Світовий досвід розвитку малого підприємства

Зміст

		стор.
Вступ...........................................................................................................		3
1.	Суть, роль та функції малих підприємств у різних моделях економіки	6
2.	Особливості встановлення сектору малого підприємства у Азії
	2.1.Йорданія	10
	2.2.Південна Корея	13
3.	Економічний розвиток країн Америки
	3.1.Мексика	17
	3.2.США	21
4.	Малі приватні підприємства в економіці держав Східної та Західної Європи
	4.1.Російська Федерація	25
	4.2.Англія	32
5.	Становлення та розвиток малого підприємництва в перехідній економіці України	34
Висновки та пропозиції...............................................................		41
Список використаних джерел....................................................		45

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Формування ринкової системи господарювання в Україні пов’язане зі зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Один із перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища — розвиток малого підприємництва. Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішим компонентом ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх та малих підприємств, оптимальне співвідношення їх. Найбільш динамічний елемент у структурі народного господарства — мале підприємництво.

В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб’єкти малого підприємництва, які не потребують великих стартових інвестицій, характеризуються швидкою окупністю витрат, більш активні в інноваційній діяльності, здатні за певної підтримки стимулювати структурну перебудову економіки, розвиток економічної конкуренції, сприяти послабленню монополізму, створювати додаткові робочі місця, забезпечувати широку свободу вибору, насичувати ринок товарами і послугами.

Перехід до ринкових відносин пов’язаний із формуванням "середнього класу" як найбільш мобільної і вагомої соціальної верстви населення, що є важливим елементом сучасного цивілізованого суспільства. Саме мале підприємництво — джерело формування "середнього класу", а також вихідна соціально-економічна база відтворення на розширеній основі ефективних виробничих відносин.

В умовах формування ринкового  господарства, інституціональних змін в економіці України, радикальних  змін у відносинах власності проблема становлення і розвитку малого підприємництва набуває неабиякого значення. Актуальність дослідження проблем малого підприємництва посилюється також і тим, що повільність та суперечливість просування України шляхом ринкових реформ значною мірою зумовлені саме недооцінкою ролі та значення малого підприємництва як структуроутворюючого елемента ринкової економіки.

Істотне значення ролі та місця підприємницької діяльності зумовило постійну увагу дослідників  до різних її аспектів. Перші спроби теоретичного осмислення підприємництва почалися з XVII ст. Вагомий внесок у дослідження підприємництва протягом XVIII— XIX ст. зробили відомі західні вчені Р. Кантільйон, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей, А. Маршалл, а на початку XX ст. — М. Вебер, В. Зомбарт, Й. Шумпетер, Ф. Хайек та інші.

Проблеми малого підприємництва, як і підприємництва в цілому, в  колишньому СРСР практично не досліджувалися. Лише з початком ринкових трансформацій  у країнах СНД почали проводити  дослідження з питань малого підприємництва. Певні досягнення в цьому напряму є в Росії. Серед російських учених, які займаються науково-теоретичним обґрунтуванням суті та об’єктивної необхідності розвитку малого підприємництва, слід назвати В. Афанасьева, А. Блінова, В. Мінєєва, П. М'ягкова, В. Радаєва, В. Савченка, О. Фесенка, О. Черноуцана, Ф. Шахмалова, О. Шулуса та інших .

Поміж сучасних вітчизняних  дослідників, які займаються певним чином питаннями малого підприємництва, необхідно відзначити О. Варановського, Л. Воротіну, Ю. Єханурова, І. Жиляєва, А. Ки-сельова, Ю. Клочка, Т. Ковальчука, В. Корнєева, В. Кредісова, І. Кузнецову, Є. Панченка, С. Реверчука, В. Сизоненка, С. Соболя, О. Титаренко, Л. Хмелевську, В. Черняка, О. Щура та інших. Окремі питання створення умов розвитку підприємництва розглядаються також у наукових працях українських учених-економістів, зокрема Л. Безчесного, В. Бородюка, В. Гейця, В. Голікова, А. Гриценка, М. Долішнього, П. Єщенка, І. Лукінова, С. Мочерного, Ю. Ніколенка, В. Нові-кова, Ю. Палкіна, Ю. Пахомова, В. Рибалкіна, В. Савчука, В. Степаненка, О. Турчинова, А. Чухна та інших. Однак зазначена проблема у вітчизняній літературі залишається недостатньо розробленою. Немає праць, у яких би комплексно розглядались економічна природа, роль та місце малого підприємництва як одного з ринкоутворюючих чинників, не розглядається проблема фінансових ресурсів малого підприємництва, стан та джерела їх формування, недостатньо обґрунтовані соціально-економічні наслідки розвитку малого підприємництва в Україні. Отже, актуальність дослідження визначається об’єктивно високою соціально-економічною роллю малого підприємництва та недостатнім науково-теоретичним його обґрунтуванням.

У структурі сучасної змішаної економіки співіснують  та органічно взаємодоповнюються малий, середній та великий бізнес. Проте  на відміну від двох останніх малий бізнес є вихідним, найбільш чисельним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами бізнесу обумовлені різним рівнем суспільного поділу праці, характером спеціалізації та усуспільненням виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.

Малий бізнес - це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми  власності та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться  на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб’єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.СУТЬ, РОЛЬ ТА ФУНКЦІЇ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ У РІЗНИХ МОДЕЛЯХ ЕКОНОМІКИ

 

Малий бізнес є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки  історично відігравав роль необхідної передумови створення ринкового  середовища. Він був первинною  вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу.

 Можна виділити такі основні моменти:

— визначення малих і середніх підприємств відрізняється не тільки за країнами, а й всередині країни за галузями і територіями;

— будь-яке визначення дається залежно від практичних потреб і служить визначеним цілям;

— більша диференціація визначень є реальним відображенням речей і показує, що малі підприємства не мають чіткого визначення меж.

Про значення малого підприємництва свідчать інтегровані показники, що характеризують стан сектора малого підприємництва у розвинутих країнах, які підкреслюють фундаментальну роль малого підприємництва в соціально-економічному та політичному житті кожної країни. Показниками вагомої ролі малого бізнесу як інтегруючого структурного елемента системи сучасної ринкової економіки є передусім дані про його кількісні параметри. 
Так, частка малих та середніх підприємств у загальній кількості підприємств змінюється по країнах - від 94% у Великобританії до 99,9% у Франції.  
Про місце і значення малого та середнього бізнесу (МСП) свідчать показники його ролі в ринковій економіці, зокрема, частка МСП у загальній кількості зайнятих та його частка у ВВП. Наприклад, частка МСП у загальній кількості зайнятих складає понад половину у США та Франції 54%, у країнах ЄС -72%, в Італії - 73%, в Японії - 78%.

Малі підприємства відіграють важливу роль у ринковій економіці. Вони роблять її гнучкою, активно впливають на кон’юнктурні зміни, забезпечують насиченість ринку товарами, послугами, сприяють послабленню монополізму. Так, у промислово розвинених країнах ці підприємства становлять 90-95% їхньої загальної кількості та створюють 20-60% валового національного продукту. Особливо важливе значення цих підприємств у розвитку сфери послуг і торгівлі.

Через свою масовість  малі підприємства забезпечують вдвічі більшу зайнятість населення на нових  робочих місцях, ніж великі підприємства, що значно знижує напруженість у суспільстві, пов’язану з безробіттям.

У період переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки малі підприємства сприяють розвитку конкуренції, структурній перебудові економіки, формуванню нового соціального прошарку підприємців-власників, які є соціальною базою ринкових перетворень. Це є гарантією незворотності руху української економіки до ринку.

Для того щоб малі підприємства стали невід’ємним елементом економіки України, з тими позитивними функціями, які вони виконують у розвинених країнах, треба стимулювати їхній розвиток.

   Світова практика переконливо свідчить, що навіть в країнах з розвиненою ринковою економікою малий бізнес впливає істотним чином на розвиток народного господарства. По-перше, він забезпечує необхідну мобільність в умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію і кооперацію, без яких не мислима його висока ефективність. По-друге, він здатний не тільки швидко заповнювати ніші, що утворюються в споживчий сфері, але і порівняно швидко окупатися. По-третє, створювати атмосферу конкуренції. По-четверте, він створює те середовище і дух підприємництва, без яких ринкова економіка не можлива. Суб’єкти малого підприємництва, як суб’єкти ринкової економіки мають як переваги, так і недоліки.

Зарубіжний і вітчизняний  досвід розвитку малого бізнесу, вказує на наступні його переваги:

— більш швидка адаптація до місцевих умов господарювання, велика незалежність дій суб’єктів малого бізнесу;

— гнучкість в прийнятті і виконанні рішень, що приймаються;

— відносно невисокі витрати, особливо витрати на управління;

— невелика можливість для індивідуума реалізувати свої ідеї, виявити свої здібності;

— більш низька потреба в капіталі і інші.

У той же час суб’єктам малого бізнесу властиві і певні недоліки, серед яких потрібно виділити самі істотні:

— більш високий рівень ризику, тому висока міра нестійкості положення на ринку;

— залежність від великих компаній;

— недоліки в управлінні справою;

— слаба компетентність керівників;

— підвищена чутливість до змін умов господарювання;

— труднощі в залученні додаткових фінансових коштів і отримання кредитів і інші.

Звичайно недоліки і  невдачі суб’єктів малого бізнесу пов’язані як з внутрішніми, так із зовнішніми причинами, а також з умовами формування.

Роль і місце малого підприємництва в національній економіці найкраще виявляється в притаманних йому функціях.

По-перше, мале підприємництво формує конкурентне середовище. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки, конкуренція є відображенням  відносин змагання між господарськими елементами, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

По-друге, мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон’юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця його риса набула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових товарів та послуг.

По-третє, величезним є  внесок малого підприємництва в здійснення прориву з ряду важливих напрямів НТП, передусім у галузі електроніки, кібернетики, інформатики.

По-четверте, мале підприємництво робить вагомий внесок у вирішенні проблеми зайнятості. Ця функція виявляється у здатності малого підприємництва створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки.

По-п’яте, важлива функція малого підприємництва полягає в пом’якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме воно є фундаментальною основою формування середнього класу. Отже, воно виконує функцію послаблення притаманної ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються на даному етапі.

Таким чином, роль та функції  малого підприємництва полягають не тільки в тому, що воно є одним  із найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке  спирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабільності суспільства, тобто воно відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту.