Природа конфлікту та конфліктна ситуація. Спроби пред’явлення критики та претензій

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Хмельницький національний університет

Кафедра соціальної роботи і соціальної педагогіки

Природа конфлікту та конфліктна ситуація. Спроби пред’явлення критики та претензій

Виконала:

Студентка групи СР-10-1

Ковальчук Тетяна

Перевірила:

Олійник К.С.

Хмельницький – 2012

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………..3

Конфлікт. Основні поняття……………………………………………...4

Спілкування в конфліктних ситуаціях………………………………….6

Способи розв’язання конфлікту…………………………..…………….9

Принципи погашення конфлікту………………………………………11

Критика та претензії в суперечці……………………………………....13

Висновок…………………………………………………………….......17

Список використаної літератури………...…………………………….18

ВСТУП

Спілкування з іншими людьми - невід'ємна частина, необхідна умова повноцінного життя кожної людини. Найкраще в нашому житті пов'язане із спілкуванням. А саме неприємне? Також із спілкуванням, з взаємостосунками удома і на роботі. Роздумуючи про те, що заважає нормальному спілкуванню, взаємодії, ми частіше всього згадуємо про конфлікти і про те, що з ними пов'язано: відсутність взаєморозуміння, загрози, ворожнеча, образи, спроби довести свою правоту. Ми звикли відноситися до конфліктів як до явища тільки негативного. Нам хочеться їх уникнути. Але чи можна прожити без конфліктів? Щоб відповісти на це питання, треба, перш за все визначити, що таке конфлікт, прийти до згоди щодо значення цього слова. Існують різні визначення конфлікту, і всі вони підкреслюють наявність суперечності, яка приймає форму розбіжностей, якщо йдеться про взаємодію людей. Конфлікти можуть бути прихованими або явними, але в основі їх завжди лежить відсутність згоди між двома або більше сторонами - особами або групами.

Відсутність згоди обумовлена наявністю різних думок, поглядів, ідей, точок зору і т.д. Проте, вони, не завжди виражаються у формі явного зіткнення, конфлікту. Це відбувається тоді, коли існуючі суперечності, розбіжності порушують нормальну взаємодію людей, перешкоджають досягненню поставленої мети. [1] Більшість дослідників схильні вважати, що існування суспільства без конфліктів неможливе, оскільки конфлікт є невід'ємною частиною буття людей, джерелом змін, що відбуваються в суспільстві. [2]

Люди, щоб подолати розбіжності вступають у відкриту конфліктну взаємодію, в процесі якої вони одержують можливість висловлювати різні думки, виявляти більше альтернатив при ухваленні рішення – саме в цьому і полягає важливе позитивне значення конфлікту. [1]

Конфлікт. Основні поняття

У сучасних умовах, коли спілкування людей стає все більш інтенсивним і напруженим, зростає роль науки у подоланні конфліктів – конфліктології.

Конфліктологія включає в себе вивчення виникнення, розвитку і протікання різноманітних конфліктів в абстрактних системах до конфліктів між соціальними групами і окремими людьми.

Поки повітря і вода, які нас оточують, екологічно чисті, ми їх не помічаємо. Коли ж вони стають забрудненими, люди починають задумуватись про ту велику роль, яку природа грає в житті. Щось схоже відбувається  і в міжособистісному спілкуванні: поки воно протікає природно і безконфліктно, ми навіть не задумуємось про його корекцію.

Конфліктна ситуація завжди наводить на думку про необхідність змін. І в цьому розумінні в ній закладений творчий початок: адже в процесі конфлікту, потрапляючи в нестандартні ситуації, людина зобов’язана шукати імпровізації, новації для використання конструктивних заходів.

Конфлікт виникає :

-         під час появи протиріч, які важко вирішуються ;

-         при зіткненні інтересів на ґрунті суперництва ;

-         відсутності взаєморозуміння, які часто супроводжуються гострими емоційними переживаннями.

У науковій літературі немає єдиного загальновизнаного визначення поняття “конфлікт” .

Основу будь-якого конфлікту створює ситуація, яка включає протилежні позиції сторін, або протилежні цілі чи способи їх досягнення.

Розглядаючи конфлікт як складну взаємодію ряду об’єктивних і суб’єктивних чинників, висхідною причиною конфлікту необхідно визнати все-таки об’єктивні передумови, які створюють потенційну можливість його виникнення.

Інколи конфліктну ситуацію представляють через її елементи: учасників з неоднорідними цілями і об’єкт конфлікту. При цьому аналіз конфліктної ситуації – це аналіз потенційного конфлікту, коли противага ще не почалась. Уявлення про існуючий конфлікт, про самого себе і свого опонента називається “ситуацією конфлікту”.

Отже, для розуміння сутності конфлікту ми маємо два важливих поняття.

1.   Конфліктна ситуація - це уявлення людини про існуючі протиріччя, про саму себе (свої цілі, можливості), про опонента -                                            його цілі, індивідуальні та особистісні особливості в конкретних умовах, а також про те, яке уявлення опонента про його бачення.

2.                              Конфлікт - це відсутність згоди між двома або декількома суб’єктами, зіткнення протилежних сторін, сил, які можуть бути конкретними особами або групами працівників, а також внутрішній дискомфорт однієї особи.

Під час конфлікту кожен суб’єкт нав’язує свою точку зору, мету, думки, гостру суперечку і заважає, перешкоджає іншому суб’єктові чинити так само.

Серед багатьох людей панує думка про те, що конфлікти не бажані. Однак, сучасний американський менеджмент підкреслює бажаність конфліктів, вбачає їх позитивний вплив та вимагає вмілого керівництва ними.

Щоб конфлікт почав розвиватись, необхідний інцидент, при якому одна із сторін здійснює дії, що зачіпають інтереси своїх опонентів чи партнерів. Якщо протилежна сторона відповідає тим же, конфлікт з потенційного переростає в реальний. Інцидент може виникнути як з ініціативи однієї із сторін, так і незалежно від волі і бажання обох сторін, внаслідок об’єктивних обставин або дякуючи випадковості.

Спілкування в конфліктних ситуаціях

Досить часто ми буваємо втягнені в різного роду конфлікти: службові, побутові, особисті. Ні один конфлікт не проходить для нас безслідно. Їх наслідками стають стреси різної інтенсивності, які ведуть до розладу нервової системи, загального зниження тонусу організму, до захворювань.

Щоб успішно долати руйнівні наслідки конфліктів, потрібно навчитись обходити їх і виходити з гострих ситуацій. Для цього, в першу чергу, необхідно добре уявляти, які дії ведуть до конфліктів.

Отже, розвитку конфліктів сприяє наступна поведінка:

        висловлювання партнеру підозри в його негативних намірах, відкрита зневіра;

        перебивання співбесідника під час висловлюваний ним своєї думки; нестриманість;

        відкритий прояв особистої антипатії до людини;

        приниження значущості ролі людини, її негативна оцінка, “навішування ярликів”;

        погроза;

        підкреслювання різниці між собою і співбесідником не на його користь;

        знижена оцінка вкладу партнера у спільну  справу, перебільшення власного вкладу, своєї ролі;

        стійке небажання визнавати свої помилки ;

        постійне нав’язування своєї точки зору;

        нещирість;

        обговорення інтимних проблем співбесідника;

        різке прискорення темпу бесіди, її раптове згортання ;

        ігнорування вами спроб співбесідника згладити протиріччя, спільно знайти оптимальне рішення виникаючої проблеми.

Звичайно, кожен конфлікт носить неповторний характер, і не можна передбачити оптимальний шлях виходу з нього. Проте знання рекомендацій психологів значно полегшить це завдання,

Отже, важливу роль у вирішенні конфлікту відіграють  наступні моменти:

-                                адекватність відображення конфлікту;

-                                відкритість спілкування конфліктуючих сторін;

-                                створення клімату довіру;

-                                визначення сутності конфлікту.

Так, на адекватність відображення конфлікту впливають такі чинники, як:

1.      “Ілюзія власного благородства ” (людині, втягнутій у конфлікт, здається, що істина і справедливість цілком на її стороні. У більшості конфліктів кожен з опонентів вважає, що він правий, і прагне до справедливого, з його точки зору, вирішення ситуації).

2.      “Пошук смітинки в оці іншого” (кожен з учасників конфлікту бачить недоліки суперника, але не помічає того ж за собою.

Як правило, конфліктуючий не оцінює об’єктивно зміст власних дій по відношенню до опонента і з ненавистю реагує на його дії (психологи називають даний феномен “подвійною етикою” ).

3.      Спрощення конфліктної ситуації, в результаті якого підтверджуються уявлення про правильність своїх дій і неадекватність дій опонента.

Вказані психологічні явища ускладнюють адекватне відображення конфлікту і є перепоною у його вирішенні.

Дуже важливою є взаємна відкритість конфліктуючих сторін і створення ними клімату взаємної довіри, співробітництва. Досягти цього можна тоді, коли всі учасники конфлікту максимально зацікавлені в досягненні загального результату спільної діяльності. Це зблизить опонентів і дозволить знайти нові способи подолання конфлікту.

Коли людина знаходиться в конфліктній ситуації, для ефективнішого вирішення проблеми необхідно вибрати певний стиль поведінки, враховуючи при цьому ваш власний стиль, стиль інших втягнутих в конфлікт людей, а також природу самого конфлікту.

Виділяють наступні п’ять типових стратегій (стилів) поведінки в конфліктних ситуаціях:

1.                              Пристосування (зміна своєї позиції, перебудова поведінки, згладжування протиріч, поступаючись інколи своїми інтересами).

2.                              Компроміс (урегулювання розбіжностей через взаємні поступки).

3.                              Співробітництво (спільне вироблення рішення, яке задовольняло б інтереси всіх сторін: нехай тривале і складається з декількох етапів, але корисне справі).

4.                              Ігнорування, ухилення від конфлікту (прагнення вийти з конфліктної ситуації, не ліквідовуючи її причин).

5.                              Суперництво, конкуренція (відкрита боротьба за свої інтереси, наполегливе відстоювання своєї позиції").

Стиль поведінки людини визначається тією мірою, в якій вона хоче задовольнити власні інтереси (діючи пасивно або активно) та інтереси іншої сторони (діючи спільно чи індивідуально) [3] .

Спроби розв’язання конфлікту

Хоча у кожному окремому випадку причина конфлікту цілком конкретна, усі конфлікти мають вихідну основу : фактичне положення справ знаходиться в протиріччі з очікуваннями людей. Якщо це так, то можна намітити два стратегічних способи розв’язання конфлікту : або перебудувати реальність під очікування опонентів, або спробувати змінити відношення опонентів до існуючого стану справ. А практично найчастіше слід діяти одночасно за обома напрямками:

1. Створіть атмосферу співробітництва. З моменту першої зустрічі конфліктуючих сторін, а потім на початку кожної наступної зустрічі варто провести декілька хвилин в неофіційній бесіді.

2. Прагніть до ясності у спілкуванні. Підготуйте до пе­реговорів необхідну інформацію. Із самого початку домовтесь про термінологію, щоб виключити різного роду розуміння одних і тих же слів.

3.  Визнайте наявність конфлікту. Як не дивно, це виявляється найважчим.

4.  Домовтесь про процедуру. Якщо конфлікт визнаний і очевидно, що він швидко вирішується, то замість того, щоб про­довжувати суперечки, слід домовитись де, коли і як почати спільну роботу по його подоланню. Найкраще заздалегідь домовитись, хто буде брати участь в обговоренні. Оскільки “дома і стіни допомагають ”, добре збиратись в нейтральному місці або по черзі у кожної із сторін.

5.  Сформулюйте проблему конфлікту. Головне завдання тут полягає у тому, щоб визначити конфлікт в термінах тієї спільної проблеми, яку належить урегулювати. Уже на цій стадії потрібно підходити до неї як до “нашої ” проблеми - це відразу визначить дух співробітництва. Обидві сторони повинні висловитись про ситуацію. У чому вони бачать конфлікт, які почуття це у них викликає, а особливо

-      як кожна оцінює свій вклад в конфліктну ситуацію. Не менш важливо вияснити також і те, що кожна із сторін не бачить і не визнає. Наскільки це можливо, намагайтесь відсторонитись від прихованих інтересів та особистих амбіцій, здатних ускладнити її вирішення. З цією метою зосередьтесь на конкретних діях, потребах сторін і суперечливих предметах, намагаючись не переходити на особистості. Навряд чи варто обговорювати наміри людей чи розкривати в поведінці особисті мотиви.