Статистична оцінка якості робочої сили

      Актуальність  теми полягає в тому, що в ній  розглядається оцінка якості робочої  сили, що є основним елементом продуктивних сил у будь-якому суспільстві, тобто можна сказати, що робоча сила є одним з головних факторів суспільного відтворення. Її показники визначають ефективність виробничого процесу, на пряму впливають на результати підприємницької діяльності. Людина як головний фактор виробництва є носієм виробничих і суспільних відносин. Продуктивні сили і виробничі відносини постійно змінюються, розвиваються. Відповідно змінюються — незмірно зростають — місце і роль людини в процесі виробництва, особливо в умовах сучасного науково-технічного прогресу. З одного боку, відбувається звільнення людини від виконання певних функцій безпосередньо у самому виробництві за рахунок його механізації та автоматизації, а з другого — підвищується значення її професійної підготовки, здатності забезпечити функціонування складного технічного устаткування.

      Теоретичні  та прикладні питання регулювання  якості робочої сили привертали увагу  дослідників у різні часи. Окремі аспекти цієї проблеми були і є  в полі зору зарубіжних вчених: Б. Генкіна, Ю. Дмитрієва, Л. Євдокимової, І. Кириченко, Г. Мелік’яна, Н. Шаталової та ін. В Україні питання регулювання якості робочої сили досліджують: Д. Богиня, Н. Гавкалова, О. Грішнова, В. Гриньова, О. Гулевич, Б. Данилишин, М. Долішній, А. Колот, І. Кравченко, Е. Лібанова, О. Морозова, Г. Норд, В. Онікієнко, І. Петрова, В. Савченко та ін.

     Якщо  взяти значення оцінки робочої сили маштабніше, то наданий момент, в  системі ринкової економіки присутня велика конкуренція і це зумовлює необхідність йти шляхом інтенсивного розвитку, що спирається на соціально  орієнтоване управління. Побудова соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні та підвищення її конкурентоспроможності потребують адекватної якості робочої сили.

      Предметом курсової роботи є питання балансування попиту і пропозиції робочої сили певної якості на ринку праці в  Україні.

      Об’єктом  курсової роботи є структура та динаміка показників якості робочої сили на загальнодержавному рівні в Україні.

      В теоретичній частині розкривається  зміст, мета та завдання статистичного  вивчення робочої сили, наведений  ряд показників, які характеризують якість робочої сили . В останньому пункті теоретичної частини наведені прийоми обробки, аналізу, оцінки взаємозв’язків, що використовуються для  оцінки якості робочої сили та інших категорій статистичного вивчення.

     В практичній частині зроблений аналіз динаміки здобуття освіти в вищих навчальних закладах; аналіз ряду розподілу показників якості робочої сили; аналіз рядів динаміки показників рівня якості робочої сили . Також проведена оцінка забезпеченості вузами задопомогою рангового коефіцієнта кореляції. Було визначено індекс числа кількості осіб зайнятих у навчанні. Для розрахунку практичної частини курсової роботи були взяті дані зі статистичного щорічника Державного комітету статистики України.

         Практичне значення статистики  якості робочої сили важливу  роль відіграє у державному  програмуванні освіти з врахуванням  наявності майбутніх робочих  місць, включаються в програму  знання, що потрібні будуть в  майбутньому фахівцеві, щоб виконувати  свої обов’язки, та бути конкурентно спроможним на ринку праці. Для цього використовують методи статистичного спостереження та подальшої обробки статистичних даних.

     Практичне впровадження методики аналізу та прогнозування  кон’юнктури ринку праці спеціалістів потребує насамперед створення і  використання для збору та обробки  необхідної інформації автоматизованих  банків даних різних рівнів, які  були б об’єднані в єдину систему. Окремі елементи такої системи вже розроблені в процесі виконання науково-дослідних робіт у цьому напрямку лабораторією аналізу потреби та використання спеціалістів з вищою освітою Міносвіти України.  
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1

Теоретична  частина

1. Статистичне вивчення якості робочої сили

     Залучення до праці робочої сили, зумовлено рівнем кваліфікації цієї робочої сили, також беруться до уваги обов’язкові вміння та навички, досвід роботи, особисті якості працівника, а також фізичну підготовку до виконання тієї чи іншої роботи, витривалість, стресостійкість і тд. і тп.

   Розвиток суспільства впливає на обидва елементи ринку праці кваліфікованої робочої сили: на попит, чим більш розвинене — культурно, технічно, науково, економічно — суспільство, тим більша його потреба в кваліфікованій робочій силі, і на пропозицію — за розвитку в такому разі мережі закладів вищої освіти  зі здобуттям диплома про вищу освіту їх випускники вважатимуть себе цією кваліфікованою робочою силою. Ефективне функціонування ринку праці, передбачає вивчення його кон’юнктури (попиту, пропозиції, цін та конкуренції в певних межах часу та території) та на її базі намагання досягти рівноваги, при якій попит і пропозиція частіше збігаються, ніж навпаки.

     Вивчення кон’юнктури ринку реалізується шляхом проведення  досліджень, у ході яких вивчається попит. Здобута інформація передається Державним органам, а ті, реагуючи на зміни кон’юнктури, змінюють обсяги та структуру пропозиції, наближаючи її до попиту.

  Підготовка фахівця потребує не менш як 4 років навчання в спеціальному навчальному закладі. Тобто попит, що з’явився сьогодні, за відсутності на ринку відповідної пропозиції, у наших умовах не буде задоволений. І навпаки: якщо за період навчання попит, що існував 4—6 років тому, зник, то пропозиція (тобто, фахівець) виявиться нереалізованою. Дипломи отримані фахівцями в Україні не визнаються за кордоном, і тому й ринок кваліфікованої робочої сили обмежений національними кордонами, на відміну від інших країн.

     Головною проблемою для відповідного розвитку ринку кваліфікованої робочої сили є обґрунтований  прогноз. Тому, що показники попиту мають на 4—6 років випереджати можливості пропозиції. Лише в цьому разі можна буде прийняти до навчальних закладів необхідну кількість студентів, які — з урахуванням відсіву за період навчання тих, хто не хоче або не може вчитися, — своєчасно з’являться на ринку, де на них чекатимуть спрогнозовані 4—6 років тому робочі місця. Але це лише в тому разі, якщо вузівський потенціал достатній для прийому сьогодні потрібних в майбутньому фахівців. А якщо ні, то необхідні вузи ще треба відкривати, забезпечуючи їх необхідними ресурсами. І навіть за наявності коштів для цього потрібний ще деякий час. А тому прогноз попиту має розроблятися не менш як на 10 років.

     Використання  відомих методів моделювання  та прогнозування під час вивчення ринку праці кваліфікованих спеціалістів має свої особливості, це пов’язано з особливостями статистичного забезпечення аналізу цього ринку.

Статистичне дослідження передбачає реалізацію чотирьох етапів :

1) збирання даних (статистичне спостереження);

2) попередня обробка даних (зведення та групування для одержання статистичної інформації);

3) аналіз явища (розрахунок статистичних показників та побудова моделей);

4) прогноз розвитку явища.

Система збирання, нагромадження, обробки та аналізу інформації, необхідної для  управління процесом забезпечення країни спеціалістами, включає такі блоки:

1) науково обґрунтована система показників відтворення спеціалістів та методологія їх розрахунків;

2) система галузевих та регіональних моделей відтворення спеціалістів;

3) методологія наукової організації спостереження за окремими стадіями процесів відтворення спеціалістів;

4) технологія збирання, обробки, нагромадження та подання інформації про відтворення спеціалістів;

5) схема взаємодії такої системи з інформаційними системами центральних, галузевих та регіональних органів управління.

     Розглядаючи цю систему з урахуванням функціонування ринку праці спеціалістів виокремлюються певні елементи кон’юнктури цього ринку, вивчення яких є невіддільною складовою науково обґрунтованого функціонування зазначеної системи:

- матеріальний та кадровий потенціал вузів, на базі якого оцінюються можливості вузів з підготовки спеціалістів певних спеціальностей (ліцензування вузів);

- місткість та структура ринку, інформація про які необхідна для характеристики існуючої підготовки спеціалістів та потреби в них;

- фактори, що формують ринок: чисельність і структура населення, рівень економічного розвитку регіону, структура зайнятості за галузями, структура незайнятих за рівнем освіти і фахом;

- організаційна структура вищої освіти (наявність пакета законів, що регламентують освітянську діяльність; рівень концентрації та спеціалізації підготовки фахівців по регіонах);

- співвідношення попиту і пропозиції на галузевих та регіональних ринках праці, що дозволяє також оцінити рівень можливого використання ресурсів вузів;

- фінансові взаємовідношення вузів із замовниками і державою та іншими споживачами.

     З необхідності характеристики елементів  кон’юнктури ринку спеціалістів випливає, що впровадження першого  блока системи управління процесом забезпечення спеціалістами потребує розробки системи показників, яка  складається з окремих підсистем:

1) забезпеченості  галузі (регіону) спеціалістами;

2) прийому  студентів до вузів;

3) контингенту  студентів;

4) випуску  спеціалістів;

5) працевлаштування  випускників;

6) використання  фахівців;

7) характеристики  діяльності навчальних закладів.

     Для кожного з показників потрібно обчислити  як фактичне, так і прогнозне значення.

Для першої підсистеми показників — забезпеченості спеціалістами — розраховують показники заміщення посад фахівцями (фактичний рівень) і потребу у фахівцях (прогнозні розрахунки), що буде задоволюватися за рахунок двох факторів:

1) вивільнення з роботи фахівців, що раніше працювали на цих посадах.

2) появи нових робочих місць за рахунок розвитку окремих підприємств, галузей чи регіонів.

     Якісний показник потреби в кадрах фахівців, який характеризуватиме кваліфікаційний склад потреби, має спиратися на нормативний показник спеціалістомісткості, який є одним з різновидів показника трудомісткості:

Використовуючи  метод нормативних показників спеціалістомісткості, найскладніше встановити техніко-економічний  показник діяльності підприємств щодо якого розраховується певний показник спеціалістомісткості.

     Складною є задача оцінювання вкладу груп спеціалістів, які різняться між собою за ступенем участі, у створення ефекту. Адже цей ефект має бути розподілений між такими групами згідно з їх вкладом. Інакше кажучи,  між ефектом, структурою та чисельністю зайнятих фахівців. Як відомо, кількісні параметри такого взаємозв’язку можуть бути обчислені та статистично обґрунтовані методом кореляційно-регресійного аналізу.

  Прогнозування потреби у фахівцях — це комплексне, науково обґрунтоване передбачення розвитку, установлення очікуваної чисельності фахівців, їх професійної структури за регіонами, підприємствами чи сферами діяльності. Практично використовуються два підходи до вирішення задачі прогнозування. Відповідно до першого, майбутній стан об’єкта розглядається і формується на підставі сучасного стану: яким він буде у системі тенденцій, що склалися. Досягається це шляхом екстраполяції. Другий підхід у прогнозуванні базується на цільовому описанні об’єкту шляхом розв’язання зворотної задачі — від майбутнього до теперішнього.

     У прогнозуванні потреби з використанням  цільового підходу важливу роль відіграють нормативи забезпеченості спеціалістами, бо при цьому як норматив закладається результат, якого хочуть досягнути. Використання нормативів для  прогнозування має як позитивний, так і негативний бік. Позитивний полягає в тому, що за допомогою  наукового обґрунтування нормативів відшукують кількісний і якісний  вимір потреб, що і дозволяє встановити необхідну в майбутньому чисельність фахівців. З іншого боку, недоліком таких нормативів є їх статичність: установлений за даними звітного періоду рівень коефіцієнтів насиченості пропонується використовувати в майбутньому, в умовах, що змінилися.