Методика фізичної реабілітації при пошкодженнях опорно-рухового апарату бодібілдєрів високої кваліфікації

1. Неправильна організація  і методика тренувань.

Нераціонально складена програма ваших тренувань, відсутність  чіткої схеми і плану підготовки, недисциплінованість ваших підопічних (якщо ви - тренер) або ваша власна (якщо ви - що тренується) може створити передумови для травм. Постарайтеся обов'язково тренуватися в залі або клубі, яким керує досвідчений, обізнаний тренер. Якщо власник залу або клубу не в змозі відповісти вам на деякі питання, що стосуються планування зайняття, або ж відмовляється скласти вам індивідуальну програму, знайте, це - не Ваш клуб. При освоєнні будь-якої нової вправи обов'язково розпочинайте з ваги, яка дозволить вам виконати не менше 20 повторень в підході [9].

Не кваптеся збільшувати  робочу вагу. Нехай ваша м'язова і  нервова система освоять нові для себе рухи, напрями тяги м'язових волокон і біомеханіку. Саме в  силу між м'язової координації, що не склалася, при освоєнні нових вправ можуть траплятися травми, раніше усього розтягування і розриви м'язів, зв'язок і сухожиль.

2. Порушення методики  тренувань.

Якщо Ви не дотримуєтеся принципу послідовності і поступовості в нарощуванні навантажень, а  Ваш тренер не знає основ індивідуалізації тренувального процесу, то у результаті Ви неминуче зіткнетеся з небезпекою травм. За статистикою, ця група зумовлює від 40 до 70 % травм. Не можна кидатися з однієї крайності в іншу при плануванні свого зайняття; усі зміни тренувальної програми мають бути плавними і логічно витікати одно з іншого. Ваш тренер зобов'язаний при складанні програми враховувати особливості Вашого тілесного типу, кістяка, стану здоров'я, вікові і статеві особливості, фізичну і технічну підготовленість [11].

До цієї ж групи  причин відноситься і зневага  якісною розминкою. Розминка - дуже важливий засіб підготовки організму  до напруженої роботи, і переважна  більшість травм у бодібілдінгу є наслідком неякісної або  неповної загальної і спеціальної  розминки. Загальна розминка повинна підготувати увесь організм до роботи, тому в неї слід обов'язково включати нахили, махи, розтягуючі вправи, підскоки, присідання без тих, що обтяжили, а іноді навіть легкий самомассаж на ті групи м'язів, які випробовують легку хворобливість після попереднього тренування. Показниками якісної розминки загального характеру є легкий піт і відчуття поліпшеного кровообігу в усьому організмі. Спеціальна розминка повинна проводитися перед кожною базовою вправою, яка включена у вашу програму. Це може бути 1-2 підходи з вагою, складовим приблизно 50% вашої робочої ваги в цій вправі, виконаних в граничному числі повторень. Деякі бодібілдери вважають, що витрачають надто багато часу і зусиль на розминку, тому, увійшовши до залу і зробивши декілька махів руками, тут же укладаються під велику вагу на лаві для жиму. Знайте, що чим менше часу ви витрачаєте на якісну розминку, тим більше часу доведеться вам витратити на лікування травми і відновлення після неї.

Декілька слів - про  страховку. Чим досвідченішим і сильнішим Ви стаєте, тим солідніше стають ті ваги, з якими Вам доводиться працювати, і тим потрібніше вам хороший і надійний партнер, який би упевнено страхував вас. Особливо важлива страховка у базових вправах типу присідань з штангою, жимів з штангою або гантелями лежачи, жимів стоячи або сидячи із-за голови. Іноді страховка потрібна і при виконанні ізольованих вправ, наприклад, розведень рук з гантелями лежачи або ж згинання рук з штангою на лаві Скотта [11].

По-перше, присутність  партнера допомагає вам зосередитися на якісному виконанні вправи і не витрачати частину зусиль на турботу про збереження рівноваги або ж думки про відмову м'язів, що наближається.

По-друге, партнер, вчасно включившись в роботу, може допомогти  вам виконати ще парочку останніх, найцінніших для бодібілдера повторень з максимальним зусиллям. По-третє, іноді саме присутність партнера допомагала багатьом атлетам уникнути травми, коли важка вага виходила з-під контролю атлета.

3. Порушення правил  змісту тренувального залу і умов безпеки.

Від 15 до 20 % травм трапляється саме в силу цих порушень.

Поза всяким сумнівом, абсолютно усі клуби бодібілдингу  мають право на існування, проте, починаючи зайняття в таких місцях, вам корисно переконатися в тому, що наявне там устаткування і снаряди досить надійні і стійкі. Перед початком роботи на блоковому пристрої перевірте якість тросів, кріплень рукоятей, надійність фіксації стопорів. Ні в якому разі не починайте працювати на лаві, дошка якої неміцно пригвинчена до основи. При присіданнях обов'язково користуйтеся спеціальним жорстким взуттям, а також важкоатлетичним поясом. У міру того як ви стаєте досвідченіше і починаєте працювати з усе більш важкими снарядами, іноді корисно користуватися еластичними бинтами (на колінному і ліктьовому суглобах). Проте не зловживайте носінням цього пояса або бинтів впродовж усього зайняття. Якщо ви думаєте, що, не знімаючи цей наряд впродовж усього тренування, ви більше схожі на "крутого" атлета, то помиляєтеся. Ви більше схожі на елементарно безграмотну людину, яка не знає, що еластичний бинт, та і важкоатлетичний пояс дещо погіршують кровообіг за рахунок передавлення кровоносних судин, а погіршення кровообігу завжди означає уповільнення відновлення [9].

Особливо часто люди травмуються в спортклубі в силу небажання підтримувати в приміщенні елементарний порядок. Деякі атлети страждають хворобливою схильністю розкидати навколо себе масу <млинців>, замків і гантелей. Звичайно це - егоцентрики, яким важливо, щоб усі навкруги бачили, наскільки напружено вони тренуються. Заведіть собі суворе правило: попрацював з снарядом або на тренажері - прибери його на місце або ж приведи в початковий стан. Якщо ви - тренер або інструктор, пам'ятайте, що новачків потрібно провести по усьому залу і пояснити особливості роботи на кожному з тренажерів і снарядів. Часто новачки, не знаючи елементарної техніки безпеки, травмують своїх колег, знімаючи \"млинці\" з одного кінця грифа і дозволяючи \"млинцям\" з іншого, навантаженого кінця, обрушуватися на підлогу (у кращому разі), або на ноги інших атлетів (у гіршому) [9].

4. Незадовільна виховна робота  з атлетами.

Ця група причин займає десь 8-15 % травм, що трапляються в залах. Відсутність дисципліни в залі, не зосередженість атлетів, сторонні розмови, жарти і сміх відволікають не лише Вашу власну увагу, але заважають іншим атлетам. Будь ласка, постарайтеся усі бесіди про футбол, хокей, дівчат або вчорашню пиятику винести за межі залу. Навіть якщо це - комерційний зал. Якщо Ви платите гроші за зайняття, це не означає, що Ви купили право заважати тим, хто якісно тренується [2].

Якщо ви - тренер, то із самого початку прищеплюйте атлетам  етикет поведінки в залі. Згадайте, як ввічливо поводяться рукопашники, входячи  у свій зал, хоча після цього слідує зовсім не обмін компліментами, а град ударів костоломів. Щось подібне має бути і в залах для зайняття бодібілдингом. Як мінімум Ви повинні вимагати, щоб незалежно від стажу тренувань і досягнутого рівня бодібілдера були взаємно ввічливі і попереджувальні, не відмовляли один одному в допомозі, страховці, уміли спілкуватися. Часто буває, що атлет, відійшовши на секунду від снаряда, потім виявляє, що з одного кінця грифа вже знятий 20-кілограмовий млинець або ж зник замок. Якщо вчасно цього не помітити, травма Вам гарантована [10].

5. Порушення правил  лікарського контролю.

Від 2 до 10 % травм в спортзалах відбувається в силу допуску до тренувань новачків без дозволу лікаря, або ж безграмотного призначення програми вправ людям, що страждають яким-небудь розладом здоров'я (особливо остеохондрозами, м'язовими невралгіями, радикулітами). Невірний підбір вправ без урахування стану здоров'я, занадто поспішний допуск до відновлення зайняття після перенесеного захворювання або травми - вірний шлях до травми або її рецидиву на серйознішому рівні. Грубі порушення режиму (вживання спиртного напередодні або в день тренування, нічні гулянки, не санкціонований тренером або лікарем прийом лікарських препаратів) теж вносять чималий вклад в число травм в культуристичних залах. Вони ведуть зазвичай до перенапруження або виникнення стану перетренованої, а це частенько виливається у важкі і небезпечні для усієї кар'єри атлета травми [12].

Якщо Ви - тренер, то заведіть собі в залі правило: нікого не приймати без медичної довідки. Слід мати на увазі, що, начувшись про цілющі властивості бодібілдінгу, багато людей йдуть в зал, навмисно приховуючи деякі свої недуги або відхилення у фізичному розвитку в надії від них позбавитися за допомогою тренувань. Це може надто пізно проявитися згодом на тренуванні у вигляді гіпертонічного кризу, серйозних порушень кровообігу або ж ушкоджень опорно-рухового апарату. Якщо Ви - атлет, то така вимога тренера або власника залу не повинна вас ображати. Передусім це Вам же на користь. Періодична диспансеризація допоможе вам знати точний стан свого здоров'я і попередити розвиток будь-якого роду передпатологічних станів [12].

1.4 Методи ЛФК у реабілітації бодібілдерів

Розглянемо принципові особливості реабілітації спортсменів:

1. Неодмінною умовою  ефективної реабілітації спортсмена є її максимально ранній початок (збіг з початком підгострій стадії хвороби), тобто активний вплив різними лікувально-відновними засобами на організм спортсмена, поки ще не розвинулися незворотні зміни. Ранній початок реабілітаційних заходів можна розглядати також як вторинну профілактику ускладнень основного захворювання. Наприклад, пізніше початок спеціальних вправ лікувальної гімнастики після перенесення іммобілізації може викликати серйозні ускладнення у вигляді розвитку стійкої рубцево-спайкової контрактури суглоба, тромбофлебічні порушення і тощо [14].

Особливістю реабілітації спортсменів  є не тільки ранній початок, а й  прагнення з перших же днів після  закінчення гострого періоду хвороби  використовувати поряд з традиційною  лікувальною гімнастикою (якщо дозволяє стан пацієнта) досить інтенсивні загальнорозвиваючі, а в ряді випадків спеціально-підготовчі та навіть спеціальні вправи тренувальної спрямованості. Саме ранній початок комплексної реабілітації - один з найважливіших компонентів скорочення термінів реабілітації спортсменів [14].

2. Надзвичайно важливим у реабілітації  спортсменів є різноманітність  використовуваних методів і засобів  відновлення, що об'єднуються  у вигляді комплексів. В процесі реабілітації спортсменів бере участь колектив фахівців-реабілітологів медичного та педагогічного профілю, використовуються лікувально-відновлювальні засоби. Чим вони різноманітні, тим вище їх ефективність, оскільки вони діють на різні механізми регуляції організму спортсмена (гуморальні, імунні, нервові, функціональні) і тим більше вірогідність «попадання в ціль».Сюди входить широкий спектр фізіотерапевтичних і бальнеологічних засобів, різні модифікації масажу (пневмо-, гідро-, вібромасаж, ручний класичний, точковий, сегментарно-рефлекторний), ортопедичні засоби (в тому числі спеціальні ортези), різні методи тракції хребта, лазеро-та рефлексотерапія, баротерапія, психорегуляція і пр. Основним же стрижнем реабілітації спортсменів є кінеза-і гідротерапія, значення яких постійно збільшуєтьсяється. На заключному етапі реабілітації поряд з традиційними засобами лікувальної фізичної культури використовуються різні групи фізичних вправ, які за своїм обсягом, інтенсивності та специфіці наближаються до тренувальних [18].

Для кожного виду захворювань чи травм з урахуванням стадійності патологічного процесу характерні певні поєднання лікувально-відновлювальних засобів, які комбінуються таким чином, що взаємно підсилюють, доповнюють дію один одного на організм спортсмена. Наприклад, при постіммобілізаціонних контрактурах суглобів ефективність спеціальних вправ лікувальної гімнастики зростає після попереднього виконання теплових процедур (парафіно-озокеритових аплікацій) або застосування підводного душу-масажу [18].

3. Захворювання і травми у  спортсменів протікають стадійним. Відповідно стадіями захворювання (гостра, підгостра, ремісія, одужання) визначаються завдання реабілітації та проводиться підбір засобів відновлення. Це дозволяє виділити етапи реабілітації: (медичної (МР), спортивної (СР), слідом за яким йде початковий етап спортивного тренування (СТ).

Етап МР характеризується стихання патологічного процесу, розвитком  реституції, регенерації, компенсації, імунітету. Наприклад, при травмах до кінця етапу МР завершуюється відновлення анатомічної цілісності пошкоджених структур (зрощення переломів кісток, розривів м'язів, зв'язок). Завданнями цього етапу є прискорення саногенезу, адаптація спортсмена до побутових навантажень і в той же час підтримку загальної, а в ряді випадків - його спеціальною працеспроможність. Тому поряд з фізіотерапією, масажем, ортопедичними засобами та традиційної ЛФК у реабілітації спортсменів широко використовують інтенсивні загальнорозвиваючі, а в ряді випадків спеціальні вправи тренувальної спрямованості. До кінця етапу МР спортсмен повинен бути повністю адаптований до побутових і нескладним професійним навантаженням [9].

Етап СР характеризується окремими функціональними порушеннями, залишковими  явищами перенесеної хвороби  або травми (зниження функціональних показників кардіо-респіраторної системи, залишкова контрактура, порушення координації рухів). Завданнями етапу СР є повна ліквідація цих функціональних порушень, відновлення загальної та частково спеціальної працездатності спортсмена. Спеціальними засобами цього етапу служать фізичні вправи різної спрямованості.

На початковому відрізку етапу СР широко використовуються вправи, що розвивають гнучкість і силу здорових частин тіла. Вони повинні бути досить великі за обсягом і інтенсивністю, щоб викликати помітні зрушення у вегетативній сфері та стимулювати зростання загальної працездатності спортсмена. Максимальна частота пульсу на лику навантаження повинна битьне менше 150-180 уд/хв. Тривалість виконання фізичних вправ протягом дня повинна бути, як правило, не менше 3-4 ч. Другу групу вправ складають циклічні локомоції (ходьба, біг, плавання, біг на лижах, на ковзанах, веслування, їзда на велосипеді), робота на спеціальних тренажерах [15].

Використання циклічних  локомоції дозволяє достатньо швидко відновити загальну працездатність спортсменів. Ці прості по координації вправи спочатку виконуються в помірному темпі, не вимагають значних м'язових зусиль, мало травматичні. При травмах і захворюваннях ОРА вони разом з тим сприяють відновленню функції його пошкодженої ланки. Універсальними видами циклічних локомоції є плавання, ходьба, біг, вправи на велосипеді (велоергометрі).