Формування  правової та професійної  культури працівників  органів внутрішніх справ України

Вступ

1. Поняття  професійної культури працівників  органів внутрішніх справ

2. Політична  культура працівника внутрішніх  справ

3. Моральна  культура

4. Психологічна  культура юриста

Висновки

Список  використаних джерел

Вступ

Сьогодні, у період розбудови правової, демократичної Української держави, важко переоцінити значення юриспруденції загалом і професійної юридичної діяльності зокрема.

Міжнародні  стандарти захисту прав і свобод людини, практик застосування в Україні  Європейської конвенції з прав людини посилюють відповідальність правника. Великого значення набуває людський чинник, оскільки від правотворчої, право застосовування діяльності юриста, його участі в регулюванні суспільних відносив у забезпеченні цивілізованого правопорядку в країні залежить майбутнє нашої держави.

Світ динамічно змінюється, разом з ним змінюються погляді людей, їхні знання, оцінка історії. Наше бачення нестабільності світу (де завжди, зауважимо, існують лад і безладдя як закономірність) залишається, зазначає І.Пригожий, неповним [1, с.80-83].

Нині  особливо важливо обґрунтувати роль особи юриста саме з позицій духовності, в основі якої — природні закони розвитку Всесвіту, історичні надбання духовності людства [2, с.41-42] Лише у цьому  випадку матимемо підстави говорити про сучасну модель правника.

Особливого  значення ми надаємо культурологічному  підходові, оскільки він дає змогу відокремити гуманістично-цілісні підвалини пізнання оточуючого світу і самих людей [3, с.102]

Ми розглядаємо  культуру як проекцію людської діяльності, як цілеспрямовану активність суб'єкта. Але суб'єкт діяльності може бути індивідуальним, груповим і родовим (людство в цілому), оскільки культура набуває трьох масштабів модусу: культура людства, культура соціальної групи, культура особи як одиничний вияв варіативного особливого та інваріантного загального [4, с.48]. Культура для юриста є життєвою цінністю, вона забезпечує здійснення необхідного діалогу людини і природи при виконанні службового обов'язку, тієї святості людської особистості, за висловом М. Шульги [5, с.49], яку треба поважати у правоохоронній діяльності. Наше дослідження є спробою отримати вихідні відомості для розкриття сутності професійної культури юриста.

Зрозуміло, регулювання суспільних відносин передбачає дотримання професійної рівноваги, активне професійно-інтелектуальне протиборство тощо. Тут важливі духовна свідомість, обґрунтована, розумна, воля юриста, його висока професійна культура. Тому професійні норми ми розглядаємо з позицій духовності (природності), суспільства і держави.

Оскільки  часто поняття "професійна культура" підмінюється поняттями "правнича етика" і "правнича деонтологія", ми аналізуємо професійну культуру юриста у зіставленні з правничою етикою і правничою деонтологією.

З огляду на соціонаціональний феномен професійну культуру юриста можна розглядати як галузь юриспруденції. Іншими словами, професійна культура юриста є уособленою групою мораль-но-правових норм та інститутів, об'єднаних спільністю регульованих ними правових відносин. Використовуючи здобутки духовної, національної, політичної, моральної, інтелектуальної, психологічної, педагогічної, естетичної культури, ця галузь виражає об’єктивну потребу в особливому правовому режимі регулювання професійних дій юриста.

Звичайно, сфера свідомості юриста тісно пов'язана з його інтелектом. Поняття інтелектуальної культури — це не стільки вид культури, скільки субкультура, яка відображає свідомість тг почуття. Як наслідок професійної соціалізації інтелектуальна культура не піддається формуванню. Це природний, біологічний; еволюційний процес.

1. Поняття професійної  культури працівників  органів внутрішніх  справ

У діяльності юриста важливу роль відіграє професійна культура, яка регулює соціальне очікування і здатність розуміти інших людей. За твердженням Р.Немова, О.Столяренка, Е.Громової, А.Сабурова, Ю.Чуфаровського, кожна особа володіє певною психологічною культурою, яка розширює її свідомість, керує почуттями, гарантує виважену волю тощо.

Кожен юрист зобов'язаний займатися профілактичною, пропедевтичною діяльністю, тобто здійснювати правове виховання громадян. О.Падалка, А.Нісімчук, І.Смолюк, О.Шпак, Г.Різз, А.Солодухіна, О.Солодухін, В.Яловик, Л.Крамушенко, І.Кривоніс висловлюють думку про існування педагогічної культури особи, яка пов’язана з виховним процесом. Так, здійснюючи право виховну роботу, юрист повинен уміти з належним професійно-педагогічним тактом переконувати громадян словом, власною поведінкою, діями тощо. Зрозуміло, що при цьому педагогічна культура юриста відіграє виняткову роль, вона значною мірою забезпечує ефективність правовиховного процесу.

Спираючись  на наукові розробки Ю.Борєва, Б.Еренгроса, ЛЛевчук, В.Мовчан, В.Самохіна та інших  авторів, ми дійшли висновку про важливість оволодіння людиною певною естетичною культурою, яка є універсальною  у соціонаціональному феномені.

Ідеться про використання естетичної рівноваги, законів краси, необхідних для пізнання правового явища. Естетична культура юриста в основному полягає в умінні відчувати та встановлювати юридичну гармонію у правових явищах.

Професійна  культура юриста має свій інститут, до якого потрібно віднести: професійну правосвідомість, службовий обов’язок, службовий етикет, деякі види культур (інформаційну, економічну, акторську, емоційну, внутрішню, вогнепальну, фізичну). Цей правовий інститут є уособленою всередині галузі права групою юридичних норм, об'єднаних певною спільністю — функціональними обов'язками. Зокрема важливим інститутом професійної культури є свідомість юриста. Дослідження З.Фрейда, В.Нестеренка, С.Лазарєва, В.Котюка, М.Соколова дали підставу стверджувати, що існує окремий вид професійної правосвідомості — деонтологічна, пов'язана з юридичною евристикою. Деонтологічну правосвідомість юриста треба розуміти як конкретизацію загальної правосвідомості в окремі моменти службової діяльності.

Виходячи  з учення про інформацію (Г.Воробйов, С.Вовканич, Б.Гурне, Р.Калюжний), ми виводимо поняття правової інформації та інформаційної  культури юриста. Особливої уваги  заслуговує культура одержання, використання, поширення й зберігання інформації, що визначає інформаційну культуру юриста.

Професійна  діяльність юриста передбачає різноманітні обов’язки, їх спектр свідчить про значимість юридичної професії у розвитку суспільства. Однак найбільшої уваги заслуговують службові обов'язки провідних юридичних спеціальностей.

Якість  їх виконання залежить від певного  етикету. Розглядаючи службовий  етикет юриста як складову частину  загального юридичного етикету, зазначимо, що його нормативні та атрибутивні  аспекти мають багато спільного  з правовими звичаями. Оскільки службовий  етикет наближений до етики ненасильства, юридичного милосердя й особистої  культури, то корисними, на наш погляд, є дослідження Р.Холмса, А.Сничова у питаннях визначення методики і стратегії службової діяльності.

Професійна  культура правника увібрала в себе елементи акторської майстерності. Акторські  здібності потрібні юристові для  глибокого пізнання правової істини, прийняття справедливого рішення. Акторська культура у правовому полі розвиває у юриста творчість, дає змогу діяти нестандартно, підвищує ефективність спілкування тощо.

Юристові  важливо також формувати у  собі належну емоційну культуру, яка  залежить в основному від його внутрішнього стану.

2. Політична культура  працівника внутрішніх  справ

Професія  зобов'язує юриста вникати в усі  сфери суспільного життя. Проте  атмосфера закритості колишнього радянського  суспільства позначилася на його політичній культурі. Тому має місце  деяка політична невпевненість, розгубленість, дефіцит політичних переконань. Часто-густо це стає перешкодою виваженій політичній стратегії у правоохоронній діяльності.

Як відомо, закон забороняє юристам вступати до будь-яких політичних партій. Але  позапартійність не означає деполітизованості. Юрист має право на власні політичні  погляди, які, однак, не повинні впливати на юридичну діяльність.

На думку  деяких дослідників, термін "політична культура" з’явився у 50-х роках XX ст. Зміст цього поняття трактується по-різному, що виявляється в численних дефініціях.

Політична культура є складовою духовної культури. Вона увібрала в себе ті структурні елементи усіх видів політичних субкультур, які необхідні у правоохоронній діяльності. Тому політична культура юриста тісно пов'язана з політичною культурою суспільства, окремих  соціальних груп та осіб.

С.Рутар  окреслює такі аспекти політичної культури: 1) ментальний епітет політичної системи (свідомість суб'єктів політичного процесу); 2) якісний стан функціонування інститутів політичної системи; 3) якісна сукупність політичних цінностей інформації [6, с-29]. На нашу думку, найоптимальніший третій аспект, оскільки політична культура розглядається у контексті розвитку мислення юриста. Тут політичне мислення виступає засобом оцінки політичних подій, поведінки окремих людей у політичних структурах, що має важливе значення для розгляду юридичної справи.

Вважаємо, що політична культура юриста —  це рівень реальної оцінки ним політичної ситуації, яка безпосередньо стосується правових явищ, вироблення власних політичних, національних переконань з метою політичного прогнозування ефективності національного права.

Розглянемо  компоненти, які визначають політичну  культуру юриста. Насамперед це свідоме засвоєння і критичне осмислення ним історичних та політичних знань. Це означає, що політична культура як суспільний феномен передусім потребує інтелектуального осмислення історичного досвіду українського народу. Інформаційний. фонд щодо історії України становить основу політичної культури працівників правоохоронних органів. Лише теоретично осмисливши минуле, можна здійснити багатоаспектний культурологічний вимір політичної історії України, її політико, культурних елементів. Соціальна пам'ять у питаннях політики ставлення до власної історії, практики, політичної боротьби активно впливає на формування політичної культури юриста, оскільки засвоюються політичні уроки, глибоко усвідомлюється національно-політична ідея.

Сформовані  таким чином політичні погляди  і знання юриста дають змогу більш  ефективно аналізувати й оцінювати  явища суспільного життя. Так  чи інакше юрист при виконанні  службових обов'язків вступає  у політичні відносини, політичні  діалоги з колегами та громадянами. Тому важливо формувати високий  рівень політичної культури юриста, здатність чітко орієнтуватися у політичних ситуаціях, роз'яснювати мету і смисл політичних подій громадянам. Проте незалежно від політичних уподобань, головним у діяльності юриста є право. Тобто передусім юрист повинен формувати у собі політичну неупередженість.

Не менш важливою є здатність кожного  юриста виробити політичний імунітет проти деформації почуттів та переконань, які стають причиною неправильного, а то й фальшивого тлумачення політичного становища в Україні. Тому потрібно розвивати навички політичного регулювання й управління, політико-правові здібності.

Зміст політичної культури юриста містить такий компонент, як переконання та усвідомлення політичних цінностей. Політична культура правника сприяє піднесенню культури правоохоронної діяльності, забезпечує вдумливе, свідоме ставлення до виконання службових обов'язків. Вона передусім постає для юриста засобом утвердження загальнолюдських цінностей, передбачення перспективи подальшого розвитку українського суспільства, застерігає від сліпого наслідування чиєїсь (часом ворожої) думки.

Йдеться про уміння юриста осмислювати своє ставлення до правової дійсності  з політичних позицій. При цьому  домінує здатність політичної оцінки національної ідеї, яка є теоретичним  підґрунтям політичної культури. Своєю чергою усвідомлення національної ідеї сприяє формуванню у юристів глибоких патріотичних почуттів, адекватного розуміння тимчасових політичних-ідеологічних й економічних труднощів. Політико-правова невизначеність юриста негативно позначається на виконанні професійного обов'язку. Політична культура юриста органічно поєднується з виконанням внутрішнього імперативу службового обов'язку

Важливим  компонентом політичної культури юриста є також уміння передбачати політичні  наслідки власної правоохоронної діяльності. Юрист не повинен бути пасивним спостерігачем політичного життя країни. Він має опановувати політичну науку, усвідомлювати мету розвитку українського суспільства, знаходячи ефективні правові методи розуміння цього процесу.

Одним із методів демократизації і правового розвитку України є якомога повніше врегулювання суспільних відносин правовими нормами. Саме політична культура дає змогу зрозуміти, що правовим та економічним реформам обов'язково передують політичні, та визначити найоптимальніший шлях утвердження цивілізованого правопорядку. Справа у тому, що розв'язати правові проблеми неправовими та силовими методами неможливо. Це особливо стосується України, де політичні надії й сподівання поступово перетворювалися у політичні орієнтації. Відтак методологічного значення у діяльності юриста набуває українська політична етика, поєднання національних та загальнолюдських цінностей.