Оподаткування прибутку підприємств

Податок на прибуток бізнесу  діє в усіх країнах, і його питома вага в бюджетах різних країн становить від 10 % (у Швейцарії) до 35% (в Італії). У 28 найрозвиненіших країнах світу середня ставка становить 36,25 %. Так, у Новій Зеландії вона дорівнює 48%, у Бельгії та Польщі – 40%, в Австрії, Чехії - 39%, в Ірландії, Канаді – 38%, в Японії – 37,5%. Нижчі ставки діють в Угорщині – 18%, Швеції – 28%, Туреччині – 27,5%, Австрії, Данії -34%. В цих країнах на початку дев’яностих років були проведені податкові реформи, що внесли суттєві зміни в практику оподаткування прибутку, які надали значного полегшення вітчизняному виробнику [15].

Пратично в кожній розвинененій країні ставки податку диференціюються, проте вона запроваджується на різні  цілі:

• стимулювати інвестиції у Німеччині, Іспанії, Греції, Ірландії, Канаді, Китаї;
• розвивати малий бізнес у Бельгії, Люксембурзі, Англії, Франції, Таїланді, Туркменістані;
• розвивати депресивні території у Португалії, Іспанії, Італії, Китаї, Білорусії;
• вирівнювати бюджети різного рівня у Італії, Португалії, Німеччині, Японії, Росії.

З урахуванням того, що цей податок має різні ставки оподаткування в різних країнах, перед державами постає проблема його уніфікації. Мета уніфікації полягає в тому, щоб полегшити (особливо для країн - членів ЄС) доступ на внутрішній ринок, а також збільшити іноземні інвестиції шляхом утворення різних філій та дочірніх компаній. З цією метою передбачається:

• зближення ставок оподаткування;
• усунення подвійного оподаткування між державами;
• взаємозв’язок і взаємоповага між різними країнами - членами ЄС тощо.

Може здатися, що Україна має одні з найсприятливіших умов оподаткування прибутку. Дійсно, ставка є однією з найнижчих у Європі. Однак, при оцінці податкового навантаження не слід використовувати лише показник розміру ставки.

Для визначення податкового тиску слід враховувати:

• загальну кількість податків і зборів, що покладаються на бізнес;
• стабільність податкового законодавства;
• складність адміністрування;
• відсутність економічно-обґрунтованих преференцій;
• кількість платників податків;
• тиск з боку міжнародних фінансових організацій тощо.

Так, популярним є сьогодні порівняння податкової реформи України та Грузії. Остання внаслідок податкової реформи, отримала всього п’ять видів податків, серед яких є і податок на прибуток. На відміну від України, де податкова система - це тягар, від якого тікає увесь бізнес, у Грузії це -реальний спосіб залучення іноземних інвестицій. [19]. Не дивлячись на скорочення переліку податків, уряд Грузії віднайшов резерви і до скорочення ставки податку на прибуток з 20 % до 15%. А це ще нижче, ніж передбачено вітчизняним Податковим Кодексом. Крім того, значно спрощено систему адміністрування податків, що сприяє підвищенню податкової дисципліни платників. Доцільно було б Україні скористатися таким досвідом більш поглиблено.

Отже, можна зробити висновок, що спрощення адміністрування, прозорість і передбачуваність змін (або незмінні ставки, або зниження) це найкращий інвестиційний клімат для зарубіжних грошей.

Надалі вся увага має  бути зосереджена на поступовому  поетапному удосконаленні механізму  справляння окремих податків, у тому числі податку на прибуток, спираючись на новітні досягнення та провідний  зарубіжний досвід.

У цьому ключі я вбачаю перспективним подальше дослідження зарубіжного досвіду і обґрунтування ставки податку на прибуток як стягнення з розподіленого та нерозподіленого (реінвестованого) прибутку з метою стимулювання інвестиційного процесу, здійснення розширеного відтворення, а відтак - стимулювання вітчизняного виробництва. Такий підхід, на мою думку, підтвердить економічну функцію податку на прибуток, водночас, не нівелюючи фіскальної, і, як наслідок, забезпечить очікуване наповнення бюджету для здійснення перерозподілу податкових надходжень.

2. . Основні проблеми та шляхи удосконалення механізму нарахування та сплати податку на прибуток

Справляння податку на прибуток підприємств має багато проблем, і українська влада намагалася вирішити частину з них за допомогою  введення в дію нового Податкового  Кодексу. Доцільно навести найголовніші проблеми справляння податку на прибуток підприємств, які існували до запровадження Податкового Кодексу:

• наявність двох обліків - бухгалтерського та податкового. Тут головна проблема полягала в тому, що дані види обліку регламентувалися різними нормативно-правовими актами, що призводило до виникнення різноманітних суперечностей.
• безсистемне надання економічно необґрунтованих пільг по податку на прибуток. Таки пільги не можна назвати ефективними стимулами чи регуляторами підприємницької діяльності. Досвід розвинутих країн свідчить, що поширення форми підтримки підприємства, як пільги на податок з прибутків, не є перспективною [17].

Податковий Кодекс України вніс багато змін в оподаткування прибутку підприємств. Загалом, ефективність цих  нововведень буде залежати від того чи зможуть вони сприяти виходу доходів  з тіні. Одним з найважливіших  нововведень Податкового Кодексу  є поступове зниження ставки податку  на прибуток. З 2010 року по 2014 ставка даного податку зменшуватиметься з 25% до 16%. В результаті цього, Україна буде мати одну з найнижчих номінальних  ставок податку на прибуток серед країн Європи, хоча номінальна ставка податку не дає можливість порівняти податкове навантаження на суб’єкти господарювання різних країн.

Наступним важливим досягненням нового Податкового Кодексу в сфері  оподаткування прибутку є спроба авторів вирішити зазначену вище проблему подвійного обліку. Визначення прибутку для оподаткування згідно Податкового Кодексу відбувається на основі даних бухгалтерського  обліку з урахуванням податкових різниць. Замінені поняття “скоригований валовий дохід” та “валові витрати”, і зараз база оподаткування податку на прибуток підприємств визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг). Особливо слід відмітити те, що до витрат можуть включатися не тільки ті витрати, які вказані в Кодексі, а й всі ті які не заборонені. Це в свою чергу створює різноманітні схеми та можливості для зменшення податкового зобов’язання.

Відбулися зміни у методі визнання доходів та витрат. Податковий Кодекс встановив, що при визначенні дати отримання доходів чи здійснення витрат застосовується метод нарахувань, тобто за датою переходу права власності на товар або за датою підписання акта в разі надання послуг - незалежно від фактичного надходження коштів. Перехід до методу нарахувань при визначені доходів в умовах зростання дебіторської заборгованості і зменшення практики авансування поставок товарів може негативно вплинути на ліквідність підприємств.

Отже, основні проблеми були вирішені шляхом:

• прив’язки податкового обліку до бухгалтерського, що спрощує систему обліку та контролю на підприємстві;
• відміни правила першої події по відношенню до доходів та витрат;
• не включення до складу оподатковуваного доходу дивідендів, отриманих від нерезидента;
• впровадження пільгового режиму для підприємств енергозберігаючої галузі, а також заохочення виробництва та впровадження енергозберігаючих технологій.

Податковий Кодекс в сфері регулювання  податку на прибуток повністю не ліквідував недоліки, які існували і були зазначені вище. Попри наближення податкового обліку до бухгалтерського, його ведення все ще залишається громіздким і затратним. Автори Кодексу намагалися перекрити головні схеми мінімізації оподаткування, детально вказуючи, що можна, а що не можна враховувати при розрахунку бази оподаткування. Це в свою чергу вилилося у велику кількість підзаконних нормативно-правових актів, що не полегшило розрахунок бази оподаткування [4].

У Податковому Кодексі можна знайти негативні зміни у сфері оподаткування прибутку, які створюють нові проблеми:

• нереалізовані курсові різниці: доходи оподатковуються, в витрати відносяться до валових лише в разі погашення. Це передбачається статтею 22 розділу ІІІ.
• із платежів за нематеріальні активи, що здійснюються неплатникам податку, утримується податок за ставкою 15%. Стаття 31 говорить, що резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам доходів у вигляді компенсації вартості нематеріальних активів, оподатковують їх за ставкою 15 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок таких доходів. Для цілей цього пункту до нерезидентів прирівнюються особи, які не є платниками податку на прибуток або сплачують його у складі інших податків.
• підприємству є обов’язкова капіталізація процентних витрат, якщо вони капіталізуються в бухгалтерському обліку. Це передбачається статтею 7 та 15 розділу ІІІ.

Для України дуже важливим на сьогодні є вдосконалення податку на прибуток підприємств. Податковий Кодекс не вирішив всіх проблем даного податку, наступним кроком є прийняття поступових змін до Кодексу, які будуть передбачати:

• скасування податкового обліку і використання бухгалтерського;
• запровадження інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для суб’єктів господарювання, які інвестують кошти в суспільно важливі сфери економіки;
• підвищення стабільності і прозорості податкового законодавства;
• активне введення в дію системи електронної звітності.

На мою думку, досягнення ефективного розвитку оподаткування  прибутку підприємств не можливо  без зміни державою ідеології  підприємця, тобто потрібно створити такі умови, коли відчуження грошових коштів з боку населення мало б  вигляд добровільного відмовлення, а це можливо тільки за умови, коли той, хто віддає свою частку, буде твердо впевнений в її ефективному використанні для спільного блага або в  поверненні власникові її у вигляді  певних послуг. З цього випливає одне з найгостріших та найактуальніших  питань діяльності держави в галузі податкової політики - створення прозорої податкової системи.

Такі проблеми, як масове ухиляння від податків, втрати доходів бюджету  від податкових пільг, зростання  зовнішньої заборгованості, залишаються  актуальними. Україна прагне до інтеграції в Європу, як повноправного члена, і тому повинна використовувати  всі сили для виконання тих  вимог, що відносяться до країн ЄС. Однак, на сьогоднішній день, сформувати зовсім прозору податкову систему  в Україні представляється зовсім нереальним, але використовувати  всі можливі напрямки її удосконалення - цілком ймовірно.

ВИСНОВКИ

У даній курсовій роботі було розглянуто оподаткування прибутку підприємств та роль податку на прибуток у діяльності підприємств.

У першому розділі розглянуто теоретичні та методичні основи оподаткування прибутку підприємств.

Податки уже впродовж багатьох віків відіграють важливу роль у  реалізації функцій держави , є основою  фіскальної макроекономічної політики , створюють передумови для розвитку та функціонування соціальної інфраструктури.

Найбільш поширеною є  думка, що податок – це плата суспільства  за виконання державою її функцій, що має форму відрахування частини  вартості ВВП на суспільні потреби.

Слід зазначити, що податки  мають свої певні характерні ознаки, які відрізняють їх від неподаткових платежів. Для того, що розкрити сутність податків було розглянуто основні функції та класифікацію податків. Це дало більш глибоке пізнання податків.

Однією з найрозвиненіших  форм оподаткування підприємства є  податок на прибуток підприємств, що має досить глибоку історію. Дослідження теоретичних підходів до визначення економічного змісту та ролі оподаткування підприємств податком на прибуток дозволили уточнити його поняття. На мою думку, він є інструментом податкової політики, що за своєю теперішньою сутністю є вилученою частиною прибутку юридично визначеної категорії платників до державних централізованих фондів грошових ресурсів. За своїм фіскальним призначенням – він є субстанцією для утворення дієвої системи регулювання відносин бюджету з суб’єктами господарювання.

Стягнення будь-якого податку  забезпечує, перш за все, фіскальну  функцію держави, а тому обов’язково і чітко нею регламентується. Податковий механізм підприємства базується на нормативно-правових засадах, що використовуються в фінансово-господарській діяльності підприємств. В Україні система оподаткування підприємств регулюється Податковим Кодексом, який поклав початок новітньому етапу розвитку податкових відносин в Україні.