Оподаткування прибутку підприємств

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Марта 2013 в 07:59, реферат

Краткое описание

Мета даної роботи полягає в комплексному вивченні теорії і практики оподаткування підприємств та в розробці конкретних пропозицій по його вдосконаленню.
Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
уточнити визначення, економічну сутність і роль податків з підприємств в умовах трансформаційних процесів в Україні;
проаналізувати особливості процесу формування сучасної системи оподаткування прибутку підприємств в Україні;
ознайомитися з основними проблемами механізму справляння податку на прибуток;
встановити найважливіші шляхи щодо вдосконалення обчислення податку на прибуток і посилення його впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств.

Содержание работы

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні та методичні ОСНОВИ ОПОДАТКУВАНН ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ 5
Економічна сутність податків та їх класифікація 5
Роль податку на прибуток в управлінні розподілом прибутку 10
Нормативно-правове забезпечення системи оподаткування прибутку 13
РОЗДІЛ 2. Аналіз системи оподаткування прибутку в україні 16
Механізм оподаткування прибутку підприємств 16
Аналіз справляння податку на прибуток в Україні 20
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ОСНОВНІ ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ 24
Зарубіжний досвід оподаткування прибутку підприємств 24
Основні проблеми та шляхи удосконалення механізму нарахування та сплати податку на прибуток 27
ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 34

Содержимое работы - 1 файл

KURSOVA_ROBOTA.docx

— 115.69 Кб (Скачать файл)

Платниками податку на прибуток є резиденти і нерезиденти.

Платниками  податку з числа резидентів є: суб’єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами; управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту.; неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів та ті,які передбачені п.134.1 Податкового Кодексу України (ПКУ).

Платниками  податку з числа нерезидентів є: юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток з третього кварталу 2011р. є прибуток, який розраховується як різниця між доходами звітного періоду та собівартістю реалізованих товарів (робіт, послуг) і сумою інших витрат. Загальна формула порядку визначення прибутку до оподаткування згідно із змінами, описаними в ст. 134 ПКУ, така (формула 2.1):


,                            

де, Пр – прибуток;

Д – доходи звітного періоду;

Соб – собівартість реалізованих товарів; виконаних робіт, наданих послуг;

Він – інші витрати звітного періоду.

Групування  доходів  за  видами  діяльності підприємства (операційна, фінансова, інша звичайна та надзвичайна) в Кодексі відсутнє, виділено  тільки доходи від реалізації та інші доходи, а саме (формула 2.2):


,                            

де, Д – доходи звітного періоду;

Допер – дохід від операційної діяльності  (від реалізації);

Дін – інші доходи звітного періоду.

Доходи від операційної діяльності містять доходи від реалізації товарів, виконаних робіт і наданих послуг та визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше від суми компенсації, отриманої у будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань (ст. 135.4 ПКУ).

Інші доходи включають доходи від операцій оренди/лізингу, отримані суми фінансової допомоги, штрафів (пені, неустойки), вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг, отримані суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів тощо. Їх докладний перелік подано у пп. 135.5 Кодексу.

Не включаються до доходів отримані суми попередньої оплати та авансів, суми податку на додану вартість, суми повернених надміру сплачених податків та зборів, суми отриманого емісійного доходу, дивідендів тощо (п. 136 ПКУ).

Усі доходи і витрати мають бути підтверджені документально. Будь-які доходи чи витрати включаються до складу доходів або витрат тільки один раз незалежно від того, в якій статті Кодексу вони розглянуті та в який спосіб розраховані.

Невід’ємною складовою визначення об’єкта оподаткування є витрати, склад і визначення яких також зазнали змін. У частині визначення витрат проблем більше через їх велику кількість та різноманітність, а також різний порядок визнання.

У пп. 14.1.27 ПКУ визначено, що витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Відповідно  до ст. 138 Податкового Кодексу витрати розраховують так (формула 2.3):

,                                  


де, В – витрати звітного періоду;

Вопер – витрати операційної діяльності  (собівартість);

Він – інші витрати звітного періоду.

Витрати операційної діяльності, в  свою чергу, поділяють на витрати  основної діяльності та витрати іншої  операційної діяльності.

Витрати основної діяльності – це передусім витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (готової продукції), виконаних робіт, наданих послуг. Вони визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (готової продукції), виконаних робіт, наданих послуг.

При визначенні об’єкта оподаткування враховуються інші операційні витрати, зокрема: витрати від курсових різниць за операціями в іноземній валюті; амортизація основних засобів, наданих в операційну оренду; витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності (придбання літератури, послуги Інтернету тощо) та інші витрати операційної діяльності.

Інші витрати, в свою чергу, поділяють на загальновиробничі витрати (витрати на оплату праці та внески на соціальні заходи від заробітної плати апарату управління цехами, на опалення, освітлення), адміністративні витрати (пп. 138.10.2 ПКУ), витрати на збут (пп. 138.10.3 ПКУ), фінансові витрати (витрати на  нарахування відсотків за  користування кредитами і позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою), інші витрати звичайної діяльності [5].

В Україні удосконалення  механізму оподаткування прибутку підприємств налічує уже більше десяти років і загалом обґрунтований  на ідеях, схвалених країнами із розвинутою ринковою системою та відносинами. Можна побачити, що механізм оподаткування прибутку підприємств в теорії є доволі легким, проте, реалізація цього механізму на практиці створює певні проблеми, і тому потребує вдосконалення.

 

    1. . Аналіз справляння податку на прибуток в Україні

 

Податок на прибуток підприємств останнім часом  нерідко перебуває у центрі уваги  українського уряду та бізнесу. Будучи за своєю природою потужним фіскальним інструментом для стимулювання інвестицій та економічного розвитку, у наших  реаліях він перетворився на поле для маніпуляції громадською  думкою.

Податок на прибуток є одним з найважливіших джерел фінансування загальнодержавних потреб , тому аналіз його надходжень становить основу для визначення найефективніших моделей збільшення зведеного фінансового плану держави та ефективне виконання своїх функцій.

Динамічний розвиток економіки України, яка перебуває на перехідній стадії, потребує постійного приведення структури податкової системи у відповідність до економічних умов. Тому виникає потреба постійного пошуку оптимальної фіскальної політики , зокрема щодо оподаткування капіталу , яка відповідала б рівню розвитку економічної системи , етапу нагромадження капіталу та його розподілу між економічними агентами . Щоб вирішити ці завдання, необхідно визначити фактори, які впливають на надходження податку на прибуток підприємств, проаналізувавши динаміку розвитку та особливості цього виду грошового стягнення.

Для аналізу справляння податку на прибуток необхідно визначити рівень податкового  навантаження податку на прибуток, розрахунок якого полягає у співвідношенні податкових надходжень з податку  на прибуток до ВВП (формула 2.4):

,                             (2.4)

де,  Рпн – рівень   податкового  навантаження   на   економіку; 

       ПнП – податок  на  прибуток; 

       ВВП – валовий внутрішній  продукт.

Для цього взято дані про обсяги  ВВП та податок на прибуток за 2010 – 2012 роки (таблиця 2.1).

Таблиця2.1

Обсяг ВВП та податку на прибуток підприємств  в Україні у 2010-2012 рр., млрд грн. [12]

Роки

Надходження з  податку на прибуток підприємств

Обсяг ВВП

2010

48,5

1083,0

2011

54,7

1269,6

2012

56,4

1475,5


 

За розрахунками можна побачити, що рівень податкового навантаження податку на прибуток найвищим був у 2010 р ., а потім у 2011 р (таблиця 2.2).

Це пояснюється тим, що українська влада вирішила йти у  фарватері світових фіскальних тенденцій. Було обрано шлях поступового зменшення  ставки податку на прибуток.

Таблиця2.2

Рівень  податкового навантаження податку  на прибуток у 2010-2012 рр., %

Роки

Показник

2010

4,47

2011

4,30

2012

3,82




 

 

 

 

 

          *Розраховано за даними табл. 2.1

У цілому тренд надходжень до державного бюджету, зокрема в  частині податкових надходжень, подібний до трендів попередніх років, окрім  періоду, на який припала фінансово-економічна криза.

У 2012 році до Державного бюджету надійшло 175,9 млрд. грн. податкових надходжень, що на 16,0 млрд. грн., або на 9,6 %, більше відповідного показника минулого року. Податок на прибуток посідає друге місце після ПДВ за значущістю у доходах Державного бюджету України (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Склад податкових надходжень Державного бюджету у 2011-2012 рр., млрд. грн. [14]

Надходження

Державний бюджет

2011

2012

Податкові надходження 

159,0

175,9

Податок з доходів фізичних осіб

-

-

Податок на прибуток підприємств

54,7

56,4

ПДВ

89,6

91,2

Інші 

14,7

28,3




 

 

 

 

 

 

 

 

Основним чинником збільшення частки податкових надходжень у загальній структурі доходів Державного бюджету стало збільшення частки надходжень податку на прибуток підприємств. Надходження податку на прибуток до загального фонду Державного бюджету на 2012 рік становить  56,4 млрд. грн., що порівняно із фактом за 2011 рік, більше на 1,7 млрд. грн. або на 3,1 відсотка (рисунок 2.1).

Рис.2.1. Динаміка податку на прибуток у 2011-2012 рр., млрд. грн. [3]

Податок на прибуток підприємств  зріс у 2012 році передовсім за рахунок  збільшення надходжень податку з  підприємств і організацій приватного сектору на 1,9 млрд. грн. Крім того збільшилися надходження податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів – на 0,2 млрд. грн. Водночас надходження податку з державного сектору скоротилися на 0,9 млрд.грн. (рисунок 2.2).

Рис.2.2. Надходження податку на прибуток підприємств різних форм власності у 2011-2012 рр., млрд. грн.[3]

Річний план показника  податку на прибуток виконано на 105,8 %, що повністю відповідає прогнозній оцінці експертів ІБСЕД. Отже, можна відмітити позитивну динаміку в надходженнях від податку на прибуток.

Отже, з здійсненого аналізу  можна побачити, що податок на прибуток є прямим податком і посідає важливе місце у наповненні бюджету (друге місце після ПДВ). Обсяги податку на прибуток зростають не за рахунок зростання ставки оподаткування, а за рахунок збільшення підприємств приватної форми власності.  

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ОСНОВНІ ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ  МЕХАНІЗМУ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

3.1. Зарубіжний  досвід оподаткування прибутку  підприємств

 

У попередніх розділах було розглянуто основні теоретичні засади прибуткового оподаткування, а також  визначено механізм функціонування податку на прибуток і здійснено  аналіз стягнення податку на прибуток в Україні. Для повного дослідження  і висвітлення даної теми необхідно  розглянути зарубіжний досвід більш  розвинених країн у даній сфері  і здійснити порівняння з Україною.

У рейтингу Світового банку, який визначає сприятливі умови для ведення підприємницької діяльності, Україна посідає 145-е місце з 183 країн світу. Наші сусіди у рейтингу - Сирія, Гамбія, а з країн колишнього СРСР гірше, ніж в Україні, лише в Узбекистані [20].

Умови ведення підприємницької діяльності – це, перш за все, сприятливий інвестиційний клімат, який неможливо створити без стабільного, прогнозованого, в міру обтяжливого податкового поля. Так, податок на прибуток як основний прямий податок посідає значне місце в податковій системі різних країн. При цьому, головною функцією цього податку у розвинених країнах є не тільки фіскальна, а й стимулююча.

Є країни, де податок на прибуток становить до 35-40% в бюджеті держави. У деяких країнах він є також джерелом фінансування місцевих бюджетів. Але порядок сплати цього податку в різних країнах різний [13]. Наприклад, у Великобританії корпоративний податок, чи прибутковий податок з компаній, був введений в 1965 р. На сьогодні там діють такі ставки 33% і 24% (для малого бізнесу). У Франції найважливішим із прямих податків є прибутковий податок з юридичних осіб, ставка якого становить 34%. У Німеччині корпоративний податок стягується за двома ставками – на нерозподілений прибуток 45% і на розподілений у вигляді дивідендів 36%, у США ставка податку на прибуток становить 34%.

Информация о работе Оподаткування прибутку підприємств