Нормативно-правові акти та їх систематизація

- Основи законодавства - кодифікаційний акт, що містить концептуальні поняття, цілі і завдання правового регулювання, принципи, які встановлюють основні напрямки регулювання певної сфери суспільних відносин. Зазвичай, такий акт складається з нетипових норм - норм-дефініцій, норм-цілей, норм-принципів, забезпечує зв'язок і узгодженість норм тих чи інших інститутів або галузей права.

Кодифіковані підзаконні акти:

- Статут - кодифікований підзаконний акт, який регулює роботу певних відомств, організацій, міністерств, певну сферу управління;

- Положення - кодифікаційний акт, що становить собою систему нормативних приписів, що визначає правовий статус, завдання і компетенцію державних органів і установ. Постановою уряду положення затверджується як кодифікований підзаконний акт;

- Правила - кодифікований підзаконний акт, що являє собою систему нормативних приписів, яка визначає не правовий статус, а порядок якогось виду діяльності.

Є правила, які мають  загальнодержавне значення, вони затверджуються постановою уряду.

За обсягом виділяють такі кодифікації:

1. Загальна кодифікація.  При такій кодифікації створюється  зведення кодифікаційних актів для основних галузей законодавства. Наприклад, загальним єдиним кодифікаційним актом конституційного права є Конституція.

2. Галузева кодифікація. За такої кодифікації припускається об`єднання правових норм певної галузі права у строго встановленому порядку. Така кодифікація посідає провідне місце серед інших видів кодифікації, тому що розподіляє нормативний матеріал відповідно до предмета і методу правового регулювання.

3. Міжгалузева (комплексна) кодифікація. Це об`єднання правових  норм не відповідно до галузей  права, а за принципом регулювання  значної сукупності суспільних  відносин у сфері державної  діяльності, галузі господарства або соціально-культурного будівництва.

4. Спеціальна (внутрішньогалузева) кодифікація. Така кодифікація  припускає об`єднання правових  норм конкретного інституту або  підгалузі права певної галузі. Цей вид кодифікації, як і  комплексна, доповнює галузеву кодифікацію.

Кодифікація сприяє стабільності законодавства. Найчастіше кодифікації піддаються норми, що розраховані на довготривалий проміжок часу. Найбільш динамічні сфери регулюються поточним законодавством. Кодифікаційні акти повинні бути основою законодавчої діяльності. Кодифікація завжди має офіційний характер.

Інкорпорація - вид систематизації нормативних актів, який полягає  у зведенні їх у збірники у певному  порядку вже наявних нормативних  актів без зміни змісту норм права, які містяться в них. Результатом  інкорпорації є збірники, де нормативно-правовий матеріал розташований за певними критеріями. Такими критеріями є: хронологічний або алфавітний порядок, напрям діяльності, сфера суспільних відносин, тематика наукового дослідження тощо.

При такому способі систематизації, як інкорпорація нормативний акт опрацьовується - із нього викидаються положення, які втратили силу; включаються внесені зміни і доповнення; викидаються відомості про осіб, які підписали акт. Журавський В.С. зазначає: «Саме ця властивість інкорпорації - збереження незмінним змісту нормативного регулювання - відрізняє її від кодифікації і консолідації.» [7, c. 39]

Поділ інкорпорації на окремі види можна проводити за різними  підставами:

1) За юридичним значенням:

- офіційна інкорпорація - передбачає затвердження збірників інкорпорованих актів від імені компетентних державних органів та ці збірники, що видаються, є офіційною формою опублікування і на них можна послатися при вирішенні юридичних питань;

- неофіційна - немає обов'язкового характеру, здійснюється науковими установами, видавництвами, навчальними закладами, іншими суб'єктами юридичної діяльності для зручності у користуванні нормативним матеріалом, тому видані збірки мають лише довідковий, інформаційних характер.

2) За обсягом: загальна (генеральна); галузева; міжгалузева; спеціальна (за окремими інститутами однієї галузі законодавства).

3) За критеріями об`єднання  є: 

- хронологічна - упорядкування нормативних актів здійснюється у певній послідовності за ознакою часу опублікування і набрання чинності;

- предметна - нормативні акти об'єднаються на підставі суспільних відносин, що становлять відокремлений предмет правового регулювання, тобто за галузевою ознакою;

- суб`єктивна - в залежності від органу, який видав інкорпоровані акти.

Правоохоронні органи для полегшення право реалізації здійснюють систематизацією як законів, так і підзаконних нормативно-правових актів. Систематизуючи закони та підзаконні нормативно-правові акти вище стоячих органів, правоохоронні органи використовують інкорпорацію.

Таким чином відбуваються об'єднання цілісних нормативно-правових актів, у збірки правового матеріалу за критерієм, який обирає сам систематизатор.

Консолідація - форма  систематизації нормативно-правових актів, яка полягає в об`єднанні певної кількості нормативно-правових актів, виданих у різний час по самому предмету правового регулювання в єдиний нормативно-правовий акт з усуненням протиріч і повторень, матеріали розміщується у логічному порядку, зазвичай, без зміни змісту, не вносить зміни і новели в чинне законодавство. Змінюється форма правових актів, але не їх зміст. Інакше: консолідація виражається в підготовці і прийнятті укрупнених актів на основі об'єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання.

Консолідація - це щось середнє  між кодифікацією і інкорпорацією. Вона використовується там, де неможлива кодифікація. Консолідовані акти використовується як посібники, директивні документи для осіб, які працюють у відповідних державних або громадських організаціях.

Теорія держави і  права виводить такі цілі консолідації - систематизувати нормативний матеріал, який неможливо кодифікувати; усунути множинність нормативно-правових актів, позбавити їх надмірної роздробленості; об`єднати загальні положення поточної правотворчості в блоки.

Результатом консолідації нормативного матеріалу є видання Зводу законів. Звід законів - офіційна збірка законодавства, що видається державою, в якій поміщаються зведені в одне видання і розташовані в певному порядку (систематичному, хронологічному і др.) чинні нормативні акти. [12, c. 32]

Звід законів відрізняється  від збірників нормативних актів  такими ознаками: може бути лише офіційним виданням - здійснюється від імені і за дорученням правотворчих органів з подальшим схваленням у цілому, або кожного тому окремо; є результатом великої законодавчої, юридико-технічної роботи; являє собою зведене в єдине ціле чинного законодавства.

Останнім часом консолідовані  збірники законів набули популярності в країнах Заходу: Звід законів США, Зібрання федерального права ФРН та ін.

 

ВИСНОВКИ 

 

Систематизація нормативно-правових актів — це діяльність щодо впорядкування і вдосконалення змісту нормативно-правових актів, зведення їх у певну внутрішньо узгоджену систему. Необхідність систематизації нормативно-правових актів обумовлена потребою забезпечення ефективного здійснення правотворчої і правозастосовної діяльності, зокрема встановлення й усунення дублювання, колізій і прогалин у чинних нормативно-правових актах, поліпшення інформаційного впливу права на правосвідомість його суб'єктів.

Існує декілька видів систематизації нормативно-правових актів: інкорпорація, кодифікація, консолідація і звід законів. Види систематизації законодавства дуже тісно пов’язані між собою, вони не існують в “чистому”, ізольованому виді. Всі вони: інкорпорація, консолідація і кодифікація – тісно пов’язані між собою і є “взаємно проникаючими”, взаємодоповнюють один одного, а консолідація є з’єднувальною, перехідною ланкою між інкорпорацією та кодифікацією, вміщуючи у собі ознаки як одного так й іншого виду систематизації, які за своєю суттю однак досить відрізняються одна від одної.

Саме поняття видів  систематизації законодавства –  інкорпорації, консолідації та кодифікації – носить умовний характер. Вони є взаємопов’язаними, бо при проведенні тих чи інших систематизаційних робіт комплексно використовуються прийоми та правила всіх трьох видів і сутність цих процедур проявляється у домінуванні тих чи інших систематизаційних прийомів, відповідно до чого ці процедури носять назву інкорпораційних, консолідаційних або ж кодифікаційних.

Система законодавства  України потребує суттєвих змін, при  створенні системи законодавства України орієнтирами мають бути конституційні принципи «верховенства права» щодо його обов'язковості у законотворчій роботі, «верховенства Конституції» щодо інших законодавчих актів, та «верховенства закону» в ієрархії всіх нормативних актів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Конституція України від 28 чрв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст. 141. – Редакція від 4 лют. 2011 р.

2. Биля І.О. Теоретичні основи використання нормотворчої техніки :автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. – Харків. 2004. – С. 16.

3. Вилегжаніна М.В. Класифікаційна схема НПА / М.В. Вилегжаніна. – К., 2010. – 8 с.

4. Горбунова Л. М. Підзаконні нормативно-правові акти: організаційно-правові питання забезпечення законності : дис. … канд. наук : 12.00.07 / Горбунова Лідія Миколаївна. – К., 2005. – 204 с.

5. Дзейко Ж.О. Законодавча техніка в Україні: історико-теоретичне дослідження. – Київ. 2007. – 337 c.

6. Дутка Г. Предмет закону / Г. Дутка // Право України. – 2001. – № 4. – С. 98–101.

7. Законодавство: проблеми ефективності. – К., 1995. – 229 с.; Оніщенко Н.М. Проблеми ефективності законодавства та сучасний розвиток / Н.М. Оніщенко. //Журнал “Віче” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www. viche/ info/journal/607/

8. Кушнаренко Н. М. Документоведение : учебник / Н.М. Кушнаренко. 7-е изд., стер. – К. : Знання, 2006. – 459 с.

9. Луць Л.А. Загальна теорія держави і права / Л.А. Луць. – К., 2007. – 185 c.

10. Подорожна Т.С. Pаконодавчі дефініції: поняття, структура, функції / Т.С. Подорожна. – Львів. 2009. – 196 с.

11. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави / П.М. Рабінович. – Львів. 2008. – 312 c.

12. Риндюк В.І. Законодавча техніка: поняття, форми, види, реалізація в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. – К. 2008. – С. 16;

13. Рудельсон К. И. Современные документные классификации / К.И. Рудельсон. – М. : Наука, 1973. – 267 с.

14. Салманова О. Ю. Відомча нормотворчість МВС у системі законодавтсва України / О. Ю. Салманова. – К., 2011. – 8 с.

15. Скакун О.Ф. Теорія права і держави / О.Ф. Скакун. – К., 2009. – 364 c.

16. Швецова-Водка Г.Н. Общая теория документа и книги : учеб. пособ. / Г.Н. Швецова-Водка. – М. : Рыбари ; К. : Знання, 2009. – 487 с.