Міжнародні відносини України зі стратегічними партнерами

Основними законодавчими  документами Європейського Союзу (ЄС) є Єдиний європейський акт, Договір  про Європейський Союз та Договори, що укладають Європейські Співтовариства. В цих документах визначені: мета створення ЄС, інститути цієї організації, їх функції та порядок формування, викладені принципи функціонування ЄС, його компетенції, основні завдання і засади співробітництва.

Відповідно до цих документів метою ЄС є:

1. Сприяння проведенню  збалансованої і довгострокової  соціальної та

економічної політики, зокрема  шляхом створення простору без внутрішніх кордонів, шляхом економічного та соціального  вирівнювання, створення економічного і валютного союзу, що має на меті введення спільної валюти.

2. Утвердження Європейської  спільноти на міжнародній арені,  зокрема шляхом проведення спільної  зовнішньої політики та політики  в галузі суспільної безпеки, яка могла б привести до створення у разі необхідності системи спільної оборони.

3. Посилення захисту прав та  інтересів громадян держав-учасниць  шляхом введення громадянства  Союзу. 

4. Розвиток тісного співробітництва  у галузі судової практики  та внутрішніх справ. 

5. Збереження досягнутого рівня  інтеграції Співтовариства і,  виходячи з нього, визначення, якою мірою політика та форми  співробітництва, що встановлені  Договорами, потребують перегляду  для забезпечення ефективності  механізмів та інститутів ЄС.

Згідно з установчими документами  до компетенції ЄС належать такі види діяльності:

- скасування мита і кількісних  обмежень на імпорт та експорт  товарів між державами - учасницями, а також інші заходи, що мають  ту ж спрямованість; 

- спільна торговельна політика;

- внутрішній ринок, що характеризується  зняттям перешкод для вільного  переміщення товарів, осіб, послуг  і капіталів між державами-учасницями;

- заходи, що стосуються в'їзду  та переміщення на внутрішньому  ринку; 

- спільна політика в галузях  сільського господарства та риболовства; 

- спільна транспортна політика;

- встановлення системи, що запобігає  порушенням на внутрішньому ринку; 

- зближення національних законодавств  держав-учасниць такою мірою,  яка необхідна для нормального  функціонування спільного ринку; 

- політика в соціальній сфері,  включаючи діяльність Європейського  соціального фонду; 

- економічне і соціальне єднання; 

- політика захисту навколишнього  середовища;

- підвищення конкурентоспроможності  промисловості Союзу; 

- сприяння дослідженням та технологічному  розвитку;

- стимулювання зусиль по створенню  та розвитку транс'європейських  комунікаційних мереж та інфраструктури;

- внесок у досягнення високого  рівня охорони здоров'я; 

- внесок в освіту, професійне  навчання та розквіт культури  держав-учасниць;

- політика співробітництва у  сприянні всебічного розвитку  держав-учасниць;

- асоціація з заморськими країнами  та територіями для розширення  торгівлі й спільного сприяння  економічному і соціальному розвитку;

- внесок у захист споживачів;

- заходи в галузі енергетики, соціального захисту й туризму.

Європейський Союз базується на трьох "опорах":

• Європейське співтовариство становить правову основу для формування політики спільного ринку, міжнародної торгівлі, сприяння розвитку, монетарної політики, сільського господарства, рибальства, навколишнього середовища, регіонального розвитку, енергетики і т.д.;
• спільна зовнішня політика та політика безпеки (CFSP);
• юстиція і внутрішні справи, що включає співпрацю між країнами - членами ЄС в таких галузях, як цивільне та кримінальне право, імміграційна політика та надання притулку, прикордонний контроль, боротьба з торгівлею наркотиками, співпраця та обмін інформацією між поліціями.

Щодо єдиної організаційної структури  ЄС, то вона включає п'ять головних інституцій:

• Європейський парламент представляє 370 мільйонів громадян Європейського Союзу. Він відповідає за прийняття законів та нагляд і контроль за використанням виконавчих повноважень інститутами Європейського Союзу. Головні повноваження Європейського парламенту поділяються на три категорії. Перша - це законодавчі повноваження, що у поширеній формі нині дають право парламенту доповнювати та приймати законопроекти, запропоновані Комісією. Друга - бюджетні повноваження. Кожного року Європейський парламент приймає бюджет ЄС. Третім повноваженням Європейського парламенту є нагляд за роботою виконавчої влади ЄС шляхом призначення президента та членів Комісії. Європейський парламент має право заслуховувати окремих комісарів і, зрештою, розпускати Комісію. Громадяни держав ЄС мають право як індивідуально, так і групами звертатися до Парламенту з клопотаннями. Для розслідування скарг громадян про адміністративні порушення призначено парламентського уповноваженого - "омбудсмена".
• Рада Європейського Союзу, відома, як Рада міністрів, розглядає пропозиції, подані Комісією, і є головним керівним органом Союзу. Рада відповідає за визначення політичних цілей, координацію національної політики та розв'язання суперечок між членами або з іншими інституціями. Компетенція Ради поширюється на сфери діяльності усіх трьох "опор" Європейського Союзу. До її складу входять міністри урядів держав - членів ЄС. Засідання на рівні міністрів готуються постійними представниками держав-членів.
• Комісія, яка відповідає за нагляд за виконанням договорів ЄС і за законодавчу та політичну ініціативу в співтоваристві, а також за нагляд за дотриманням цих законів, виступає також у ролі охоронця права Європейського співтовариства і може передавати справи на розгляд Європейського суду. Комісія фактично є менеджером та виконавчим органом Європейського Союзу з питань політики та міжнародної торгівлі. Вона складається з двадцяти комісарів, призначених державами-членами для роботи в Комісії впродовж п'яти років.
• Суд ЄС - найвища інстанція з питань права Співтовариства. Судді, які входять до його складу (по одному від кожної країни, з числа яких призначається Голова суду), вирішують спори, що виникають у зв'язку з тлумаченням та застосуванням законів Співтовариства, і мають повноваження скасовувати рішення, які визнаються такими, що суперечать установчим договорам Співтовариства. Рішення суддів є обов'язковими для виконання Комісією, національними урядами, юридичними та фізичними особами. Відтак Суд забезпечує судовий нагляд, який необхідний для забезпечення виконання законів при інтерпретації та виконанні договорів та усій діяльності ЄС.
• Палата аудиторів завершує перелік головних інституцій ЄС. Цей орган контролює фінансову діяльність Європейського Союзу, наглядає за тим, щоб кошти використовувались за призначенням, і виявляє випадки шахрайства. Можна сказати, що Палата представляє інтереси платників податків.
• Європейський інвестиційний банк є фінансовою установою Європейського Союзу, яка надає позики для капітальних інвестицій, спрямованих на економічний розвиток ЄС.
• Економічний і соціальний комітет надає Парламенту, Раді та Комісії рекомендації з економічної та соціальної діяльності Союзу за своєю ініціативою, або на запит цих інститутів.
• Комітет регіонів був створений для захисту регіональної та місцевої самобутності в регіонах Європейського Союзу і забезпечення того, що на них зважають при втіленні політики ЄС.
• Омбудсмен Європейського Союзу представляє механізм, який дає змогу жертвам неправомірних дій інститутів ЄС оскаржити ці дії.

Ключовою внутрішньою  метою Європейського Союзу є  сприяння економічному та соціальному  прогресу, головним чином через створення  зони без внутрішніх кордонів, підтримку  економічної і соціальної цілісності, заснування економічного і монетарного  союзу та введення єдиної валюти. Основною зовнішньою метою політики ЄС є ствердження  його ідентичності на міжнародній арені, передусім через спільну зовнішню політику та політику безпеки, зокрема  через розробку спільної оборонної  політики. Основоположними принципами, якими керується Європейський Союз, є повага до національної самобутності, демократії та фундаментальних прав людини.

2.3. Економічна характеристика  Китаю

Китайська Народна Республіка - держава у Східній Азії. Межує на півночі з Монголією, на північному заході з Казахстаном, на північному сході з Російською Федерацією та Північною Кореєю, південному заході з Індією та Непалом, півдні з Бутаном, М'янмою (раніше Бірма), Лаосом і В'єтнамом, на південному сході омиває Південно-китайське море; має площу 9596960 кв. км; столиця Пекін.

Економіка КНР в останні 30 років постійно зростає і в 2010 році займала 2 місце в світі за величиною номінального ВВП (після США). ВВП в 2009 році дорівнював $5,02 трлн. За даними 2010 року, в квітні-червні Китай обігнав Японію за цим показником за ВВП .

Китай на початку XXI століття є космічної та ядерною державою. Побудова ринкової економіки здійснюється в Китаї під керівництвом Комуністичної партії на основі п'ятирічних планів. Економіка зберігає свою багатоукладність. При високій частці іноземних інвестицій майже 80% всіх іноземних інвесторів в економіку КНР - це етнічні китайці, які проживають за кордоном. До 2020 р. Китай повинен за планами КПК наздогнати США по сукупному доходу ВВП.

Щоб сприяти структурним змінам, Китай розвиває власну систему освіти, навчання студентів за кордоном (особливо в США і Японії), заохочує імпорт технологій, що дозволяють розвивати такі прогресивні сектори економіки як виробництво програмного забезпечення, нових матеріалів, телекомунікаційну індустрію, біотехнології. У КНР понад 384 млн користувачів Інтернету, країна також лідирує в світі по числу користувачів мобільного зв'язку. В районі Хайдянь, на північ від Пекіна, створена китайська «Силіконова долина». Інтенсифікація виробництва приносить і побічні результати: рівень прихованого безробіття в сільській місцевості приблизно вдвічі перевищує офіційні показники (4,6%).

Китай лідирує у світі з видобутку вугілля, залізних, марганцевих, свинцево-цинкових, сурм'яних і вольфрамових руд, а також деревини; є найбільшим в світі виробником коксу, чавуну, сталі та сталевих труб, алюмінію, цинку, олова, нікелю, телевізорів, радіоприймачів і мобільних телефонів, пральних і швейних машин, велосипедів і мотоциклів, годинників і фотоапаратів, добрив, бавовняних і шовкових тканин, цементу, взуття, м'яса, пшениці, рису, сорго, картоплі, бавовни, яблук, тютюну, овочів, шовковичних коконів; має найбільші в світі поголів'я птиці, свиней, овець, кіз, коней і яків, а також лідирує по вилову риби. Крім того, КНР є найбільшим світовим автовиробником (18 млн в 2010).

 

За результатами 2011 року обсяг зовнішньої торгівлі КНР виріс  на 22,5% до 3,64 трлн. дол. Експорт виріс  на 20,3% до 1,9 трлн. дол. (при тому, що в 2010 році він підскочив на 31,3%), імпорт збільшився на 24,9% до 1,74 трлн. дол. (приріст  також виявився нижчим, ніж на рік  раніше - 38,7%). Темпи зростання щомісяця поступово падали. Зниження темпів зростання відбувається на фоні млявого зовнішнього попиту і деякого уповільнення китайської економіки останнім часом.

Найшвидшими темпами - на 82,5% - зростала торгівля з ПАР. Торгівля зі США, другим за величиною торгівельним партнером Китаю, збільшилася всього на 16,9%. Першим торгівельним партнером  КНР залишається ЄС; приріст двосторонньої  торгівлі КНР із блоком склав 19,2% ($517,11 млрд).

За обсягом експорту КНР займає 1-е місце в світі. Експорт дає 80% валютних доходів держави. В експортних галузях зайнято близько 20 млн осіб. На зовнішній ринок вивозиться 20% валової продукції промисловості та сільського господарства. Номенклатура експорту налічує 50 тис. найменувань. КНР підтримує торговельно-економічні відносини зі 182 країнами і районами світу, з 80 з них підписані міжурядові торговельні угоди і протоколи. Основними торговими партнерами Китаю є розвинуті капіталістичні країни, насамперед Японія, США, західноєвропейські держави, на які припадає 55% зовнішньоторговельного обороту.

Найбільш конкурентоспроможною продукцією поки залишаються взуття, одяг та іграшки, але все активніше розвивається експорт електроніки, вело-, мото- та автотехніки, транспортного і будівельного машинобудування. З 2004 року Китай упевнено лідирує в світі за обсягами експорту офісного та телекомунікаційного обладнання, з 2005 року - в цілому за обсягами високотехнологічного експорту.

Текстильна індустрія  КНР - перша в світі, тому експортна  продукція Китаю представлена ​​в  більшості країн. Текстильні підприємства спеціалізуються на виготовленні одягу  з синтетичних тканин. Підприємства цієї галузі розсіяні по всій країні, але  найбільш великі знаходяться в Шанхаї, Кантоні і Харбіні. Китайська  експортна продукція, що поставляється  до Північної Америки, Японію, країни Західної Європи має вищі стандарти  якості. Ця продукція виробляється в приморських провінціях країни, де зосереджені численні філії зарубіжних корпорацій. У північних і внутрішніх районах базуються численні тіньові  підприємства, що випускають контрафактну продукцію провідних брендів світу. Ця продукція відрізняється низькою якістю і ціною, що збігається з ціною аналогічних якісних продуктів.

З кожним роком економіка  КНР розвивається все більшими темпами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ З

Міжнародні відносини  України зі стратегічними партнерами

 

3.1 Стратегічні відносини  України з Російською Федерацією

Україна вибудовує та розвиває дружні та взаємовигідні відносини  з усіма державами. Однак відносини  з Російською Федерацією посідають  особливе місце серед зовнішньополітичних  пріоритетів нашої держави. Зусилля, що спрямовуються Україною на розвиток конструктивного і взаємовигідного  співробітництва з північно-східним  сусідом, ґрунтуються на розумінні  простих і безперечних речей: наші країни пов'язані історією, близькістю культур, традицій, тісно переплетені  міжлюдськими контактами і, звичайно, взаємозалежними економічними зв'язками. Ці беззаперечні та прописні істини і стали відправним пунктом для реалізації ідеї стратегічного партнерства між Україною та Росією. Поглиблене взаємовигідне і конструктивне співробітництво з Російською Федерацією якнайповніше відповідає національним інтересам нашої держави та враховує особливості сучасної політико-безпекової ситуації в регіоні. Саме таке співробітництво за своїм змістом і значенням є однією з визначальних складових комплексного підходу в проведенні зовнішньополітичної діяльності України.

У певний момент сучасної історії  двох країн прагматизм і логіку зовнішньополітичних  дій замінили надмірна політизація  і суб'єктивні емоції. Неминучим  наслідком стали охолодження  відносин, згортання політичних контактів, стагнація економічної співпраці, накопичення невирішених питань: Україна та Росія переживали кризу  відносин. Сукупність негативів підтвердила  збитковість такого курсу, відсутність  інших успішних, крім стратегічного  партнерства, варіантів подальшого розвитку взаємодії між нашими країнами, невідкладна необхідність істотних змін у двосторонньому діалозі.

Нині на порядку денному переговорного  процесу між Києвом і Москвою  стоїть ціла низка важливих завдань. Частина з них уже вирішується, частина чекає своєї черги. З обох сторін у сьогоденні українсько-російської взаємодії присутній визначальний фактор, який сприяє знаходженню відповідей і компромісів. Це політична воля і усвідомлення необхідності розвитку дружніх і конструктивних відносин, які базуються на взаєморозумінні та взаємоповазі.

Свідченням готовності та обопільного  прагнення перейти на якісно новий  етап співпраці стало повномасштабне відродження інституційного механізму  українсько- російського стратегічного  партнерства. Могутня машина у вигляді  засідань Українсько- Російської міждержавної комісії (УРМК) та її структурних підрозділів  після тривалого затишшя запрацювала  у цьому році з новою силою. Мало хто, крім експертів, знає, наскільки  складна й іноді важка на підйом ця структура. Адже йдеться про взаємодію  на найвищому політичному рівні  та на рівні виконавчої влади, про  спільні засідання за участю глав держав, глав урядів, керівників міністерств  і відомств, експертних кіл. Сюди належать комітет з економічного співробітництва, три підкомітети (з гуманітарного, міжнародного співробітництва і  з питань безпеки) і тридцять підкомісій, ціла низка робочих груп. Засідання  кожної ланки вимагає максимальної підготовки та віддачі. З жодною іншою  країною Україна не має такого потужного і розгалуженого інструмента  співробітництва.