Світовий досвід розвитку малого підприємства

Дослідження виділяють  три моделі розвитку малого підприємництва:

— консервація масштабів діяльності із збереженням статус-кво;

— повільне розширення ділової активності;

— швидка експансія малих фірм і обернення їх в середні, а потім і в крупні компанії.

Підтримка малого бізнесу  була одною із основних цілей економічної  політики. В економічній політиці направленій на створення благоприємної атмосфери для підприємницької активності, провідними можуть рахуватися законодавчі міри в області оподаткування. Найбільш важливі серед них – скорочення податків на малі підприємства, на капіталовкладення в нові сфери бізнесу, особливо пов’язані з високим рівнем ризику, зниження податкової ставки на інвестування, розширення практики надання податкових знижок підприємцям. До цього слід додати зниження всіх ставок індивідуального подоходного податку, в тому числі базисної податкової ставки на 10% і вищої на 60%, а також збільшення "порогу" заробітної плати, що підлягає найбільшому оподаткуванню.

Розвитку малого підприємництва сприяв також масовий розпродаж  муніципальних будинків і квартир, що полегшило організацію малого бізнесу і індивідуальну трудову  діяльність.

5.СТАНОВЛЕННЯ  І РОЗВИТОК МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

 

   Однією з найважливіших умов ефективності ринкової системи є існування та взаємодія підприємств великого, середнього та малого бізнесу, кожному з яких належить певна роль в економіці країни. Перехід до ринкової системи господарювання в першу чергу знаменується переходом до економіки підприємницького типу, а передумовою успішного функціонування ринкових механізмів, перш за все, виступає розвиток малого бізнесу. Сектору малого бізнесу, що є найбільш динамічним елементом у структурі ринкової системи будь-якої країни, належить особлива роль.

В умовах формування ринкового  середовища, радикальних змін у відносинах власності проблема становлення  та розвитку малого підприємництва в  Україні в перехідний до ринку  період набуває важливого значення. Актуальність дослідження проблеми становлення малого підприємництва посилюється також і тим, що повільність та суперечливість просування України шляхом ринкових реформ значною мірою зумовлені саме недооцінкою ролі та значення малого підприємництва як структуроутворюючого елемента ринкової системи. У зв’язку із цим є більш ніж нагальною проблема вивчення соціально-економічних, політичних та інших факторів, які в період 1991 – 2010 рр. впливали на процес формування та розвитку підприємств малого та середнього бізнесу в Україні.

Водночас нез’ясованим залишається вплив соціально-економічних  та політичних процесів, що відбувалися  в Україні з початку її незалежності, на становлення та розвиток малого підприємництва в Україні. У зв’язку  із цим вважаємо за доцільне продовжити вивчення зазначеної проблеми з точки зору сучасного розуміння ситуації.

Ухвалення деяких нормативно-правових актів, зокрема урядових постанов у 1989 році, сприяло виникненню власне малих підприємств та значному поширенню  їх практично в усіх галузях діяльності, причому найбільша їхня питома вага припадала на виробничу сферу – промисловість та будівництво.

Однак протягом 1989 – 1990 рр. малі підприємства створювались головним чином на основі субпідрядної системи  та використовували державну форму власності. Це був лише початковий етап розвитку малого підприємництва, разом із тим, це був і підготовчий (попередній) етап формування державної політики щодо його розвитку в Україні.

Реальне формування державної  політики підтримки малого підприємництва в Україні починається з 1991 р., а саме – з прийняття 7 лютого 1991 року третьою сесією Верховної Ради України дванадцятого скликання Закону України «Про підприємництво» та утворення в травні 1991 року Державного комітету України із сприяння малим підприємствам та підприємництву. Логічним подальшим кроком було схвалення в березні 1993 року Кабінетом Міністрів України Програми державної підтримки підприємництва в Україні, яка стала складовою комплексу заходів щодо сприяння розвитку ринкових відносин та виходу України з економічної кризи.

Становлення та розвиток підприємств малого бізнесу в  Україні відбувалися нерівномірно й мали низку особливостей.

З перших років проведення економічної реформи, незважаючи на об’єктивні труднощі перехідного періоду, спостерігалося швидке зростання недержавного сектора економіки, у тому числі й підприємств малого бізнесу. З переходом на нові економічні відносини в 90-х рр. ХХ ст. стабільно зростала частка підприємств малого бізнесу в загальному обсязі ВВП України. Саме 1992 рік – рік початку ринкових перетворень – ознаменувався найвищими темпами зростання чисельності підприємств малого бізнесу в Україні, кількість яких порівняно з кінцем 80-х рр. ХХ ст. зросла у 2,1 раз. Цьому сприяв цілий ряд різних обставин у політичному та економічному житті України: прийняття відповідних ринкових законів, існування відносно ліберального оподаткування, пільг для щойно створених малих підприємств тощо. Бурхливе зростання чисельності підприємств малого бізнесу, що спостерігалося в Україні до 1992-1993 рр., з 1993 р. почало уповільнюватися.

На підтвердження цього  простежимо динаміку розвитку цього процесу на підставі діаграми 1.

 

Рис.5.1.Динаміка змін числа підприємств малого бізнесу .  
 
     Лібералізація цін, яка відбулася на початку 90-х років ХХ ст., суттєво пошкодила фінансову базу малого бізнесу: галопуюча інфляція призвела, з одного боку, до знецінення вкладів населення, а з іншого – до різкого збільшення процентних ставок банківського кредиту. У результаті почав активно розвиватися торговельний бізнес. Так, у галузевій структурі підприємств малого бізнесу стали домінувати торговельно-посередницька діяльність та будівництво. Швидка оборотність дрібних торгових капіталів перетворювала їх на капітали середніх розмірів.

Варто зазначити, що суб’єкти господарської діяльності в Україні  з початком ринкових перетворень  були змушені опановувати ази  малого бізнесу. Частині підприємців  це вдалося, а інші пішли „в тінь ” або розорилися. Особливо яскраво ці процеси проявилися в перші роки трансформації національного господарства. Ринкова непідготовленість людей була одним із факторів, через вплив яких малий бізнес перемістився у невиробничу сферу.

Цілеспрямована державна підтримка з самого початку мала виключно важливе значення для розвитку сектора малого бізнесу.

Одним зі шляхів кредитування малих підприємств з початку 90-х  років стала співпраця з міжнародними фінансовими організаціями. Майже  всі банки, які кредитували в Україні середній та малий бізнес, працювали в рамках їхніх програм. Серед іноземних партнерів з 1994 року першим в Україні почав кредитувати малий та середній бізнес Європейський банк реконструкції та розвитку. Згідно з першою кредитною угодою українські підприємці змогли отримати для розвитку виробництва та сфери послуг кредити в обсязі до 2,5 млн. доларів США терміном до 5 років та дворічним пільговим періодом. Відповідно до цієї програми було затверджено 155 проектів, на втілення яких надано кредитів на загальну суму 135млн. доларів.

Становлення малого бізнесу  в Україні відбувалося високими темпами, незважаючи на об’єктивні труднощі перехідного періоду. Але цей  процес був нерівномірним, темпи  його прискорювались та уповільнювались відповідно до змін зовнішнього середовища, оскільки можливості підприємств малого бізнесу протистояти деструктивним факторам зовнішнього середовища були об’єктивно обмежені.

Характерною рисою економічної  політики в Україні в першій половині 1990-х років було невизначене й постійно змінюване ставлення держави до малого підприємництва, що залежало від політичної кон’юнктури, соціально-економічного становища та інших чинників. На мою думку, здійснені кроки щодо формування державної політики розвитку малого підприємництва в Україні, безумовно, певним чином вплинули на формування цього сектора економіки. Проте не було розроблено чіткої політики розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, не сформульовано на законодавчому рівні конкретних соціально-економічних завдань, не обґрунтовано стратегії, тактики, принципів та пріоритетів його розвитку.

На другому етапі  розвитку малого та середнього підприємництва в Україні тривала співпраця  з міжнародними фінансовими організаціями. Наприкінці 1998 року в рамках кредитної лінії ЄБРР було розпочато новий проект – програму мікрокредитування, за якою протягом двох наступних років було надано більше двох тисяч мікро - та міні-кредитів. Загалом надана кінцевим позичальникам сума кредитів становила 163 млн. доларів США.

У серпні 2000 року для цієї ж категорії позичальників було відкрито другу кредитну лінію на суму близько 90 млн доларів США.

Незважаючи на очевидні позитивні зрушення, суб’єкти малого бізнесу України функціонували  при недостатньо досконалому  нормативно-правовому забезпеченні. Багато спеціалістів слушно зазначали, що деякі види діяльності у сфері малого підприємництва надмірно регламентовані чинними нормами законодавства, що негативно впливає на економічний та фінансовий стан таких підприємств. Таким чином, економічна залежність товаровиробника в умовах адміністративно-командної системи, по суті, була замінена правовою залежністю, в умовах якої підприємець не буде законослухняним і, як наслідок, зазнає економічних збитків. З такої точки зору, саме ці обставини стали причинами корупції та формування залежності підприємців від чиновників.

Фінансова підтримка  підприємств малого бізнесу з  боку держави була такою ж декларативною, як і нормативно-законодавча. В Україні  з самого початку державна підтримка  малого бізнесу зводилась, в основному, до системи податкових пільг і завжди була широко декларованою. Більше половини підприємців та представників малого бізнесу вказували на надмірні податки, які змушували підприємства йти «в тінь».

Отже, на другому етапі  також не відбулося кардинальних позитивних змін, які суттєво вплинули б на активізацію малого підприємництва в Україні. Так, кількість діючих малих підприємств у 1998 р. зросла лише на 11 %. Відбулося незначне збільшення кількості працівників на малих підприємствах: 1395,5 тис. – у 1997 р. та 1559,9 тис. – у 1998 р. При зростанні абсолютної кількості малих підприємств, а також їхньої кількості на 10 тис. осіб наявного населення середня кількість працівників на одному підприємстві зменшилась з 12 – у 1996 р. до 8 – у 2000 р., і цей процес зменшення тривав і далі.

  .  

 

Рис. 5.2. Кількість малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення та середня кількість найманих працівників на одному підприємстві у 1991-2004 роках.

 Ця тенденція безпосередньо  вплинула на процес створення  нових робочих місць.

Незважаючи на певні  позитивні зміни, що відбулися внаслідок  створення більш сприятливих  умов для сфери малого підприємництва, основні перешкоди для її розвитку й у 1999 – 2000 роках залишалися такі ж, як і в попередні роки. Це неоднозначність та неповнота діючих нормативно-правових актів, надмірна зарегульованість ряду економічних процесів та організаційних процедур, невпорядкованість відносин власності та корпоративних прав, відсутність системи фінансування та кредитування, непевність податкового законодавства, грабіжницька система оподаткування, недостатність професійних знань та досвіду в осіб, зайнятих малим бізнесом тощо.

Сектор малих підприємств наприкінці ХХ ст. займав незначне місце в економіці країни. Хоча кількість малих підприємств і збільшилась із середини 90-х років, їхня частка в загальному випуску й загальній зайнятості населення була ще невисокою.

Але, незважаючи на це, мале підприємництво відігравало значну соціальну роль у суспільстві перехідного періоду. Зокрема, мале підприємництво було не тільки джерелом коштів для існування, а й способом розкриття та реалізації власного потенціалу підприємців. Мале підприємництво створювало додаткові робочі місця, забезпечувало зниження рівня безробіття та соціальної напруги, сприяло зміні психології суспільства та життєвих орієнтирів значної частини населення, виступаючи альтернативою люмпенській психології соціального утриманства. Але найбільш вагоме значення малого підприємництва для України, на мою думку, полягало в сприянні формуванню середнього класу, який є основою соціально-економічних реформ, гарантом політичної стабільності та демократичного розвитку суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ І  ПРОПОЗИЦІЇ

 

1. Мале підприємництво  є невід’ємною складовою частиною будь-якої економічної системи. Малі підприємства заповнюють ті сфери, де великий бізнес неефективний, а мале виробництво – найдоцільніше з економічного погляду.

2. Становлення малого бізнесу є життєвонеобхідною умовою реформування української економіки. Мале підприємництво здатне забезпечити структурну перебудову економіки, створити нові робочі місця, сприяти процесам приватизації та демократизації. Розвиток малого підприємства є гарантом невідворотності вітчизняних ринкових перетворень.

3. Сьогодні становище вітчизняного малого бізнесу є вкрай складним і вимагає негайного вирішення. Малі підприємства змушені діяти в реаліях кризової економіки: вони потерпають від надмірного оподаткування, нестачі кредитних джерел, адміністративних утисків та інших негативних явищ, які супроводжують процеси реформування в країні. Мале підприємництво, як найуразливіший сектор економіки, не отримує належного захисту та підтримки держави. Результатом цих труднощів є масовий відхід малих підприємств у тіньовий сектор, посилення кримінальних тенденцій у бізнесі.

4. Сектор малого бізнесу в Україні ще недостатньо розвинутий. Спостерігається підвищена концентрація малого підприємства у торгівлі, матеріально-технічному постачанні та громадському харчуванні, тобто галузях зі швидкою окупністю капіталу. Існує тенденція до зменшення кількості малих підприємств у промисловості.