Галузі виробництва непродовольчих товарів

       На  початку ХХІ століття визначаються наступні тенденції в розвитку чоловічого костюму: звільнення від “ІГА” моди, стирання кордонів між одягом різного призначення, необов'язковість дотримання законів хорошого смаку і правил поєднання різноманітних елементів одягу, кольорів і матеріалів, а також індивідуальність предметного середовища, утворення умов для вільного самовираження кожної людини.

       Стиль ретро та хіпі в чоловічому костюмі  не є дуже актуальним. Він являється  неординарним, характеризує власника як людину, яка полюбляє виразність поміж інших.

       Зацікавленість  суспільства екологічними проблемами, які визвані екологічними та економічними кризми, визвали появу стиля “ретро”, як результат розчарування в успіхах прогреса і ностальгії по ідеальному минулому.

       Стиль хіпі пов’язаний з антивоєнними виступами  проти війни США.

       Великий вплив на формування чоловічого одягу  має жіночий, так як взаємозв’язок  жіночої і чоловічої моди, дає  можливість використання одних і  тих 

       же  матеріалів як в жіночому так і  в чоловічому костюмі. Прояв жіночої  моди на чоловічу виявляється у багато чому: використання сорочок, що щільно облягають в торс, також багато спільного в рішенні форм костюмів спортивного характеру, і встепені прилягання до фігури, а також в характері накладних настрочених деталей, і у використанні фурнітури. Джинсовий стиль також набуває широкого використання як в жіночому так і в чоловічому асортименті.

         Одне із самих затребуваних якостей сучасного одягу-комфортність, яку найкраще утворює трикотаж. Він увіренно завойовує пріоритетні позиції в сучасному одязі. В майбутньому одяг із трикотажу може замінити традиційний англійський костюм, як одяг для роботи, так як соціологи прогнозують зміни в характері роботи в зв’язку з розповсюдженням глобальних комп’ютерних мереж, коли людина зможе працювати вдома, і працювати з персональним комп’ютером. 
 
 
 
 
 
 
 
 

       5 Охорона праці 

       Основні причини виробничого  травматизму і  профзахворювань 

       Впродовж  багатовікової історії людства  проблеми здоров’я та безпеки праці  завжди посідали щільне місце в соціальному  та економічному житті суспільства  і були пов’язані з розвитком  суспільного виробництва та формуванням  суспільного буття. Цілком зрозуміло, що вивченню питань охорони праці  приділялась серйозна увага. Вчені, інженери, лікарі, психологи, представники інших наук та фахів вивчали проблеми створення безпечних та нешкідливих  умов та засобів праці. Тому історично  склалось, що охорона праці як галузь науки виникла на перетині соціально  – правових, технічних і медичних наук, науки про людину. Головними  об’єктами її досліджень є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва, знаряддя праці. На підставі цих досліджень розробляються заходи та засоби, спрямовані на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

       За  розрахунками Німецької ради підприємців  наслідки нещасних випадків коштують у 10 разів дорожче, ніж вартість заходів  щодо їх запобігання. В Україні, враховуючи мізерні витрати на заходи з охорони  праці, ця різниця ще більша. Фахівці  організації праці (МОП) підрахували, що економічні витрати, пов’язані з  нещасними випадками на виробництві, складають більше 1 % світового валового внутрішнього продукту. На ці кошти, орієнтовно, можна забезпечити харчування протягом року близько 75 млн. людей.

       Із  вищезазначеного стає зрозумілим, що охорона праці відіграє важливу  роль як соціальний чинник, оскільки, якими  б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров’я, а тим більше життя  – те й інше дається лише один раз. Необхідно пам’ятати, що внаслідок  нещасних випадків та аварій гинуть на виробництві не просто робітники  та службовці, на підготовку яких держава  витратила значні кошти, але перш за все люди – годувальники сімей, батьки та матері дітей.

       Окрім соціального, охорона праці має, безперечно важливе економічне значення – це й висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та  шкідливі  умови  праці  тощо.  Незадовільний

 ще  стан охорони праці важким  тягарем лягає на економіку  держави. Так в Україні щорічно  майже 17 тис. чоловік стають  інвалідами, чисельність пенсіонерів  внаслідок трудового каліцтва  перевищила 150 тис. чоловік, щорічна  загальна сума виплат на фінансування  пільгових пенсій та пенсій  з трудового каліцтва, відшкодування  заподіяної шкоди потерпілим  на виробництві та інших виплат, пов’язаних із незадовільними  умовами праці, перевищує 1 млрд. гривень.

       Загалом же на сьогодні в Україні стосовно кількості загиблих і травмованих  внаслідок нещасних випадків і аварій склалася така ситуація, що створюється  враження ніби у нас йде тиха прихована  війна, яка за своєю суттю аморальна. Адже для мирного часу така кількість  людських втрат є непомірно високою. Тому питання охорони праці та здоров’я наших громадян у процесі  їх трудової та будь – якої іншої  діяльності повинні стати пріоритетними  та увійти до розряду питань найвищого  державного рівня, оскільки люди, їх життя  та здоров’я є найбільшим багатством будь – якої держави.

       Успішна профілактика виробничого травматизму  та професійної захворюваності можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання прийнято поділяти причини виробничого травматизму і професійної захворюваності на наступні основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні.

       Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони  праці; відсутність контролю; порушення  вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони  праці; порушення технологічних  регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення  норм і правил планово-попереджувального  ремонту устаткування; недостатній  технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням.

       Технічні  причини: несправність виробничого  устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність  захисних загороджень, запобіжних

пристроїв, засобів сигналізації та блокування.

       Санітарно-гігієнічні причини: підвищений (вище ГДК) вміст  в повітрі робочих зон шкідливих  речовин; недостатнє чи нераціональне  освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні  умови; наявність різноманітних  випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни.

       Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок  втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній  роботі.

       Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму  і професійної захворюваності поділяються  на технічні та організаційні.

       До  технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки  безпеки.

       Заходи  з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно-технічні заходи та засоби, що запобігають дії  на працюючих шкідливих виробничих факторів. Це створення комфортного  мікроклімату шляхом влаштування відповідних  систем опалення, вентиляції, кондиціювання  повітря; теплоізоляція конструкцій  будівлі та технологічного устаткування; заміна шкідливих речовин та матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливих  процесів; зниження рівнів шуму та вібрації; установлення раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці  та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування.

       Заходи   з  техніки безпеки   передбачають  систему   організаційних та

технічних заходів та засобів, що запобігають  дії на працюючих небезпечних  виробничих факторів. До них належать: розроблення та впровадження безпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних процесів;

використання  запобіжних пристосувань, автоматичних блокуючих засобів; правильне та зручне розташування органів керування  устаткуванням; розроблення та впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами, принципово нових нешкідливих  та безпечних технологічних процесів.

       До  організаційних заходів належать: правильна  організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалузевих та галузевих нормативних актів  про охорону праці; впровадження безпечних методів та наукової організації  праці; проведення оглядів, лекційної  та наочної агітації і пропаганди з питань охорони праці; організація  планово-попереджувального ремонту  устаткування, технічних оглядів  та випробувань транспортних та вантажопідіймальних  засобів, посудин, що працюють під тиском.

        Найбільш поширеними травмами швейного виробництва вважаються проколи пальців голкою при роботі на швейних машинах, порізи рук при  виконанні розкрійних робіт і  опіки при виконанні волого –  теплової обробки.

        В результаті цього, кожне швейне підприємство проводить  строгий контроль своїх працівників, оскільки підприємства характеризуються прогресивною технологією з комплексною  механізацією та автоматизацією процесів, безперервністю та поточністю виробництва, використанням високовиробничого  та безпечного обладнання, при строгому виконанні технологічного регламенту роботи.

        Найчастіше на підприємствах  діє агрегатно - груповий спосіб виробництва  з пачковою системою передачі виробів, що не тільки підвищує продуктивність праці, але й знижує монотонність та одноманітність праці, зменшує   число   ручних    операцій    для    переміщення    виробів,   що   сприяє  

покращенню  психологічного настрою людини.

        Для полегшення запобігання  травматизму та профзахворюваності на швейних підприємствах регулярно  проводяться такі заходи:

•    По технічним причинам - перевіряється справність обладнання, механізмів, інструменту, недосконалість захисних екранів на напівавтоматах;
•    По організаційним причинам – проводяться інструктажі з питань охорони праці, накладаються штрафні санкції при порушенні вимог інструкції, невиконанні заходів щодо охорони праці, використання обладнання, механізмів, інструменту не за призначенням;
•    По санітарно – гігієнічним причинам – покращення та раціоналізація освітлення, мікроклімату та зниження рівня шумів;
•    По економічних причинах – регулярна виплата заробітної плати, постійне вдосконалення ритму роботи, намагання знизити відсоток понад нормованої роботи, запобігання сумісництву працівників на двох роботах;
•    По психофізіологічним причинам – запобігання помилковим діям працівника внаслідок надмірної важкості і напруженості роботи, монотонності праці, несприятливому мікроклімату в колективі, ретельна перевірка працівника на відповідність його психофізіологічних та антропометричних даних використовуваній техніці та виконуваній роботі.

        Завдяки цим заходам, а також прогресивному обладнанню та устаткуванню травматизм та рівень професійних захворювань на підприємствах  зведено до мінімуму. 
 
 
 
 
 
 
 

       6 Економічна частина

       Планування  праці, заробітньої  плати,

       витрат  на виготовлення швейного виробу.

       6.1 Розрахунок календарного  та ефективного

         фонду часу одного  робітника

       Робочий час – це час, протягом якого працівник  працює на роботі. Нормами встановлено 40 робочих годин на тиждень. Роботи понад встановлену тривалість робочого дня називають понадурочними.

       Таблиця 21 – Загальний річний баланс робочого часу