Предмет, метод, засоби і типи правового регулювання

Особливість правового регулювання полягає в здійсненні державою за допомогою видання загальнообов'язкових норм поведінки. Тут виявляється мистецтво правотворчих органів, їхнє уміння враховувати реальні можливості і передбачати наслідки.

Мета механізму правового регулювання – забезпечення безперешкодного руху інтересів суб'єктів до цінностей, тобто гарантованість їхнього справедливого задоволення. Виходячи з цього, механізм правового регулювання визначається як система правових засобів, організованих найбільш послідовним чином з метою подолання перешкод, що стоять на шляху задоволення інтересів суб'єктів права.

В.Н. Хропанюк більш коротко дає поняття механізму правового регулювання – це система правових засобів, за допомогою яких здійснюється упорядкованість суспільних відносин відповідно до цілей і задач правової держави.

Аналізуючи вищесказане, можна сказати, що механізм правового регулювання - це сукупність правових засобів, узята в єдності, за допомогою яких держава здійснює правовий вплив на суспільні відносини в бажаному для нього напрямку.

_________________________________________

1Алексеев С.С.Общая теория права. - М.,1982. – Т.2.

У механізмі правового регулювання С.С. Алексєєв виділяє структуру правового регулювання, що характеризується, насамперед, методами і способами регулювання. Кожна галузь права має свій метод чи сполучення методів правового регулювання. У теорії правового регулювання прийнято виділяти два методи правового впливу:

1) метод децентралізованого регулювання, побудований на координації цілей і інтересів у суспільних відносинах і який застосовується у сфері галузей приватно-правового характеру;

2) метод централізованого, імперативного регулювання, що базується на відносинах субординації між учасниками суспільних відносин і що використовується у привселюдно - правових галузях1.

Способи правового регулювання — складові елементи впорядкованих суспільних відносин: дозволу, зобов'язування (веління), заборони.

Дозвіл — це надання особі права на свої власні активні дії (роби, як вважаєш за потрібне). Прикладом здійснення правового регулювання за допомогою цього способу може бути будь-яка правова норма, що надає суб'єкту право на одержання тих чи інших благ. Наприклад, права на отримання пенсії.

Зобов'язування (веління) — покладання на особу обов'язку активної поведінки (роби тільки так), наприклад, обов'язок забезпечення обвинуваченому права на захист, обов’язок своєчасного виконання договірних зобов’язань тощо.

Заборона — це покладання на особу обов'язку утримуватися від вчинення дій певного роду (тільки так не роби). Прикладом заборони можуть

______________________________________________

1Алексеев С.С.Общая теория права. - М.,1982. – Т.2.

бути положення норм права про заборону пропаганди війни, національної чи расової переваги одних народів над іншими. Норми Особливої частини Кримінального кодексу також є фактично заборонами, оскільки вони встановлюють відповідальність за певні дії і тим самим їх забороняють. Зобов'язання (веління) і заборони превалюють в основному в галузях, що належать до публічного права.

Усі способи правового регулювання пов'язані із суб'єктивними правами. При дозволянні суб'єктивне право утворює зміст даного способу правового регулювання. При зобов'язуванні та забороні право вимоги належить іншим особам. Його призначення — забезпечити виконання активного (зобов'язування) або пасивного (заборони) юридичного обов'язку.

Перераховані й розтлумачені способи правового регулювання з найбільшою ефективністю досягають своєї мети лише в тісному взаємозв'язку один з одним. Так, дозвіл суб’єктові певної поведінки буде реальним лише за наявності обов'язків в інших суб’єктів задовольняти потреби, що виникли у цьому зв'язку в уповноваженого суб’єкта.

Отже, процес правового регулювання в кожному конкретному випадку різний – у залежності від виконання правових обов'язків - чи добровільно, чи примусово.

Істотне значення для розуміння правового регулювання має його предмет чи сфера правового регулювання.

Зі сказаного можна зробити висновок, що поняття механізму правового регулювання дозволяє:

- не тільки зібрати разом явища правової дійсності – норми, правовідносини, юридичні акти й ін., що беруть участь у правовому впливі, - і оскаржити їх як цілісність, але і представити їх у працюючому, системно діючому виді, що впливає, що характеризує результативність правового регулювання;

- висвітити у зв'язку з цим специфічні функції, що виконують ті чи інші юридичні явища в правовій системі, показати їхній зв'язок між собою і взаємодію.

Розглянута позиція розуміння механізму правового регулювання як сукупності правових засобів, що використовуються у процесі правового регулювання суспільних відносин, є дискусійною, на думку В.М. Сирих1. Свої погляди він обґрунтовує тим, що один з основних принципів наукового аналізу складних систем, механізмів вимагає розглядати досліджуваний об'єкт, явище у взаємозв'язку, взаємодії складових його частин. Тільки таким чином можна встановити, наскільки ефективно діють компоненти, які їхні функції і наскільки результативною є робота механізму в цілому як єдиного цілісного утворення. Вивчення ж структури механізму на рівні складових його частин є неповним. Тому, щоб одержати вірні уявлення про механізм правового регулювання, його здатності виступати в цій якості варто розглядати максимально повно всі його компоненти, а також узяти їх у взаємозв'язку і взаємодії.

При таких методологічних вимогах механізм правового регулювання можна розглядати як складну систему, що складається з правових засобів, суб'єктів, що здійснюють правове регулювання чи правову діяльність, і юридично значимих результатів їхньої діяльності. При цьому єдиний механізм правового регулювання згідно стадіям правового регулювання підрозділяється на три компоненти: механізм правотворчості, механізм реалізації норм права і механізм державного примусу.

____________________________________________________

1Сирих В.М. Теория государства и права. Учебник для вузов. – М.: Былина, 2000. – С. 534.

Кожен механізм діє на своїй стадії правового регулювання - правотворчості, правореалізації і застосуванні юридичної відповідальності – і характеризується специфічними, тільки йому властивими правовими засобами.

Таким чином, механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок („належне” у праві стає „сущим”).

Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі:

1. Є складовою частиною механізму соціального регулювання. Його правова діяльність супроводжується політичним, економічним, етичним та іншими видами механізму соціального регулювання, переплітається з ними.

2. Збирає усі явища правової дійсності:

— засоби (норми права, суб'єктивні права і юридичні обов'язки, рішення судів тощо, об'єктивовані в правових актах);

— способи (дозволи, зобов'язання, заборони);

— форми (використання, виконання, додержання, застосування).

3. Становить систему правових засобів, способів, форм, що перебувають у взаємозв 'язку і взаємодії. Кожна частина механізму правового регулювання знаходиться на своєму місці (як годинний механізм), виконує специфічні функції. Якість виконуваних ними функцій впливає на роботу інших частин і результат функціонування механізму в цілому.

4. Є динамічною частиною правової системи суспільства. Його рух виражається в стадіях, яким відповідають свої механізми дії. Як і правова система суспільства, механізм правового регулювання являє собою цілісність правової дійсності, визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвиненості економіки, культури. Його призначення полягає в приведенні в дію необхідних елементів правової системи, забезпеченні їх «роботи». Від механізму залежать ефективність правового регулювання, відповідність поведінки учасників суспільних відносин розпорядженням юридичних норм, їх рух до задоволення своїх інтересів.

5. Результатом його діяльності є встановлення правопорядку в суспільстві.

Механізм правового регулювання складають елементи, обов'язкові на окремих його стадіях:

1) принципи права, норми права, нетипові правові розпорядження (спеціалізовані норми права), об'єктивовані в нормативно-правових актах;

2) правовідносини, суб'єктивні юридичні права і обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації);

3) акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків;

4) акти застосування норм права.

Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні діяльності суб'єктів і суспільних відносин, що виникають на їх основі.

Розглянемо коротко кожний з елементів.

1. Норма права в механізмі правового регулювання.

Норма права — це споконвічний елемент і нормативна основа механізму правового регулювання.

Норма права являє собою загальне обов'язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варіант поведінки — суб'єктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки — суб'єктивні юридичні обов'язки.

Якість правового регулювання залежить від того, наскільки норми права правильно враховують закономірності суспільних відносин, що регулюються, наскільки високий рівень загальної і правової культури законодавчого корпусу. Безпосереднім чинником виникнення правових норм є правотворча діяльність держави, що полягає у прийнятті, зміні або відміні певних правових норм.

Специфічне завдання норми права в механізмі правового регулювання полягає в тому, щоб:

а) визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою дію;

б) встановити зміст суспільних відносин (зміст поведінки суб'єкта), а також об'єкти правовідносин;

в) визначити обставини, в яких особа повинна керуватися даним правилом поведінки;

г) розкрити саме правило поведінки вказівкою на права і обов'язки учасників відносин, що регулюються, характер їх зв'язку між собою, а також державно-примусові заході, що застосовуються до осіб у разі невиконання ними юридичних обов'язків.

Зобов'язуючі норми регламентують активну поведінку зобов'язаних осіб.

Дозвільні та заборонні норми покладають пасивні обов'язки на зобов'язаних осіб і дозволяють вчинення активних дій носієм суб'єктивного права.

Характер регулюючого впливу нормативної основи механізму правового регулювання залежить від того, як впливає право: шляхом зобов'язуючого розпорядження, або шляхом дозволяння чи заборони.

Норма права набуває зовнішнього вираження в нормативно-правовому акті, який забезпечує її дійовість.

Нормативно-правові акти обслуговують нормативну основу механізму правового регулювання. Функції нормативно-правових актів полягають головним чином у тому, щоб увести в правову систему нові юридичні норми, забезпечити їх зміну або скасування, підвищити ефективність їх дії.

До нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів) приєднуються акти, в яких дається їх офіційне роз'яснення, тлумачення.

Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти) не містять нових правоположень, а є засобом, який забезпечує однакове розуміння і застосування чинних нормативних актів. Чіткість і ефективність механізму правового регулювання залежать від правильного тлумачення норм права1.

________________________________________________

1А.М.Колодій, В.В.Копейчиков, С.Л.Лисенков. Теорія держави і права : навч.посіб.- К.: Юрінком Інтер, 2002.

Висновки.

Метою видання правових приписів є досягнення необхід­ного суспільно корисного результату. Саме тому суспіль­ство зацікавлено, щоб юридичні норми досягали мети, ви­значеної при їх виданні. Аналіз цих питань і становить проблему ефективності правового регулювання.

Термін «ефективність» застосовується у значенні резуль­тату, наслідку якогось явища. Тому ефективність органічно пов'язана з результативністю, дієвістю певних заходів, дій, приписів. Критерієм ефективності правових норм (і права в цілому) є міра досягнення цілей, поставлених перед ними. Вони поділяються на близькі й кінцеві, прямі й непрямі і т. ін; Але загальним у всіх випадках є визнання того, що цілями правового регулювання виступають:

-  закріплення з допомогою юридичних засобів уже іс­нуючих суспільних відносин;

-  стимулювання тих суспільних відносин, що вже існу­ють і відповідають загальному інтересу суспільства;

-   створення умов для виникнення і розвитку нових форм суспільних відносин;

- вилучення з практики соціально небезпечних відносин. Співвідношення фактичних результатів дії юридичних норм з цілями, що ставилися при їх виданні, виявляє ефек­тивність або неефективність юридичної норми. Досягнутий рівень цих цілей і визначатиме рівень ефективності норми арам. Інакше кажучи, при визначенні ефективності до ува­ги беруть дві обставини:

-     цілі, що були поставлені при віщанні норми права;

-     реально досягнуті результати.

Основними чинниками, що забезпечують ефективність правового регулювання, можна вважати такі: