Особливості державного регулювання ЗЕД у країнах з різними моделями управління економікою

          Державне регулювання зовнішньоекономічної  діяльності в Україні здійснюється  шляхом:

• прийняття законів які встановлюють, змінють або ж зупиняють функціонування тих чи інших відносин у цій сфері;
• передбачення в законах України нормативно-правових актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;
• застосування економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

         Забороняється регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо не передбаченими у цій частині актами і діями державних і недержавних органів.

         Україна, як незалежна і суверенна держава, самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території.

      Здійснюючи державне регулювання  зовнішньоекономічної діяльності, Україна як держава, прагне  забезпечувати:

1) захист  своїх економічних інтересів  та законних інтересів суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності;

2) створення  рівних можливостей для суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності  розвивати всі види підприємницької  діяльності незалежно від форм  власності та всі напрями використання  доходів і здійснення інвестицій;

3) заохочення  конкуренції та ліквідацію монополізму  у сфері зовнішньоекономічної  діяльності.

           Держава та її органи не  мають права безпосередньо втручатися  в зовнішньоекономічну діяльність  суб'єктів цієї діяльності, за  винятком випадків, коли таке  втручання здійснюється згідно  з цим та іншими законами  України.

            Захист інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної  діяльності здійснюється державою, в особі її вищого органу  – Верховної Ради України,  органів управління, судовою владою.

        Органами, які здійснюють державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, згідно поточного законодавства є:

Верховна Рада України до компетенції якої належить:

а) прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;

б) затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;

в) розгляд, затвердження та зміна структури  органів державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності;

г) укладання  міжнародних договорів України  відповідно до законів України про  міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України  у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;

д) затвердження нормативів обов'язкового розподілу  валютної виручки державі та місцевим Радам народних депутатів України, ставок та умов оподаткування, митного  тарифу, митних зборів та митних процедур України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

ж) встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України  відповідно до статей 24, 25 Закону України  „Про зовнішньоекономічну діяльність” [1];

      Таким чином, Верховна Рада України визначає основні напрямки зовнішньоекономічної політики, приймає Закони, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, вносить зміни до діючих Законів, або відміняє їх, приводить чинне законодавство у відповідність до діючих міжнародних норм та правил, а також укладає міжнародні договори, встановлює спеціальний режим на всій території та вирішує інші питання зовнішньоекономічної діяльності.

       Кабінет Міністрів України як вищий державний орган виконавчої влади в Україні у межах наданої йому законодавством компетенції:

а) вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів  України;

б) здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних  державах;

в) приймає  нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у  випадках, передбачених законами України;

г) проводить  переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання  міжнародних договорів України  з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів  України, та залучає до їх виконання  інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах[1].

        Кабінет Міністрів приймає нормативні  акти, що регулюють зовнішньоекономічну  діяльність, вносить до Верховної  Ради пропозиції та законопроекти,  які торкаються цієї діяльності, вживає заходів щодо здійснення  зовнішньоекономічної політики, здійснює  координацію діяльності органів,  які регулюють цю діяльність, укладає міжнародні договори  та проектує укладання таких  договорів окремими суб’єктами  та вирішує інші питання зовнішньоекономічної  діяльності.

       Національний банк України як регуляторний орган у сфері зовнішньоекономічної діяльності:

а) здійснює зберігання і використання золотовалютного  резерву України та інших державних  коштовностей, які забезпечують платоспроможність  України;

б) представляє  інтереси України у відносинах з  центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські  угоди;

в) регулює  курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав.

       Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, яким є Міністерство економіки України:

а) забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;

б) здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних  договорів України;

в) проводить  антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України;

г) виконує  інші функції відповідно до законодавства  України[4;c.567]

        Державна митна служба України та її підрозділи:

а) здійснюють митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.

     Антимонопольний комітет України:

а) здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства  про захист економічної конкуренції.

     Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі в межах наданої їй компетенції:

а) здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;

б) приймає  рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних  або спеціальних розслідувань та застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів. [5;c.44]

      До органів управління зовнішньоекономічною діяльністю на місцевому рівні належать:

а) місцеві Ради народних депутатів та їх виконавчі і розпорядчі органи;

б) територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.[2]

      Компетенція органів місцевого  самоврядування та їх виконавчих  органів визначається Законом  України „Про зовнішньоекономічну  діяльність”[1] та Законом України  "Про місцеве самоврядування  в Україні" [2]. Нормативні акти  органів місцевого самоврядування  та їх виконавчих органів стосовно  регулювання зовнішньоекономічної  діяльності приймаються тільки  у випадках, прямо передбачених  законами України. Органи місцевого  самоврядування та їх виконавчі  органи діють як суб'єкти зовнішньоекономічної  діяльності лише через створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації, які мають статус юридичної особи України.

         Органи державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності  України, згідно з чинним законодавством  можуть створювати свої територіальні  підрозділи (відділення), якщо це  входить до їх компетенції,  яка визначається законами України  та положеннями про ці органи.

     Зазначені органи територіального  регулювання зовнішньоекономічної  діяльності створюються за погодженням  з відповідними місцевими Радами  народних депутатів України та  в межах загального ліміту  бюджетних коштів, що виділяються  на утримання відповідних органів  державного регулювання України.  Дії зазначених підрозділів (відділень)  не повинні суперечити нормативним  актам місцевих Рад народних  депутатів України, за винятком  випадків, коли такі дії передбачені  або випливають із законів  України [1].

      Вищий господарський суд України здійснює захист суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при виникненні спорів, шляхом надання консультацій та юридичної допомоги національним суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, а також відносин з судами інших держав, особи яких є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні. До судового захисту суб’єктів цієї діяльності відноситься також і міжнародний суд.

          
 
 
 
 
 
 

2.1. Форми та методи державного регулювання ЗЕД в Україні

       Державне регулювання зовнішньоекономічної  діяльності здійснюється за допомогою  адміністративних та економічних  методів. Адміністративні методи  безпосередньо впливають на господарські  відносини, а економічні  діють  через ринковий механізм.[9;c.402-404]

    Адміністративні методи найдоцільніше застосовуються за умов економічної нестабільності, зростання дефіциту та інфляції. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування та ін.

    Економічні  методи регулювання займають провідне місце в період стабілізації економіки. До них   належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від  сплати податків (у галузі експорту).

    Державне  регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначає  зовнішньоекономічна  політика держави на тому чи іншому етапі. Країна дотримується або політики вільної торгівлі, або протекціоністської політики. Перше  характеризується мінімальними втручаннями у процеси  зовнішньоекономічної діяльності. У  разі протекціоністської політики внутрішній ринок захищають від  іноземної  конкуренції за допомогою митних бар’єрів та інших економічних та політичних важелів.

    У системі зовнішньоекономічних відносин держави головне місце належить торговельній діяльності. Зовнішня торгівля була початковою формою міжнародної  господарської діяльності, яка стимулювала  розвиток інших її видів.[8:c.154]

    Міжнародна  торгівля – це система економічних  відносин  країн, метою яких є  ввезення або вивезення товарів  та послуг.

    Методи  регулювання зовнішньої торгівлі поділяються  на такі: тарифні (митні), що грунтуються  на використанні митних тарифів; нетарифні.

    В Україні діє єдиний митний тариф, визначений відповідальним законом.

    Ставки  митного тарифу – це податки, які  збирають у випадку перетину товарами митного кордону.

    Митні тарифи розробляються за товарним класифікатором і складаються з конкретних ставок мита.[6;c.42]