Розвиток мови у дітей віком від 1 до 3 років

 

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний  педагогічний університет

ім. А.С.Макаренка

Кафедра практичної психології

 

 

 

 

КУРСОВА  РОБОТА  НА  ТЕМУ:

 

„Розвиток мови у дітей

віком від 1 до 3 років”

 

                                                                                 Спеціальність:

                                                                                 практична психологія

 

                                                                     Виконала:

                                                                     Студентка V курсу

                                                           Борміна Тетяна Юріївна                 

                 

                                                                             Науковий керівник:

                                                                     Дворніченко Лариса Леонідівна                                                             

 

 

 

 

Суми – 2009

 

 

З   М   І   С   Т

 

 

ВСТУП .........................................................................................................................3

 

РОЗДІЛ 1. Мова в ранньому дошкільному віці........................................................6

1. Загальна характеристика мови............................................................................6
2. Особливості розвитку мовлення у дітей від 1 до 3 років...............................10
3. Основні тенденції розвитку мови у дітей раннього віку................................21
4. Заїкання – різновид мовлення...........................................................................25

 

РОЗДІЛ 2. Методи дослідження  мови.....................................................................28

2.1  Комплекс вправ з шиплячими [Ж, Ч, Ш, Щ], сиплячими [С, З, Ц] звуками та [Р]; [Л].........................................................................................................................30

Вплив руки на формування мови у дітей раннього віку........................................33

2. Застосування даних вправ на практиці. Результати та рекомендації............37

 

ВИСНОВКИ...............................................................................................................40

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ.........................................................44

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Дана тема курсової роботи була, є і буде досить актуальною. Всебічний розвиток особистості  неможливий без оволодіння всіма  багатствами рідної мови. К.Д.Ушинський  писав, що рідне слово є основою  будь-якого розумового розвитку і  скарбницею всіх знань. А саме основи мови закладаються в ранньому дитинстві, і цей період посідає найважливіше місце в подальшому розвитку особистості.

Ранній вік – це період підвищеної чутливості дитини до мови дорослих. Формування мови в  цьому віці є основою всього психічного розвитку дитини. Якщо з будь-яких причин (хвороба, обмежене спілкування) мовні можливості дитини не використовуються в достатній мірі, то подальший загальний рівень розвитку починає гальмуватися.

Розвиток мови тісно  пов’язаний з розвитком мислення дитини. В мові розкривається процес і результати мислення, а оформлена в мові думка краще усвідомлюється, стає точнішою. Через спостереження і слово засвоює дитина доступні їй факти навколишнього життя. Мова є засобом передачі дітям знань про природу, побут, суспільні явища.

Без мови неможливим був би розвиток аналітично-синтетичної діяльності дітей. Ознайомлюючись з предметами, за допомогою слова дитина вчиться розрізняти їхні ознаки, виділяти суттєве, узагальнювати предмети за їхніми спільними ознаками.

Ця складна аналітично-синтетична діяльність конче необхідна для  успішної підготовки малят до школи. Адже в школі вони повинні вміти  слухати і розуміти мову педагога, доповнювати висловлювання товаришів, користуватися як короткою, так і  повною формою відповіді.

Але освоєння дитиною  мови відбувається не так легко, як може здаватися. В такий момент дуже важливу роль відіграє підтримка  і допомога дорослих. Адже без їхньої допомоги, у дитини з часом виникають  певні труднощі у спілкуванні  з однолітками, з дорослими, а це в свою чергу дуже негативно впливає на психічний розвиток дитини та її майбутнє. Дещо можна виправити з часом, а дещо – ні. Особливо дефекти мови дуже болісно переживаються у підлітковому віці, а це призводить до того, що дитина стає замкнутою, сором’язливою.

Тому, я вважаю, щоб  запобігти таким проблемам, необхідно  дуже ретельно слідкувати за розвитком  мови у дитини і обов’язково з нею займатися.

Мета роботи дослідити  процес розвитку мови у віці від 1 до 3 років. Виявити причини відставання дітей у спілкуванні, та показати різні методи боротьби з дефектами.

Об’єктом є сама мова, її вплив на розвиток дитини та її значення.

Завданням цієї курсової роботи є розкрити та показати наскільки  необхідною є така психічна функція, як мова. Лаконічно та послідовно викласти матеріал.

Предметом є вивчення розвитку мови у дітей віком від 1 до 3 років.

Матеріал курсової роботи має практичне застосування. Його можна застосовувати на семінарах, лекціях; для написання рефератів, доповідей; використовувати у дискусіях, диспутах. Також психологи та логопеди можуть використовувати як лекцію для батьків, чи то у дитячому садочку, чи то у школі.

Дослідженням даної  теми займалося чимало вчених: Л.С.Вигодський, М.Г.Єлагіна (експериментально смодулювала  умови переходу до активної мови); Д.Б.Ельконін (висунув принцип усвідомлення предметних дій); З.Ю.Кулагіна, М.М.Колюцький, І.В.Шаповаленко, В.М.Поліщук, В.Штерн (зробив перше лінгвістичне відкриття), К.Бюлер зробив відкриття флективної природи мовлення та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  1.

Мова в ранньому дитинстві

1. Загальна характеристика мови.

Однією з відмінностей людини від тваринного світу, є відмінність, яка відображає закономірності її фізіологічного, психічного і соціального розвитку, наявність особливого психічного процесу – мови. Мова – це процес спілкування людей за допомогою язика. Для того, щоб вміти говорити і розуміти чужу мову, необхідно знати язик і вміти ним користуватися.

В психології прийнято поділяти поняття „язик” і „мова”. Язик – це система умовних символів, за допомогою яких передаються поєднання звуків, які для людей мають певне значення і сенс. Язик формується в процесі спілкування людей, і, разом з тим, є продуктом суспільно-історичного розвитку.

Язик – це достатньо  складне утворення. Будь-який язик має перш за все певну систему значних слів, яка називається лексичний склад язика. Окрім того, язик має визначену систему різних форм слів і словосполучень, яка складає граматику язика, а також має визначений звуковий, чи фонетичний склад, властивий лише конкретному язику.

Основне призначення  язика полягає в тому, що будучи системою знаків, він забезпечує закріплення  за кожним словом визначеного значення. Якщо ми говоримо слово „автомобіль”, то це слово об’єднує цілу систему предметів, наприклад, автомобілі всіх різновидів і будь-яких моделей. В цей же час, дане слово може означати конкретний предмет, наприклад, якщо Ви запитуєте: „Що це за машина?”, то Ваш співрозмовник розуміє, що Ви запитуєте про якийсь конкретний автомобіль. При цьому Ваш співрозмовник розуміє, що Вас цікавить марка і тип цієї машини.

На відміну від язика, мовою називають сам процес спілкування  за допомогою слів, який може здійснюватись  в формі повідомлення, питання, наказу. З психологічної точки зору, спілкування за допомогою язика – це не менш складне явище, ніж сам язик. Для того, щоб передати за допомогою мови будь-яку інформацію, потрібно не лише зробити підбір відповідних слів, але й конкретизувати їх.

В мові також відображається і наше емоційне відношення до того, про що ми говоримо. Це явище називається емоційно-виразним боком мови.

І, нарешті, мова може мати і психологічний бік, оскільки в  мові часто спостерігається змістовний підтекст, який відображає ціль, з якою була сказана та чи інша фраза. Коли ми запитали про машину, то тим самим показали співрозмовнику, що нас цікавлять марки автомобілів і все, що з ними пов’язано. В деяких випадках змістовний підтекст може носити характер прихованого змісту. Наприклад, ми задали питання про автомобіль, наперед вже знаючи про захоплення нашого співрозмовника автомобілями, і, тим самим, ще раз спробували змінити тему розмови чи ще більше розмістити співрозмовника до себе, показавши йому, що нас цікавлять ті ж проблеми, що і його.

Таким чином, мовне спілкування – це складний процес. І, як пише А.Н.Лєонт’єв, будь-який акт мови являє собою рішення своєрідної психологічної задачі, яка, в залежності від форми і виду мови та від конкретних обставин і мети спілкування, потребує різної її побудови і застосування різних мовних засобів. Цілком природно, що те ж саме відноситься і до розуміння мови.

Мова, а разом з нею  і язик вперше виникли лише в людському  суспільстві. Можливо, виникнення мови було пов’язане зі здібністю людини до праці, оскільки в процесі спільної праці виникла необхідність координувати спільні зусилля працівників.

У сучасній науці є  підстава вважати, що першим засобом  спілкування була комплексна, кінетична  мова. Вважається, що ця форма мови пов’язана з первісним образним мисленням, існувала вже у людей другої міжльодовинної епохи, тобто, приблизно півтора мільйона років тому. Ця форма спілкування дуже близька до мови тварин. За допомогою подібної мови первинна людина могла передбачити загрозу, виразити свою образу і невдоволення. Звісно, спілкування використовувалось і в процесі спільної праці, проте рух спілкування і рух пов’язаний з працею, скоріш за все, не мали чіткої диференціації.

Наступний етап в розвитку мови був пов’язаний з поступовим відокремленням мовних рухів від робочих дій і їх спеціалізацією в якості засобів спілкування, тобто перетворення їх в жести. Подібний розподіл рухів на мовні та робочі був викликаний ускладненим трудовою діяльністю людей. В результаті виник спеціалізований ручний язик і ручна мова.

Таким чином, рука людини опинилась головним засобом праці  і спілкування. Її панування зберігається на протязі сотень тисяч років, доки людина не почала використовувати для спілкування звук, а не жести.

Перехід до звукової мови, можливо, почався більш як 100 тис. років тому, в четверту льодовикову  епоху. Скоріш за все, це було пов’язане з розвитком виробництва і первинного розподілу праці. Виникла істотна потреба в мові, з допомогою якої предмети і явища могли б позначатися більш точно.

Можна припустити, що розвиток голосових звуків почався задовго  до виникнення потреби в спілкуванні за допомогою звуків. Це відбувалося тому, що в процесі спілкування, жести рук супроводжувались визначеними голосовими закликами. Поступово мовні звуки розвивались і становилися все більш членороздільними. З часом, мовні звуки змогли взяти на себе всі ті функції, які виконувала кінетична мова, і, більш того, забезпечити подальший розвиток людської мови. В результаті язик і мова піднялися на нову ступінь розвитку – на ступінь звукової членороздільної мови, що стала справжньою революцією в розвитку людства, зміст якої заключався в тому, що звукова мова і мислення змогли відокремитися від безпосередньої дії.

Звукова мова відразу  не була ідеальною, якою є зараз. Скоріш за все, після свого виникнення, звукова  мова довгий час залишалась близькою за своїм змістом до кінетичної мови. Спочатку слова, як і жести рук, мали загальне значення. Одне і теж слово могло використовуватись для визначення різних за змістом предметів. Подібне явище отримало назву первинного полісемантизму, чи багатозначності слів.

Наступним етапом розвитку мови було створення писемності. Писемна мова, як і усна, в своєму розвитку пережила ряд етапів. Спочатку писемні знаки виникли і розвивались під впливом кінетичної мови, а пізніше, з появою звукової мови, писемні знаки почали відображати зміст звуків, що привело до виникнення письма сучасного літеро-фонетичного типу.

Таким чином, людська  мова, як і людське мислення є  продуктом суспільно-історичного  розвитку, в ході якого мова стала виконувати ряд функцій і зайняла одне із самих значних місць в психічному і соціальному житті людини     [9; 333-337]    .  

 

 

 

 

 

 

1.2  Особливості  мовлення у дітей від 1 до 3 років

Незважаючи на те, що за своєю структурою і правилами  мова є однією з найбільше складніших винаходів людства, діти всіх країн  і народів з дивовижною легкістю в ранньому дитинстві засвоюють її і опановують мовою, причому цей процес починається у всіх дітей однаково і проходить одні і ті ж стадії. Приблизно в рік дитина вимовляє окремі слова; десь в два роки вона говорить двох-трьохслівними реченнями; в чотири роки діти  вже можуть говорити майже так добре, як і дорослі.[6      258]