Соціологія

д) технологічне безробіття пов'язане з ліквідацією  робочих місць внаслідок модернізації, застосування нових технологій;

є) конверсійне  безробіття виникає в зв'язку із скороченням галузей військово-промислового комплексу.

     Безробіття  характеризується двома основними  показниками:

а) рівнем безробіття;

б) тривалістю безробіття.

     Рівень  безробіття - це відношення кількості  офіційно зареєстрованих повністю безробітних  до кількості працездатного населення.

     Недоліком цього показника, з одного боку, є  те, що часткова зайнятість, а також  не включення до нього тих, хто  втратив надію на отримання роботи, знижує фактичний рівень. Це, зокрема, стосується сучасної України, де майже  кожен другий робітник працює не повний робочий день, знаходиться у вимушеній  відпустці, але офіційно не зареєстрований у службі зайнятості як безробітний. З іншого боку, приховування інформації про зайнятість у тіньовій економіці  завищує показник рівня безробіття.

     Новим явищем у соціальному житті України  є вивільнення працівників (тобто  їх скорочення з ініціативи адміністрації  підприємств та організацій) з різних галузей народного господарства і поява безробітних. За останні роки щорічно вивільнялося з різних галузей народного господарства близько 200-273 тис. чоловік. Причому майже половина з них працювали у різних галузях промисловості. З інших галузей економіки значне вивільнення відбувається на транспорті і зв'язку, у торгівлі і громадському харчуванні, будівництві, науці і науковому обслуговуванні та в освіті.

     Одночасно з вивільненням працівників має  місце і певний рівень попиту на робочу силу. За останні роки цей  попит не перевищував 36 тис. чоловік. Майже третина цього попиту припадає на галузі промисловості. Нині рівень зайнятості трудових ресурсів України  досягає 72%, або майже 23 млн. чоловік. Нижче цього середнього рівня  зайнятість трудових ресурсів в Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях. Найвищий рівень зайнятості трудових ресурсів характерний для  Київської, Сумської, Полтавської, Кіровоградської  та Чернігівської областей. Певна  частина працездатного населення  України офіційно зареєстрована  як безробітні. Нині в Україні зареєстровано  близько 1 млн. безробітних.

     Рівень  безробіття є досить диференційованим по окремих регіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей республіки - Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники  рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.

     Враховуючи  демографічну ситуацію, яка склалася в різних регіонах України, можна  передбачити, що при нинішньому рівні  створення нових робочих місць  у західних областях і природному прирості населення рівень безробіття в майбутньому набуде в цьому  регіоні ще більшої гостроти.

     Впровадження  ринкових механізмів господарювання вимагає  від держави, регіональних органів  управління завчасної розробки та реалізації соціальних гарантій у сфері зайнятості населення працездатного віку. Тим  більше, що значна частина населення  зараз перебуває в умовах вимушеної  неповної зайнятості. Лише чисельність  працюючих в режимі неповного  робочого тижня (дня) перевищує 2 млн. чоловік.

     Впровадження  ринкових реформ повинно мати чітке  узгодження з розробкою загальнодержавними та місцевими органами влади запобіжних заходів щодо зайнятості населення. 

5.Охарактеризуйте  види документів  та принципи, що  використовуються  у процесі їх  досліджень.

     Аналіз  документів є досить поширеним у  практиці проведення соціологічних  досліджень, оскільки у документах міститься значна кількість інформації щодо матеріального і духовного  життя суспільства. Вони віддзеркалюють процеси та явища, що відбуваються як у суспільстві загалом, так і  в окремих прошарках, характеризують діяльність окремих індивідів і  великих спільнот. Соціологи у  своїх дослідженнях використовують різноманітні документи — державні та урядові акти, статистичні збірники і матеріали переписів, відомчу  документацію, художні твори і  наукові публікації, пресу, листи  населення тощо. Їх аналіз допомагає  дослідникові:

— сформулювати проблему, об'єкт, предмет, цілі, завдання і гіпотези дослідження;

— порівняти  отримані під час дослідження  емпіричні дані з показниками  інших соціологічних досліджень;

— отримати інформацію для вирішення досліджуваної  проблеми або поглибити її аналіз;

— скласти  характеристику соціальних процесів, які відбуваються на соціетальному, груповому, індивідуальному рівнях, виявити тенденції та розробити прогнози щодо їх подальшого розвитку;

— здобути  інформацію про діяльність головних соціальних інститутів суспільства  — сім'ї, освіти, засобів масової  інформації тощо;

— вивчити  громадську думку і соціальне  самопочуття населення загалом  та окремих його прошарків.

     Документ  — засіб закріплення встановленим способом за допомогою спеціального носія інформації фактів, явищ, процесів об'єктивної реальності та розумової  діяльності людини.

     Ця  інформація може фіксуватися за допомогою  букв, цифр, стенографічних або інших  знаків і символів, малюнків, фотографій, звукозаписів тощо. Існує кілька підстав  для класифікації документів: засіб  фіксації, авторство, ступінь персоніфікації, виконання певної функції, зміст, ступінь  наближення до інформації тощо.

     Важливе значення для соціологічного аналізу  мають офіційні документи, які віддзеркалюють реальні суспільні зв'язки і висвітлюють  колективні думки щодо певних політичних, соціально-економічних явищ, подій, процесів. Головне їх призначення  — інформувати про стан справ  в основних сферах життєдіяльності  суспільства та регулювати відносини  між окремими індивідами, групами, спільнотами, соціальними інститутами тощо. Аналіз офіційних документів широко використовують у соціології політики, громадської  думки, права, праці, медицини, молоді тощо.

     Статистичні документи здебільшого містять  певні узагальнення щодо найважливіших  показників функціонування соціуму, окремих  його частин. Вони можуть бути предметом  самостійного аналізу, оскільки дають  змогу дослідити певний процес або  явище в динаміці, з'ясувати їх тенденції, доповнити характеристику досліджуваного явища, збагатити її історичним контекстом. Статистичні  дані сприяють окресленню концептуальних рамок, реалізації конкретного дослідницького проекту. А щодо обліку населення, характеристик  його життєдіяльності (реєстрація шлюбів, розлучень, народжуваності, смертності, міграції, умови і рівень життя), вони складають основу для оптимальної  вибірки у соціологічному дослідженні.

     У пізнанні соціальних реалій, особливо на мікрорівні, суттєвим є вивчення неофіційних документів, які є  важливим джерелом відомостей про особливості  суспільної свідомості, громадської  думки, цінностей та установок, мотивів  поведінки особистості. Вони збагачують інформацією щодо їх мобільності, соціалізації, індивідуалізації, адаптації, задоволеності  різноманітними сферами життя тощо, а також чинників, що впливають  на їх розвиток. Соціологи нерідко  у своїх дослідницьких пошуках  зосереджувалися на особистих документах. Так, на початку XX ст. відомий американський  соціолог Уільям-Айзек Томас і відомий польський вчений Флоріан-Вітольд Знанецький дослідили особисті документи польських емігрантів (листування селян-емігрантів з родичами, що залишилися у Польщі; архіви емігрантських газет; матеріали церковних парафій, земельних товариств, благодійних і судових організацій; унікальну автобіографію одного з селян, яка мала до 300 сторінок) для того, щоб описати їх становище у Європі та Америці.

     Документальні джерела містять унікальну і  різноманітну інформацію про соціальні  явища та процеси. Тому дуже важливо  знайти адекватні методи, які б  дали змогу отримати цю інформацію з достатньою надійністю, якісно інтерпретувати зміст документів відповідно до мети і завдань дослідження.

     Оптимальний вибір методу аналізу документів передбачає дотримання таких вимог:

— визначення виду, форми документа, який підлягає аналізові під час дослідження;

— з'ясування загальної ситуації на момент створення  документа, обставин його виникнення, історичного і соціального контексту;

— відмежування описів, певних подій від їх оцінок;

— встановлення надійності документа, його зв'язку з  предметом дослідження;

— добір  найбільш адекватного методу отримання  первинних даних та їх аналізу;

— визнання того, що офіційні документи надійніші  за неофіційні, особисті — за безособові, первинні — за вторинні.

     Методи  аналізу документальних джерел поділяють  на неформалізовані (традиційні), які  належать до якісних методів, та формалізовані, які належать до якісно-кількісних методів аналізу документів.

     Неформалізований (традиційний) метод аналізу документів. Передбачає тлумачення документів (найчастіше унікальних, кількість яких незначна), з'ясування основних думок та ідей конкретного  тексту через усвідомлення, інтерпретацію, узагальнення змісту та логічне обґрунтування  певних висновків. Типовим прикладом  неформалізованого (традиційного) аналізу  документів є вивчення наукових публікацій та звітів щодо певної проблеми.

     Під час його впровадження дослідник  за допомогою аналітичних операцій повинен з'ясувати:

1. Що  являє собою документ, який його  історичний, соціально-політичний контекст?

2. Які  чинники сприяли його появі? 

3. Хто  його автор, і з якою метою  він створив документ ( за текстом  завжди стоять конкретні люди  зі своїми інтересами, потребами,  що завжди знаходить відображення  у змісті документа)?

4. Наскільки  надійний документ?

5. Яка  достовірність зафіксованих у  ньому даних, правдивість висвітлення  фактів, змісту події, явища, процесу  тощо?

6. Яка  суспільна дія, громадський резонанс  документа? 

7. Яку  оцінку можна дати логічним, мовним  і стильовим особливостям документа? 

     Застосування  неформалізованого (традиційного) методу аналізу документів передбачає висування  певних гіпотез, вивчення сутності досліджуваного матеріалу. Велике значення при цьому  відіграють як об'єктивні чинники  (володіння навичками архіво- і джерелознавства, ознайомлення з досвідом і традиціями застосування цього методу в історичній, психологічній, юридичній науках, обізнаність щодо системи зберігання документів, правил користування архівними фондами тощо), так і суб'єктивні (інтуїція дослідника, критичне ставлення до документа, вміння логічно аналізувати текст і умови його появи, узагальнювати і складати висновки).

     Цей метод аналізу документів має  й певні недоліки, які передусім  пов'язані з потенційною можливістю появи суб'єктивних зміщень у  сприйнятті та інтерпретації тексту, що виникають через різноманітні причини — психологічні особливості  дослідника, його вікові, статеві та національні ознаки, стан його фізичного  та психічного здоров'я тощо. Суттєвими  є й кількісні обмеження цього  методу, оскільки його застосування можливе  лише за аналізу незначного числа  документів. Тому в соціології поряд  з неформалізованим (традиційним) методом  аналізу документів широко використовують формалізований метод аналізу документів.

     Формалізований  метод аналізу документів, або  контент-аналіз. Це метод якісно-кількісного  аналізу документів. Сутність його полягає в алгоритмізованому  виокремленні в тексті певних елементів  змісту згідно з метою та завданнями дослідження, класифікації відокремлених елементів відповідно до концептуальної схеми, їх підрахунку і кількісного представлення результатів. Завдяки цьому, по-перше, вдається уникнути суб'єктивізму у вивченні соціальної реальності, а по-друге, аналізувати, систематизувати і узагальнювати значні масиви документів.

     Контент-аналіз ґрунтується на одноманітних стандартизованих правилах пошуку, обліку, обробки та обчислення кількісних показників, характерних  для досліджуваного тексту. Його використання передбачає розгляд змісту тексту як сукупності повідомлень, подій, оцінок, міжособистісних стосунків, соціальних проблем, об'єднаних за допомогою  єдиної концепції у певну цілісність. Хоча формально контент-аналіз і  спрямований на вивчення тексту, головною його метою є дослідження віддзеркаленої в ньому соціальної реальності.