Контрольная работа по "Психологии"

Психолог у доступній формі повідомляє обстежуваного про поставлений діагноз, методи та засоби допомоги. При цьому він зобов'язаний обачливо і обережно висловлюватися щодо виявлених патологій у психічному стані клієнта. Психолог обов'язково попереджає про те, хто і для чого може використати ці дані; він не може приховувати від людини, які офіційні рішення можуть бути винесені на підставі висновку. Психолог уповноважений особисто запобігати некоректному і неетичному використанню результатів досліджень і повинен виконувати цей обов'язок незалежно від поставленої субординації.

 

КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ

Психолог зобов'язаний додержуватися конфеденційності у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя і життєвих обставин. Вийняток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клієнта та інших людей. І психолог зобов'язаний проінформувати тих, хто може надати кваліфіковану допомогу.

Конфеденційності можна на додержуватись, якщо клієнт просить або погоджується, аби в його інтересах інформацію було передано іншій особі.

Психолог не збирає додаткових відомостей про обстежуваного без його згоди і задовольняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання. Запис на магнітну стрічку, відеоплівку, фотографування й занесення інформації про клієнта до комп'ютерних банків даних здійснюється лише за згодою клієнта.

Психолог зобов'язаний зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностичної і корекційної роботи, додержуватись анонімності клієнта (наприклад, під час навчання, у публікаціях). Для демонстрації та прослуховування будь-яких матеріалів потрібний письмовий дозвіл людини, за чиєю згодою вони були записані; на вимогу клієнта матеріали негайно знищують.

Документація роботи психологів має вміщувати лише професійно необхідні матеріали. До цих матеріалів, пов'язаних із конфіденційним змістом діяльності психологів, не повинні мати доступ сторонні особи. У тих випадках, коли психологи звертаються по допомогу до інших фахівців, потрібно спеціально ознайомити їх з питанням, що стосуються умов і терміну зберігання таких матеріалів, а також обмежень у використанні інформації про клієнта, і попередити про міру відповідальності за недотримання конфіденційності.

Якщо психолог не в змозі надалі виконувати свої функції, він з'ясовує, чи потрібно зберігати матеріали (а також інформацію, занесену до комп'ютера). У разі потреби психолог повинен передати виконання покладених на нього функцій іншому фахівцеві..

Психолог інформує клієнтів про правила дотримання конфіденційності. Смерть або зникнення обстежуваного не звільняє практичного психолога від необхідності зберігати професійну таємницю.

Психолог не передає методичних матеріалів особам, які не уповноважені здійснювати психологічну діяльність; не розкриває суті й призначення конкретної методики (за вийнятком роз'яснень, доступних правоохоронним і судовим органам).

 

ЕТИЧНІ ПРАВИЛА ПСИХОЛОГІЧНИХ, ДОСЛІДЖЕНЬ

Планування психолоігчних досліджень передбачає дотримання таких умов:

 

    * Визначення об'єкта дослідження;

    * Чітке й однозначне формулювання його мети й завдань;

    * Встановлення контингенту обстежуваних;

    * Прогнозування можливостей використання отриманих результатів (наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, формування спільного колективу, психологічного втручання тощо).

Психолог самостійно вибирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефективності та наукової обгрунтованості.

Психолог забезпечує цілковиту надійність результатів, відповідає за рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та рекомендацій, запобігає можливим помилкам у діяльності професіоналів, які допомагають у роботі, але не ознайомлені з вимогами, що стосуються обмежень у використанні інформації про досліджуваних. Психолог несе відповідальність за правильне й доступне роз'яснення непрофесіоналам суті застосовуваних психологічних методів, а також за можливі антигуманні наслідки. Щодо практичного психолога використовують принцип, аналогічний принципу презумпції невинності у судочинстві. Вина практичного психолога в порушенні Етичного кодексу має бути доведена Комісією з етики Товариства психологів України.

Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті. Коли очікується, що дослідження або лікування може викликати у клієнта психогенну реакцію, психолог повинен отримати дозвіл на проведення роботи з ним Комісії з етики. Якщо умови експерименту потребують необізнаності досліджувальних з його суттю і результатами, психолог має пересвідчитися в тому, що це не завдасть шкоди жодному з учасників досліду. Така інформація може бути розкрита після завершення експериментальної програми.

Психолог заздалегідь інформує клієнтів про право відмовитися від участі в дослідженні. Коли ж попри це вони дають згоду взяти участь у експерименті, психолог має переконатися в тому, що таке рішення прийняте незалежно від нього або інших осіб (наприклад, батьків, опікунів, які наполягають на обстеженні).

 

КВАЛІФІКОВАНА ПРОПАГАНДА ПСИХОЛОГІЇ

Психологи інформують науковців, учителів, лікарів, широку громадськість про свою галузь діяльності на основі об'єктивних, точних даних так, щоб не дискредитувати професію практичного психолога та психологію, як науково-практичний комплекс.

Психолог не виступає з публічними заявами для реклами  або самореклами. Уміщуючи в засобах масової інформації оголошення про надання психологічних послуг населенню, повідомляє лише своє ім'я, адресу, номер телефону, професійну кваліфікацію, науковий ступінь, галузь психології, години прийому. У рекламному проспекті не може йтися про суму гонорару, гарантії, не перелічуються здобутки та успішні випадки лікування, консультування, експертизи. Оголошення мають містити інформацію про мету курсів, а не обіцянки стосовно досягнення специфічних результатів. Психолог має брати професійну участь у навчальних і програмах для населення, однак він має право робити це лише за умови, якщо вони не використовують  сумнівних методів і неефективних процедур.

Поради практичного психолога в засобах масової інформації мають подаватися в узагальненій формі, без посилань на конкретні факти й ситуації, щоб не припустити розголошення конфіденційної інформації. Усні виступи, друковані матеріали, аудіовізуальна та інші публікації, у яких з ілюстративною метою наводять клінічні випадки, повинні виключати ідентифікування особи, групи, групи чи організації. Методики публікують лише у формі, яка дає змогу зберегти їхню валідність і надійність.

 

ПРОФЕСІЙНА КООПЕРАЦІЯ

Психолог, ведучи професійну дискусію, не повинен дискредитувати колег або представників інших професій, які використовують ті самі або інші наукові методи, він має виявляти повагу до наукових шкіл і напрямів. Психолог цінує професійну компетентність, високу культуру та ерудицію, відповідальне ставлення до справи колег та представників інших професій. Якщо ж  психолог виявить ненауковість чи неетичність у професійній діяльності колеги, він повинен сприяти виправленню ситуації. У разі неуспіху цих зусиль практичний психолог може виступити з об'єктивною, аргументованою критикою роботи колеги  у психологічному співтоваристві. У тому разі, коли критика на адресу члена Товариства виявляється суб'єктивною, упередженою, він має право звернутися до Комісії з етики, висновок якої може використати для спростування оцінок чи критики.

Психолог не може застосовувати маніпулятивних методів для здобуття прихильності і привернення на свій бік клієнтури, не повинен намагатися стати монополістом у своїй галузі. Він зобов'язаний інформувати про досягнуті результати в теоретичній і практичній психології психологічну громадськість, ділиться набутим під час своєї професійної діяльності досвідом.

Розв'язуючи конкретні завдання обстеження, консультування й лікування людей, психолог вирішує, чи може він використати знання, технічні й адміністративні можливості інших фахівців на благо клієнта та за згодою клієнта вступити в контакт з ними, зокрема особами, які лікують або лікували його раніше. Психолог бере відповідальність за клієнта, лише переконавшись, що той не має клієнтурних стосунків з іншими психологами.

Психолог забезпечує персонал адекватною інформацією про клієнтів, які користуються його послугами, передає в розпорядження колег тільки надійні й валідизовані психологічні методи, технічний інструментарій і відкриття. Усі професійні взаємини формуються на основі Закону про авторські права.

У розв'язанні спірних питань практичний психолог керується положенням Етичного кодексу. Арбітром може бути Комісія з етики Товариства психологів України.

За порушення Чинного законодавства Статуту Товариства психологів та Етичного кодексу Комісія з етики може накласти на психологів такі стягнення:

Попередження;

Догана;

Виключення з членів Товариства.

У разі виявлення порушень психологами, які не є членами Товариства, Комісія з етики звертається до інших громадських організацій чи державних установ з тим, щоб вони вжили необхідних заходів щодо винного.

Рішення Комісії з етики може бути скасоване Президією або з'їздом Товариства психологів.

 

7.Поколiння iнтернету.

 

Понад 60% батьків ніяк не обмежують час, який їх діти-підлітки 14-17 років проводять в Інтернеті, і не контролюють сторінки, які вони відвідують.

«Подорож у віртуальному просторі часто здається дорослим менш небезпечним, ніж прогулянки підлітка з друзями, - пояснює психолог Галина Солдатова. - Головне - син або дочка будинку, а значить, в безпеці ».Тим часом, більше половини школярів 8-11-х класів повідомляють в Мережі особисту інформацію про себе (домашня адреса, номери телефонів) і час від часу зустрічаються «в реалі» з тими, з ким познайомилися в Мережі.Приблизно кожен третій підліток зізнався в тому, що Інтернет заважає навчанню, захопленням і зустрічам з друзями. Нарешті, за різними оцінками, від 2 до 5% дітей і підлітків схильні до інтернет-залежності, яка може розвинутися протягом півроку активного (більше 20 годин на тиждень) користування Мережею.«Батьків має насторожити, якщо у дитини змінився стиль поведінки, - пояснює психолог Олександр Войскунскій. - Наприклад, підліток, який раніше ділився подіями свого життя, раптом замкнулося в собі, перестав зустрічатися з приятелями, вважаючи за краще віртуальне спілкування ».Олександр Войскунскій переконаний: повернути в реальність підлітка допоможе в першу чергу щира зацікавленість дорослих.Адже, віддаючи перевагу Інтернету перед телебаченням, книгами, друзями чи школою, всі учасники опитування найголовнішим для себе джерелом інформації назвали все-таки батьків. Їм підлітки поки довіряють більше. Чи надовго?