Методика організації дослідження та аналіз результатів

ЗМІСТ 

ВСТУП                                                                                                                    3

РОЗДІЛ  I. Теоретичне обґрунтування проблеми дослідження                              6                                                                                                            

1.1. Поняття дозвілля                                                                                             6

1.2. Характеристики, функції та принципи дозвілля молоді                            9

1.3. Структура молодіжного дозвілля, дозвілля як середовище для соціалізації молоді                                                                                                                    12 

РОЗДІЛ  II. Методика організації дослідження та аналіз результатів                  16

2.1.Описання інструментарію та методики проведення дослідження            16

2.2. Аналіз  та інтерпретація результатів дослідження                                      19

ІІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ                                                                               22

IV. Практичні рекомендації                                                                                24

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                             27        

 ДОДАТКИ                                                                                                            29 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

     Актуальність  теми. Вивчення дозвілля є однією з найбільш важливих проблем, що вивчає соціологія. Своєрідність соціології як самостійної науки серед інших суспільних наук полягає в тому, що вона вивчає суспільство, його функціонування і розвиток під специфічним кутом зору - крізь призму соціальних явищ, процесів, відносин, що становлять основний зміст соціальної реальності [1, с.156-157]. У даний час соціокультурна ситуація характеризується цілою низкою негативних процесів, що намітилися у сфері духовного життя - втратою духовно-моральних орієнтирів, відчуження від культури і мистецтва дітей, молоді та дорослих, істотним скороченням фінансової забезпеченості установ культури, в тому числі і діяльність сучасних культурно-дозвіллєвих центрів [2, с. 59].

     Дозвілля  традиційно є однією з найважливіших  сфер життєдіяльності молоді. Трансформації  всіх сторін життя українського суспільства призвели до зміни соціокультурної ситуації в області дозвілля. Молодь являє собою особливу соціальну групу, найбільш сприйнятливі до соціокультурним інновацій, які надають різне за своєю спрямованістю вплив на становлення особистості молодої людини.

     Актуальність  теми соціологічного дослідження полягає  в тому, що дозвілля для сучасної молоді є однією з першорядних  цінностей, в цій області реалізуються багато соціокультурних потреб молодих людей. Для дозвільної сфери життєдіяльності найбільшою мірою характерна свобода особистості, яка проявляється у виборі форм, місця, часу проведення дозвілля. Саме у сфері дозвілля молоді люди більш ніж де-інде виступають в якості вільних індивідуальностей. Сфера дозвілля характеризується свободою від професійних та сімейно-побутових обов'язків, крім того, в її рамках послаблюється інституційний тиск на особистість молодої людини. Тому в сучасному українському суспільстві, в якому спостерігається нестабільність нормативно-ціннісних систем, проблема дозвілля молоді набуває особливої гостроти.

     Також актуальність соціологічного дослідження  обумовлено:

     - необхідністю доповнення теоретичних  розробок, які відносяться до  такого явища як досуг молоді, що досліджувалися під час  проходження передвипускної практики;

     - потребою в нових емпіричних даних, які дозволять розшири сферу діяльності культурно - дозвіллєвих центрів з організації дозвілля молоді;

      - потребою в розробці практичних  рекомендацій для підвищення  ефективності діяльності  інститутів  культурно - дозвіллєвих центрів з організації дозвілля молоді.

     Інтерес до проблем молоді постійний і  стійкий у вітчизняній філософії, соціології, психології, педагогіці. Соціально-філософські  проблеми молоді як важливої соціальної групи суспільства знайшли своє відображення в дослідженнях С.М. Іконнікової, І.М. Ільїнського, І.С. Копа, В.Т. Лисовського та інших вчених. Значний вклад у дослідженні дозвілля молоді внесли Г.О.Пруденський, Б.О. Трушин, В.Д. Петрушев, В.М. Піме-нова, О.О.Гордон, І.В. Бестужев-Лада та ін. До досліджуваної нами проблеми близькі праці із саморозвитку й самореалізації особистості в сфері дозвілля (О.І. Беляева, О.С. Каргіна, Т.І. Бакланова), з питань психології особистості (Г.М.Андреева, О.В. Петровського). У науковий аналіз теорії і практики культурно-дозвіллєвої діяльності значний внесок зробили Ю.О. Стрельцов, О.Д.Жарков, В.М. Чижиков, В.О. Ковшаров, Т.Г. Кисельова, Ю.Д. Красильніков. Дослідження цих авторів мають важливе значення для удосконалення теорії і методики культурно-дозвіллєвої діяльності молоді.

     Метою даного дослідження є виявлення структурно-функціональних характеристик дозвільної сфери життєдіяльності молоді міста Донецька.

     Виходячи  з актуальності, для досягнення мети роботи необхідно виконати наступні завдання:

     - вивчити які форми і види дозвілля обирає молодь м. Донецька у вільний час;

     - визначити які фактори впливають на вибір молоді форми дозвілля;

     - виявити місце і час проведення свого вільного часу молоді м. донецька;

       Об’єктом даного дослідження виступає молодь міста Донецька, віком від 15 до 35 років. 

     Предмет дослідження - дозвілля молоді.

     Гіпотеза  дослідження:

     - держава не достатньо виконує свою функцію у забезпеченні молоді в організації її дозвілля, тому молоді доводиться займатися самоорганізацією сама.

     - самоорганізація дозвілля молоді не є продуктивною для суспільства і самої молоді.

     Практична значущість. Дане соціологічне дослідження проводиться для з'ясування інтересів молоді. Вивчені матеріали по молодіжному дозвіллю можуть бути використані педагогами-організаторами в освітніх установах, а так само фахівцями культурно-дозвіллєвих установ в якості методичних рекомендацій з організації дозвілля молоді. 
 
 

        
 
 
 

     РОЗДІЛ  I

       ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ 
 

      1.1. Поняття дозвілля

      У даний час все більшу увагу вчених привертають проблеми молодіжного дозвілля. Багато в чому це диктується масштабом тих змін, якими характеризується ця область життєдіяльності. Стає можливим говорити про зростання ролі дозвілля для молоді і, як наслідок, про збільшення його впливу на процес соціалізації молодого покоління.

      Соціологічний аналіз молодіжного дозвілля вимагає  попереднього уточнення ряду найважливіших  понять, пов'язаних у першу чергу  з його предметом.

      Оскільки  поняття «дозвілля» є вихідним для  характеристики дозвіллєвого простору життєдіяльності молоді, то виникає потреба в його детальному розгляді. Важливо уточнити його змістовну сторону і ті підходи, які існують до його визначення.

      Етимологічно  слово «дозвілля», англійською «licere», означає дозвіл. Від останнього бере початок англійське слово licsense (дозвіл) і французьке loisir (вільний час). Таким чином, слово leisure означає свободу дій. Саме так визначається даний термін в Оксфордському словнику.

      Тут наведені такі значення:

      1) свобода робити щось специфічне або імпліцитне;

      2) можливості, що відкриваються поза сферою професійної діяльності;

      3) можливість розпоряджатися часом на свій розсуд;

      4) дискусія, спілкування [3, с. 45-46].

      Давньо-слов'янське слово «дозвілля» походить від дієслова «доганятиме», «досягнути». Буквально воно означає можливість щось зробити. «Досужесть» є досягнення чогось, на що потрібен певний працю і час. Отже, дозвілля осмислювався як час, коли можна чогось досягти [4, с. 7-17].

      Конкретні історичні умови додають особливу специфіку розуміння дозвілля. Для первісного племені дозвілля означав одне, для греків-інше, для діячів Ренесансу або Просвітництва - третє, для нинішніх українців - четверте. Дозвілля невід'ємна складова частина життя людини у зв'язку зі споживанням благ, відчуттям задоволеності, щастя, блаженства, і т.п.

      Греки вважали роботу (скульптора або художника) функцією дозвілля, оскільки творчо працювати  міг тільки вільний громадянин, але  не раб, а сучасна цивілізація  розуміє дозвілля як відсутність  роботи. Це свідчить про діаметрально розстановки акцентів культурних двома цивілізаціями. В Афінах дозвілля було первинний, а праця - другорядна.

      Досить  глибоко проблему дозвілля розглянув Аристотель «Все людське життя, - писав він, - розпадається на заняття і дозвілля .., а вся діяльність людини спрямована здебільшого на необхідне і корисне, частиною на прекрасне ... [5, с. 68]. Адже потрібно, щоб громадяни мали можливість займатися справами і вести війну, але, ще краще, насолоджуватися світом і користуватися дозвіллям. Здійснювати все необхідне і корисне, а ще більше того прекрасне. Дозвілля невід'ємна складова частина життя людини у зв'язку зі споживанням благ, відчуттям задоволеності, щастя, блаженства, і т.п. Дозвілля - не просто вільний час, а час, заповнене різноманітними заняттями: філософськими умосозерцаніямі, іграми, вправами, забавами, мистецтвом, музикою, бесідами, спілкуванням й тощо. При цьому кількість і якість дозвілля залежить від форм державного устрою. Він розглядав питання дозвілля, торкаючись політиків, воїнів і дуже обережно говорив про дозвілля нижчих шарів суспільства - землевласників, ремісників та ін., Тому що їх заняття не створюють можливостей для благородних і високих форм діяльності [5, с. 68-71].

      В дослідженні під дозвіллям сучасної людини мається на увазі час, який вільний від необхідної праці у сфері суспільного виробництва, а також від відтворення людиною своїх життєвих функцій в рамках домашнього господарства і соціальних відносин. У даній роботі виділені наступні форми дозвілля: спорт, читання книг, самонавчання, Інтернет,  спілкування з друзями, додатковий заробіток, відвідування дискотек, розважальних клубів, комп’ютерні ігри, відвідування музеїв, театрів, філармоній, картинних галерей, виставок.

      Іншими словами дозвілля - діяльність у вільний час поза сфери громадської та побутової праці, завдяки якій індивід відновлює свою здатність до праці і розвиває в собі в основному ті вміння та здібності, які неможливо вдосконалити в сфері трудової діяльності. Раз дозвілля - діяльність, то це означає, що він не порожній час проводження, не просте байдикування і разом з тим не за принципом: «що хочу, те й роблю». Це діяльність, здійснювана в руслі певних інтересів і цілей, які ставить перед собою людина. Засвоєння культурних цінностей, пізнання нового, аматорський працю, творчість, фізкультура і спорт, туризм, подорожі - ось чим і ще багатьом іншим може бути зайнятий він у вільний час. Всі ці заняття вкажуть на досягнутий рівень культури молодіжного дозвілля.

      Таким чином, конкретні історичні умови  додають особливу специфіку розуміння дозвілля. Для первісного племені дозвілля означав одне, для греків-інше, для діячів Ренесансу або Просвітництва - третє, для нинішніх українців - четверте. Дозвілля невід'ємна складова частина життя людини у зв'язку зі споживанням благ, відчуттям задоволеності, щастя, блаженства, і т.п.

      У даній роботі під дозвіллям сучасної людини мається на увазі час, який вільно від необхідної праці у  сфері суспільного виробництва, а також від відтворення людиною  своїх життєвих функцій в рамках домашнього господарства і соціальних відносин. Дозвілля – це діяльність, яка здійснюється в руслі певних інтересів і цілей, які ставить перед собою людина: засвоєння культурних цінностей, пізнання нового, аматорський працю, творчість фізкультура і спорт, туризм, подорожі.

      1.2. Характеристики, функції та принципи дозвілля молоді

     Молодість охоплює період життя від 15 до приблизних 35 років, коли людина більш-менш міцно затверджується в доросло житті. Межі молодості можуть істотно зрушуватіся. Деякі автори визначають її від 14-ти до 29-ти років [6, 105]. У цілому молодь має рухомі межі свого віку, вони залежать від соціально-економічного розвитку суспільства, рівня культури, умов життя. [6, с. 105-106].