Світовий досвід розвитку малого підприємства

У 90-і роки стабільно росла частка малих підприємств в загальному об’ємі ВВП. Це вагомий факт, особливо на фоні спаду, що продовжується практично у всіх сферах російської економіки. В 1996 р. в Росії нараховувалося 877 тис. малих підприємств, на яких було зайнято 8,9 млн. людей.

У розвитку малого підприємництва намітилися кардинально нові тенденції, що виразилися насамперед в істотному  сповільненні темпів зростання числа  малих підприємств. Якщо на початку 90-х років для динаміки розвитку було характерне стійке зростання як їх числа, так і кількості зайнятих при середньорічних значеннях приростів на рівні біля 80%, то в 1994 р. приріст числа становив лише 4%, а в 1995 р. сталося вже зниження їх числа на 2, 2%.

Для поглибленого розуміння  нинішньої ситуації з розвитком  російських малих підприємств необхідно критично розглянути деякі сторінки їх "новітньої історії".

Таблиця 4.1.1.

Галузева структура  малого підприємництва (МП) в %.

 

	Галузева структура  числа МП.	Галузева структура  повної чисельності зайнятих на МП.	Структура виробництва  продукції (робіт, послуг) по основних галузях МП.
Промисловість	14, 6	24, 0	20, 0
Сільське господарство	1, 1	0, 8	0, 3
Лісове господарство	0, 05	0, 05
Транспорт і зв’язок	2, 3	2, 2
Будівництво	16, 6	29, 9	16, 3
Торгівля і суспільне живлення	42,7	24,6	50,5
Матеріально-технічне постачання і  збут	1,8	1,3	6,0
Інформаційне обслуговування	0,8	0,5	0,2
Загальна комерційна діяльність	4,8	3,9	2,5
Інша діяльність в матеріальному виробництві	1,5	1,4	0,7
Побутові послуги, житлове господарство	1,8	1,1	3,3
Охорона здоров’я, спорт, соціальне  забезпечення	1,9	1,3	0,1
Народна освіта	0, 9	1, 0	0, 04
Культура і мистецтво	0, 9	0, 7	0, 06
Наука і наукове обслуговування	5,6	5,3
Фінанси, пенсійне забезпечення	1,3	0,9
Інші	1, 05	3, 15

 

Таблиця 4.1.2.

Регіональна структура малого підприємництва в %.

 

Економічні райони	Частка в загальному числі МП
Центральний,	30, 5
в тому числі Москва	20, 0
Північний	2, 9
Північно-Західний	9, 6
Волго-Вятський	2, 9
Нейтрально-Чорноземний	2, 7
Поволжський	9, 6
Північно-Кавказький	9, 8
Уральський	10, 6
Західно-Сибірський	10, 5
Східно-Сибірський	5, 2
Далекосхідний	5, 0

 

Російське мале підприємництво в своєму становленні за останні  десять років вже пройшло два етапи і знаходиться напередодні входження в новий, четвертий, етап. Перший і найбільш яскравий з них спостерігався ще в умовах колишнього СРСР в кінці 80-х років. Величезні пільги всіх видів, в тому числі за рахунок коштів держбюджету, загалом більш сприятливе положення справ в економіці обумовили відношення ветеранів до даного періоду як до "золотого віку" малого підприємництва. Дійсно, відбувалося дуже швидке і легке накопичення капіталів, розвивалися виробництво дефіцитних товарів широкого споживання і сфера всіляких і так же дефіцитних тоді побутових послуг, роздрібної торгівлі, громадського харчування.

Звичайно, в розвитку малих підприємств мали місце не тільки негативні процеси. У роки перебудови малий бізнес включився в загальний процес бурхливого розвитку, що підтримується урядом кооперативного рушення. І роздержавлення, і навчання широкої маси населення основи підприємництва відбувалися через розвиток кооперації і малого бізнесу. Спроби центрального уряду якось обмежувати можливості отримання дутих прибутків від різниці між фіксованими цінами держсектора і вільними цінами недержавних підприємств, регламентувати діяльність малих підприємств, використати важелі оподаткування наштовхувалися на явну недієздатність державного апарату.

Необхідний був кардинально інший економічний курс, який втілився вже в новій Росії в реформах типу шокової терапії. Почався новий, другий етап і в розвитку російського малого підприємництва.

1992 рік – рік шокової  терапії – характеризувався самими високими з середини 80-х років темпами зростання числа малих підприємств (в 2, 1 рази) і чисельності зайнятих в них. Цей факт носить феноменальний характер, оскільки здійснена тоді лібералізація цін і введення податкового натиску сильно підірвали фінансову базу малого підприємництва. Бурхлива інфляція привела, з одного боку, до знецінення заощаджень населення, а з іншою – до різкого збільшення процентних ставок банківського кредиту. Це викликало справжній параліч інвестиційної діяльності.

Статистичні дані показують, що абсолютним лідером по збільшенню числа малих підприємств стала тоді сфера науки і наукового обслуговування. У ній число малих підприємств зросло в 3,4 рази. Кількість малих підприємств в сфері сільського господарства збільшилася в 3,1 рази.

У той же час в 1992 р. в загальній структурі російського малого підприємництва сталося різке зменшення частки малих підприємств в сфері матеріального виробництва.

На широко поширену думку, модель шокової терапії була мало конструктивна для швидкого і  ефективного розвитку економіки країни і, зокрема, сфери малого підприємництва. Але потрібно визнати, що в умовах активізації ринкових реформ малі підприємства продемонстрували і свої позитивні можливості.

Феноменальне зростання  числа малих підприємств в 1992 р. має своє пояснення. Бурхливий розвиток торгово-посередницького малого підприємництва став реакцію у відповідь на підрив первинної фінансової бази. Лібералізація зовнішньої торгівлі ще в умовах колишнього СРСР і зняття заборон на приватну торгівлю всередині країни створили сприятливі умови для будь-якої торгової діяльності.

Однак малий бізнес зміг зіграти роль каталізатора перших кроків рушення до нової системи внутрішньо коопераційних зв’язків в російській економіці. Крім того, він виконував роль демпфера, що спасає багато які підприємства від негайного краху через розрив колишніх, хоч і неефективних, але все ж господарських зв’язків, що працювали.

Ривок малого підприємництва у бік торгової і посередницької діяльності став також закономірною реакцією на введений урядом податковий натиск. У колишньому СРСР не було і в принципі не могло бути податкової системи, адекватної ринковим умовам. Тому введення в практику господарського життя навіть елементів нормальної податкової відповідальності повинне було викликати у не звиклих до цього підприємців природну реакцію відторгнення. Але справа в тому, що на цю реакцію наклався явний екстремізм урядової податкової політики, направленої на вилучення до 70-90% прибутків малих підприємств. При цьому уряд і не розраховував на те, що будь-хто буде відразу ж платити податки в повній мірі. Підприємців тим самим підштовхували до того, щоб шукати і знаходити способи приховання прибутків від оподаткування. Торгівля і посередництво, орієнтована на роботу з складно контрольованими готівковими коштами, відкривали великі можливості для відходу від податків.

Загалом ситуація 1992 р. може бути охарактеризована загальноприйнятим  терміном "грюндерство". Мале підприємництво було складовим елементом цього  масового процесу засновництва. Біржі, банки, страхові фірми, великі приватні і напівдержавні акціонерні підприємства виникали по всій Росії в неймовірних кількостях. Люди уперше в житті отримали свободу для самостійної підприємницької діяльності, право займатися фінансовим плануванням, що раніше було абсолютною монополією державних структур і їх чиновників. Такі мотивації в поєднанні з розвалом державних, передусім бюджетних підприємств і організацій, з надією на отримання високих прибутків від досить простих видів робіт і послуг не могли не породити крупно масштабного грюндерства. Подібне грюндерство пояснюється не стільки економічними причинами, скільки загальними законами соціальної психології в їх додатку до очевидної для Росії ситуації кардинального суспільного перелому.

Саме цим пояснюється  феномен бурхливої появи численних приватних дрібних наукових фірм в умовах дуже швидкого згортання якого-небудь попиту на наукову продукцію через найгострішу інвестиційну кризу, спад інноваційної активності і фантастичний дефіцит бюджетів всіх рівнів. Нові умови давали колишнім науковим співробітникам надію на самостійний вихід із того тупикового становища, в якому вони знаходилися в державних академічних, галузевих і інших наукових установах в 70-і і в 80-і роки.

Якщо в Росії ще в 1992-1994 рр. вся економіка, включаючи малий бізнес, жила по законах первинного накопичення капіталів, то до 1995 р. все чіткіше стали діяти закономірність цивілізованої ринкової системи. Рідше зустрічалися випадки, коли яке-небудь мале підприємство легко скуповувало будівлі, що дорого коштують і навіть середні виробничі підприємства.

Найбільш істотним негативним моментом була і залишається криміналізація малого підприємництва. У зв’язку з цим дуже показова найбільш типова відповідь на питання вибіркових обстежень керівників малих підприємств про вплив на їх діяльність кримінальних структур. Значна частина респондентів відповідають, що вони взагалі нічого не знають про кримінальні структури. У нинішній ситуації така відповідь вказує не на подолання залежності малих підприємств від кримінальних структур, а якраз навпаки – на особливо сильну їх залежність від цих структур. Кримінальність продовжує залишатися істотним чинником, перешкоджаючим нормальному розвитку російського малого підприємництва.

Можна констатувати, що в 1994-1995 рр. політика помірно-жорсткої фінансової стабілізації, що проводилася російським урядом, з одного боку, супроводилася значним сповільненням темпів зростання кількості малих підприємств, але, з іншого боку, мала виражений санаційний ефект.

Активне зростання частки малих підприємств в структурі економіки західних країн почало походити з середини 70-х до початку 90-х років. В найбільш розвинених країнах Заходу малі фірми становлять 70-90% від загального числа підприємств.

Розвиток дрібного підприємництва необхідний тільки тому, що вони дають життя старим крупно масштабним підприємствам і в союзі з ними отримують значну вигоду як для себе, так і для ринкової економіки загалом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.2.АНГЛІЯ

 

Економічне становище  Англії в роки капіталістичної стабілізації свідчило про наявність глибокої кризи англійського імперіалізму. Економіка країни фактично топталася на місці. До 1929 р. промисловість по обсягу продукції, що випускається ледве досягала рівня 1913р. Зовнішня торгівля не піднялася до довоєнного рівня. Обсяг експорту в 1929 р. становив 87% по відношенню до 1913 р. Частка Англії в промисловому виробництві капіталістичних країн складала в 1926-1929 рр. 9, 8%, в той час як в 1913 р. вона дорівнювала 14,8%.

Економічні труднощі Англії значною мірою пояснювалися крайньою технічною відсталістю її промисловості. У домініонах і колоніях англійський капітал наштовхувався на зростаючу конкуренцію інших імперіалістичних держав, насамперед США. У результаті зовнішньоторговельний баланс Англії з року в рік зводився з великим дефіцитом. Спроба англійських правлячих кіл вивести економіку країни з стану занепаду шляхом фінансової реформи, концентрації капіталу і виробництва і раціоналізації промисловості не дала істотних результатів.

Розглянемо специфіку  розвитку малого підприємництва у Великобританії. Підйом малого бізнесу в 80-і роки пояснюється рядом обставин. Серед них найбільш важливі – структурно-технологічна перебудова виробництва і швидкий розвиток "економіки базуючої на знаннях". Підйому малого підприємництва сприяла політика консервативного керування, значні фінансові пільги, створення розгалуженої мережі спеціалізованих програм, консультативних служб, курсів по вивченню техніки бізнесу, а також, швидкий темп зростання малого бізнесу нероздільний від загальної економічної ситуації в країні.

Зараз особливо велика роль приділяється малому бізнесу в сфері організаційних і технологічних нововведень. Вони дають швидший рух найновішим технічним і комерційним ідеям, випуску високотехнологічної продукції, він виступає провідником науково-технічного процесу.

Частина малого підприємництва являється особливим і причому  важливим сегментом господарства країни. Малі підприємства діють в промисловому виробництві, в готельному господарстві і в громадському харчуванні, в  сфері побутових послуг, професійних і ділових послуг, будівництві. Із загального числа приватних компаній на долю малих приходиться: в торгівлі – 65%, в будівництві – 38%, в обробній промисловості – 27%, в секторі побутових послуг – 23%, в сфері охорони здоров’я – 18%, в секторі ділових послуг – 13%, в транспорті і комунальних послугах – 10%.