МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

з «Історії соціології» 

«ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА І ОСОБЛИВОСТІ  СОЦІОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ  О. КОНТА» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка I курсу

факультету  соціології та управління

групи 3110-1-1

Шмакова М. Ю. 

Перевірив:

старший викладач

кафедри соціології

Корнієнко Г. М. 
 
 
 
 
 

Запоріжжя, 2011 
 

Зміст 

 

Вступ

 

     Люди  з глибокої давнини  цікавились соціальними  проблемами, тобто питаннями про  те, що являє собою людина, у чому полягає сенс її життя. Розвиток протягом багатьох століть філософської і соціальної думки в Європі обумовив і теоретично, і методологічно появу нового наукового напряму, зосередженому на вивченні взаємодії людини і суспільства, тобто на соціальних відносинах.

     У зо-х роках XIX ст.. французький філософ Огюст Конт (1798-1857) обґрунтовує принципи позитивізму як філософського напрямку. він увійшов в історію як засновник філософії позитивізму та соціології.

     О. Конт вперше вводить поняття «соціологія», розробляє систему соціологічного знання, окреслює її предмет, структуру, методи та можливості. Він вважав, що саме соціологія здатна по і хаосу, в якому знаходяться цивілізовані країни, але це повинна бути позитивна наука, заснована на достовірних дослідницьких даних.

     Огюст Конт вперше обґрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства і можливість пізнання законів його розвитку. Він визначив соціологію як особливу науку про суспільство, об’єктивність і універсальність якої забезпечують емпіричні дослідження.

     Ці вищевикладені аспекти висвітлені у моїй курсовій роботі.

     Структура роботи:

     Складається зі вступу, основної частини, що складається з двох розділів, які, у свою чергу, поділяються на підрозділи, висновку та списку використаної літератури.

     У вступі обґрунтовано актуальність даної теми, визначено предмет, об'єкт, мету роботи і відповідні їй завдання, охарактеризовано методи дослідження, показана наукова значущість.

Актуальність  теми  - проблеми, які вирішувалися у соціології Конта актуальні і у наш час. Не втратили свого значення і методи вирішення ним цих проблем з точки зору його уявлень про суспільство як про цілісний соціальний організм, про закономірний і прогресивний розвиток суспільства, про роль у цьому розвитку суспільного поділу праці, політичної діяльності людей, науки та духовної культури. Також актуальними сьогодні є погляди Конта на фактори досягнення гармонії та стабільності у суспільстві. Ці та інші положення соціології Конта допомагають глибше осмислювати сучасні проблеми розвитку суспільства. Саме в силу актуальності проблем, поставлених в соціології Конта, та продуктивності шляхів їх вирішення його вчення було засвоєно і продовжено багатьма дослідниками.

Об’єкт роботи – соціологічна система Огюста Конта.

     Предмет дослідження – основні положення та характеристики системи соціологічних поглядів Конта, її структура.

     Мета  роботи – вивчення соціологічної системи французького філософа і соціолога – Огюста Конта.

     Реалізація  мети передбачає розв’язання таких завдань:

1. Проаналізувати соціологічну систему Конта;
2. Охарактеризувати її предмет та структуру, визначити основне завдання;
3. Визначити  особливості контівської системи соціологічного знання;
4. Визначити внесок Огюста Конта у розвиток соціологічної науки;
5. Сформулювати короткий висновок.

Методи  дослідження, використані мною у роботі:

1. аналіз джерел з даної проблематики (метод наукового аналізу);
2. узагальнення і синтез точок зору, представлених у джерельній базі (метод наукового синтезу та узагальнення).

Наукова значущість полягає у оптимізації та упорядкуванні існуючої науково-методологічної бази з досліджуваної проблематики.

     Структура моєї роботи:

     У першому розділі вміщено:

- короткий  огляд біографії Огюста Конта;

-  показані особливості позитивізму  французького мислителя;

- визначено предмет і задачу соціології;

- охарактеризовано класифікацію наук за Контом та місце у цій системі наук соціології.

     Огюста  Конта називають засновником  позитивізму.

     Позитивізм - (франц. positivisme — умовний, позитивний, побудований на думці) — філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення.

     Другий  розділ містить загальну характеристику соціологічної системи:

• визначена її структура;
• висвітлені основні положення системи соціологічного знання Огюста Конта;
• розглянуто систему методів, застосованих Контом у його дослідженнях тогочасного суспільства.

     У цілому соціологічна концепція О. Конта являлася ідеалістичною, так як історичний закон у його тлумаченні представляв собою закон розвитку людської свідомості, а не суспільних відносин, що визначають всі сторони життя суспільства, включаючи ідеологію. З позиції матеріалізму теорія О. Конта відноситься до соціології ідеалістичного спрямування, яка вважає визначальними факторами розвитку суспільства ідеї, а не матеріальні умови, що спричинили їх виникнення.

     Кажучи  про значення соціологічної системи  Конта, необхідно відзначити, що його принципи і орієнтири були закладені  в основу численних напрямів і  шкіл західної соціології XIX століття (це, наприклад, органіцизм, соціал-дарвінізм, расово-антропологічна та географічна школи та ін.).

 

     Розділ  I. Огюст Конт – засновник соціології

1.1. Огюст Конт та його позитивна філософія

 

     Огюст Конт (1798-1857) – французький філософ і соціолог, родоначальник соціології. Розробив вчення, що одержало назву «позитивізм» (від лат. positivus - позитивний).

     Огюст Конт народився в 1798 р. у Франції, у невеликому провінційному містечку Монпельє, в католицькій родині французького чиновника. Закінчивши місцевий ліцей, під час навчання в якому він виявив блискучі здібності, Конт у 16 років приїхав до Парижу. Тут він вступив до Політехнічної школи, що мала статус вищого навчального закладу і була відомою своїми революційними настроями. Опинившись під впливом цих настроїв, Конт став учасником руху непокори учнів. Це послужило підставою того, що через два роки його виключили з Політехнічної школи.

     У 1817 р. почалася співпраця Конта із Сен-Сімоном. Конт став його секретарем. Через сім років він різко розірвав свої відносини із Сен-Сімоном. Безпосереднім приводом до розриву послужила сварка через одну наукову роботу: виникла суперечка з приводу її авторства. Але причини розриву були глибшими: вони полягали в принципових розбіжностях з деяких інтелектуальних питань.

     У 1825 р. Конт одружився, але вибір його виявився невдалим. Як відзначали сучасники Конта, ті, хто знав його, сімейне життя принесло йому багато прикростей, і після кількох болісних років сімейного життя Конт назавжди розлучився зі своєю дружиною. [8, с. 47]

     У 1845 р. відбулася зустріч Конта із Клотільдою де Во, жінкою, яку він покохав. Вона не розділяла його почуттів, хоча  вельми прихильно ставилася і до самого Конта, і до його вчення. Через рік після їхнього знайомства Клотільда ​​де Во померла від сухот.

     Платонічна любов Конта до Клотільди ​​де Во і її рання смерть наклали глибокий відбиток як на самого Конта, так і на його творчість. Решту 11 років свого життя він присвятив пам'яті цієї жінки. Серед дослідників творчості Конта, головним чином зарубіжних, існує думка, що його зусилля зі створення нової релігії були народжені саме тими враженнями, які залишилися у Конта після року, проведеного із Клотільдою де Во. 
Конт був типово «кабінетним» вченим. Він розробляв теоретичні ідеї в тиші своєї паризької квартири. Ця ж квартира стала місцем, де він читав лекції для тих, хто бажав познайомитися з новим вченням. Несподівано читання лекцій було перервано через хворобу Конта, який опинився в спеціалізованій клініці у стані нервової депресії. Сталося це у 1826 р. За свідченням сучасників, причиною нервового зриву Конта послужили величезні інтелектуальні перевантаження. До 1829 р. Конт остаточно одужав і відновив свої лекції. Наступного року почалися публікації його «Курсу позитивної філософії». Це була головна праця Конта, над якою він працював 13 років (з 1829 по 1842).

     «Курс позитивної філософії» являв собою ряд філософій окремих наук, які слідували одна за одною в певній послідовності: філософію математики змінювала філософія астрономії і фізики, хімії та біології. Три останні томи «Курсу позитивної філософії» Конт присвятив викладу «соціальної фізики», або «соціології». У першому з цих трьох томів доводилася необхідність вивчення соціологічних законів і розкривалися теоретичні обґрунтування соціологічної науки. У п'ятому та шостому томах «Курсу» давалася докладна характеристика основного закону науки про суспільство - закону трьох стадій. [там же, с. 48]

     Закінчивши  «Курс позитивної філософії», Конт написав «Систему позитивної політики», де виклав свої міркування щодо політичних і моральних засад майбутнього суспільного устрою. Після цього він почав працювати над великою твором «Суб'єктивний синтез». У цю роботу Конт планував включити «Систему позитивної логіки», «Систему позитивної моралі» і «Систему позитивної промисловості». Але здійснити задумане йому не вдалося: у 1857 р. Конт помер.

     Якщо  поглянути на життєвий шлях Конта  з боку, то його, найімовірніше, можна  було б вважати невдалим. Справді, у Конта не було положення в суспільстві, не було навіть постійного заробітку. Бували часи, коли він ледве зводив кінці з кінцями. У сімейному і в особистому житті він не був щасливий. Але якщо подивитися на життя цієї незвичайної людини зсередини, то не можна не побачити, що воно була дуже напруженим і плідним. Ставши зрілим ученим, Конт намагався вирішити грандіозне за задумом завдання: осмислити все наявне людське знання про світ з точки зору розробленого ним позитивного методу. А головне - він завжди бачив перед собою чітку мету: вказати людському роду шлях до гармонічного соціального розвитку. Тому все своє життя Конт послідовно і невтомно створював нове позитивістське вчення, не втрачаючи віри в його велике історичне призначення. [там же, с. 49]

     Огюст Конт сповістив про початок «нової» позитивної ери в історії людства в першій третині XIX ст. З тих пір філософська і соціологічна концепції французького мислителя неодноразово ставали предметом розгляду багатьох вітчизняних і зарубіжних авторів. Можна без перебільшення сказати, що ось вже понад півтора століття не було ні одного вченого в галузі філософії та соціології, який би в своїх творах не згадав це ім'я.

     Критично оцінивши стан сучасної йому суспільної науки, Конт виконав величезну роботу зі створення своєї філософсько-соціологічної системи поглядів, яка включала позитивну філософію, позитивну соціологію і позитивну політику.

     Позитивізм означав відмову від умоглядного, абстрактного знання як не здатного вирішувати завдання науки. До такого знання зараховувалися філософія, метафізика і теологія. Право існування отримувало знання, яке спиралося на безпосередній чуттєвий досвід. Головним методом отримання позитивного знання вважалося наукове спостереження. Завдання будь-якої позитивної (тобто позбавленої метафізичного змісту) науки зводилося до спостереження певного класу явищ з метою встановлення між ними відносин «порядку» і «послідовності», тобто закономірних відносин.