Правова психологія та ідеологія

      На  відміну від правосвідомості, правова психологія менш раціональна, вона масштабніша за структурою, багатша й глибша пізнавальних і емоційних явищ, які вміщені в правосвідомість. Вона може бути описана у вигляді правових аспектів: і масо видних особистісно-групових взаємовідношень. Правова психологія групи — особливе соціально-психологічне утворення, в якому її власні структурні елементи функціонують і виявляються не розрізнено, а в цілісності й взаємообумовленості. Оскільки правова психологія групи — лише одна із властивостей психології групи, то рівень розвитку останньої здійснює помітний вплив на неї.

      Для успіхів у формуванні і удосконаленні правосвідомості групи необхідно розуміти й враховувати структуру правової психології як особливого соціально-психологічного утворення. Психологічні дослідження дозволяють відокремити в ній такі основні елементи:

• правова освіченість групи та її членів;
• правова обізнаність групи;
• правова суспільна думка в групі;
• правовий клімат в групі;
• правовий досвід групи. [8.с 124]

        Правова психологія особистості, перебуваючи на території певної держави, у процесі соціалізації включається в ту самобутність, яка характеризує населення країни як будь-якої нації. Досвід даної самобутності акумулюється в процесі історичного розвитку того чи іншого народу. Подивися на право оформляються через призму й особливості народного життя. Таким чином, особистість пов'язана з суспільством своєї держави й з окремими соціальними групами (групою). Однак існують ознаки, які характеризують саме особистість. Смороду утворюють тріаду правової психології особистості. Це здатність до творчості, наявність почуття власної гідності й внутрішня самодисципліна як її ідентифікатори.

        Коли  особа досить розвинена, вона здатна виділитися з соціальної групи або суспільства в цілому й, завдяки творчій здібності, міцної волі й внутрішньої самодисципліни, повести за собою маси, змінюючи їх суспільне свідомість і навіть самобутній характер національного життя. Така особистість може, не створювати нові, а вловлювати особливим творчим чуттям змісту соціуму й виражати їх у формі оригінальних творів, наукових праць, здатних не перетворювати реальність революційним шляхом, а покращувати існуюче завдяки точному аналізу певної соціальної сфери та бачення того, що в ній необхідно покращувати.

     Творча  здатність як одна з характеристик  особистості в правовому відношенні відіграє значну роль, визначаючи багато в чому процес законотворчості. Президент, підписуючи закони, як гарант Конституції, зобов'язаний мати творчу здатність на досить високому рівні, щоб правильно оцінювати необхідність врегулювання певних суспільних відносин, бачити в осіб, які брали й створювали закони — творчий рівень, почуття власної гідності й вольові характеристики, він винний також вловлювати дух законодавства й всі можливі способи його тлумачення.

     Творча  здатність нерозривно пов'язана  з іншими характеристиками особистості. Це виявляється в тому, що творчість  припускає внутрішню самодисципліну як основу, з якою пов'язані евристичні процеси й концентрація уваги. Це буде менш виражена, якщо в особини  відсутнє почуття власної гідності. Тріада складових особистості як одна зі сторін сутності правової психології найбільш точно виражена в Й. А. Ільїна: «Поважати собі, значити визнавати  свою гідність.”, Для чого «необхідно випробовувати самого собі як благу  чинність», здатну «стверджувати й  творити.» Далі він пише таке: «Суб'єкт  права має підставу поважати собі», виступаючи як «живе осереддя волі до добра». Причому «ця жива духовна  чинність (отут Й. А. Ільїн має на увазі особистість) має потребу  в праві й творити право.» [7. с 152].

     Правова психологія особистості, суспільства  й соціальних груп, у тім стані, у якому вона перебуває в сучасних умовах, вимагає до себе серйозного відношення. Факти соціальної дійсності  свідчать про те, що правосвідомість  громадян вимагає значного коректування, а правова психологія – свого  оздоровлення. Насамперед необхідно, щоб  держава надавала фінансову підтримку  в проведенні наукових експериментів  у дослідженні правової психології, а також у здійсненні мір, спрямованих  на підвищення рівня правосвідомості  суспільства. 
 
 
 
 
 

2.2 Особливості правової  психології окремих  категорій населення

2.2.1 Правова психологія  підлітків

     Ми  живемо в епоху, коли в суспільстві  та в свідомості українців відбуваються радикальні перетворення. Багато моральних  цінностей, що зробили значний вплив  на формування правової свідомості декількох  поколінь людей, сьогодні піддаються переосмисленню та переоцінці. Зокрема, спостерігається  зміна уявлень про етичну цінність і психологічний зміст правової поведінки. Складна соціально-політична  і економічна ситуація 90-х років XX століття породила могутні соціальні  і соціально-психологічні чинники  дестабілізації правової свідомості. У найбільшій небезпеці опинилися  діти підліткового та юнацького віку. У масовій свідомості відбувається зміна уявлень про межі припустимого в соціальній поведінці, про правила  і норми поведінки в суспільстві.

     Негативна динаміка масової правової свідомості, збільшення правової неписьменності та нігілізму у молоді відбуваються на тлі методологічного і методичного  відставання психології і педагогіки в галузі проблем правового виховання. На сучасному етапі розвитку суспільства  його найважливішою метою та умовою подальшого існування є побудова правової держави. Одне з основних завдань, розв’язання якого забезпечує поступальна  хода до досягнення цієї стратегічної мети, є підвищення рівня правової свідомості суспільства в цілому та кожного її суб’єкта. Очевидно, що реальне підвищення рівня правової свідомості суспільства можливо  тільки шляхом створення системи  правового виховання молоді.

     Проблема  полягає у відсутності цілісної системи правового виховання  в освіті, що є однією з причин низького рівня правової свідомості суспільства Про це свідчить кількісне  зростання злочинності взагалі  та протиправної поведінки молоді зокрема. Відмітимо, що гострота ситуації в галузі правової освіти пов’язана з соціальними, економічними, політичними кризовими  процесами, коли колишні системні зв’язки  зруйновані, а необхідні соціальні  механізми, що відповідають вимогам  суспільного розвитку, не сформовані.

     Необхідно відзначити, що проблема асоціальної  поведінки неповнолітніх і молоді, що суперечить прийнятим у суспільстві  правовим і етичним нормам, актуальна  не тільки для нашої країни, але  й для всіх промислово розвинених країн. Проте в Україні ситуація може бути визнана критичною, зважаючи на катастрофічне збільшення рівня  підліткової злочинності на тлі  скорочення чисельності населення  даної вікової категорії. При  цьому представляється важливим існування факту статистичних даних, що розкриває приріст злочинності  серед неповнолітніх за останнє  десятиліття в два рази при  кількісному зменшенні підлітково-юнацького  населення на 15-20 %. За даними статистики кожен десятий злочин в країні скоюється саме суб’єктом підліткового віку.[3. с 34]

     Актуальність  дослідження підтверджується фактом корінної кількісної та якісної зміни  структури й характеру підліткової  злочинності. Зсув структури підліткової  злочинності убік тяжчих і соціально  не безпечніших правопорушень, зростання  наркоманії серед молоді, формування кримінальної молодіжної субкультури  не тільки утруднюють реалізацію методично  і психологічно вірних заходів щодо профілактики й боротьби з правопорушеннями, але спочатку сприяють розповсюдженню правового нігілізму. При цьому  дорослі (педагоги, психологи, правоохоронні  органи), що працюють з малолітніми  правопорушниками, психологічно не готові враховувати стрімку її динаміку, з чого витікають серйозні упущення в профілактичній виховній роботі.

     Проблема  формування правової свідомості молоді полягає в тому, що залучення до злочинного світу, його протиправних норм за сучасних умов відбувається на дуже ранньому віковому етапі, що призводить до вельми стійкої закономірності: чим раніше людина стає на злочинний  шлях, тим швидше досягає рівня  небезпечного рецидивіста. Молодий  рецидивіст найбільш небезпечний для  суспільства, оскільки, діючи в групі, організовує злочинні співтовариства в молодіжному середовищі, до якого  він близький за віком і, відповідно, для якого є психологічно значущим авторитетом, що, у свою чергу, спричиняє за собою збільшення протиправних вчинків і злочинності серед неповнолітніх. [16. с 2]

     Правова психологія підлітка залежить від структурно-функціональних особливостей сім’ї, в якій він виховується. Механізмом, що зв’язує те або інше неблагополуччя сім’ї та дефект конкретного  елемента правової психології, є порушення  виховної функції сім’ї, формування негативних стилів виховання, які неминуче призводять до різних варіантів психологічної  травматизації дитини, що сприяє її девіантній поведінці.

     Відношення  до права формується у дитини, перш за все, в сім’ї на основі відношення до дорослих. Особливості дитячо-батьківських відносин формують відношення дитини до дорослого як носія нормативно-правових розпоряджень.

     Правослухняність, що виявляється в готовності індивіда поводитися відповідно до норм права, формується якісно, якщо у підлітка немає образи на свою сім’ю та підозрілості по відношенню до дорослих, які його виховують.

     Вирішальним чинником, що деформує психологію підлітків, формуючи криміногенну спрямованість  особи, є ворожість як форма відношення до світу.

     Ворожість як специфічна спрямованість особи  неповнолітніх правопорушників  формується в системі сімейних відносин, що характеризуються емоційним відкиданням  правильної реальності та ригідністю. Збільшення відхилень у поведінці  підлітків пов’язане з переходом  від переважання вербальної агресії  до фізичної на тлі підвищення ворожості. Причина низької ефективності педагогічних дій полягає у випадковому, безсистемному  характері виховного процесу, низької  психологічної інформованості педагогів, що визначає проблему їх готовності до формування правової свідомості у їх вихованців. [10. с 78]

     Вплив на психологію підлітка неформальних груп однолітків, схильних до асоціальної  поведінки, призводить до прогресуючої тенденції дискримінації просоціальних груп з його боку. Засудження таких підлітків суспільством за здійснене правопорушення сприймається підлітком як несправедливе, що підсилює антагонізм підлітка та суспільства, сприяє збільшенню його ідентифікації з асоціальною групою. Ідентифікуючи себе з асоціальною групою, підліток починає сприймати себе як асоціального суб’єкта.

       Найбільш істотними для правової  психології є:

     1. Здатність рефлексії, тобто готовність  особистості до істинного пізнання  інших психічних явищ, до самопізнання.

     2. Наявне уявлення та уявлення  дійсності. При цьому в свідомості  відбиваються не все, не все  випадково, а тільки основне,  сутнісні характеристики предметів,  подій та явищ.

     3. Здібність до комунікації, тобто  передачі іншим особам того, що  усвідомлює дана людина за  допомогою мови та інших знакових  систем.

     Найважливішим аспектом правової психології індивіда, що забезпечує можливість ефективного  соціального буття, є правова  свідомість. Проблема правової свідомості та феномен правової психології розглядається  з позиції різних наукових дисциплін: філософії, соціології, психології, культурології, педагогіки, криміналістики.

     Разом із тим, формування цілісного інтегрального  уявлення про суть правової психології ще далеко від свого завершення. Важливо, що значним внеском у  вирішення даної проблеми могло  б бути, по-перше, визначення специфічних  особливостей правової психології на різних вікових етапах, а, по-друге, дослідження особливостей взаємозв’язку  між елементами структури свідомості та особливостей психології індивіда.

     Нарешті, ще одна важлива обставина полягає, у виділенні характеру усвідомлення правових норм в суспільстві як одній  з можливих основ соціального  групоутворення. Таким чином, найважливіше соціально-педагогічне завдання полягає  в тому, щоб навчити дітей вибирати референтні групи, групи членства та колективи, де правозастосовна поведінка є груповою нормою.

     Необхідно відзначити при цьому, важливий момент взаємозв’язку між правовою психологією  і процесом правової соціалізації, що відображає, з одного боку, вплив  життєвого досвіду й практики людини на формування її установок  і ціннісних орієнтацій у сфері  права та, з іншого боку, пряма  дія психології на мотивацію поведінки  людини.

2.2.2 Правова психологія правопорушників

     У будь-якому протиправному діянні відображаються психологічні особливості  людини, його відношення до суспільства  й права. В окремому правопорушнику не можна абсолютизувати які-небудь злочинні його особливості. У той  же час у кожного правопорушника можна виявити те спільне, що характерне для всіх правопорушників певної категорії.