Нормативно-правові акти та їх систематизація

Частини - найбільші підрозділи закону, містяться, як правило, у кодексах. Так, Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс поділяються на дві частини: Загальну і Особливу.

Розташування норм права  в статтях нормативно-правового  акта:

• зазвичай правова норма міститься в одній статті, чим полегшується її ухвалення;
• у ряді випадків для вираження складної норми права потрібні декілька статей;
• іноді в одній статті містяться декілька норм права.

Відмінність між нормативним  актом та іншими правовими актами (зокрема, актом тлумачення норм права  і актом застосування норм права).

По-перше, нормативно-правовий акт містить у собі правові  норми, встановлює нові права і обов'язки, яких раніше не було, або змінює (скасовує) їх. Інші юридичні акти не встановлюють нових норм права. Акт тлумачення норм права, наприклад, лише пояснює чинні норми.

По-друге, нормативно-правовий акт містить норми права загального характеру, тоді як індивідуальний акт (акт застосування норм права) має індивідуальну спрямованість. Він стосується конкретної особи або вирішення конкретної юридичної справи (наприклад, пошкодження насаджень заборонене - адресовано до всіх, а Указ Президента призначити "такого-то" головою обласної адміністрації - це правовий, а не нормативно-правовий акт, тому що норм права в ньому немає, тобто немає прав і обов'язків, відтак, - це акт застосування норм права).

 

розділ 2

 

Види нормативно-правових актів

 

Класифікація, що є найважливішим  інструментом наукового пізнання, прогнозування, управління, знаходить широке застосування в усіх областях людської життєдіяльності, в тому числі і соціальній, включаючи документну сферу. Потреба в класифікації правових документів виникла одночасно з появою самого права, тому що однією з фундаментальних влаcтивостей людського розуму є прагнення до систематизації всіх знань [6].

На думку К. Рудельсон, «класифікація широко застосовується в усіх областях наукової і практичної діяльності суспільства. Вона сприяє упорядкуванню явищ, предметів і цим полегшує процес їхнього вивчення, допомагає розкрити внутрішні закономірності об’єктивного світу». [13, c. 29]

Завдяки класифікуванню – «процесу упорядкування або  розподілу документів за класами з метою відображення відносин між ними і створення класифікаційної схеми» [8, c. 93–94] – вирішуються проблеми:

– упорядкування знань  про документи, а саме – визначення ієрархії документів у суспільстві;

– розв’язання багатоаспектних  практичних завдань роботи з документами для їхнього ефективного пошуку, використання, збереження тощо.

Активізація правотворчої діяльності, що спостерігається в Україні за роки незалежності, спричинила сталу тенденцію збільшення кількості нормативно-правових актів (далі – НПА). Це й спричинило необхідність їхнього класифікування з метою полегшення пошуку необхідної інформації у величезному масиві документів.

За «Філософським енциклопедичним  словником» – у логіці класифікація – це багато-ступінчастий, послідовний поділ обсягу поняття з метою систематизації, поглиблення і отримання нових знань щодо членів поділу, результатом чого є система співпорядкованих понять: подільне поняття є родом, а нові поняття (члени поділу) є видами цього роду, видами видів і т. ін.

Спираючись на думку  вчених-документознавців В.О. Ільганаєвої, С.Г. Кулешова, Н.М. Кушнаренко, К.І. Рудельсон, А.М. Сокової, Г.М. Швецової-Водки, під класифікацією НПА ми розуміємо розподіл цих документів на групи (класи) за ознаками, що їх розрізняють або роблять схожими. [3, c.2]

Необхідність класифікації НПА зумовлюється:

– постійним розвитком  суспільства, що сприяє появі нових  видів НПА, у зв’язку з чим  треба визначити їхнє місце в  існуючій системі документів;

– створенням, реорганізацією, ліквідацією державних органів  і органів місцевого самоврядування, компетенцією яких є видання НПА;

– необхідністю наукового  аналізу документів із метою виявлення  схожості або відмінності правових норм, для усунення правотворцями  недоліків;

– появою нових електронних  носіїв інформації, у зв’язку з  чим виникає необхідність чіткого розташування НПА.

Через здійснення аналізу  ознак, притаманних НПА, і застосування методу класифікування, було отримано класифікаційну схему НПА як перелік ознак, що стало підставою розподілу їх на фасетні блоки.

Цей метод співпадає  з теорією класифікації документів, прийнятої в документознавстві, коли, за Г.М. Швецовою-Водкою, підрозділи можна називати класами або видами, типами, жанрами тощо, причому принципових відмінностей у перелічених класифікаційних категоріях немає [16, c.164].

Запропонована М.В. Вилегжаніної у праці класифікаційна схема НПА представляє собою паралельну класифікацію, що складається з різних фасетів, кожний з яких – це окрема частка схеми. Але, оскільки у фасетах використовуються ознаки, споріднені за походженням, вона об’єднана у блоки (сукупність фасетів) тобто, фасетно-блочну класифікацію (див. табл.1).

 

Таблиця 1

Класифікаційна схема  нормативно-правових актів

 

№ з/п	Фасетні блоки	Види  НПА за фасетними блоками
1	2	3
1.	Характер волевиявлення державних органів	НПА встановлення норм права НПА зміни норм права  НПА скасування норм права
2.	Галузі законодавства	Цивільні НПА  Кримінальні НПА  НПА з різних галузей права
3.	Час дії	Визначено строкові НПА  безстрокові НПА
4.	Суб’єкти нормотворення	Верховна Рада України – закони Президент України – укази  Кабінет Міністрів України –  постанови  Керівники міністрів і відомств – накази Місцеві Ради народних депутатів –  рішення  Виконавчі комітети місцевих рад –  рішення  Керівники обласних і районних адміністрацій  – накази Референдуми (всеукраїнський регіональний) – рішення
5.	Територіальний принцип	НПА, що діють на всій території  України; НПА, що діють та території окремого регіону (або населеного пункту)
6.	Дата початку дії	НПА, що вступають у силу з моменту їхнього підписання; НПА, що вступають у силу з дати вказаної у документі; НПА, що вступають у силу після  визначеного  законом терміну; НПА, що вступають у силу з дати, визначеної в іншому НПА вищої  юридичної сили; НПА, що вступають у силу з дати їхньої державної реєстрації; НПА, що вступають у силу з дати їхнього офіційного опублікування; НПА, що вступають у силу з моменту  їхнього прийняття або затвердження
7.	Назва документа	Закони  Укази Постанови Накази  Рішення
8.	Коло осіб	НПА загального характеру; НПА, що діють відносно визначеного  кола осіб
9.	Юридична сила	Закони Підзаконні нормативно-правові  акти

 

Продовж. табл..1

1	2	3
10.	Закони	Конституція України Конституційні  закони Органічні закони Звичайні (поточні) закони. Кодекси
11.	Підзаконні нормативно-правові акти	Указ Президента України Постанова  Кабінету Міністрів України Накази центральних органів виконавчої влади Рішення органів місцевого самоврядування Рішення всеукраїнських/місцевих референдумів

 

Фасетний блок 1 – «Характер волевиявлення державних органів». Класифікує НПА як документи правотворчості, що містять норми права (поведінки в суспільному житті). Вони встановлюють, змінюють або відміняють норми права.

Фасетний блок 2 дозволяє класифікувати НПА за галузями права. Документи мають регулювати правові відносини в суспільстві, але їхня специфіка в тому, що один і той самий документ може спрямовувати свої дії на різні галузі права, тому закони поділяються на галузеві і міжгалузеві (комплексні). Галузевий закон містить норми права, що належать до однієї галузі (наприклад, Сімейний кодекс), а міжгалузевий закон – норми, що стосуються низки галузей (наприклад, Житловий кодекс України містить норми цивільного і адміністративного права).

Фасетний блок 3 – «Час дії». Включає строкові НПА, тобто документи, в яких безпосередньо зазначено час дії, по закінченні якого документ втрачає свою юридичну силу. Прикладом може слугувати закон «Про державний бюджет на ... рік», котрий ухвалюється щорічно, а також рішення органів місцевого самоврядування на наступний фінансовий рік. Безстрокові НПА – це документи, відносно яких час дії не встановлено і які можна застосовувати протягом невизначеного часу доти, доки вони не будуть відмінені або замінені. До безстрокових НПА належить передусім Конституція України.

Фасетний блок 4 – «Суб’єкти нормотворення». Конституція України надає право видання окремих видів НПА визначеному колу органів, тобто кожний орган має свою прерогативу: Верховна Рада України ухвалює закони (ст. 91), Президент України видає укази (ч. 4.3, ст. 106), Кабінет Міністрів України видає постанови (ч. 1 ст. 117) тощо. Тобто, НПА є результатом правотворчої діяльності компетентних державних органів, органів місцевого самоврядування, в окремих випадках – у результаті прямого народного волевиявлення (референдуму). [3, c.5]

Фасетний блок 5 – «Територіальний принцип». Дія НПА в просторі – це передбачуваний чинним законодавством простір (територія), де поширюється дія документа. На всьому терені України діють закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств і відомств. Наприклад, на всій території діють Конституція України, Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс, Закон про інформацію, Закон про бібліотеки і бібліотечну справу та ін. Але НПА можуть діяти на території окремого регіону, наприклад, акти відносно регіонів, які постраждали від стихійного лиха. На рівні регіонів діють НПА, котрі приймає голова адміністрації комунального утворення (області, району, міста).

Фасетний блок 6 – «Дата початку дії». Аналіз цього фасетного блоку свідчить про те, що за цим критерієм можна класифікувати всі НПА, оскільки вони мають дату початку дії: або негайно, з моменту підписання документів (накази керівників міністерств і відомств), або, коли дату визначено в самому документі, або з моменту його ухвалення (наприклад, НПА, що видані у зв’язку з надзвичайним станом).

Фасетний блок 7 – «Назва документа». Є найбільш об’ємною класифікаційною одиницею, виходячи з того, що кількість НПА досить значна і має тенденцію збільшуватися з року в рік. За цією ознакою можна виділити закони, укази, постанови, накази, рішення. Причому кожній назві цих документів відповідає певна мета.

Фасетний блок 8 – «Коло осіб». Сприяє класифікації документів загального характеру, що діють відносно невизначеного кола осіб: громадян України і осіб, які перебувають на території держави. Перш за все це – Конституція України і багато інших НПА. До цього блоку віднесено також документи, що діють відносно визначеного кола осіб. Адресатами низки НПА останньої категорії можуть бути військовослужбовці, пенсіонери, інваліди, малозабезпечені категорії громадян, представники окремих професій, мешканці окремих регіонів, відповідно до яких можуть видаватися спеціальні НПА. Як приклад можна навести Закон України «Про соціальний захист дітей війни», дія якого розповсюджується на конкретну соціальну категорію громадян.

Фасетний блок 9 – «Юридична сила».

Найбільш значущою є класифікація НПА за юридичною силою. Юридична сила НПА – це ступінь його впливу на суспільні відносини, його значення, яке залежить від розташування в ієрархії актів. Юридична сила НПА полягає:

– в обов’язковій відповідності  кожного НПА принципам і нормам Конституції України;

– у суворій відповідності до визначеної Конституцією України офіційної класифікації НПА;

– у наявності обов’язкового  підпорядкування за вертикальним розташуванням  видів НПА: Конституція – закон  – указ – постанова – наказ. Саме в такій послідовності зменшується юридична сила кожного названого акта і збільшується обов’язковість попередніх. Кожний вид НПА займає чітко визначене місце в ієрархії НПА, що випливає з нормативно встановленого значення цього акту в системі НПА держави;

– у встановленні ієрархічної  підпорядкованості НПА державних  органів, що мають більш високий статус і більш низький статус у державній системі. Критерієм визначення місця акта в ієрархії НПА є статус органа, що їх видає, у системі державно-владних органів. У випадку порушення органом встановленої для нього правотворчої компетенції, НПА визнається неконституційним, незаконним, недійсним, позбавленим юридичної сили і повинен бути скасований, змінений або призупинений. Таким чином, компетенція, встановлена Конституцією України для органів, котрі видають НПА, зумовлює юридичну силу цих документів. Наприклад, НПА голів обласних адміністрацій повинні відповідати постановам і розпорядженням Уряду України, а їхнім власним правовим рішенням мають відповідати акти голів районних державних адміністрацій;