Становлення та розвиток податкової служби України

Сучасна податкова система  Великобританії складається з п'яти  основних великих груп податків:

- прямі податки на доходи (прибутковий податок, податок з капіталу, податок на спадщину);

- непрямі податки (податок  на додану вартість, акцизи, гербові  податки);

- місцеві податки (податок  на нерухомість та ін.);

- податки на ділову  активність;

- інші податки.

Велику роль у процесі  виникнення системи оподаткування  зіграла «Велика хартія вільностей». Це був договір, який  обмежував  владу королів запроваджувати податки, мав декілька редакцій, в останній з них (1297р.) було внесено пункт, що «податок не може бути установлений без  згоди лицарів та громадян, зібраних у парламенті».

У фіскальному відношенні країна поділена на 15 податкових округів, яким підпорядковані 600 дільниць і 135 центрів  збирання податків. Центральними фігурами податкової служби є збирачі податків і податкові інспектори, які підпорядковані окружним контролерам. Збирачі забезпечують надходження податків, у тому числі  і стягнення в примусовому  порядку, контроль за правильністю податкових зобов’язань здійснюють інспектори.

Посадові обов’язки інспектора на його дільниці полягають у розсиланні платникам нагадувань і бланків  податкових декларацій, у перевірці  декларацій та іншої податкової звітності, у нарахуванні податкових зобов’язань  у випадках неподання належної декларації або неточності даних. У підпорядкуванні  податкового інспектора знаходяться  помічники і клерки.

Оцінюючи британську систему  податкової адміністрації, варто наголосити, що в ній скомбіновані апаратно-бюрократичні й громадські

засади.  Представники громадськості  можуть брати активну участь у  процесі оподаткування, до якого  також залучені парламентські структури. У такій системі оподаткування  платник не пасивний суб’єкт, а активний колега податкового органу. Такий  порядок є ознакою правової держави  і громадянського суспільства, що заслуговує на повагу і наслідування. [13]

Історія державної податкової системи Франції бере свій початок  з 1314 року, від часу проведення станових зборів аристократів (Генеральні штати). Саме тут вперше декларується правило (закон) запровадження податків за законом, а не за рішенням короля. Це стало  нормою справляння податків і мало величезний плив на наступний розвиток податкової системи країни.

Але особливо важким етапом для Франції виявилась відкупна система податків, що передбачала  на договірній основі передачу справляння податків приватним особам, які в  свою чергу вносили передоплату  за обумовлену суму доходу до  державної  скарбниці в обмін на право  навпрямки збирати платежі з  платників податків. Ця система і  стала найбільшою помилкою в історії  адміністрування податків Франції, а відкупники, які виступали посередниками  між державою і платниками, і дії  яких не були на той час законодавчо регламентовані, стали найбільшими казнокрадами та корупціонерами. За оцінками сучасників, у XVIII ст. до державної скарбниці надходила лише половина фактично зібраних податків, решту прибирали до своїх рук відкупники. Вони викликали сильну ненависть. Під час Великої французької революції всіх відкупників було страчено, а відкупну систему скасовано.

У сучасному світі Франція  є однією з провідних країн  та входить  до клубу “Великої вісімки”.

Податкова служба Франції  знаходиться в складі Міністерства економіки, фінансів і бюджету. Адмініструванням податків займається Головне податкове  управління та Головне управління мита та інших надходжень.

Головне податкове управління складається з п’яти відділів:

- відділ підготовки законодавства  у сфері оподаткування;

- відділ загального управління  податками, який займається забезпеченням  акумуляції податкових надходжень  у державному бюджеті;

- відділ розгляду спорів  у функціях якого розгляд скарг  і підготовка матеріалів юридичного  характеру займається;

- функція кадастрової  оцінки та земель, управління  рухомим і нерухомим державним  майном покладені на відділ  у справах земель і державного  майна;

- відділ по роботі з  персоналом.

Головне управління обліку визначає обсяг державних доходів  на основі даних про податкові  надходження, що надходять від управлінь  податків і мита, інших державних  відомств. Чисельність податкової служби складає близько 80 тис. працівників, зайнятих у 830 податкових і 16 інформаційних  центрах. Справляння податків регламентується  Податковим кодексом. При необхідності до податкового кодексу вносяться  доповнення та зміни, що можуть бути спричинені економічним станом країни або змінами  в законодавстві.

Французька податкова  система відома своїм податковим контролем. Зокрема за несвоєчасне  подання декларації податок стягується в повній сумі з одночасним накладанням  штрафу в розмірі 0,75% на місяць (9% на рік), а якщо дохід прихований навмисне з метою ухилення, то штраф складає  від 40 до 80% від суми нарахованого податку. У разі регулярного применшення  доходів податки стягують у безспірному  порядку з рахунків платника, при  серйозних порушеннях податкового  законодавства (фальсифікація документів тощо) передбачається кримінальна відповідальність аж до тюремного ув’язнення. При  цьому у Франції на відміну  від України звинувачення в ухиленні від сплати податків юридичної особи  пред’являють лише керівникові підприємства, а у разі переплати податків відповідна різниця повертається негайно з  відсотками. Списання боргів або податкова  амністія проводиться під час  президентських виборів, один раз у  п’ять років.

Для Франції властиві загальноприйняті у світовій фіскальній практиці санкції  кримінального й адміністративного  характеру за податкові правопорушення.

Податкова система Франції  являє собою дуже своєрідну сукупність податків і зборів. Вона формувалася  багато століть, відображаючи історичні  й культурні особливості країни. Одночасно система має стабільність відносно переліку податків, що стягуються, і зборів, правил їхнього застосування. Ставки ж податків щорічно переглядаються з урахуванням економічної ситуації й напрямку економіко-соціальної політики держави. [14]

Сьогодні навряд чи знайдеш  в країні людину, яка не скаржиться на непомірність податкового тягаря або не бачить в ньому головне  гальмо економічного зростання. У запалі викриттів ми звикли вважати, що високі податки і розвинена економіка  – речі несумісні. Але ж є і  зворотні приклади. Найбільш характерним, напевно, є Швеція, чий соціально-політичний лад не могли чітко охарактеризувати ще радянські політологи: не капіталізм, але і не соціалізм повною мірою.

Ключ до розуміння суті шведської державної моделі лежить саме у податковій системі країни.

До початку 90-х років  Швеція вважалася світовим лідером, як по ВВП, так і за розмірами податкових ставок. Від такого жорсткого податкового  тягаря уповільнилися темпи економічного зростання, знизився рівень конкурентоспроможності шведських товарів на світовому  ринку, скоротилися розміри інвестицій і низку виробництв було перенесено за межі країни. Тому Урядом Швеції у 90-х  роках було проведено податкову  реформу і прийнято серйозні заходи щодо зниження податкових ставок.

Державний сектор в Швеції, тобто національний уряд (держава) і  місцеві органи управління (муніципалітети і обласні ради) має дуже широкий  круг повноважень. Вони включають освіту, працевлаштування і промислову політику, догляд за хворими і літніми людьми, соціальне забезпечення, захист навколишнього  середовища тощо.

Для реалізації цих повноважень  державним органам необхідна  частина загальнонаціональних ресурсів, що отримується ними у вигляді  податків. Тому рівень податків в Швеції досить високий, але не слід забувати, що велика частина зібраних коштів повертається платникам податків у  формі різних виплат і послуг.

Податкові органи Швеції, що складаються з національного  податкового відомства (ДПС Швеції), мають трирівневу систему. ДПС Швеції підкоряється Мінфіну, Уряду країни, але є незалежним від Уряду відомством. Центральному податковому відомству (м. Стокгольм) підкоряються 10 регіональних органів (податкових управлінь) і податкові інспекції (місцеві податкові відділи - інспекції).

У складі регіональних податкових управлінь, очолюваних регіональними  директорами, є спеціальні відділення по роботі з великими підприємствами. Обчисленням і сплатою ПДВ  займаються відділи непрямих податків, у складі яких обов'язково є фахівці  у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкові органи вирішують  не тільки питання оподаткування, але  і ведуть акти цивільного стану, перепис  населення і сприяють забезпеченню загальних виборів.

Податкова система Швеції включає безліч прямих і непрямих податків і зборів. Найбільш важливими  прямими податками є державний  та місцевий прибуткові податки і  державний податок на власність. Прямими податками обкладаються також спадкоємство (мито, що сплачується  спадкоємцем) і дарування.

Всі доходи від непрямого  оподаткування, що фактично поступають в державну скарбницю, мають два  основні джерела: податок на додану вартість і акцизні збори, якими  обкладається ряд товарів. Важлива  роль відводиться таким непрямим податкам, як акцизи на тютюн і алкоголь.

Виходячи з проведеного  аналізу досвіду західних країн  щодо організації податкової системи, можна констатувати, що однозначного копіювання досвіду якоїсь окремої  країни бути не може, оскільки на створення  будь-якої системи, у тому числі і  податкової, має вплив величезна  кількість чинників. Тому можна говорити тільки про адаптацію досвіду  зарубіжних країн в умовах України. [15]

ВИСНОВКИ

Виходячи з поставлених  завдань, мета роботи досягнена. Була проаналізована Державна податкова служба України, її розвиток та становлення, було розглянуто шляхи подальшого розвитку ДПС України, наведено зарубіжний досвід та було досліджено діяльність Державної податкової адміністрації в Донецькій області.

Таким чином, Державна податкова служба (ДПС) України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. ДПС України забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері.

До системи органів  Державної податкової служби України  належать центральний апарат та територіальні  органи державні податкові служби в  Автономній Республіці Крим, містах Києві  та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові  інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах  у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

Головна мета діяльності Державної податкової адміністрації України –  здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Перші кроки до організації  податкової служби в Україні були зроблені ще у 1990 році за часів колишнього СРСР на зорі зародження підприємництва. Державну податкову службу України було створено рішенням Ради Міністрів УРСР від 12.04.90 № 70. У міру розвитку підприємництва в Україні (мається на увазі як збільшення чисельності приватних структур, так і обсягів їх фінансових операцій) податкові органи вдосконалювали свою структуру, методи контролю, а також збільшували чисельність. В серпні 1996 року згідно з Указом Президента України, у складі Державної податкової адміністрації України було створено податкову поліцію, що з лютого 1998 року почала називатися податковою міліцією. За період свого існування податкова міліція підтвердила не лише доцільність утворення її у структурі Державної податкової адміністрації України, але і необхідність подальшого розвитку. За останні роки в державній податковій адміністрації України зроблені значні кроки з її перетворення в сучасний орган державного управління. Для покращання обслуговування платників податків з використанням сучасних технологій постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 року №1049 у складі ДПА України утворено Інформаційно-довідковий департамент державної податкової служби. Важливим етапом у розвитку податкової служби стало ухвалення в грудні 2010 р. Податкового кодексу України, який заклав підвалини нової податкової політики в державі. Це – відкритість для платників податків та стимулювання економічного зростання. Державна податкова служба України наразі створює для платників податків умови, які б заохотили їх працювати відкрито, у рівних конкурентних умовах. Започаткований у 2011 р. ребрендинг іміджу податкової служби має за мету максимально інформувати громадськість про роботу податківців, що, в свою чергу, сприятиме налагодженню партнерських відносин з платниками податків і підвищенню рівня добровільної сплати податків.

Здійснення послідовних  заходів з модернізації державної  податкової служби розпочато у 1997 році з розробки Концепції та Стратегічних напрямів розвитку державної податкової служби України. Побудова податкової системи спирається на Програму модернізації податкової служби, яка наразі успішно здійснюється й основною метою якої є реформування податкової служби України та її трансформація в структуру європейського зразка. Проект «Програма модернізації державної податкової служби України» входить до портфеля проектів України у Світовому банку.

Євроінтеграційна стратегія  розвитку України, реформування підходів до державного управління, цілі розвитку державної податкової служби потребують:  спрямування зусиль податкової служби на збільшення дохідної частини бюджету шляхом вдосконалення та лібералізації податкового законодавства, розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку виробництва, приватного підприємництва, скорочення неофіційного сектора економіки, а не за рахунок додаткового податкового навантаження на платників податків; скорочення витрат на адміністрування податків шляхом спрощення системи адміністрування податків, автоматизації процесів оподаткування, реформування організаційно-функціональної структури органів ДПС.