постачаючи у торгівельну мережу готові швейні вироби, галузь утворює необхідний товарний фонд певних видів виробів, від кількості та якості яких залежить забезпечення попиту на ринку.

       Зростання товарообігу швейних  виробів  у  значній мірі  визначається об’ємом їхнього виробництва, а  також їх якістю, різноманітністю ассортименту та відповідністю їх напрямку моди.

       Сучасна сировинна база швейної промисловості  включає тканини, штучні шкіри, хутра, підкладочні матеріали та інші. Серед усіх видів сировини, найбільшу питому вагу як за об’ємом, так і за вартістю посідають тканини. Тому основними постачальниками сировини для швейного виробництва є підприємства текстильної галузі, які направляють у швейну промисловість понад  

75% випуску тканин. Швейна промисловість розширює свою сировинну базу за рахунок хімічних матеріалів. Це дає змогу поліпшити споживчі та естетичні характеристики виробів. Тому запорукою підвищення ефективності швейного виробництва єглибоке знання швейних матеріалів та їх властивостей, у відповідності до них режимів обробки матеріалів, волокнистий склад.

       Основними напрямками технічного прогресу у промисловості  в перспективі є широке застосування ЕОМ у процесах розкрою матеріалів для автоматизації операцій складання деталей виробів, синхронізованих з системами подачі, укладки і складання різних деталей виробів, мікропроцесорної технології в швейних операціях. Одержать поширення системи автоматичного моделювання, конструювання і градування виробів різних видів легкої промисловості, застосування модульної технології виробництва готових виробів. Застосування новітніх технологій – це один з найважливіших факторів покращення випуску товарів легкої промисловості. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1 Вибір вихідних даних 

       Значний вплив на формування якості проектних робіт і готового виробу в цілому має правильний і обгрунтований вибір вихідних даних для проектування.

       Так як швейні вироби являються предметом  ринку – необхідно провести чіткий аналіз стану внутрішнього ринку, можливих конкупентів та визначити актуальність виробу певного виду продукції. Вибраний ассортимент повинен задовільняти потреби спожиачів, мати відповідну якість, відповідати певним властивостям і при цьому бути доступним  для придбання і подальшого обслуговування. Саме ці завдання стоять і вирішують  такою системою як маркетинг.

       Маркетинг – комплексний системний підхід до вивчення проблем ринку, що охоплює  всі стадії руху товарів від вивчення попиту на нього до збуту конкретним споживачем.

       Маркетинг означає комерційну або іншу діяльність в умовах ринку.

       Ринок – категорія економічного механізму, яка заснована на обміні продуктами суспільної праці.

       Виникнення  і розвиток ринку та пов'язаного  з ним маркетингу в своїй еволюції пройшли три етапи:

• саомозабезпечення
• децентралізація
• централізований обмін

Кожна з цих систем мала свої закони регулювання  товарообміну, а це означає, для кожної з них були притаманні специфічні ознаки маркетингу, тому теорія маркетингу виділяє три основні концепції  його розвитку:

• маркетинг орієнтований на продукт
• маркетинг орієнтований на споживача
• соціально-етичний маркетинг

       Одним    з  основних   питань   яким   переймається   маркетинг   є    аналіз 

привабливості тих чи інших ринків.

       Основними ринковими індикаторами, які приймаються  до уваги при аналізу ринку  є: попит, пропозиція, ціна, ринок робочої  сили, ціна робочої сили, грошовий ринок, ринок капіталу, валютний курс.

       З точки зору маркетингу попит –  фінансово забезпечена потреба (згода  купити товар за встановленими цінами).

       Для успішного функціонування будь-якого  типу ринку він повинен мати свої організації та установи, які забезпечують його ефективну роботу.

       Аналіз  ринку починається з виявлення  ринкової ситуації, в якій може діяти  підприємство. На ринку мають місце  три класичні ситуації:

• монополія
• олігополія
• конкуренція

       Наступним етапом аналізу є оцінка привабливості  ринку, який передбачає оцінку ринків за такими показниками:

• торгово-політичні відносини на ринках
• можливі обмеження на торгівлю
• рівень конкуренції
• вимоги до якості продукції
• умови збуту продукції
• ефективність реклами
• надійність інформації про ринок

       Одним із основних етапів аналізу ринку  є аналіз конкурентних можливостей  підприємства, що дає змогу оцінити, як власні можливості так і можливості конкурентів, при цьому аналізуються такі економічні показники: обсяг виробництва, обсяг збуту, активи фірми, чистий прибуток, відрахування у фонди, довгострокові  зобов'язання, обсяг капіталовкладень, середні витрати виробництва, оборотні кошти, конкурентоспроможність товару, технічний рівень виробництва, та інші показники. 

       Розвиток  ринкових відносин в Україні базується  на поступовій зміні однієї концепції  на іншу, але чіткої межі у цьому  переході не існує.

       Новостворена  Українська продукція покищо, зорієнтована на задоволення потреб споживача, а  лише деяка її частина відповідає вимогам соціально-етичного маркетингу і є конкурентоспроможною на світовому  ринку.

       Найвищої  ефективності роботи на ринку може досягнути лише те підприємство, яке  працює на основі соціально-етичного маркетингу (передбачає задоволення потреб як конкретного споживача, так і  суспільства в цілому).

       Потреба споживачів задовільняється завдяки  виготовленому товару на підприємстві.

       Товар має дві якості:

• Споживчу вартість – здатність товару задовільняти потреби споживачів, є носієм вартості, а форма її прояву – обміння вартість;
• Обмінна вартість.

       Зокрема швейні підприємства спеціалізуються  на виробництві певних товарів і  їхня діяльність пов'язується з ассортиментною політикою, яку вони проводять на ринку.

       Для ефективності роботи на ринку підприємство повинно систематично оновлюати  ассортимент своєї продукції, шляхом нових товарів. Створення нових  товарів має таку послідовність:

• висунення ідеї;
• вибір перспективних ідей;
• оцінка ідей за критеріями ринку;
• експериментальна розробка нових товарів;
• ринкове тестування товарів з метою їх доробки за побажаннями клієнтів та вивчення попиту;
• серійне виробництво.

       Також велике значення в підвищенні ефективності виробництва є створення конкурентоспроможного  товару. 

       Як  внутрішні так і світові ринки  поступово переповнюються продукцією, і тому збут знаходять лише ті товари, які сприймаються споживачами своєю  користністю та співвідношенням  якості та ціни.

       До  технічних параметрів продукції  відносять її відповідність діючим міжнародним та національним стандартам якості, дизайну, кольорів, упакування.

       До  економічних відносять ціну та можливі  додаткові витрати на транспортування, установку, ремонт. Тому підприємство повинно для підвищення ефективності реалізації товару створити якісну упаковку товару, проводити цінову політику, від якої залежить оцінка попиту та витрат на певний ассортимент продукції, дотримуватись певної збутової політики, який включає прямий, з посередниками, змішаний, проводити методи та засоби заохочення покупців, це: знижки, купони, зразки на пробу, можливість повернення грошей, набір за зниженою ціною, а  також за допомогою реклам.

       Світовий  досвід засвідчує, що ефективний продаж товарів може бути забезпечений лише в умовах, коли споживач розуміє  призначення товару чи послуги і  довіряє товаровиробнику. Такі умови  створюються за допомогою реклами.

       А також одним з основних показників успішної діяльності підприємства на ринку є контроль виробництва  та реалізації продукції, створення  такого товару який користувався б  попитом.

       Попит як і товар з часом змінюється відповідно до свого житєвого циклу (від ранього дитинства до повного  пенсійного), а також , модель споживчого попиту в найбільшій мірі залежить від характеристики суспільних класів (від нижнього до вищого класів).