Галузі виробництва непродовольчих товарів

 

       Продовження таблиці 3

 

       Креслення конструкції виробу представлено на ватмані в масштабі 1:2

       2.7 Перевірка і уточнення креслення конструкції моделі

       Для перевірки правильності побудови креслення конструкції плечового виробу виконують наступні роботи:

1. вимірюють спинку, пілочку і бочок по лінії грудей, талії, бедер і звіряють з заданими значеннями;
2. упевнюються у відповідності довжини бокових ліній спинки і задньої лінії бочка, бокової лінії пілочки і передньої лінії бочка, плечової лінії спинки і плечової лінії пілочки;
3. провіряють, чи сходиться спинка і пілочка по лінії горловини; спинка, пілочка і бочок по лінії пройми і низа.

       Перевірка показала, що креслення виконано правильно. 

       2.8 Вибір і обгрунтуванн засобів конструктивного

       моделювання моделі 

       Моделювання – це зміна ліній основної конструкції  у відповідності з вибраною моделлю. Для побудови будь – якої моделі треба використовувати основні  прийоми моделювання. Цих прийомів є чотири:

1. Перенос виточок;
2. Зміна положення основних конструктивних ліній;
3. Розведення частин деталей одягу для зміни степені прилягання, об’ємності силуетної форми, утворення складок, зборок;
4. Формування нового крою.

       Виточка – це конструктивний прийом, за допомогою  якого плоским матеріалом досягається  об’ємна форма, що повторює форму тіла і  забезпечує

необхідне прилягання до фігури. Основні виточки  відповідають певним випуклим ділянкам фігури. Якщо виріб щільно облягає  фігуру, виточки обов’язкові і  мають максимальну величину. Перенос  виточок являється декоративним прийомом.

       Найчастіше  виточки в чоловічому одязі знаходяться  на пілочках, які переходять в бокові кишені з клапаном.

       На  основі класичної конструкції чоловічого піджака можна створити різні  фасони чоловічих піджаків.

       Вони  можуть бути однобортні, двобортні, застібкою  до верху або з напіввідкритою застібкою, з лацканами і без  лацканів, з коміром і без коміра, з різними кишенями, складками, обробками.

       Лацкани можуть бути з гострими кутиками, або  заокругленої форми, направлені до верхнього  зрізу плеча, або до зрізу пройми.

       Кишені  у виробі прорізні, розміщуються горизонтально, або під нахилом. Кишені можуть бути із клапаном, або без клапана, в  рамку, з лісточкою, з однією обшивкою, або двома.

       Для утримання конструкції виробу відповідно до ескізу, в базове креслення вносяться  такі зміни:

• добавляється припуск на застібку;
• змінюється форма горловини;
• оформляється лацкан, відповідно до ескізу;
• низ виробу викреслюється округлої форми;
• намічається місце розміщення петель.

 
 
 
 
 
 
 

       2.9 Деталювання моделі  і обгрунтування її технологічності

       Під технологічністю конструкції розуміють таке конструктивне рішення виробу, яке дозволяє в умовах масового виробництва при мінімальних трудових і матеріальних затратах забезпечувати ефективне виробництво виробів високої якості.

       При виготовленні виробів технологічних  конструкцій на базі уніфікованої технології, використовуються найбільш досконалі  методи обробки, сучасна техніка  і нові матеріали, утворюються умови  раціональної організації виготовлення і праці. Вироби технологічних конструкцій  характеризуються нарахуванням конструктивної і технологічної сумісності моделей,  широким застосуванням уніфікації, типізації, нормалізації деталей, вузлів, частин виробу, що сприяє збільшенню рівня  механізації і автоматизації  виробництва.

       Конструктивна і технологічна сумісність моделей  виражається в тому, що при утворенні  нових моделей використовується конструкція деталей і вузлів, раніше розроблених і освоєних у  виробництві.

       Стандартизація, виконується з метою правильного  вибору і уніфікації найкращого технічного і економічного варіанта, і з великої  кількості можливих рішень конструкції  для забезпечення високої ефективності.

       Типізація – один із основних методів стандартизації. Типізація передбачає зведення різноманітних конструктивних рішень виробів визначеного виду і їх деталей до найменшої кількості деталей. Типізація необхідна для послідуючої уніфікації і стандартизації деталей і вузлів виробу.

      Уніфікація  – один із важних методів стандартизації, що широко застосовується в усіх галузях  промислового виробництва. Головне  завдання – скоротити кількість  видів виробу і його деталей, вузлів, виконуючих одинакову функцію, звести їх до раціонального мінімуму.

      Конструкція даного виробу є технологічною, завдяки  використанню великої кількості  уніфікованих деталей.

      Деталювання    дає   загальну   уяву   про   конструкцію   моделі  (кількість 

деталей, конфігурацію їх зрізів, місце розміщення членувань, виточок, декоративних елементів, дрібних деталей).

       Деталювання виконується в таблиці 4.

       Таблиця 4 – Деталювання моделі, що проектуються 

 

       Продовження таблиці 4

 

       2.10 Рекомендації щодо оформлення шаблонів робочих креслень модельної конструкції 

       Креслення лекал деталей одягу є технічним  документом, який визначає конструкцію, форму і розміри деталей, технічні умови та їхню розробку, розкрій. В  ході побудови лекал, користуються відповідною  нормативно – технічною документацією.

       Вихідними даними для розробки креслень лекал  деталей одягу є технічне креслення  модельної конструкції, властивості  матеріалів, в яких рекомендовано  виготовляти виріб та вибрані  методи обробки.

      В залежності від застосування лекала розподіляють на контрольні та робочі. Контрольні лекала призначені для контролю робочих лекала. Робочі лекала призначені для розкрою швейних виробів, нормування, перевірки крою. Розробка контрольних лекал має два  етапи.

       Спочатку  розробляють лекала – оригінали, які повністю відповідають оригіналу  зразка моделі базового розміру та зберігають основні і допоміжні  лінії побудови.

       На  другому етапі розробляють лекала – еталони на основі лекал –  оригіналів шляхом їхньої градації на всі розміри і рости, які рекомендовані  для певної повнотно – вікової  групи. Вони призначені для виготовлення зразків – еталонів швейних виробів  та для перевірки точності і якості робочих лекал. Їх виготовляють з  електроізоляційного картону. Робочі лекала виготовляють копіюючи лекала – еталони. Вони призначені для виконання  розкладки при нормуванні витрат матеріалів та для перевірки якості крою.

       До  основних лекал відносяться деталі, що викопійовані  із креслення основи (пілочки, спинки , рукава).

       Похідними лекалами в одязі є ті, які розробляють на базі основних. До них належать лекала деталей із тканини верху (клапани, обшивки, підборт, та інше); деталі підкладки (пілочки, спинки рукава, та інше); деталі прокладок(бортова прокладка та її допоміжні шари, прокладки в низ рукава, в нижній комір, прокладки в лацкани, та інше). 

       Допоміжні – це лекала, які використовуються для уточненя контурів дрібних деталей, а також для намітки місця  розміщення кишень, гудзиків.

       На  лекала еталони основних та похідних деталів і на робочі лекала наносять маркувальні позначення та дані, які  визначають технічні вимоги на технологічну обробку і розкрій матеріалу.

       На  лекала наносять такі дані:

• найменування лекала (оригінал чи еталон);
• найменування виробу (вказується на одній із основних деталей комплекту лекала);
• номер моделі;
• призначення лекала (основні, похідні, допоміжні);
• найменування деталі або код;

 

• кількість деталів крою;

       На  одній з основних деталей пілочки  або спинки додатково вказують:

          1. Рекомендовані  по моделі інтервали зросту  та обхвату грудей;

          2. Номер конструктивної  основи;

          3. Підпис і прізвище  конструктора – розробника;

          4. Дата розробки;

          5. Дата, підпис і  прізвище перевіряючого конструктора.