Розвиток мови у дітей віком від 1 до 3 років

„А, тепер, спробуй пошипіти, як змія: „ш-ш-ш”.

Комплекс вправ для  звука „л”.

1. „Місимо тісто – 10 разів.
2. „Смачне варення” – 10 разів.
3. „Пароплав гуде” – 10 разів – привід тулити рот і довго вимовляти звук [и] (немов гуде пароплав).
4. „Індик” – 10 разів – язиком швидко рухати вперед-назад по верхній губі, вимовляючи: бл-бл-бл (як індик болбоче). Язик має облизувати верхню губу.
5. „Гадалка” – 10 разів.
6. „Коник – 20 разів.
7. „Поскакати” на конику, але тихо, щоб не було чути „стуку” копит – 20 разів. Це та ж сама вправа, що й „коник”, тільки виконується беззвучно.

А тепер спробуй погудіти, як літак: л-л-л.

Комплекс вправ для  звука [р]

1. „Чистимо верхні зуби” – 10 разів – привідтулити рот і кінчиком язика „почистити” верхні зуби, виконуючи рухи язиком.
2. „Маляр” – 10 разів – спочатку з боку в бік, потім – згори-вниз.
3. „Хто далі зажене м’яч” – 10 разів.
4. „Коник” – 10 разів.
5. „Смачне варення” – 10 разів.
6. „Індик” – 20 разів.
7. „Барабанщики” – 20 разів.

А тепер спробуй погарчати, як тигр: р-р-р.

Коли дитина засвоїть виконання цих вправ, можна робити артикуляційну гімнастику у формі казки.

Наприклад: „Казочка веселого Язичка”

У будиночку з червоними  дверцятами і білим віконечком, жив  був Веселий Язичок (дитина розтуляє рот – „будиночок Веселого Язичка з червоними дверцятами” і показує язик). Якось Язичок прокинувся і почистив зубки (вправа „Чистимо зуби”), а потім, надумав спекти пиріжки (вправа „Місимо тісто”) і т.д.

У подальшому, коли ви добре  засвоїте ці вправи, то зможете, разом  із дитиною, вигадувати свої казки і намагатися правильно вимовляти звуки.[17; 20]

 

Учені всього світу, які  вивчають діяльність дитячого мозку, відзначають  велике стимулююче значення функції  руки.

Встановлено, що рівень розвитку мовлення дітей перебуває у прямій залежності від ступеню сформованості тонких рухів пальців рук. Тому батькам рекомендується стимулювати мовленнєвий розвиток дитини, тренуючи пальці її рук. Таке тренування слід розпочинати від самого народження дитини.

Немовляті слід робити масаж  кожного пальчика кожної його фаланги. Проводиться розминання і поглажування щоденно, впродовж 2-3 хвилин 2-3 рази на день. При цьому потрібно говорити до дитини, стимулюючи одночасно її слухову увагу.

Дорослому слід частіше  вкладати свої вказівні пальці, брязкальця або невеличкі іграшки у долоню дитини, стимулюючи її хапальний рефлекс. У міру дозрівання мозку, цей рефлекс переходить у вміння хапати і відпускати. Чим частіше у малюка діє хапальний рефлекс, тим ефективніше відбувається його емоційний та інтелектуальний розвиток.

Ігри-потішки

Дуже ефективне тренування рухів пальців дають народні  ігри-потішки:

„Сорока-білобока

Кашку варила,

Діток кормила (при цьому  вказівним пальцем правої руки дитини виконують кругові рухи по долоні лівої руки).

Цьому дала...  і т.д. (по черзі загинають пальці)”.

Другий варіант цієї гри-потішки:

„Цьому не дала

Ти води не носив,

Дров не рубав,

Каші не варив –

Тобі нічого нема!” (почергово  загинати у кулачок і розгинаючи пальці обох рук).

Можна використовувати  такий віршик:

 „Ось дідусь, а  це бабуся,

Ось мамочка, ось таточко,

Ось дитинонька моя (почергово  загинати пальці до долоньки),

А ось і вся сім’я!” (другою ручкою охопити кулачок).

Спочатку дорослий маніпулює  пальцями дитини. 4-6 місячний малюк  виконує вправи ніби пасивно, хоч  і посміхається і активно гулить. Але вже приблизно з 10 місяців він може самостійно виконувати вправи, залучаючи до руху дедалі більше пальців з достатньою амплітудою.

У міру зростання дитини вправи ускладнюються (але їх обов’язково треба проводити під наглядом дорослого). Так, малюку можна давати катати пальчиками дерев’яні кульки різного діаметра. Потрібно залучати до руху всі пальчики. Для цієї вправи можна використовувати кульки із пластиліну або ж буси, можна займатися конструюванням із кубиків, збираючи різні піраміди, перекладати із однієї руки в іншу олівці, ґудзики тощо.

Після року можна займатися  пальчиковою гімнастикою (рухи пальцями супроводжуються короткими віршиками). Дорослий промовляє віршик і виконує  рухи пальцями. Дитина наслідує ці рухи і запам’ятовує текст, намагаючись його відтворити. Одночасно тренується пам’ять, дрібна моторика пальчиків та розвивається мовлення.

 

Пальчикові театри

Дуже подобаються малятам  пальчикові театри. Їх можна дуже легко  зробити самим, або ж придбати у магазині (зараз на іграшковому ринку існує дуже багатий асортимент продукції, спрямований на всебічний розвиток дитини).

Фігурки улюблених казкових або мультиплікаційних героїв наклеюють  на картонне кільце, діаметром з  пальчик дитини.

Дорослий читає або  розповідає казочку дитині, а малюк одягає на пальчики героїв і рухає пальчиками. Згодом уже сама дитина може розповідати казку мамі, демонструючи дії пальчиками, а голосом, наслідуючи тварину (розвиваються висота, сила голосу, виразність, мислення, мовлення, пам’ять і, звісно ж, дрібна моторика).

Наприклад: „Добрий день, Зайчику! Добрий день, Ведмедику!” і  т.д. Можна почергово „вітатися” пальчиками тощо.

Пальчикові ігри

Також всебічному розвитку дитини сприяють різноманітні пальчикові ігри. Наприклад:

1. викладання літер та інших фігурок з різних предметів – ґудзиків, рваного паперу, макаронних виробів, намистинок, паличок, насіння тощо;
2. ігри з папером – відривання, вирізання, аплікація;
3. сприяють розвитку мовлення поробки з природного матеріалу – шишок, листя, мушлі тощо;
4. малювання;
5. ліплення;
6. шнуровки (можна придбати в магазині) [18; 23]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Застосування даних вправ на практиці.

Результати  та рекомендації

Для того, щоб зрозуміти  наскільки дані комплекси вправ  є ефективними, я вирішила провести експеримент.

Перші вправи з сиплячими та шиплячими, я вирішила провести з двома дітьми: Дмитром (2 роки) та Евеліною (3 роки). Цих дітей я вирішила обрати через особливості їхнього характеру. Вони досить різні: Дмитро – веселий, непосидючий, дуже любить спілкуватися, зацікавити його чимось на певний час складно; натомість Евеліна, сором’язлива, на контакт іде складніше. Тому, ці вправи показують не лише результат вимови, але й їхнє вміння слухати, виконувати вказівки, активність, зацікавленість.

Спочатку, я почала працювати  з Дмитром. Відразу він не дуже розумів, що від нього вимагають, але вже після третього пояснення, він, нарешті, почав виконувати вправи. Було помітно, що йому цікаво, він  посміхався, хлопав руками, видавав різні звуки, підплигував.

Під час вправ з шиплячими та сиплячими, проявив свою усидливість. Особливо йому сподобалися вправи „Приклей цукерочку” та „Грибок”.

Коли я, перейшла до вправ з звуками [р] та [л], він почав вередувати, через те, що в нього не виходило виконувати вправи. В подальшому він відмовлявся виконувати ті чи інші вказівки. І на цьому експеримент з ним був завершений.

Евеліна проявила свою зацікавленість відразу. З самого початку уважно слухала, повторювала, була більш стриманою в своїх емоціях. Коли почали виконувати вправи з шиплячими, почала реагувати більш емоційно: посміхатися, рухлива активність стала більш вираженою. На відміну від Дмитра, до кінця експерименту проявила терплячість, витримку, активність, наполегливість. Якщо в неї щось не виходило, вона знову намагалася повторити вправу. Тяжче їй давалися вправи з звуками [р] та [л], особливо вправа „Чистимо верхні зуби”.

Дуже сильно дітям  сподобалася артикуляційна гімнастика у формі казки.

Отже, порівнявши роботу з Дмитром та Евеліною, можна сказати, що в обох виникли труднощі з вправами для звуків [р] та [л]. В іншому, діти поводилися по-різному. Позитивним результатом було те, що вони обоє проявили зацікавленість. Евеліна, будучи сором’язливою, активно брала участь у спілкуванні. У Дмитра, навпаки, було забагато спілкування, іноді я за ним, навіть, не встигала. Вимова під час вправ була більш зрозумілою і чіткою. Наступне дослідження, з використанням руки, я вирішила провести з Данилом (1,5 роки). Оскільки він досить легко їде на контакт, то мені не дуже складно було, попросити виконати кілька вправ. Вправи проходили в формі ігор, і, Данило, з великим задоволенням брав у них участь. Віршики, які використовувались у перших вправах, повторював з наснагою. Вимова була не чіткою, але зрозуміти можна було.

Але найбільше, йому сподобалась гра „Пальчикові театри”. Під час виконання вправи посміхався, рухався, повторював за мною казку. Після її закінчення, проявив ініціативу знову виконати цю вправу, і вже сам, частково, розповідав казку. Розповідь супроводжувалась різною інтонацією, вимовою, але в цілому була досить зрозумілою.

Отже, в даному дослідженні, мною було виявлено, що дитина має велике бажання спілкуватися, іноді бере ініціативу у свої руки, охоплює все з першого разу, від допомоги не відмовляється, але бажає все-таки робити, ту чи іншу вправу сам.

 

Рекомендації:

• перш за все, вправи повинні зацікавити дітей;
• проводити їх корисно у формі гри, казки, театру (тобто обирати ту форму проведення, яка для дитини є більш зрозумілою);
• вправи не повинні бути надто складними;
• вправи повинні підбиратися відповідно до вікових особливостей дітей;
• не змушувати дітей виконувати вправи, якщо вони того не хочуть, в іншому випадку, це призведе до емоційного навантаження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Немовля чий період озброїв  дитину вмінням: бачити, слухати, управляти рухами.

Наступні два роки принесуть дитині нові значні досягнення. Основним досягненням раннього дитинства, що визначають розвиток її психіки є:

• оволодіння прямою ходою;
• розвиток предметної діяльності;
• оволодіння мовою.

Значним досягненням  цього віку є оволодіння мовою. Інтенсивний розвиток мови в ранньому віці свідчить  про те, що мову, на думку Д.Б.Ельконіна, слід розглядати не як функцію, а як особливий предмет, який дитина опановує точно так, як опановує інші знаряддя (ложку, олівець). Розвиток мови – це „гілочка” в розвитку самостійності предметної діяльнос