Моделі форми державного правління для України та порівняння всіх можливих варіантів

       Відмінність між федерацією і регіоналістською державою, насамперед, вбачають у тому, що суб'єкти федерації звичайно мають власні конституції, а правотворчість в межах виокремлених частин регіональної держави (територіальних автономій) здійснюється максимально на рівні участі у прийнятті статутів і прийняття «місцевих» законів (наприклад обласних законів в Італії).

       Унітарно-децентралізованими іноді визнають ті держави, де на рівні  адміністративно-територіальних одиниць, так званих муніципальних утворень, відсутні призначувані главою держави або урядом представники, уповноважені на контроль за місцевим самоврядуванням. Прикладом таких держав є Великобританія і США, в яких владарювання в адміністративно-територіальних одиницях організоване на засадах виборності органів, що його здійснюють.

       Розглянутим проблематика форми держави в  конституційному праві не вичерпується, хоча саме положення основних законів складають підґрунтя відповідної «формалізації» держави. Питання характеристики конституції як основного закону держави і конституційного (державного) права як галузі є предметом наступних публікацій циклу [11, C.79-80].

       Простим (унітарним) державам притаманні такі важливі риси:

– цілісність та недоторканність території у межах державного кордону;

– єдина конституція, дія якої поширюється на всю територію країни;

– єдина система державного апарату, що поширює свої повноваження на територію всієї країни, на всіх громадян (єдині глава держави, законодавчі, виконавчі та судові органи влади);

– єдина система права і система законодавства;

– єдине громадянство та державна символіка;

– адміністративно-територіальні одиниці (області, графства, воєводства, провінції) не мають основних ознак державності, у тому числі політичної самостійності;

– у міжнародних відносинах держава виступає єдиним цілим.

       До  простих (унітарних) держав належать і Україна.

       Залежно від характеру державних утворень прості (унітарні) держави поділяють на:

1) централізовані – держави, адміністративно-територіальні одиниці яких мають рівний правовий статус (голови місцевих органів влади призначаються центральними органами державної влади –Пакистан, Фінляндія, Данія, Польща);

2) децентралізовані – держави, адміністративно-територіальні одиниці котрих наділені певними пільгами із самоврядування (місцеві органи самоврядування обираються населенням, мають значні права у вирішенні проблем місцевого економічного, соціального та іншого характеру) в певній адміністративно-територіальній одиниці; можуть створюватись автономії, які наділяються відповідною самостійністю у сфері правотворчої та адміністративної діяльності в межах своєї компетенції згідно з повноваженнями, що визначені конституцією країни (Україна, Франція).

       Відповідно  до положень Конституції України  вона є унітарною децентралізованою  державою, територіальний устрій якої ґрунтується на засадах єдності і цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади (державного управління з місцевим самоврядуванням).

       Це  підтверджує низка ознак:

– територія України у межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною;

– єдине громадянство;

– єдині органи державної влади: Верховна Рада України - вищий законодавчий орган влади; Президент України;

– глава держави, виступає від її імені, представляє Україну у міжнародних відносинах, Кабінет Міністрів України;

– вищий орган виконавчої влади, судові органи влади на чолі з Верховним Судом України;

–систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, 23 області, м. Київ та м. Севастополь (зі спеціальним статусом).

       Стаття 2 Конституції проголошує Україну  унітарною державою, тобто державою, в межах якої немає інших утворень, що мають ознаки суверенітету і право самостійно вступати у відносини з іншими державами, а також право виходу зі складу України [1].

       Таким чином, особливістю України, як унітарної  держави, є існування у її складі Автономної Республіки Крим як невід'ємної складової, межі повноважень якої визначені Конституцією України. Автономна Республіка Крим має органи влади – Верховна Рада АРК, Рада міністрів АРК (призначається Верховною Радою АРК за погодженням з Президентом України). Правосуддя в АРК здійснюється судами, що належать до єдиної системи судів України. Верховна Рада АРК може приймати нормативно-правові акти у межах повноважень, визначених Конституцією України, їх дія може бути зупинена Президентом України.

       Україна як унітарна держава має єдині:

а) державні органи;

б) систему  законодавства;

в) територію;

г) громадянство;

д) символіку  тощо.

       Унітарна  держава – це держава, територія  якої поділяється на адміністративно  – територіальні одиниці, що здебільшого  не мають будь –якої політичної автономії .

       В розділі IХ Конституції України  “ Територіальний устрій України” у ст. 132 формулюються його головні засади насамперед визначено, що державна територія є єдиною і цілісною, себто такою, що поєднана спільною системою державної влади законодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів [1]. Рівночасно в її здійсненні слід поєднувати централізацію та децентралізацію, що забезпечить поєднання і врахування загальнодержавних і регіональних ( місцевих ) інтересів. Це також означає , що в майбутньому необхідно чітко визначитися щодо структурного та функціонального розподілу влади між центром та регіонами .

       У ст. 133 Конституції України визначено: “ Систему адміністративно-територіального  устрою України складають :Автономна Республіка Крим, області  міста, райони в містах , селища й міста .

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська ,Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь ” [1].

       З огляду на це можна стверджувати , що адміністративно-територіальний устрій України є трирівневий : вищий рівень складають Автономна Республіка Крим, області й міста Київ і Севастополь; середній – райони та міста республіканського (Автономної Республіки Крим) і обласного підпорядкування ; райони в містах ; нижчий – міста районного підпорядкування, селища і села. Відповідно до таких територіальних одиниць будується система державних органів і система місцевого самоврядування [15]. 
 

РОЗДІЛ 4. УКРАЇНА ЯК ДЕМОКРАТИЧНА ДЕРЖАВА

       Багато  століть український народ боровся проти численних ворогів за право самому розпоряджатися рідною землею і своєю долею, за незалежну й самостійну українську державу. Нарешті 16 липня 1990 р. Верховна Рада України прийняла "Декларацію про державний суверенітет України", в якій проголосила "державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах".

       За  формою державного (політичного) режиму Україна є демократичною

державою. Конституційний лад України ґрунтується  на принципі пріоритету прав і свобод людини і громадянина. Права і  свободи людини та їх гарантії визначають

зміст і спрямованість  діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за

свою діяльність. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної

влади та органи місцевого самоврядування

       Отже, державна влада в Україні здійснюється на демократичних засадах, що є конституційною гарантією демократичного режиму.

       Демократизація  політичної системи сприяла заснуванню  інституту  президента України (Закон УРСР "Про Президента УРСР" від 05.07.1991 р.), посаду якого за чинною на той час Конституцією УРСР 1978 р., не було передбачено. Тоді, ж було внесено зміни та доповнення до Конституції УРСР, якими було визначено його повноваження [10, C.60].

       24 серпня 1991 р. Верховна Рада Української  РСР проголосила Україну незалежною  демократичною державою. В "Акті  проголошення незалежності України", прийнятому 24 серпня 1991 p., говориться: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України. Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення».

       Верховна  Рада України 24 серпня 1991 року". У  референдумі, проведеному 1 грудня 1991 p., 28804071 чоловік, тобто 90,32 відсотка громадян, що брали участь у референдумі, підтвердили "Акт проголошення незалежності України". Першим всенародно обраним президентом став Леонід Макарович Кравчук, за якого віддали свої голоси 61,59 відсотка виборців, котрі брали участь у голосуванні. Територія України становить 603,7 тисяч квадратних кілометрів. Вона більша, ніж територія Англії, Бельгії, Голландії, Португалії, Греції, Швейцарії, разом узятих. Землі України простягаються із сходу на захід до 1300 км – від притоків Дону до буйної Тиси – і з півночі на південь на 900 км – від зелених лісів Полісся до південних берегів Криму. Українська держава має сусідами: на північному заході – Польщу, на заході – Словаччину, Угорщину і Румунію, на південному заході – Молдову, на півночі – Білорусь, на сході і південному сході – Росію. На півдні Україна омивається водами Чорного і Азовського морів. Україна має м'який помірний клімат. Тільки на південному узбережжі Криму він субтропічний. Українські землі перетинаються багатьма великими і малими ріками (їх налічується майже 23 тис). Серед них найбільші –Дніпро, Прип'ять, Дністер, Десна, Південний Буг, Сіверський Донець. Крім того, в Україні є понад 3 тисячі природних озер, які мають загальну площу понад 2 тисячі квадратних кілометрів.

       Населення України багатонаціональне. Разом  з українцями тут проживають росіяни, білоруси, молдавани, євреї, поляки, греки, румуни та ін.

       Ставши  незалежною демократичною державою, Україна ввійшла у міжнародну співдружність цивілізованих країн як її повноправний член. Її визнали понад 150 держав світу. Із більшістю з них встановлені дипломатичні відносини і налагоджуються економічні й культурні зв'язки [16].

       І як зазначає Юрій Шведа у своїй статті «Виборча vs ліберальна демократія»: «За результатами досліджень, проведених Домом Свободи, 118 країн вважаються виборними демократіями. Однак, лише 79 з цих країн Дім Свободи визначає як "вільні", тобто ліберальні демократії. 39 держав з виборними органами влади і управління названі "частково вільними", серед них такі країни, як Росія, Індія, Туреччина, Бразилія, Пакистан, Колумбія та Україна. Отож Україна зробила лише перший крок на шляху до ліберальної демократії. Крок, який не залишився непоміченим» [17]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

      Дана  робота була побудована таким чином, щоб в повній мірі розкрити поняття  форми державного правління в  Україні в розрізі різних точок  зору. Насамперед це стосується класичних підходів до таких форм правління як: парламентська, президентська та змішана республіки. Але необхідно також зазначити, що дана робота була направлена на висвітлення положень, які закріплені в Основному законі України – Конституції, що Україна являється державою з унітарною формою державного устрою, а також, що державна влада в державі ґрунтується на засадах демократії.

       Таким чином  форма держави – це спосіб (порядок) організації і здійснення державної влади. Вона включає у себе три елементи: форма державного форма, державного устрою, форма державного режиму. Всі її елементи мають правову основу – вони фіксуються у конституції, законах та підзаконних актах.

       Що стосується республіканської форми державного правління, то для України найбільш прийнятною формою правління залишається напівпрезидентська республіка. Нам необхідно розвивати в Україні існуючу змішану парламентсько-президентську форму державного правління, або, як вважає С. Серьогіна: «Оптимізувати існуючу напівпрезидентську модель. Це, юридично більш складно, але з позиції недопущення самої можливості виникнення авторитарного режиму – менш небезпечно».