Податки в системі формування доходів бюджету України

Важливим досягненням  бюджетно-податкової політики уряду  в 2010 р. варто назвати мобілізацію до бюджету значного фінансового ресурсу в умовах спаду економіки, за рахунок: підвищення ставок податків, активного залучення державних позик; прихованої емісії облігацій внутрішньодержавної позики; вилучення до бюджету частини фінансових ресурсів підприємств, несвоєчасне відшкодовування ПДВ; розширення бази оподаткування. Фундаментальною проблемою стало порушення принципу збалансованості бюджету (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Основні показники формування та виконання державного бюджету України у 2006–2010 рр., млрд. грн. [4]

Уряд та парламент  протягом 2010 р. додатково розширювали видатки (на підвищення соціальних гарантій, боротьбу з грипом тощо). Обмеженість ресурсів змусила уряд визначати пріоритетні напрями скерування фінансових ресурсів. Уряд чітко визначив своїм головним завданням збереження соціальної стабільності, тому фінансування поточних видатків, передусім на оплату праці та трансферти населенню, здійснювалося першочергово.

Сьогодні значну загрозу  макроекономічній стабільності становить:

а) ризик так званого “технічного дефолту”, оскільки дефіцит фінансових ресурсів та політичний чинник, імовірно, сприятимуть тому, що доходи бюджету спрямовуватимуться передовсім на фінансування захищених статей, а питання погашення зобов’язань вирішуватиметься або через реструктуризацію боргів уряду, що означатиме технічний дефолт України, або через нові боргові зобов’язання [7];

б) посилення фіскального  тиску на економіку, в результаті розроблення урядом великої кількості нормативно-правових актів, метою яких є збільшення податкових надходжень до бюджету. Деякі з них мають конструктивне спрямування, оскільки розширюють податкову базу за рахунок боротьби з ухилянням від сплати податків, проте наслідки інших можуть бути досить критичними. Особливо відчутно фіскальний тиск планується посилити на державний сектор економіки;

в) прихована емісія грошей.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення податкової системи

Оподаткування в державі  до сьогодні далеке від досконалості, що є однією з основних проблем функціонування податкової системи України. Через вплив фінансово-економічної кризи, характерними рисами якої є істотний спад виробництва ВВП і національного доходу при загальному падінні обсягу товарної продукції і послуг, деформуючий вплив інфляційних процесів на вітчизняні системи грошового і кредитного обігу і стрімке соціальне розшарування населення – податкова система не набула стабільності і має багато недоліків та протиріч.

Проблемним залишається  визначення чіткої концепції побудови системи оподаткування. Це стосується співвідношення підсистем оподаткування юридичних і фізичних осіб, складу податків, співвідношення прямих i непрямих податків, рівня податкових ставок i принципів їх диференціації, напрямів та умов надання податкових пільг.

Податки відображають складні економічні відносини, а тому мають бути адекватними цим відносинам. В іншому випадку вони не зможуть повною мірою виконувати покладені на них функції. Це – основна вимога, яка ставиться в процесі реформування податкової системи України.

В Україні діяло податкове  законодавство, що характеризувалося  численними колізіями та прогалинами. Саме тому воно вимагало суттєвого вдосконалення, насамперед шляхом його кодифікації.

Податкові відносини в Україні регламентувалися понад 20 законами, більше ніж 50 нормативно-правовими актами та понад 4 тисячами підзаконними актами, нормами яких повинні володіти та керуватись на практиці як платники податків, так i працівники органів державної податкової служби України. Чимало норм мало неоднозначне тлумачення, що значно знижувало привабливість національної економіки для іноземних інвесторів.

Крім того, включення України до європейських та світових інтеграційних процесів обумовлює необхідність реформування як системи оподаткування, так i системи публічних доходів у цілому. У зв’язку з цим на перше місце виходило питання упорядкування податкового законодавства, а саме – ухвалення Верховною Радою України Податкового кодексу. В рамках цього Кодексу на сьогодні мають сформуватися основні шляхи удосконалення податкової системи України, що стосуються:

1. Поетапного та виваженого зниження податкового навантаження на національну економіку в умовах забезпечення збалансованості бюджетної системи та справедливого розподілу податкового навантаження.

2. Перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва – праці и капіталу – на споживання, ресурсні та екологічні платежі.

3. Зменшення майнової нерівності в суспільстві через диференційоване оподаткування доходів багатих i бідних.

4. Спрощення податкової системи шляхом скорочення кількості податків i зборів (обов’язкових платежів) та вдосконалення системи їх адміністрування.

5. Зростання регулюючого потенціалу податкової системи шляхом розроблення чітких, предметних, обмежених у часі та просторі податкових інструментів стимулювання інноваційної діяльності, енергозбереження та раціонального природокористування.

6. Підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, оптимізації податкових пільг, зменшення масштабів ухилення від оплати податків.

7. Формування податкових правовідносин на засадах, що відповідають вимогам громадянського суспільства i правової держави, зокрема:

– забезпечення гарантованих Конституцією України прав i свобод громадянина при виконанні податкових законів – неприпустимість встановлення податків, а також дій їх адміністраторів, які перешкоджають реалізації конституційних прав i свобод громадян;

– подолання конфлікту інтересів учасників податкових правовідносин, спричиненого неоднозначним (множинним) трактуванням прав i обов’язків платників податків або податкових адміністраторів, на засадах пріоритету інтересів людини (громадянина);

– неприпустимість вирішення податковими адміністраторами питань на свій розсуд, крім випадків, передбачених податковим законодавством; якщо у випадках, передбачених законодавством, податкові адміністратори наділяються повноваженнями діяти на свій розсуд, вони повинні дотримуватися меж податкового законодавства;

– презумпції невинності платника податку у поєднанні з гнучкою системою впливу на порушників податкового законодавства;

– розмежування повноважень органів державної влади у сфері податкового адміністрування.

8. Встановлення чітких правил регулювання взаємних зобов’язань органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування i платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням.

9. Удосконалення механізму забезпечення захисту прав платників податків шляхом створення ефективної системи розв’язання суперечок з податкових питань під час проведення процедури адміністративного оскарження, а також у судовому порядку.

10. Гармонізація податкового, валютного, митно-тарифного, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства.

11. Реформування функцій i структури державних податкових органів відповідно до світових вимог i стандартів.

Реалізація запропонованих шляхів удосконалення сприятиме подоланню вад вітчизняної податкової системи: її складності, суперечливості i змінності діючих законодавчих норм, відсутності системного підходу до законодавчих змін, невизначеності бази для оподаткування та механізмів, які формують цю базу, відсутності презумпції невинності щодо підприємців та інших факторів, які потребують впорядкування. Має бути сформована системно відпрацьована кодифікація, спрямована на трансформацію системи оподаткування, яка закладає організаційно-технічні механізми зменшення документообігу, а відповідно, – спрощення i здешевлення процесу адміністрування податків, стимулювання детінізації економіки та процесів розширеного економічного відтворення.

Лише усунення з системи  оподаткування чинників, що зумовлюють вимивання обігових коштів підприємств, штучно збільшують собівартість продукції, пригнічують динаміку капіталообігу, здатне стабілізувати платоспроможність юридичних i фізичних осіб, стати фактором стабілізації податкового законодавства, підвищення продуктивності бази оподаткування, збільшення податкових надходжень у бюджет, гармонізувати відносини між податківцями i платниками податків.

Основними недоліками, притаманними податковій системі України, що існують та існували до недавнього часу, є: великий податковий тягар, численні “лазівки” i податкові пільги, складність i непрозорість податкового регулювання, високі адміністративні витрати при зборі податків тощо. Нормативно-правова база з питань оподаткування довгий час залишалася складною, заплутаною, суперечливою.

Ухвалення Податкового  кодексу України стало дієвою інституційно-правовою основою реформування всієї податкової системи, що передбачає розширення бази оподаткування, зниження податкового навантаження, створення ефективних механізмів протидії тіньовим схемам ухилення від оподаткування, надання додаткових можливостей для інвестиційно-інноваційної діяльності тощо. Без науково обґрунтованого підходу щодо визначення основних шляхів та механізмів забезпечення цих цілей в економічному середовищі України не буде досягнуто позитивного ефекту від такого реформування.

Кодифікація податкового законодавства України здійснюється відповідно до вимог, що висуваються до концептуальних засад податкового законодавства світовим співтовариством. При цьому суб’єкти законотворчої діяльності повинні оптимізувати державні інтереси та інтереси платників податків з метою усунення правових i соціальних протиріч при здійсненні процесу оподаткування.

Реформування податкової системи України повинно відбуватися з урахуванням тенденцій розвитку систем оподаткування у країнах-сусідах та країнах-членах ЄС. Зазначені тенденції формуються під впливом міжнародної податкової конкуренції, європейської податкової гармонізації i координації національної податкової політики. Це важливо враховувати з огляду на досягнення стратегічної цілі – інтеграції України до ЄС.

Крім того, реформування податкової системи повинно відбуватися відповідно до довготривалих макроекономічних цілей розвитку України. З одного боку, це побудова соціально орієнтованої економіки, а з іншого – стимулювання розвитку виробництва. Виходячи із зазначених цілей розвитку, головні характеристики, які має набути податкова система в процесі реформ, – це соціальна орієнтація та висока ефективність її регуляторного потенціалу.

Серед основних завдань  удосконалення податкової системи  країни критично важливим, на нашу думку, є повернення до активної соціальної орієнтації економічної політики. Головна посилка при визначенні економічної політики повинна реально ґрунтуватися на концепції соціального розвитку. Найбільший прорахунок усіх ринкових, у тому числі й податкових перетворень, на нашу думку, полягає в тому, що ні в процесі теоретичного обґрунтування, ні при практичній реалізації стратегії реформувань не враховувався висхідний принцип її максимально можливої (за конкретних умов) соціальної орієнтації. Остання з самого початку мала бути основним змістом радикальних реформ. Її невключення у ряд стратегічних завдань було серйозною помилкою. Лише здійснене подібним чином коригування економічної політики та її складових здатне стати стимулом консолідації зусиль суспільства навколо подальших трансформацій.

ВИСНОВКИ

В умовах економічного спаду, коли саме податкові інструменти мали стати одними із ключових антикризової політики, вітчизняна податкова політика, під тиском наслідків фінансово-економічної кризи та неадекватних економічних рішень уряду, сама перетворилася на джерело ризиків для відновлювальних бюджетних процесів. Вона була зорієнтована, в більшій мірі, на вирішення кон’юнктурних фіскальних завдань мобілізації до бюджету додаткового обсягу фінансових ресурсів, аніж на стимулювання якісних позитивних структурних зрушень в економіці. Зрозуміло, що реалізація стратегічних завдань податкової політики вимагатиме додаткового обсягу фінансових ресурсів у вигляді видатків на їх проведення та втрат доходів бюджету від їх реалізації. Гострий дефіцит фінансових ресурсів бюджету вимагає підвищення фіскальної ефективності податкової системи, проте це має бути реалізовано за допомогою важелів, що не суперечать цілям пожвавлення економічної активності.

Виходячи з того, що оподаткування діалектично поєднано з борговим інструментарієм наповнення бюджету задля ефективного фінансування суспільно необхідних видатків, активізації ведення підприємницької діяльності та забезпечення оптимальних умов для зростання ВВП, одним з головних чинників, що зумовлює специфіку податкових відносин в Україні у період посткризового відновлення економіки, є фактор державного боргу. Структура боргу, домінантні макроекономічні тенденції, його властивості – це чинники, які дозволяють трактувати певну частину державного боргу як податковий тягар майбутніх періодів. Хоча в Україні існує наочна тенденція до збалансування доходів і видатків державного бюджету, подолання проблеми дефіциту державних фінансів усе ще є надзвичайно актуальною. У 2011 році уряд продовжував фінансування дефіциту державного бюджету насамперед за рахунок нових запозичень. Значна частка нових запозичень була використана на погашення і сплату відсотків по попереднім боргам. Зростання боргового навантаження на бюджет призводить до відволікання значної частини бюджетних коштів на покриття боргів і, відповідно, звуження можливостей підтримки економічної активності.