Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Декабря 2011 в 23:28, курсовая работа
Предметом дослідження є правотворчість. правотворчість – це діяльність компетентних державних органів або самого народу зі встановлення, зміни чи скасування правових норм. Результатом правотворчості є нормативно-правовий акт. Ініціативу, пропозицію про необхідність прийняття того чи іншого закону не можна вважати правотворчістю, хоча з ініціативи може початися правотворчість. Обговорення проекту конституції населенням – це не правотворчість, але може призвести до неї. Правотворчість починається тоді, коли прийнято державне рішення про підготовку проекту нормативно-правового акта, скажімо, закону..
ВСТУП 3
1. Поняття і ознаки правотворчості. 5
2. Принципи правотворчості. 11
3. Види правотворчості. 18
4. Стадії правотворчого процесу. 23
ВИСНОВКИ 26
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 27
ДОДАТКИ 28
| ПРАВОТВОРЧА ТЕХНІКА |
правотворча (юридична) термінологія;
правотворчі (юридичні) конструкції;
правотворча (юридична) стилістика;
засоби організаційно-
особливі засоби правотворчої (юридичної)
техніки
Додаток 4. Види термінів.
| Загальновживані (колектив, батьки, діти, народ, житло, земля) | Спеціальнотехнічні (техніка безпеки, габарити, маркування, потужність) | Спеціальноюридичні
(заповіт,
судочинство, договір, позов, |
Додаток 5. Вимоги до правотворчої стилістики.
відповідність вимогам сучасної літературної мови;
лаконічність (стислість викладу);
простота (відсутність складних мовних конструкцій, фразеологічних зворотів;
зрозумілість для адресантів;
точність (однозначність термінів);
визначеність виразів (фраз);
правильне використання сполучників, порівнянь, неологізмів;
відсутність емоційного забарвлення;
відповідність мові ділових (офіційних)
документів.