Податки в системі формування доходів бюджету України

Податки в системі  формування доходів бюджету України

ЗМІСТ

ВСТУП

Розвиток суспільства, різних форм і типів держави, товарно-грошових відносин приводить до появи різних видів податкових систем, які містять механізм, техніку оподаткування, види, елементи податків та управління ними. І до цього необхідно підходити творчо, використовуючи десятиліттями, а то й віками, набутий досвід, що заслуговує на вивчення та використання найбільш доцільного з нього у власній практиці формування ефективної податкової моделі. Це особливо важливо в нинішніх умовах, коли фінансова система України перебуває в стані нестабільності і, що безпосередньо пов’язано з економічною кризою, спадом виробництва, недосконалістю і неефективністю податкової системи. У країні до цього часу не розроблено державної науково обґрунтованої економічної політики, відсутня її концептуальна основа. Податкова система формується методом проб і помилок, носить чітко виражений фіскальний характер, погано виконує стимулювальну функцію в сфері виробництва.

Тільки останніми роками в країні з’явилися статті, навчально-методична література, монографії, в яких автори розглядають роль і місце податків у системі ринкових відносин, організації і техніки оподаткування, діяльність і функції державних та місцевих органів влади в цій сфері економічного життя країни. У публікаціях стали більше уваги приділяти вивченню теоретичних досліджень та практики організації податкової служби провідних країн світу, їх пристосування до наших умов. Серед вітчизняних вчених-економістів, що досліджують проблеми оподаткування, можна виділити праці О.Д. Василика, В.М. Опаріна, В.М. Суторміної, В.І. Кравченко, В.М. Мельника, С.М. Онисько, В.Р. Онищенко, М.Я. Азарова, Р.А. Славюка, М.І. Крупки, Ю.В. Пасічника. Кожен із зазначених є автором підручника, навчально-методичного посібника або низки наукових публікацій, в яких досліджуються проблеми податків, фінансової податкової системи в Україні, висвітлюється досвід функціонування бюджетної системи в економічно розвинених країнах та інші питання, що пов’язані з організацією фінансової системи в Україні перехідного періоду.

Метою даної роботи є визначення місця податків у системі формування доходів бюджету України та пошук шляхів удосконалення податкової системи. Предмет дослідження – податки, особливості і принципи їх стягнення і формування доходної частини бюджету, об’єкт – податкова система України. Поставлена мета реалізується шляхом виконання завдань:

– дослідження теоретичних основ побудови і функціонування податкової системи;

– аналіз стану сучасної податкової системи України;

– визначення шляхів удосконалення податкової системи.

Основні методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння, систематизації і логічного узагальнення, прийоми економічного аналізу та інші методи.

Розділ 1. Теоретичні основи побудови і функціонування податкової системи

1.1. Сутність та побудова податкової системи

Податкова система держави – це сукупність встановлених у країні податків, зборів та обов’язкових платежів, які взаємопов’язані, органічно доповнюють один одного та мають різну цілеспрямованість [6]. Податкова система складається з системи оподаткування та системи податкових органів. Система оподаткування – це нормативно визначені органами законодавчої влади платники податків, їхні права та обов’язки, об’єкти оподаткування, податкова база, розмір ставки, види податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджетів, а також порядок стягнення встановлених податкових платежів, зборів і внесків.

Платник податку – це юридична або фізична особа, на яку, згідно з чинним законодавством, покладається зобов’язання сплачувати податки. Об’єкт оподаткування – це кількісно виміряний економічний феномен, що підлягає оподаткуванню (прибуток, додана вартість, майно, дохід тощо). Податкова база – це частка об’єкта оподаткування, на яку нараховується податок (податкова база, як правило, менша за об’єкт оподаткування, оскільки законодавством може бути встановлений розмір неоподатковуваного доходу, надані різні пільги тощо). Ставка податку (норма оподаткування) – це частка податкової бази, що вилучається у вигляді податків і вимірюється у процентах.

Доходи бюджету – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності  та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори  та платежі, доходи від некомерційного  та побічного продажу;

3) надходження від  штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові  надходження.

Трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Основними методами формування бюджетних ресурсів є обов’язкова  та добровільна мобілізації грошових коштів. Серед них провідна роль належить обов’язковому методу мобілізації, який полягає у примусовому і безвідплатному вилученні частини грошових коштів у їх власників на користь держави.

Найвагоміший і найпоширеніший з цього виду платежів – податок. Податки є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Податок – це обов’язковий платіж, який стягується до бюджету з юридичних осіб і громадян.

Основними функціями податків є три: фіскальна, соціальна і регулювальна.

Сутність фіскальної функції податків полягає в тому, що вони забезпечують фінансування державних витрат. Сутність соціальної функції податків – у підтримуванні соціальної рівноваги через зменшення надто великої розбіжності реальних доходів окремих соціальних груп населення. Сутність регулювальної функції податків – у тому, що за їх допомогою здійснюється регулювання економічної кон’юнктури, секторної, галузевої та регіональної структури економіки, інвестиційної активності, зовнішньоекономічних зв’язків, науково-дослідних робіт, охорони навколишнього природного середовища та інших об’єктів.

Класифікація податків здійснюється за кількома ознаками (рис. 1.1):

 

Рис. 1. Основні податки і збори в Україні

 

– за рівнем бюджетної системи (загальнодержавні та місцеві);

– за суб’єктом оподаткування (податки з юридичних та фізичних осіб);

– за формою оподаткування (пропорційні, прогресивні, комбіновані, регресивні);

– за способом стягнення (прямі та непрямі);

– за економічним змістом об’єкта оподаткування (на доходи, на споживання, на майно);

– за системою ціноутворення (податки, які відносять на собівартість, та податки, які сплачують з прибутку) і т. ін.

Крім податків, обов’язковий метод мобілізації грошових коштів держави включає також різноманітні державні збори – митні, дорожні, за надання юридичних послуг і т.п., штрафи, плату за використання природних ресурсів та ін. Держава встановила також обов’язкові платежі до централізованих спеціальних фондів – пенсійного, соціального страхування, зайнятості та ін.

Метод добровільної мобілізації грошових коштів передбачає проведення лотерей, випуск державою облігацій, інших цінних паперів, добровільні внески громадян тощо.

Податкова політика передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей – збільшення обсягу виробництва та зайнятості або зниження рівня інфляції. Важливе значення мають податки у регулюванні соціальних процесів. Вплив їх на рівень життя зумовлений тим, що податки на доходи фізичних осіб безпосередньо зменшують індивідуальні доходи, а непрямі впливають на реальні доходи через підвищення цін на товари та послуги. Взагалі, якщо в загальній сумі непрямі податки перевищують 30%, то податкова система має руйнівний характер. Через непрямі податки скорочується споживання і, як наслідок, скорочується виробництво.

Таким чином, податкова  політика індуціює зміни в таких  соціально-економічних процесах, як обсяг виробництва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і техніки, структурні зміни, ціни, зовнішньоекономічні зв’язки, рівень життя населення, рівень споживання певних товарів тощо.

1.2. Місце податків у системі формування доходів бюджету

Податки, як основний елемент  податкової системи України, є формою фінансових відносин між державою i членами суспільства з метою  створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій [5].

Державна політика у  сфері оподаткування є домінуючою у контексті взаємодії держави та суспільства. Саме з допомогою податків держава намагається встановити суспільну гармонію та вирішити ряд протиріч, які виникають в суспільстві. Крім того, державна політика оподаткування повинна не лише забезпечити поточний стан збалансованості, а й стати важелем управління суспільними процесами на перспективу: закладення надійних підвалин сталому соціально-економічному розвитку є важливою прерогативою у галузі податкових відносин держави та суспільства. Відтак, податки та податкова політика об’єктивно займають провідне місце в системі державних засобів впливу на процеси суспільної еволюції, визначаючи орієнтири, тенденції й темпи розвитку економіки та зростання соціального добробуту. Отже, податкова політика держави має бути мобільною й еластичною: модифікаційний характер оподаткування повинен бути комплексно адекватним мінливості змін в соціально-економічному середовищі суспільства, відповідаючи реальному стану речей та розвитку подій. Своєчасне та повноцінне реагування держави в цьому випадку відбувається через маневреність податками, окремими елементами різних податків чи окремими групами податків залежно від соціально-економічної ситуації, що утворюється в суспільстві. На цій основі формуються засади “податкової тактики” та “податкової стратегії” держави. Стратегія податкової політики держави, зокрема, має ґрунтуватися на фундаментальній базі науково-теоретичного потенціалу та максимально враховувати специфічні риси поточного стану економіки країни. Якщо податки економічно не обґрунтовані, а податковий механізм недосконалий, тоді процес оподаткування автоматично сам по собі є вагомим чинником пригнічення підприємництва, гальмування економічного відтворення та економічного зростання, а також зниження стимулів до праці, що має наслідком неефективний та несправедливий перерозподіл доходів між різними соціальними групами в суспільстві.

Державні доходи являють  собою сукупність надходжень у грошовій формі до державних фондів коштів для подальшого їх використання з метою реалізації завдань і функцій держави. Доцільно зауважити, що не слід плутати поняття державних доходів та фінансових ресурсів держави, оскільки останні є значно ширшим поняттям, що включає у себе доходи не лише держави, а й усіх фізичних та юридичних осіб України, що отримують доходи на території України та за її межами і володіють певним майном на праві власності.

У свою чергу доходи бюджету – це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Вони посідають центральне місце у системі доходів держави. За Бюджетним кодексом України, доходи бюджету поділяються на податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом та трансферти [2]. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі; неподатковими надходженнями – доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.

Збалансування доходів  бюджету з обсягом державних  видатків є аксіомою фінансової науки. Відхід від неї не призводить до наслідків більш тяжких, ніж високий рівень оподаткування, оскільки тягне за собою інфляцію.

У світовій практиці ведення  національного господарства проблема застосування податків є однією з найскладніших і суперечливих. Як свідчить практика, існує залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких факторів, як життєвий рівень населення країни, рівень його культури, існуючі традиції в оподаткуванні та шляхи вдосконалення механізму стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів, властивості системи оподаткування мінімізувати ухилення від їх сплати. Зокрема, істотні масштаби непрямого оподаткування у Франції, Німеччині, Італії зумовлені особливостями соціально-економічної політики, яка проводиться у цих країнах. Особливістю економічної політики держави є те, що життєво необхідний для неї потенціал може забезпечити тільки вона сама, маючи таке важливе прибуткове джерело, як податки. Завдання макроекономічної стабілізації та економічного піднесення має пов’язуватися тільки з податками, їх фіскальною і регулюючою функціями. Мета здійснення фіскального адміністрування – забезпечення держави фінансовими ресурсами, а також ефективне їх використання. Якщо податки можуть дорівнювати державним витратам, бюджет буде збалансований.