Оподаткування прибутку підприємств

 

Таблиця 1.1

Класифікація  податків [10]

Ознака	Види
1.За формою оподаткування	прямі; непрямі
2.За економічним змістом об’єкта оподаткування	прибуткові податки; майнові податки; податки на споживання; податки на різні дії
3. За суб’єктом оподаткування	податки з юридичних осіб; податки з фізичних осіб;

Продовж. табл. 1.1

	податки з юридичних і фізичних осіб (змішані).
4.Залежно від рівня  державних структур	загальнодержавні; місцеві
5. Залежно від встановленого  порядку використання	загальні; спеціальні
6. Залежно від способів  встановлення податкових ставок	пропорційні; прогресивні; рівні

 

Отже, починаючи з моменту формування, пройшовши довгий шлях трансформації та розвитку, податки залишаються ефективним знаряддям втілення державної політики з питань соціального розвитку та економіки. Процес формування податкової системи є безперервним. Тому виникає необхідність внесення змін до правової бази податкової системи з метою приведення її у відповідність тим соціально-економічним умовам які виникають у державі.

 

2. Роль податку на прибуток в управління розподілом прибутку

 

У попередньому питанні було розглянуто основні теоретичні засади податків загалом, функції, класифікацію. Відповідно до теми курсової, існує необхідність у розгляді окремого податку, а саме – податку на прибуток.

Однією з найрозвиненіших форм оподаткування підприємства є податок  на прибуток підприємств, що має досить глибоку історію. Цей податок  по своїй суті є платою з боку виробничих суб’єктів за сприятливі умови господарювання, тобто вилучаючи частину доходів юридичних осіб держава гарантує їм ефективне використання капіталу, що залишається у їх розпорядженні. Крім того податок на прибуток має особливо виражений регулювальний характер.

Податок на прибуток підприємств є  одним із видів прямого оподаткування  – прибуткового, і оподатковує  доходи юридичних осіб, на відміну  від прибуткового податку, який стягується з громадян.

Податок на прибуток підприємств в  Україні має дуже значне фіскальне  значення, чим відрізняється від  аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі  ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій економіці основну масу доходів  бюджету становили надходження  від державних підприємств і  досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження. В нинішніх умовах поступово вирівнюється співвідношення між фондом споживання і нагромадження, наслідком чого є поступове зменшення бюджетного значення податку на прибуток підприємств і збільшення – прибуткового податку з громадян.

Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має  й широкі можливості для регулювання  і стимулювання підприємницької  діяльності. За допомогою цього податку  держава може здійснювати стимулюючий  вплив на розвиток окремих галузей  або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення  інвестиційної та інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо. Цей вплив може здійснюватись  за рахунок диференціації ставок оподаткування і надання пільг, амортизаційної політики, податкового  кредиту та податкових знижок [8].

Податок на прибуток підприємств в  Україні був введений у 1991 році. З 1992 по 1994 рік стягувався на податок  на дохід підприємств, а з 1995 року знову перейшли до оподаткування  прибутку. Зміна традиційного об’єкта оподаткування прибутковим податком у підприємств – з прибутку на дохід (який крім прибутку включав ще і фонд заробітної плати) була спричинена нерозвинутістю ринкових відносин в Україні, а саме – переважанням підприємств державної та колективної форм власності. В цих умовах не існувало чіткого поділу між прибутком та фондом споживання, підприємства намагались максимально збільшити саме фонд оплати праці за рахунок прибутку, в результаті чого база оподаткування для податку на прибуток мінімізувалась, а держава втрачала не лише бюджетні надходження, але й можливість впливати на фонд нагромадження і фонд споживання.

Розвиток податку на прибуток в  Україні характеризується не лише частою зміною об’єкта оподаткування, але й зміною складу платників, пільг, ставок, строків сплати, механізму стягнення.

Головною позитивною стороною податку  на прибуток вважається те, що він ставить  рівень оподаткування в пряму  залежність від джерела його сплати - прибутку. Отже, він може відігравати  надзвичайно важливу роль в реалізації принципу справедливості та в регулюванні  фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання. Тобто, регулюючі можливості податку на прибуток виходять з його об’єкта оподаткування - прибутку. Прибуток для підприємства є багатогранною категорією, яка впливає на всі сторони підприємницької діяльності. Сама суть підприємництва передбачає основною метою ведення господарської діяльності отримання прибутку.

За рахунок прибутку підприємство має можливості вкладати кошти в  розширення спектру своєї господарської  діяльності, тобто придбавати нові засоби праці, основні фонди, в більших  об’ємах сировину, матеріали, фінансувати діяльність щодо створення інноваційних технологій та ін. Прибуток може спрямовуватись на формування резервного фонду, здійснення інвестиційної діяльності, створення додаткових соціальних гарантій працівникам, для виплати частини прибутку власникам підприємства. Але, таким чином перерозподіляється чистий прибуток, тобто прибуток після оподаткування. Тому, наслідком оподаткування прибутку вже будуть масштаби та обсяги здійснення описаного розподілу.

Особливістю регулювальної здатності  податку на прибуток є ще й те, що даний податок корегує, зменшує податкове навантаження на підприємство щодо інших податкових платежів.

Отже, податок на прибуток підприємств  – одна із найрозвиненіших форм оподаткування, яка має багатовікову історію. Цей податок – продукт цілої епохи економічного і політичного розвитку суспільства, фіскальний інститут, який властивий високій культурі державності з витонченим механізмом функціонування, що потребує від платників усвідомленого ставлення до своїх прав та обов’язків. Усвідомлення того, що цей податок є платою з боку виробництва за сприятливі умови господарювання, тобто вилучаючи частину доходів юридичних осіб держава гарантує їм ефективніше використання капіталу, що залишається в їх розпорядженні.

Сучасна податкова політика щодо оподаткування прибутку підприємств багато в чому базується на теоретичних постулатах, але їх ефективність на сьогодні не достатньо приваблива.

 

3. Нормативно-правове забезпечення системи оподаткування прибутку

 

Для ефективного проведення податкового механізму на підприємствах  потрібно досконало вивчати законодавчі  та нормативні акти, що регулюють механізм оподаткування прибутку підприємств.

Стягнення будь-якого податку  забезпечує, перш за все, фіскальну  функцію держави, а тому обов’язково і чітко нею регламентується. Податковий механізм підприємства базується на нормативно-правових засадах, що використовуються в фінансово-господарській діяльності підприємств.

Починаючи з народження України  як самостійної, незалежної держави, зароджувалася і її система оподаткування. Формування власної податкової системи в Україні розпочалося відразу ж після проголошення незалежності.

Так, першим кроком до її становлення стало прийняття та введення в дію 1 жовтня 1991 р. Закону України “Про систему оподаткування”, який трансформувався та доповнювався поправками аж до кінця 2010 р. [6].

Це був основний регулятивний документ, що встановлював правочинність податкових правовідносин між Україною, як державою, та її громадянами і суб’єктами господарювання, як носіями податкового обов’язку. Власне, ним і було визначено перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів, що підлягають сплаті юридичними та фізичними особами. Ухвалений наприкінці 1991 року закон фактично продублював чинний раніше в СРСР “Закон про податки з підприємств, об’єднань, організацій”, який майже зразу був відкоригований.

Склад податкової системи, відбитий у другій редакції закону від 1994 р., більшою мірою відповідав умовам ринкової економіки. Виняток становив податок на дохід, а не прибуток підприємств. Процеси роздержавлення і приватизації тільки починалися. Державні підприємства до цього моменту вже мали права самостійно установлювати форми і розміри оплати праці, чим вони і користувалися, природно, у бік її зростання. У зв’язку з цим прибуток як об’єкт оподаткування істотно зменшувався або взагалі зникав. Вирішити цю проблему можна було двома шляхами. По-перше, обмеженням розмірів оплати праці, що відноситься на собівартість (подібний порядок застосовувався ще в СРСР і в початковий період становлення податкової системи України). По-друге, через установлення об’єктом оподаткування не чистого доходу підприємства (прибутку), а валового (суми прибутку і заробітної плати), що створювало передумови скасування обмежень щодо оплати праці [16].

У 1994 р. при переході від податку на дохід до податку на прибуток ставка оподаткування була знижена приблизно на третину.

Проект Податкового Кодексу України, що пройшов перше читання у 2000 р., передбачав зниження рівня оподаткування за податком на прибуток - із 30 % до 20-25%. Його не було прийнято, однак Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що регулював порядок оподаткування прибутку юридичних осіб з 1995 р. по 2011 р., було встановлено базову загальну ставку 30 %, а з 2004 р. – 25%. Зниження ставки на 5% поклало початок скороченню податкового навантаження на суб’єкти господарювання з метою детінізації їх доходів.

У 2011 році набрав чинності Податковий Кодекс України, що поклав початок новітньому етапу розвитку податкових відносин в Україні. Згідно нього, основною ставкою податку на прибуток визначено 16%. Однак, для повільного і безболісного для бюджету переходу від 25% до 16% розроблено перехідні положення податкового Кодексу, пунктом 10 яким визначено порядок встановлення ставок оподаткування у наступному вигляді:

–з 1 квітня 2011 р. по 31 грудня 2011 р. включно  – 23%;

–з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. включно  – 21%;

–з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р. включно  – 19%;

–з 1 січня 2014 р. – 16% [18].

Можна вважати, що таке зниження податкової ставки на прибуток позитивним кроком податкової реформи, оскільки воно веде до поліпшення умов та результатів  діяльності, покращення інвестиційного середовища. Водночас зниження податкових ставок призведе до падіння доходів  державного бюджету, у тому числі  внаслідок виникнення часового лагу між строками зменшення ставки податку  та започаткуванням висхідної економічної  динаміки. Адже не зазначено за рахунок  стримування яких статей бюджетних  видатків відбуватиметься компенсація  скорочення дохідної бази від зменшення  податкових ставок.

Отже, система оподаткування в Україні  є закріплена на законодавчому рівні. На даний момент всі положення  у сфері оподаткування прибутку підприємств регулюються Податковим Кодексом України.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Аналіз системи оподаткування прибутку в україні

2.1. Механізм оподаткування прибутку підприємств

 

У даному розділі слід розглянути більш детально сам механізм функціонування системи оподаткування прибутку, а також проаналізувати справляння податку на прибуток в Україні.

Найважливішим фактором економічного зростання в країні є активна  підприємницька діяльність, яка підвищує соціально-економічні показники держави. Кожне підприємство прагне максимізувати  свій прибуток, а це можливо лише за умови існування оптимальної  системи оподаткування прибутку. Саме для того, щоб стимулювати  підприємницьку діяльність, забезпечувати  зростаючий її розвиток, необхідно  створити оптимальну податкову систему, яка б надмірно не обтяжувала підприємців, але забезпечувала стабільний дохід  до державного бюджету.

Для оподаткування прибутку використовують відповідний механізм. Цей механізм включає спеціальні розроблені і законодавчо закріплені форми і методи оподаткування  юридичних і фізичних осіб, які  забезпечують економічне зростання  та матеріальний добробуту громадян [2].

У Податковому Кодексі податок на прибуток підприємств зазнав “революційних” змін, які пов’язані, насамперед, із необхідністю усунення багатьох розбіжностей між правилами податкового обліку та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання й оцінки доходів та витрат.

Для розгляду механізму функціонування податку на прибуток необхідно визначити  платників, об’єкт оподаткування, порядок визначення доходів і витрат, а також порядок обчислення податку.