Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Мая 2012 в 10:15, курсовая работа
Правове регулювання у суспільстві - важлива умова створення стабільного правового порядку, а також органів, інститутів і установ, здатних забезпечити захист і охорону від порушень тих прав і законних інтересів громадян та інших осіб, що закріплені діючими нормами права. Загальні соціальні цілі правового регулювання переслідують досягнення соціально корисних результатів і, у першу чергу, створення необхідних умов для прогресивного розвитку і процвітання суспільства.
Вступ .
1. Необхідність правового регулювання у суспільстві.
2. Правове регулювання .
2.1. Поняття та предмет правового регулювання
2.2. Засоби правового регулювання
2.3.Стадії правового регулювання
2.4.Типи правового регулювання
3. Поняття і основні елементи механізму правового регулювання
Висновки
Список використаної літератури
1. Відповідність вимог норм права рівню соціально-економічного розвитку суспільства. Норми права зумовлюються економічними чинниками не автоматично. Право - це продукт свідомої діяльності людей, тому економічні закономірності розвитку суспільства можуть або правильно визначатися і відображуватися у праві, або спотворюватися в ньому. Це призводить до виникнення норм, що не відповідають економічним та іншим соціальним вимогам даного етапу розвитку суспільства. Такі обставини пояснюються, насамперед, Об'єктивними труднощами пізнання реальної дійсності, а також суб'єктивістськими підходами до правотворення. Досвід показує, що такі правові акти, як правило, з часом доопрацьовуються відповідно до реальних вимог соціально-економічного розвитку суспільства або повністю скасовуються.
2. Рівень досконалості законодавства. Чим досконаліше законодавство, тим швидше і повніше досягатимуться цілі, визначені при виданні конкретних юридичних норм. Якщо ж у праві існує неузгодженість окремих норм, прогалини, а окремі норми не мають реальних санкцій, то все це суттєво впливає на рівень ефективності правового регулювання.
3. Рівень правової культури громадян. Ця умова досить ємна. Вона охоплює і режим законності при правотворчості та правозастосуванні рівень правосвідомості та низку інших явищ. Сутність правової культури виявляється в тому, що всі суб'єкти суспільних відносин мають бути обізнані зі змістом правових норм, повинні чітко уявляти свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки, неухильно дотримуватися їх. Без цього не можуть бути ефективними правові вимоги. Усі суб'єкти правових вимог поділяються на дві групи: а) суб'єкти, для яких знання законодавства є службовою вимогою і необхідне для виконання службових обов'язків; б) решта суб'єктів. Суб'єкти першої групи, одержують інформацію про нормативні акти по службовій лінії, з офіційних джерел, а суб'єкти другої групи - з інших джерел, насамперед, із засобів масової інформації.
Проте саме по собі знання права суб'єктами правових відносин не забезпечує його ефективності. Необхідні ще й умови для його втілення у життя.
Список використаної літератури.
1. Алексеев С.С.Общая теория права. - М.,1982. – Т.2.
2. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Издательство БЕК, 2000.
3. А.М.Колодій, В.В.Копейчиков, С.Л.Лисенков. Теорія держави і права : навч.посіб.- К.: Юрінком Інтер, 2002.
4. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. профессора В.Г. Стрекозова. – М.: 2002.
5. Комаров С.А. Общая теория государства и права в схемах и определениях. – М.: Юрайт, 2002.
6. Сирих В.М. Теория государства и права. Учебник для вузов. – М.: Былина, 2000. – С. 534.
7. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси теорії права. К. – Видавництво „Книга”, 2004 р., 374 с.
8. Скакун О.Ф. „Теорія держави і права”. – Підручник. – Харків, „Консум”, 2001 р. – 656 с.
9. Комаров С.А., Малько А.В., "Теория государства и права", М., Норма, 2000. – 440 с.
10. Копєйчиков В.В. "Загальна теорія держави і права" , К. Юрінком, 1997. – 317 с.
Информация о работе Предмет, метод, засоби і типи правового регулювання