Міжнародні розрахунки та їх основні форми

   Зміст:

Вступ.            3;

Розділ 1. Сутність міжнародних розрахунків;

Розділ 2. Основні форми міжнародних розрахунків:    5;

2.1 Інкасо           13;

2.2 Акредитив          16;

2.3 Відкритий  рахунок        23;

2.4 Банківський  переказ        24;

2.5 Вексель          30;

2.6 Чек           39;

2.7 Пластикові картки        41;

Розділ 3. Недоліки та переваги окремих форм міжнародних   розрахунків           45;       

Висновки            55;

Додатки 59;

Список  використаної літератури       60.  
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.

       Актуальність  теми: Міжнародні розрахунки являють собою систему механiзмiв реалiзацiї грошових вимог i зобов’язань, що виникають між різними суб‘єктами міжнародних економічних відносин. Еволюція міжнародних розрахунків відображає розвиток міжнародних відносин, валютних систем, фінансових ринків, у тому числі ринку фінансових послуг. Необхiднiсть міжнародних розрахунків обумовлена міжнародною торгівлею, вивозом капіталу, мiграцiйними процесами та ін.

       В даній курсові роботі розглянута поява і подальші зміни в міжнародних розрахунках, які пов'язані з розвитком і інтернаціоналізацією товарного виробництва і обміну, а також порядок здійснення міжнародних розрахунків та оформлення міжнародних платіжних угод.

       Також розглянуті акредитивна форма, яка в свою чергу вигідна як імпорту, так і експорту; інкасова форма, суть якої полягає в тому, що експортер доручає своєму банку одержати від імпортера повну суму валюти при умові передачі останньому необхідних товарних документів, форма авансових платежів та відкритих рахунків; платежі пластиковими картками, які є електронним засобом платежу і який здійснюється шляхом дебатування поточного рахунку її власника; платежі поштовими переказами, сутність яких полягає у здiйсненнi письмових переказів коштів вiдповiдно до правил встановлених Міжнародною торговою палатою та платежі через міжбанківські системи комунікацій, яка є найбільш універсальною системою передавання даних за допомогою електронних носіїв з використанням комп’ютерів i термiналiв різних типів для передання банківської та фінансової iнформацiї; розглянуті валютні кліринги, їх форми та ризики при їх здійсненні. 
 
 

       Мета  роботи передбачає виконання таких  завдань:

• дослідити поняття міжнародних розрахунків;
• охарактеризувати форми міжнародних розрахунків, їх недоліки та переваги;
• дослідити способи та засоби здійснення міжнародних розрахунків.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Суть і особливості міжнародних розрахунків.

     Поява і подальші зміни в міжнародних розрахунках пов'язані з розвитком і інтернаціоналізацією товарного виробництва і обміну. В них відбивається відокремлена форма руху вартостей в міжнародному обігу через неспівпадання періодів виробництва і реалізації товарів, віддаленості ринків збуту. Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки по зовнішній торгівлі за товари і послуги, а також по некомерційнім операціям, кредитам і руху капіталів між країнами.

     Міжнародні  розрахунки - регулювання платежів по грошовим вимогам і зобов'язанням, що виникають в зв'язку з економічними, політичними і культурними відносинами  між юридичними особами і громадянами  різних країн, а також між урядами  цих країн. (Діаграма 1.)

     Міжнародні  розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, із іншого - щоденну практичну діяльність банків по їх проведенню. Найбільший обсяг розрахунків здійснюється безготівковим шляхом, шляхом записів на рахунках банків. При цьому провідну роль в міжнародних розрахунках відіграють великі банки. Для здійснення розрахунків банки використають свої закордонні відділення і кореспондентські відносини з іноземними банками, що супроводжуються відкриттям рахунків "лоро" (іноземних банків в даному банку) і "ностро" (даного банка в іноземних). [25]

     Кореспондентські  угоди визначають порядок розрахунків, розмір комісії, засоби поповнення витрачених коштів. Для своєчасного і раціонального здійснення міжнародних розрахунків банки підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах відповідно до структури і термінів майбутніх платежів і проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів. З метою одержання понад високого прибутку банки прагнуть підтримувати на рахунках "ностро" мінімальні рештки, воліючи розміщати валютні активи на світо-вому ринку позичкових капіталів, в тому числі на євроринку. Діяльність бан-ків в сфері міжнародних розрахунків, з одного боку, регулюється їх націона-льним законодавством, із іншого - визначається практикою, що існує у виг-ляді встановлених правил і звичаїв або закріплюється окремими докумен-тами.

     З давніх давен в поточних міжнародних розрахунках використалися національні кредитні гроші провідних країн.Історична закономірність роз-витку платіжно-розрахункових від-носин підпорядкована принципу виті-нення золота кредитними грошами не тільки із внутрішніх, але і міжнарод-них розрахунків. Проте золото використовують як надзвичайні світові гроші при непередбачених обставинах ( війни, економічні кризи та ін.) або коли інші можливості вичерпані. В сучасних умовах країни при надзвичайній ситуації використовують продаж частини офіційних золотих запасів на валю-ти, в яких виражені їх міжнародні зобов'язання по зовнішньоторговим контрактам і кредитним угодам. Отже, зараз золото використовується в міжнародних розрахунках опосередковано через операції на ринках золота.

     Стан  міжнародних розрахунків залежить від ряду чинників:

• економічних і політичних відносин між країнами;
• валютного законодавства;
• міжнародних торговельних правил і звичаїв; банківської практики;
• умов зовнішньоторгових контрактів і кредитних угод.

     Найбільш  складними і вимагаючими високої  кваліфікації банківських робітників є розрахунки по міжнародним торговельним контрактам. Від ви-бору форм і умов розрахунків залежать швидкість і гарантія одержання пла-тежа, сума видатків, зв'язаних з проведенням операцій через банки. Вибір валютно-фінансових і платіжних умов угод залежить від характеру економіч-них і політичних відносин між країнами, співвідношення сил контрагентів, а також від традицій і звичаїв міжнародної торгівлі цим товаром.

       Міжурядові угоди влаштовують  загальні принципи розрахунків,  а в зовнішньоторгових контрактах  чітко формулюються докладні  умови. ці умови включають такі  основні елементи:

• валюта ціни;
• валюта платежа;
• умови платежа;
• засоби платежа;
• форми розрахунків і банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватися.

     Валюта  ціни. Від вибору валюти ціни і валюти платежа ( крім рівня ціни, розміру процентної ставки по кредиту ) залежить в певній мірі валютна ефективність угоди. Експортні і імпортні контрактні ціни - різні і залежать від додаткових видатків, що включаються в них по мірі просування товарів від експортера до імпортера:

• перебування на складі країни-експортера;
• шлях в порт;
• перебування в порту;
• шлях за кордон;
• складування за кордоном;
• доставка товара імпортеру.

     Існують п'ять основних засобів визначення цін товарів.

     1. Тверда фіксація цін при укладенні  контракту, при якої ціни не  змінюються в період його виконання. Цей засіб застосовується при тенденції до зниження цін на світових ринках.

     2. При підписанні контракту фіксується  принцип визначення ціни (на основі котировок того чи іншого товарного ринку на день постачання), а сама ціна встановлюється в процесі виконання угоди. Цей засіб звичайно практи-кується при тенденції до підвищення ринкових цін.

     3. Ціна твердо фіксується при  укладенні контракту, але змінюється, якщо ринкова ціна зміниться  порівняно із контрактною, наприклад,  в розмірі, що перевищує 5%.

4. Змінна ціна залежно від зміни елементів витрат, наприклад при замо-ві устаткування. В умовах високої кон'юнктури в інтересах замовника вводя-ться обмеження (загальна межа зміни ціни чи розповсюдження зміни ціни лише на частину витрат і короткий період).

     5. Змішана форма: частина ціни  твердо фіксується, а частина  встанов-люється в змінній формі.

     Валюта  ціни - валюта, в якій визначаються ціни на товар. При виборі валюти, в якій фіксується ціна товару, велике значення мають вид товару і перелічені вище чинники, що впливають на міжнародні розрахунки, особли-во умови міжурядових  угод, міжнародні звичаї. Інколи ціна контракту  зазна-чається в декількох валютах (двох і більше) або в стандартному валютному кошику (СДР, ЕКЮ) з метою страхування валютного ризику.

     Валюта  платежа. Валюта платежа - валюта, якою слід погасити зобов'язання імпортера (або позичальника). При нестабільності валютних курсів, ціни фіксуються в найбільш сталій валюті, а платіж - звичайно в валюті країни імпортера. Якщо валюта ціни і валюта платежа не співпадають, тоді в контракті зазначається курс перерахунку однієї валюти в іншу (або по паритету, що фіксує МВФ на базі СДР, або по ринковому курсу валют).

     В контракті влаштовуються умови  перерахунку:

     1) курс певного виду платіжного засобу - телеграфного переводу по платежам без тратт або векселя по розрахункам, пов'язані з кредитом;

     2 ) уточнюється час корегування (наприклад, напередодні або на день платежа) на певному валютному ринку (продавця, покупця чи третьої країни);

     3 )встановлюється курс, по якому  здійснюється перерахунок: звичайно середній курс, інколи курс продавця чи покупця на відкриття, закриття валютного ринку чи середній курс дня.

     Неспівпадання валюти ціни і валюти платежа - один із найпростіших засобів страхування валютного ризику. Якщо курс валюти ціни (наприклад, долару) знизився, то сума платежа (в французьких франках) пропорційно зменшується і навпаки. Ризик зниження курсу валюти ціни несе експортер (кредитор), а ризик її підвищення - імпортер (боржник).

     Умови платежа. Умови платежа - важливий елемент зовнішньоекономічних угод. Серед них розрізняються:

• наявні платежі;
• розрахунки з наданням кредиту;
• кредит із опционом (правом вибору) наявного платежа.

     Поняття наявних платежів в міжнародних  розрахунках означає оплату експортних товарів після їх передачі (відвантаження) покупцеві чи платіж проти документів, що підтверджують відвантаження  товару згідно з умовами контракту.

     Традиційно  залежно від домовленості кон-трагентів, а також специфіки товарів, що продаються імпортер здійснює пла-тіж на певній стадії:

• по одержанні підтвердження про завершення навантаження товару в порту відправлення;
• проти комплекту товарних документів (рахунок-фактура, коносамент, страховий поліс та ін.), інколи з правом відстрочки платежу на 5-7 днів, а по постачанням нафти - 30 днів;
• проти приймання товару імпортером в порту призначення.

     Залежно від виду товару інколи застосовують змішані умови розрахун-ків:

• частково - платіж проти вручення товарних документів;
• остаточно - після приймання товарів, що по прибули в порт призна-чення потрібно змонтувати або перевірити якісні характеристики то-вару, бо вони могли погіршитися в період транспортування.

     Міжнародні  розрахунки переплітаються з обміном  валют і наданням кредиту зовнішньоторговими партнерами одне одному. В цьому проявля-ється взаємозв'язок міжнародних валютно-кредитних і розрахункових опера-цій. Залежно від виду товару, що продається (наприклад, машини і устатку-вання) розрахунки по зовнішньоторговим операціям здійснюються з викорис-танням комерційного кредиту. Комерційний кредит надається продавцем то-вару покупцеві на терміни від декількох місяців до 5-8 років, а в окремих ви-падках і на більш тривалі терміни. При зовнішньоторгових операціях в ра-хунок комерційного кредиту імпортер виписує боргові зобов'язання на пога-шення одержаного кредиту в формі простого векселя або дає письмову згоду на платіж (акцепт) на перевідних векселях - тратах, виписаних експортером.