Политические отношения России -Сша на современном этапе

Список  використаних скорочень  

Вступ

       Актуальність теми дослідження. Відносини Росії і США переживають найбільш  напружений  період  після закінчення «холодної війни».  Прихід  до влади в США нового  президента,   серйозні зміни настроїв в американському суспільстві створюють для перспектив  двосторонніх  відносин  як  нові  можливості,  так,  ймовірно, і нові проблеми.

     Тиск  «яструбів»  може  зрости,  особливо якщо  очікувані ініціативи Білого дому зустрінуть тверду відмову з  боку  російського  керівництва.  Ліберальний  президент  США постійно випробовуватиме тиск зсередини від прихильників жорсткої лінії. У разі загострення відносин не виключено, що Б.Обама буде вимушений доводити свою «твердість і патріотизм» більшою мірою, чим його попередник. Сполучені  Штати застосовують вузько  обмежене трактування того, що можна вважати «законними» інтересами Росії за межами її меж. Часто будь-яка зовнішньополітична і військова активність  Росії сприймається  або як антиамериканські, або як неоімперські рецидиви радянської політики.

     У свою чергу, в Росії американську політику і демократичну риторику  нерідко  вважають  націленою  на  підрив її  суверенітету  і  політичного  устрою, що склався,  захоплення контролю над природними ресурсами. Різке неприйняття політики  США  відродило  в  свідомості  частині  російської  еліти  образ американської гегемонії як «одвічного ворога» Росії – будь то комуністичною або такою, що нині «встає з колін». 

     На  відміну від  часів «холодної  війни»,  між  Росією  і США  відсутнє  навіть  розуміння  того,  в  чому  полягає  головна   проблема відносин. Ось вже півтора десятиліття Москва добивається від Вашингтона визнання СНД сферою російських інтересів, обліку російських схвильованостей в організації європейської безпеки,  стриманості  у  військово-стратегічній  і  військово-технічній  областях.  Неготовність  американських  адміністрацій піти назустріч Москві і, навпаки, розповсюдження військово-політичного  впливу  США  на  країни  СНД,  ініціативи  у військово-технічній  сфері  викликали  в  Росії  недовіру  до  Вашингтона,  різко  понизили  потенціал  російсько-американської взаємодії по широкому кругу міжнародних проблем. Після зміни адміністрації в 2009 р. Вашингтон  не  орієнтується  на  жорстку  конфронтацію  з  Росією.  Не дивлячись на наявність  в  керівництві  виконавчої влади США прихильників політики «батога і пряника» відносно Росії, більшість нових діячів поки настроєна до Москви достатньо гнучко, конструктивно і прагматично. 

     У свою чергу,  для Росії з приходом нового керівництва США  відкриваються  можливості  активних  кроків,  направлених на те, щоб «перевернути сторінку» у відносинах із Сполученими Штатами і внести до них реальні (на відміну від декларативних) і довгострокові елементи взаємовигідної співпраці. Цьому сприяє  і  світова  економічна  криза,  яка  продемонструвала  взаємозалежність  країн і необхідність  їх  співпраці для вирішення кардинальних проблем економічного виживання. У тому ж напрямі підштовхує усвідомлення, що продовжується, на Заході уроків кавказького конфлікту серпня 2008 р.,   що показав  безрозсудність  і  небезпеку  політики  ігнорування ясно заявлених інтересів Росії.

     Відносини з США залишаються одним з  пріоритетних напрямів російської зовнішньої політики. Від їх стану багато в  чому залежить обстановка в області  міжнародної безпеки і стратегічної стабільності, дієвість боротьби з новими викликами  і  погрозами.  З урахуванням  впливу  США,  системи  зав'язаних  на Вашингтон  союзницьких  зобов'язань  і  економічних  зв'язків, якість російсько-американських відносин – один з ключових чинників створення сприятливого зовнішнього середовища для стійкого соціально-економічного розвитку Росії.

     Об'єктом даної курсової  роботи є американо-російські відносини (політичний аспект) на сучасному етапі.

     Предметом дослідження є політична сфера співробітництва між зазначеними країнами.

     Хронологічні межі дослідження .Робота охоплює період з 1990-х і до 2010 року.

     Географічні межі дослідження є Росія – США.

     Метою роботи є дослідження сучасного етапу відносин в політичній сфері Росії та США

     Завдання дослідження:

- проаналізувати історичні та геополітичні чинники, які формують російсько - американські відносини;

- розглянути стратегічне партнерство США та Росії ;

-проаналізувати роль і значення НАТО у ситуації, що склалася на європейському континенті у сфері безпеки;

- показати  еволюцію поглядів представників  російської політичної еліти 

на проблему розширення зони відповідальності НАТО і повноважень альянсу, що вийшли за рамки оборонних завдань;

- визначити  основні інтереси США і Росії в питаннях розбудови системи

європейської  безпеки;

     Методологічні засади дослідження. Методологічною основою дослідження є фундаментальні основи наукового аналізу - принципи історизму, наукової об'єктивності,системності і цілісності, конкретизації, прогнозування. Принцип історизму дозволяє досліджувати питання ролі російсько-американських відносинах у процесі їх розвитку, у зв'язку із конкретними умовами та динамікою міжнародної ситуації протягом зазначеного періоду.

Системний (комплексний) підхід передбачає врахування усієї різноманітності факторів, які вплинули на розвиток російсько-американських відносин в контексті трансформації Північноатлантичного альянсу у конкретно-історичній обстановці 1990-х-початку 2000-х років. Застосування компаративного методу дозволило здійснити порівняльний аналіз еволюції поглядів і пріоритетів російських і американських політиків та виявити тенденції, які склали основи зовнішньополітичних курсів обох держав на європейському напрямі. Цей метод був також застосований при вивченні стратегічних концепцій США різних років, що дало можливість відстежити розвиток певних тенденцій та дати прогноз щодо подальших перспектив у системі російсько-американських відносин. Застосування вищезазначених методів реалізовувалося через звернення як до загальнонаукових методів (логічного, аналізу, синтезу, системного підходу), так і до спеціально-історичних (порівняльний, хронологічний, ретроспективний).

     Короткий джерелознавчий нарис складають офіційні документи, такі як Договір про звичайні збройні сили в Європі, Договір  про колективну  безпеку, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. . Серед літератури українською та російською мовами стосовно тематики курсової роботи використано праці В.Котляра, Ю.Седякіна, Є.Хабарова, Я.О.Пляйса, В.Іноземцев, Д.О.Селічова, Ж.Паврулеско, А.Фененко , С.М.Самуйлов, О.Загорський, М.Урнов, С.О.Благоволін. Крім цього, використано також матеріали з мережі Інтернет. Усі джерела та література певною мірою надавали простір для самостійного вивчення проблеми та складання особистих висновків стосовно теми дослідження.

     Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані для подальших наукових розробок, пов'язаних із проблематикою

російсько-американських  відносин к. ХХ - поч. ХХІ ст. та розвитком європейських інтеграційних процесів. Вивчення відповідного історичного досвіду є корисним в плані підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів для органів державної влади країни,що визначають характер зовнішньополітичного курсу як у площині євроатлантичної інтеграції, так і на двосторонньому рівні.

     Структура роботи складається зі списка використаних скорочень,вступу,трьох розділів,висновку та списка використаних джерел та літератури.

     1. Різнобічні політичні відносини РОСІЯ –США

     1.1. Євроатлантичний регіон

      В рамках Євроатлантичного  регіону (ЄАР) взаємовідношення Росії і США останніми роками розвиваються за негативним  сценарієм,  з наростаючим суперництвом  і полем конфліктів, що розширюється .  Дії і ініціативи  Вашингтона (розширення  НАТО,  плановане  розміщення  об'єктів  американської  ПРО,  активізація  на  економічному  і  політичному просторі  СНД  і  ін.)  обґрунтовано  розглядаються  Росією як  політичний  виклик  і  оцінюються  як  посилення  погроз  її безпеці. Разом з тим,  в  контексті  російсько-американських  відносин  в  ЄАР важливими чинниками представляються процеси,  що останніми роками особливо вплинули  на тих, що існують в цьому регіоні три лінії серйозних суперечностей [23, с. 48]:

     •  між США і Європою (однобічна  і самовпевнена політика адміністрації  Дж.Буша, що викликала всю більшу незадоволеність  європейських  еліт  і  громадськості,  збільшення розбіжностей  ціннісного  характеру,  включаючи  зневагу Вашингтона до міжнародного права, скандали з приводу брудних операцій американських  спецслужб  і  їх  знущань  з увязненими і ін.);

     •  між «старою» Європою і «новою» (це відносно нове явище в ЄАР багато в чому обумовлене відносинами із Сполученими Штатами – точніше, готовності (або  неготовності) беззастережно слідувати в їх фарватері на міжнародній арені);  

     • між Європою і Росією (особливо після конфлікту на Кавказі в  серпні 2008 р.). Примітка:  поняття  «Європа»  в даній  роботі використовується умовно і включає перш за все країни-члени Європейського союзу і європейських членів НАТО; природно, що Росія є частиною Європи в загальноприйнятому трактуванні поняття «Європа» і в контексті таких організацій, як ОБСЄ.

     Нова  адміністрація  США,  швидше за все,  докладе  всі можливі зусилля для виправлення і гармонізації відносин з європейськими союзниками, а також між «старою» і «новою» Європою. Європейці цього з ентузіазмом чекають і в тому або  іншому  ступені  підтримуватимуть. У  осяжній  перспективі маловірогідне  їх  відкрите  фрондирування,  наприклад,  подібне тому, що було пов'язане з незгодою Франції і Німеччини підтримати  проведення  військової  операції  проти Іраку.  У разі більшої податливості Вашингтона до витікаючих від європейських союзників імпульсів, шляхом подальшого поліпшення співпраці з Європейським союзом Росія може отримати додаткові канали для стимулювання взаємодії з США [5, с. 118].