Особливості державного регулювання ЗЕД у країнах з різними моделями управління економікою

     Вступ

     Тема  моєї курсової роботи- «Особливості державного регулювання ЗЕД у країнах  з різними моделями управління економікою».Я  вважаю,що це є досить актуальне питання на сьогоднішній день,тому що,без належного втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність,можуть вининкнути досить серйозні проблеми в розвитку економіки кожної країни.Задля процвітання країни на зовнішньому ринку,необхідно регулювати зовнішні стосунки з іншими державами та міжнародними інституціями,бо як відомо потужність держави на зовнішніх ринках,буде відображати і внутрішню міцінсть та цілісність.

     Метою мого дослідження – буде аналіз державного регулювання ЗЕД в країнах з різними моделями управління економікою,висвітлення певних спільних та відмінних ознак у цьому регулюванні.

     Основними завданнями моєї  наукової роботи будуть:

• Особливості державного регулювання ЗЕД у різних країнах,детальний аналіз;
• Класифікація певних форм та методів,за допомогою яких держава вдається до регулювання ЗЕД;
• Наочний аналіз та порівняння різноманітних видів регулювання у досліджуваних країнах.

          Об’єктом курсової роботи стануть досліджувані мною країни.

           Науково-дослідне завдання складається  з 3 розділів:у першому розділі  мною буде роглянуто теоретичні  основи державного регулювання  ЗЕД,бачення цього питання зі  сторони деяких наууковців,а також  методи,які використовуються для  державного регулювання.

            У другому розділі я розгляну  основи державного регулювання  ЗЕД в Україні,структуру органів  які регулюють ці процеси і  звичайно методи регулювання  цього виду діяльності.Чому саме  я взяв Україну,як окремий розділ? Тому,що я вважаю,що неможливо  розглядати державне регулювання  ЗЕД різних країн,коли не володієш  основами цього питання про  свою державу.Звичайно потім ми зможемо використовувати практику іноземних держав з цього питання,задля покращення існуючої системи державного управління в Україні.

         І в моєму заключному,третьому  розділі  я висвітлю практику  регулювання  ЗЕД в різноманітних  державах,виявлю певні особливості  кожної  країни у сфері цього  питання,тобто цей розділ стосуватиметься  державного регулювання ЗЕД в  окремій державі.

    Питання теорії й практики державного регулювання  зовнішньоекономічних зв'язків розглядаються  в науковій закордонній і вітчизняній  літературі досить широко. Серед авторів  відомих робіт з даної проблематики можна назвати І.П.Герчикову, А.В.Данильцева, І.І.Дахно, Ю.П.Козака, Ю.В.Макогона, В.І.Фомічева, Г.М.Циганову. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1.Теоретичні основи та організаційно - правові аспекти державного регулювання ЗЕД

     Пісьмаченко Л.М. підходить до цього питання наступним чином і як на мене це є досить хороший підхід для дослідження основних,теоретичних аспектів регулювання ЗЕД державою.

     Становлення та розвиток державного регулювання  зовнішньоекономічних відносин у країнах  із розвинутою економікою пройшли значний  еволюційний шлях. Протягом декількох  століть у високо розвинутих індустріальних країнах світу з урядової ініціативи здійснювалися заходи, направлені на регулювання відносин у сфері  міжнародної торгівлі. Зважаючи на те, яке місце посідають ці країни на сьогодні на світовому ринку, можна зробити висновок, що їх методи регулювання зовнішньої торгівлі є досить ефективними і постійно удосконалюються.

     Розвиток  економіки і торговельних відносин досліджуваних держав відбувався поступово - від аграрного до постіндустріального  рівня. Економічний підйом середньовічних міст спирався не тільки на розвиток ремесла, але і на прогрес зовнішньої і  внутрішньої торгівлі. Визначальними  моментами економічного розвитку країн  Західної Європи і Америки в період переходу від аграрного до індустріального  типу були: становлення промислового виробництва, формування буржуазного  суспільного ладу. У подальшому якісне вдосконалення засобів транспортного  й інформаційного забезпечення дозволило  країнам з ринковою економікою перейти  від індустріального до постіндустріального  типу економічних відносин, коли основним товаром стали послуги інформаційно-телекомунікаційного  характеру. На кожному з цих етапів змінювався характер міждержавних відносин і роль держави з їх регулювання.

     У науковому середовищі визнано, що світове  господарство - це економічна єдність  країн сучасного світу, функціонування якої пов'язане з наявністю міжнародного поділу праці і світової системи  транспорту і зв' язку, світового ринку товарів, капіталів і робочої сили, з існуванням міжнародної фінансової системи [4; с. 674].

Передумовами  формування світового господарства були:

• розвиток машинної індустрії;
• створення міжнародних засобів транспорту і зв'язку;
• міжнародний поділ праці;
• розвиток колоніальної системи; вивезення капіталу;
• розвиток міжнародної торгівлі;
• утворення світового ринку.

     Важливий  чинник розвитку світового господарства - міжнародний поділ праці, який базується  на спеціалізації окремих країн  на виробництві певних видів продукції  для задоволення потреб світового  ринку. Результатами міжнародного поділу праці стало формування світового  ринку товарів, кредитів, валюти, послуг та ін. Неухильно зростали обсяги міжнародної  торгівлі, до якої були залучені практично  всі незалежні і колоніальні  країни [12; с. 61].

      Слід  зазначити, що характерною рисою  зовнішньоекономічних відносин того часу був імпорт сировини з колоніальних країн. З кінця XIX ст. для зовнішньої торгівлі була характерною тенденція  зростання протекціонізму і встановлення монопольних цін. У цей час  країни інтенсивно укладали торговельні  договори, підписували інвестиційні угоди, направлені на розширення міжнародних  торговельних зв'язків. З розвитком  міжнародної торгівлі, починаючи  з 70-х рр. XIX ст., великого значення набув  експорт капіталу. Крім того, у більшості  країн створювалися спеціалізовані комерційні організації, капітал яких повністю або частково контролювався  урядом та розпочалося активне фінансування ними зовнішньоекономічних операцій. Такі операції складають значну частку в загальному потоці капіталу, що циркулює між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються .

     Таким чином, на межі XX ст. сформувалося світове  господарство, основними рисами якого  були: міжнародний розподіл праці, нерівномірність  економічного розвитку країн, розширення географії, а також зміна структури  зовнішньої торгівлі та зміна валютної системи [12;с. 64]

         Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава законодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики. Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національним товаровиробникам, створити необхідні умови для вивезення національних товарів на ринки інших країн та обмежити ввезення іноземних товарів в свою країну. Так держава відчутно впливає на загальний стан експортно-імпортних відносин.

    Розвиток  зовнішньої торгівлі будь-якої держави  з ринковою економікою регулюється, насамперед , ринковими механізмами (попит, пропозиція, ціна, конкуренція й т. п.).

    Однак ринок і його ринкові регулятори не в змозі вирішити багато питань сучасного цивілізованого суспільства, наприклад, реалізації соціально-економічних цілей суспільства, інноваційного розвитку виробництва, забезпечення стабільного економічного розвитку, соціальної справедливості й т. д.

    Таким чином, державне регулювання зовнішньої торгівлі, є об'єктивною необхідністю. Воно покликано створювати ефективні умови для функціонування самого ринкового механізму й вирішувати ті проблеми, які не може вирішити ринковий механізм.

    Державне  регулювання зовнішньоторговельної  діяльності в умовах ринкового господарства являє собою систему мір законодавчого, виконавчого й контролюючого характеру, спрямованих на вдосконалювання зовнішньоторговельної діяльності в інтересах національної економіки.

    Метою цього регулювання є розширення зовнішньоторговельних зв'язків, їхня адаптація до умов, що змінюються, світового  ринку, підвищення їх ефективності й більше повне використання для соціально-економічного розвитку країни.

Конкретними причинами втручання держави  в зовнішню торгівлю є:

• обмеження імпорту з метою збільшення зайнятості всередині країни;
• захист молодих галузей;
• стимулювання промислового виробництва (індустріалізація країни для країн, що розвиваються);
• стимулювання капітальних вкладень, диверсифікованість;
• забезпечення умов рівноваги зовнішньої торгівлі (співвідношення обсягів імпорту й експорту);
• імпортозаміщення або стимулювання експорту;
• регулювання платіжного балансу;
• політичні та інші мети.[9;c.350]

    Деякі з названих причин втручання держави  в зовнішню торгівлю вимагають уточнення стосовно до конкретних країн і сучасного етапу розвитку.

       Зовнішньоекономічна політика – це діяльність, спрямована на розвиток і регулювання економічних відносин з іншими країнами, що передбачає:

• визначення стратегічних цілей держави у зовнішньоекономічних відносинах взагалі
• вироблення методів і заходів, що забезпечують досягнення поставлених цілей і збереження досягнутих результатів.

      Основне завдання зовнішньоекономічної політики – створити сприятливі умови  для розширеного  відтворювання всередині  країни.

    Державна  зовнішня політика – це певна відповідь  на посилення впливу світового господарства на національний економічний розвиток.

    Таким чином, державне регулювання ЗЕД  передбачає створення відповідних  умов та механізмів (правових, інституційних) для ефективного розвитку відносин, здійснення діяльності у цій сфері.[4;c.569-571]

    Необхідність  регулювання ЗЕД обумовлена наступними факторами:

• інтенсифікацією міжнародних економічних зв’язків та необхідністю інтеграції у світову економіку
• прискорення ринкового реформування країни для підвищення ефективності національної економіки

    Об’єктами регулювання ЗЕД виступають зовнішня торгівля, міжнародний рух капіталів, валютні та кредитні відносини, наукова-технічний обмін, міжнародна міграція робочої сили, зовнішній борг країни, навколишнє середовище, багатства Світового океану, повітряно-космічний простір тощо.

    Суб'єктами регулювання ЗЕД є:

• державні органи в рамках їх компетенції
• самі суб’єкти ЗЕД (підприємства, фірми, організації)
• недержавні органи управління ЗЕД (валютні, товарні, фондові біржі, торгівельні палати)
• наддержавні органи управління і регулювання ЗЕД (СОТ, органи ЄЕС, МВФ), що здійснюють міжнародну координацію у сфері зовнішньоекономічних відносин

       Зовнішньоекономічна діяльність  включає в себе:зовнішньоекономічну  політику,зовнішньоторгівельну діяльність,що  я розглянув вище.ЗЕД пройшла  досить тривалий шлях розвитку  і на даний момент, ЗЕД є однією із найважливіших функцій держави,тобто іншими словами сказати,якщо держава прагне займати провідні місця у світі,вона повинна займатись ЗЕД,бо це є основним показником могутності країни на міжнародному рівні і  ця діяльність повинна бути регульована за допомогою певних  методів. 
 
 
 
 

1.1 Методи державного регулювання ЗЕД

    В цьому підрозділі я постараюсь висвітлити підхід деяких науковців,як вони бачать і як розподіляють методи державного регулювання ЗЕД