Насилие в семье

- отримання  повідомлення про застосування  насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.   

       Орган, до якого надійшла заява або надійшло повідомлення про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення, розглядає заяву чи повідомлення та вживає в межах своїх повноважень передбачені законом заходи з попередження насильства в сім'ї.

      Члену сім'ї, який вчинив насильство в сім'ї, виноситься офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, за умови відсутності в його діях ознак злочину, службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією у справах неповнолітніх, про що йому повідомляється під розписку.

      Офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї може бути винесено осудній особі, яка на момент його винесення досягла 16-річного віку.

     У разі систематичної (трьох і більше випадків) віктимної поведінки члена сім'ї, внаслідок якої створюється ситуація, що може призвести до вчинення насильства в сім'ї, службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією у справах неповнолітніх даному члену сім'ї виноситься офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильства в сім'ї, про що йому повідомляється під розписку.

      Членів сім'ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах неповнолітніх беруть на профілактичний облік.

       Зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, проводиться органами, які брали особу на такий облік, якщо протягом року після останнього факту вчинення насильства в сім'ї особа жодного разу не вчинила насильства в сім'ї.

       Особі, яка вчинила насильство в сім'ї після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної служби у справах неповнолітніх за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором може бути винесений захисний припис.

        Захисним приписом особі, у відношенні якої він винесений, може бути заборонено: чинити конкретні акти насильства в сім’ї; отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім’ї; розшукувати жертву насильства в сім’ї, якщо жертва насильства в сім’ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім’ї; відвідувати жертву насильства в сім’ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім’ї; вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім’ї.

      Члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

      Особам, стосовно яких здійснюються заходи з попередження насильства в сім'ї, держава гарантує охорону прав і законних інтересів.

      В Україні також сформована мережа закладів з надання допомоги потерпілим від насильства в сім’ї, проте вона не завжди задовольняє потреби регіонів.

       Для надання спеціалізованої допомоги потерпілим від насильства у сім’ї в Україні створено 22 центри соціально-психологічної допомоги, 16 центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства у сім’ї, 2 притулки для жінок, 11 дитячих притулків, також діє значна кількість громадських організацій.

       Проте, ці заклади мають обмежену можливість допомогти тим, хто цього потребує. У деяких регіонах державні і недержавні центри припинили надання соціальної допомого потерпілим від насильства або перепрофілювали надання послуг іншим групам клієнтів.

      Важливим напрямом допомоги сім’ям, де терплять насильство, є організація соціального супроводу сімей і дітей у них соціальними службами для сім’ї, дітей та молоді.

       Потребують подальшого розвитку соціальні технології та соціальні послуги з протидії  насильству в сім’ї, застосування нових підходів, активне залучення ЗМІ.

     Як бачимо, в Україні закладено законодавчі основи захисту вразливих верств населення від домашнього насильства. У багатьох аспектах українське законодавство ще відображає міжнародні правові стандарти. Крім того, необхідно  запозичити досвід західних країн, які активно розвивають останнім часом мережу центрів допомоги дітям та жінкам, що зазнали насильства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, сімейне  насилля не є виключно правовою або  соціальною проблемою. Так чи інакше воно торкається різних аспектів суспільного  життя. Тобто, насильство - це загальна психологічна, філософська, соціологічна та морально-правова категорія.

Як правило, від насильства страждають найвразливіші  категорії населення: жінки, діти, літні  люди. Особливо актуальною є проблема стосовно насильства над жінками. Насилля щодо жінок є порушенням прав людини й основних свобод жінок, а також воно перешкоджає або не дозволяє жінкам користуватися цими правами і свободами. Нездатність уже впродовж тривалого часу забезпечити захист і заохочення таких прав і свобод у випадку використання насилля стосовно жінок – це проблема, що викликає занепокоєння в усіх державах і повинна бути вирішена.

Негативне відношення до представників  періоду пізньої дорослості може проявлятися  в сім’ї у вигляді  пасивної або агресивної взаємодії  рідних із старими людьми. Діапазон такої взаємодії може коливатися від байдужного або зневажливого ставлення родини або окремих  її членів до осіб літнього й похилого віку до непрямого або прямого  насильства над ними. Люди похилого віку є носіями мудрості, досвіду  й джерелом життєвої філософії для  молодого покоління. Дбати про безпеку  і комфортне становище таких  людей - обов’язок молодого покоління.

Тема попередження сімейного насильства над дітьми  знаходиться у центрі міжнародних обговорень. Жорстоке ставлення  та нехтування дітьми  сьогодні вважається однією з важливих проблем суспільного  здоров’я  та провідною причиною дитячого травматизму і дитячої  смертності в багатьох країнах світу.

Сімейне насилля є глобальною проблемою. Адже  наслідки насилля відображаються не лише на потенційних жертвах, але  і на людях, що їх оточують. Сама  проблема насильства в сім’ї тісно пов’язана із такими явищами, як бездоглядність і безпритульність дітей; зростання кількості розлучень; формування насильницького менталітету нації; втрати загальнолюдських цінностей любові і порозуміння; а також виступає однією з передумов скоєння злочинів у суспільстві.

У багатьох аспектах українське законодавство з питань попередження насильства в сім’ї відображає міжнародні правові стандарти. Основним законом, який регулює ці питання є Закон «Про попередження насильства в сім’ї», який набув чинності в січні 2002 року. Цей Закон    визначає    правові   і організаційні основи попередження насильства  в  сім'ї,  органи  та  установи,  на  які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї. Крім вказаного закону, в Україні також існують численні нормативно-правові акти з питань запобігання та регулювання проблеми сімейного насилля.  Проте чинне законодавство, зокрема Закон « Про попередження насильства в сім’ї», потребує істотного допрацювання. Так, цей документ має скоріше декларативний, ніж прикладний характер, оскільки є складним для застосування  у реальних випадках, які трапляються в повсякденному житті людей. Також відсутні конкретні механізми застосування правових норм щодо осіб, які вчинили насильство. Не достатньо визначені законодавством функції державних органів, відповідальних за реалізацію чинного законодавства та за взаємодію відповідних закладів та установ.

З усього видно, що проблема сімейного насилля в нашій країні є ще недостатньо вивчена і законодавчо закріплена. Проте цю тему продовжують вивчати науковці. Тому сподіваємось, що незабаром проблема насильства буде поставати не так гостро і вразливі групи населення не будуть страждати від цього суспільного лиха.

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Берковіц,  Л.  Агресія: причини, наслідки, контроль / Л. Берковіц. - СПб.: Прайм -ЄВРОЗНАК, 2001. –512 с.
2. Мандрика, Л. М. Юридичні аспекти захисту жертв насильства в сім’ї /

 Л. М. Мандрика. –  Харків: ХОС «Молодіжні ініціативи», 2005. – С. 14.

3. Шевченко, К. Б. Механізми взаємодії органів державної влади та неурядових організацій у протидії жорстокому поводженню з дітьми/

 К. Б. Шевченко, І.  М. Трубавіна.- К.: Юристкосульт, 2005. –  С. 14.

4. Джужі,О. М. Правові та кримінологічні засади запобігання насильству в сім’ї: Навч. посіб. / За заг. ред. О.М. Джужі, І.В. Опришка, О.Г. Кулика. – К.: Національна академія внутрішніх справ України. – 2005. – 124с.
5. Закон  України № 609-V від 07.02. 2007 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих  актів України щодо органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх» // Відомості Верховної Ради. – 2007. - №15. – С. 194.
6.       Закон України  № 599-VI від 25. 09. 2008 р. « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї  // Відомості Верховної Ради. – 2009. - №12. – С. 129.
7.      Закон України № 2789-III  від 15.11.2001 р. « Про попередження насильства в сім’ї»   // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 10. – С.70.
8. Законодавство України про адміністративні правопорушення. Адміністративний кодекс України. Нормативно-правові акти /За ред.:

  В.С. Ковальського, Л. П. Ляшко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 432 с.

9. Про затвердження Інструкції про порядок узяття на профілактичний облік та порядок зняття з профілактичного обліку осіб, які вчинили насильство в сім’ї: Наказ МВС України №329  від 09.04. 2002р. // Закон і бізнес. – 2002. – 18 травня. – С.6.

 

10. Алєксєєва,  Л.  Про насильство над дітьми в родині/

    Л. Алєксєєва//Социс . – 2003. - №4. – С.78.

11.   Бова, А. Модель факторів, що обумовлюють насильство в сім’ї /

    А. Бова// Український  соціум.-  2005. - № 1(6). - С.15-26. 

12. Бойко, О. Попередити насилля в сім’ї / О. Бойко //Економічна газета. -

  2007. - № 62 (779). – С.15.

13. Грабська, І. Насильство у подружніх стосунках: зарубіжний досвід

   досліджень та консультування/І. Грабська // Практична психологія та   

  соціальна робота, 1998. - № 9, 10. – С.7.

14. Гранчак, В. Адміністративно-правові заходи попередження насильства в сім’ї дільничними інспекторами міліції/ В. Гранчак // Адвокат. –

     2006. - № 5. – С. 18-21.

15. Грищенко, Н. Домашнє насильство над жінками: стан проблеми/

Н. Грищенко// Соціальна робота в Україні: теорія і практика. – Київ. – 2010. -  

    № 1/2 . – С. 120.

16. Зайцева, М. Насильство щодо дітей: вирішення проблеми у сучасному світі/ М. Зайцева // Світова цивілізація  і міжнародні відносини. – 2002. –

    № 1.-     С. 197-198.

17. Ковальова, О. Запобігання насильству в сім’ї: досвід штату Іллінойс США/О. Ковальова // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007.–  

    №3.– С. 41-43.

18. Лисова, А. Насильство в сім’ї - об’єкт соціальної політики в США/

   А. Лисова // Соціологічні  дослідження. – 2005 . - № 12 . –  С.108.

19. Мороз, В. Деякі питання ефективності правових норм, спрямованих на захист дітей від жорстокості батьків/В. Мороз // Право України. – 1999. –

     №8.– С.12.

20. Нечереда, О.Жінки і насильство/О. Нечереда// Науковий  світ. – 1999.-

     № 11. – С. 12-13. 

21. Павленко, Ю. Завдання у сфері попередження гендерного насильства/

     Ю. Павленко // Кримінальне право України. – 2006. - №11. – С.47.

22. Сидоренко, О. Правові та психологічні аспекти вирішення конфліктів, пов’язаних з насильством у сім’ях/О. Сидоренко // Право України. – 2001. -     

     №6. – С.37-40.

23. Європейська база медико-статистичної інформацiї.Сайт: “Здоров’я для всіх”.– Режим доступу: http// www.medstat.com.ua