Особливості набуття та припинення громадянства в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4. Види громадянського стану  особи

Громадянство України - один з основних елементів конституційно – правового статусу особи. У визначенні громадянства України, яке дається в преамбулі Закону «Про громадянство України», підкреслюється правовий характер зв'язку особи й Української держави. Громадянство – правовий, а не фактичний стан. Громадян держави не можна розглядати як сукупність осіб, що проживають на її території, оскільки за цією ознакою останні утворюють населення країни – категорію демографічну. Терміном «населення» охоплюються не тільки громадяни певної держави, а й апатриди, біпатриди, іноземці, біженці, переселенці, переміщені особи [9, с. 412].

Біпатризм - стан людини, яка перебуває  одночасно в громадянстві двох та більше держав. Закон України «Про громадянство України» встановлює: якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або  держав, то у правових відносинах з  Україною він визнається лише громадянином України. У даний час подвійне громадянство найчастіше виникає в  результаті колізії законодавства  різних держав, коли одна держава при  визначенні належності до свого громадянства додержується виключно принципу «права крові», тобто визнає своїми громадянами  осіб, батьками яких є його громадяни, а інша держава додержується виключно принципу «права грунту», тобто визнає своїми громадянами осіб, які народилися на її території. Конституція України  забороняє подвійне громадянство.

Апатризм - стан людини, яку кожна  держава відповідно до свого законодавства  не вважає своїм громадянином.

Іноземець - особа, яка не перебуває  у громадянстві України і є  громадянином іншої держави або  держав. Іноземці мають ті самі права  і свободи та виконують ті самі обов'язки, що й громадяни України, і є рівними перед законом, якщо інше не передбачене чинним законодавством України (ст. 26 Конституції України).

Особливістю статусу іноземців  і осіб без громадянства є те, шо, з одного боку, їм забезпечуються фактичні та юридичні передумови для  реалізації прав і свобод, а з іншого – встановлюються певні обмеження, що повністю відповідають нормам міжнародного права.

За своїм правовим статусом усі  іноземці в Україні діляться на:

1) іноземних громадян, які на  законних підставах тимчасово  проживають на території держави  або іммігрували на постійне  проживання [11, с.251].

2) іноземці, які перебувають в  Україні на іншій законній  підставі, вважаються такими, що  тимчасово перебувають в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 Особливості набуття та припинення

громадянства в України

2.1. Порядок набуття громадянства  в Україні

Законодавство України, як і законодавство  інших держав, закріплює порядок  набуття громадянства відповідними категоріями осіб за наявності певних підстав, проте основними з них  є набуття громадянства окремо дітьми за народженням (філіація) і дорослими (в порядку натуралізації"), тобто  внаслідок прийняття громадянства.

Набуття громадянства за народженням  дитини може здійснюватися на підставі таких принципів:

• за "правом крові" (jus sanguinis), коли береться до уваги громадянство батьків особи незалежно від місця її народження. "Право крові" діє не тільки під час народження дитини, а й може поширюватися на випадки, коли батьки неповнолітньої особи набувають інше громадянство;
• за "правом грунту"( jus soli), коли громадянство у даній державі надається будь-якій особі, яка народилася на її території, незалежно від громадянства або за обставин, пов'язаних з територією, з якою фізична особа має певні відносини. Територіальними факторами може бути й місце знайдення дитини, батьки якої не встановлені або невідомі.

В українському Законі зазначені принципи поєднуються, причому "право крові" превалює, а "право грунту" застосовується лише для дітей, батьками яких є особи  без громадянства.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про громадянство України" громадянство України набувається:

• за народженням;
• за територіальним походженням;
• внаслідок поновлення у громадянстві;
• внаслідок усиновлення;
• внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;
• внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною,

опіки;

• у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
• внаслідок встановлення батьківства;

за іншими підставами, передбаченими  міжнародними договорами України.

Закон передбачає різні варіанти набуття  громадянства за народженням: від батьків  — громадян України; коли дитина народжена  за межами України тощо. Визначається, що особа, яка має право на набуття  громадянства України за народженням, вважається громадянином України з  моменту народження. [6].

Найбільш поширеним способом набуття  громадянства вважається так зване  укорінення або набуття громадянства в порядку натуралізації, тобто  надання органами державної влади  громадянства особі, яка про це просить. При цьому, прийняття до громадянства даної країни тягне за собою втрату громадянства, набутого за народженням. Це стосується трьох категорій осіб: громадян іноземних держав, осіб без  громадянства і осіб з невизначеним громадянством [11, с.235].

Натуралізація має два основні  різновиди: індивідуальна і натуралізація  внаслідок правонаступництва держав. Остання, як правило, відбувається в  момент виникнення нової держави.

У свою чергу індивідуальна натуралізація  поділяється на натуралізацію, яка  базується на особистому виборі, і  натуралізацію за законом. Остання  являє собою юридичний наслідок одруження іноземця з громадянином даної держави, а також усиновлення, опіки, визнання батьківства тощо. Згадані  вимоги, як уже зазначалося, відображено  у ст. 6 Закону України "Про громадянство України". Законодавство всіх країн  передбачає певні передумови натуралізації (досягнення повноліття, письмова заява, знання мови тощо).

Питанню натуралізації присвячена ст. 9 Закону "Про громадянство України". Згідно з цією статтею іноземець  або особа без громадянства можуть бути за їх клопотанням прийняті до громадянства України.

Особи, які є іноземцями, мають  взяти зобов'язання припинити іноземне громадянство і подати про це документ, виданий уповноваженими органами відповідної  держави, до органу, що прийняв документи  про прийняття їх до громадянства України, протягом року з моменту  прийняття їх до громадянства України.

Якщо особа, маючи всі передбачені  законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від неї причин не може його отримати або їй надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Це правило не поширюється на осіб, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони.

Декларація про відмову від  іноземного громадянства — документ, в якому особа засвідчує свою відмову від громадянства іншої  держави і зобов'язується не користуватися  правами цієї держави і не виконувати обов'язків, пов'язаних з належністю до її громадянства.

Наступна вимога до осіб, які бажають  натуралізуватися, — постійне проживання у країні протягом певного строку (наприклад, в Швейцарії — 12 років, Австрії і Іспанії — 10, в Італії, Фінляндії, Швеції та США — 5 років).

В Україні згідно з Законом для  набуття громадянства в порядку  натуралізації необхідно безперервно  проживати на законних підставах  на території України протягом останніх 5 років. Безперервне проживання на території України — це проживання особи в Україні, якщо її разовий  виїзд за кордон у приватних справах  не перевищував 90 днів, а в сумі за рік — 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд  особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування  за рекомендацією відповідного медичного  закладу або зміна особою місця  проживання на території України.

Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з  громадянином України понад 2 роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином України понад 2 роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті.

Для осіб, яким надано статус біженця  в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території  України встановлюється на 3 роки з  моменту надання їм статусу біженця  в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в  Україну особами без громадянства, — на 3 роки з моменту одержання  дозволу на проживання в Україні.

Отримання дозволу на постійне проживання в Україні не поширюється на осіб, які мають у паспорті зразка 1974 р. громадянина колишнього СРСР, відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також  на осіб, яким надано статус біженця  в Україні або притулок в Україні.

У громадянстві України не поновлюються особи, які втратили громадянство внаслідок  подання свідомо неправдивих  відомостей або фальшивих документів.

Датою набуття громадянства України  є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Особа, яка набула громадянство України  і подала декларацію про відмову  від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної  держави до уповноважених органів  цієї держави.

Закон України "Про громадянство України" також докладно регламентує  порядок набуття дітьми громадянства України внаслідок усиновлення [5]; набуття громадянства внаслідок  встановлення над дитиною опіки  чи піклування; особою, визнаною судом  недієздатною, внаслідок встановлення над нею опіки громадянина  України; набуття громадянства України  дитиною у зв'язку з перебуванням у громадянстві України її батьків  чи одного з них; набуття громадянства дитиною внаслідок встановлення батьківства.

Передбачається також, що набуття  громадянства України дітьми віком  від 15 до 18 років може відбуватися  лише за їхньою згодою [5].

 

2.2. Порядок припинення громадянства

Поряд з  питаннями щодо набуття громадянства, Закон визначає і підстави припинення громадянства України.

Згідно  зі ст. 17 громадянство України припиняється:

• внаслідок виходу з громадянства України;
• внаслідок втрати громадянства України;
• за підставами, передбаченими міжнародними договорами України [4]. Закон визначає підстави і порядок виходу з громадянства України. Громадянин України, який виїхав на постійне проживання за кордон,

може  вийти з громадянства України  за його клопотанням.

В Законі окремо визначено підстави виходу з  громадянства України

дітей.

Якщо дитина виїхала разом з  батьками на постійне проживання за кордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з  батьків разом з батьками з  громадянства України може вийти  і дитина.

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов з громадянства України, а Другий є громадянином України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням того з  батьків, який вийшов з громадянства України.

У разі якщо один з батьків виїхав разом з  дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий є іноземцем  чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України  разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням.

Дитина  також може вийти з громадянства України за клопотанням одного з  батьків, якщо вона виїхала на постійне проживання за кордон і її батьки вийшли з громадянства України.

За умови, якщо один з батьків  виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з  громадянства України, а другий залишається  громадянином України, дитина може вийти  з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням.

Нарешті, за умови, якщо дитина виїхала  на постійне проживання за кордон з  одним із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням того з  батьків, який вийшов з громадянства України.

Крім  того, дитина, яка набула за народженням  громадянство України, може вийти з  громадянства України за клопотанням  одного з батьків незалежно від  місця проживання дитини.

Дитина, усиновлена подружжям, один з якого  є громадянином України, а другий іноземцем, може вийти з громадянства України за клопотанням усиновителя, який є іноземцем.