Групові конфлікти, їх природа, типологія та функції

Використання стратегії «виграти—виграти»  можливе тільки в тому випадку, якщо учасники визнають цінності один одного, як свої власні, шанобливо ставляться один до одного, якщо вони бачать насамперед проблему, а не особисті недоліки опонентів.

Стратегія «виграти—виграти» перетворює учасників конфлікту на партнерів. Перевагою цієї стратегії є й те, що вона цілком етична і водночас ефективна [1,3,5].

По осі абсцис на графіку показано прагнення учасника задовольнити інтереси опонента, по осі ординат — прагнення  задовольнити власні інтереси. На графіку  зображено такі варіанти стратегій:

W—L (win—lоsе) — «виграти—програти»

L—L (lose—lose) — «програти—програти»

W—W (win—win) — «виграти—виграти»

L—Y — добровільна поступка, позиція жертви.

Варіанти стратегій представлено на рис. 3.

                    

Рис. 3. Стратегії розв’язання конфлікту

Крім трьох описаних вище основних стратегій, виділяють і додаткову  стратегію, коли людина свідомо погоджується на поступки чи на програш, тобто вибирає  позицію жертви. Цей варіант поведінки  можливий у стосунках з людьми, які для учасника конфлікту дорогі і яким не хоче завдати болю своїм виграшем.

У конфліктах застосування тактик зазвичай іде від м’яких до більш  
твердих. Звичайно, буває й різке, раптове застосування твердих прийомів стосовно опонента (наприклад, раптовий напад, початок війни тощо). Крім того, виділяють раціональні (фіксація своєї позиції, дружелюбність, санкціонування) й ірраціональні (тиск, психологічне насильство) тактики. 

Рис. 4. Основні тактики впливу на опонентів у конфлікті 
[10, с. 145]

Виділяють такі види тактик впливу на опонента:

• тактика захоплення та втримання об’єкта конфлікту. Застосовується в конфліктах, де об’єкт є матеріальним. Це можуть бути як міжособистісні конфлікти (наприклад свавільне заселення в квартиру), так і міжгрупові (міждержавні). Для конфліктів між групами й державами така тактика найчастіше являє собою складну діяльність, що складається з ряду етапів і включає політичні, військові, економічні та інші засоби [7, с. 3];
• тактика фізичного насильства. Застосовуються такі прийоми, як знищення матеріальних цінностей, фізичний вплив, нанесення тілесних ушкоджень (аж до вбивства), блокування чужої діяльності, завдавання болю і т. п.;
• тактика психологічного насильства. Ця тактика ображає опонента, зачіпає самолюбство, гідність і честь. Її прояви: приниження, брутальність, образливі жести, негативна особистісна оцінка, дискримінаційні заходи, наклеп, дезінформація, обман, твердий контроль за поведінкою й діяльністю, диктат у міжособистісних стосунках. Часто (у більше ніж 40 %) застосовується в міжособистісних конфліктах;
• тактика тиску. Спектр прийомів включає висування вимог, вказівок, наказів, погроз, аж до ультиматуму, пред’явлення компромату, шантаж. У конфліктах по вертикалі застосовуються дві із трьох ситуацій;
• тактика демонстративних дій. Застосовується з метою залучення уваги навколишніх до своєї персони. Це можуть бути публічні висловлення та скарги на стан здоров’я, невихід на роботу, свідомо невдала спроба самогубства, зобов’язання, що не скасовуються (безстрокові голодування, перекриття залізничних колій, автомагістралей, використання транспарантів, плакатів, гасел і т. п.);
• санкціонування. Вплив на опонента за допомогою стягнення, збільшення робочого навантаження, накладення заборони, встановлення блокад, невиконання розпоряджень під яким-небудь приводом, відкрита відмова від виконання;
• тактика коаліцій. Мета — посилення свого положення в конфлікті. Виражається у створенні союзів, збільшенні групи підтримки за рахунок керівників, громадськості, друзів, родичів, зверненні до ЗМІ, різних органів влади. Використовується в більш ніж третині конфліктів;
• тактика фіксації своєї позиції — найбільш часто застосовувана тактика (у 75—80 % конфліктів). Засновується на використанні фактів, логіки для підтвердження своєї позиції. Це переконування, прохання, критика, висування пропозицій тощо;
• тактика дружелюбності. Передбачає коректне звернення, підкреслення загального, демонстрацію готовності розв’язувати проблему, надання необхідної інформації, пропозиція допомоги, надання послуги, вибачення, заохочення;
• тактика угод. Передбачає обмін благами, обіцянками, поступками, вибаченнями.

Висновки до 1 розділу

Успіх профілактики й попередження конфліктів визначається рядом передумов: знанням загальних принципів управління в організації та вмінням використовувати їх для аналізу конфліктних ситуацій; рівнем загальнотеоретичних знань про сутність конфлікту, його причини, види й етапи розвитку; глибиною аналізу на теоретичній основі конкретної передконфліктної ситуації, що в кожному окремому випадку виявляється унікальною й потребує особливого комплексу методів і засобів її улагоджування; міра відповідності обраних методів коригування небезпечній ситуації, що виникла, її конкретному змісту; ця відповідність залежить не тільки від глибини теоретичних знань можливих учасників конфлікту, але й від їхнього вміння використати свій досвід та інтуїцію. Успішна діяльність із запобігання конфлікту може вестися тільки в межах, установлених: 1) психологічними, 2) моральними, 3) правовими вимогами до управління людськими взаєминами. Профілактика конфлікту являє собою вплив на ті соціально-психологічні явища, що можуть стати елементами структури майбутнього конфлікту, а також на його учасників і на використовувані ними ресурси.

 

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ В КОНФЛІКТІ

2.1. Організація та методика дослідження

Дослідження проводилося  на вибірці студентів 1 курсу в  кількості 20 юнаків, вік досліджуваних – 18-19 років.

В дослідженні використовувались  методики Т.Лірі, Стефансона, Томаса.

Методика  діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі..

Методика створена Т. Лірі, Г. Лефоржем, Р. Сазеком в 1954 році і призначена для вивчення взаємовідносин в малих групах; дослідження уявлення суб’єкта про себе та ідеальне “Я”. За допомогою даної методики визначається переважний тип відношення до людей в самооцінці і взаємооцінці. Опитувальник складається з 128 оціночних суджень, із яких в кожному з 8 типів відношень утворюються 16 пунктів, упорядкованих по вихідній інтенсивності.

Методики побудована так, що судження, направлені на виявлення  якого-небудь типу відношень, розміщенні не підряд, а особливим чином: вони групуються по 4 і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці підраховується кількість відношень кожного типу. Максимальна оцінка рівня - 16 балів, але вона розділена на чотири ступені виразності відносин:

0-4 бала – низька  5-8 балів – помірна	адаптивна поведінка
9-12 балів – висока  13-16 балів – екстремальна	екстремальна поведінка, що призводить до патології

У результаті виробляється підрахунок балів по кожної октанті  за допомогою спеціального “ключа”  до анкети. Отримані бали переносяться на дискограмму, при цьому відстань від центра кола відповідає числу балів за даною октантою (від 0 до 16). Кінці векторів з’єднуються й утворюють особистісний профіль.

За спеціальними формулами  визначаться показники по двох основних факторах: домінування і дружелюбність.

Домінування = (I-V) + 0,7 х (VIII+II-IV-VI)

Дружелюбність = (VII-III) + 0,7 х (VIII-II-IV+VI)

ДОМІНУВАННЯ

АГРЕСИВНІСТЬ

ДРУЖЕЛЮБНІСТЬ

ПІДКОРЕННЯ

Якісний аналіз отриманих  даних проводиться шляхом порівняння дискограмм, що демонструють розходження між уявленнями різних людей. Приведено індекси точності рефлексії, диференцірованості сприйняття ступеня усвідомлення особистістю думки групи, значимості групи для особистості.

Методичний прийом дозволяє вивчати проблему психологічної  сумісності і часто використовується в практиці сімейної консультації, групової психотерапії і соціально-психологічного тренінгу.

Типи відносини  до навколишніх (людей)

І. Авторитарний

13-16 - диктаторський, владний,  деспотичний характер, тип сильної  особистості, що лідирує у всіх видах групової діяльності. Усіх наставляє, повчає, в усьому прагне покладатися на свою думку, не вміє приймати поради інших. Навколишні відзначають цю владність, але визнають її.

9-12 - домінантний, енергійний, компетентний, авторитетний лідер,  успішний у справах, любить давати поради, вимагає до себе поваги.

0-8 - упевнена у собі  людина, але не обов’язково лідер,  завзятий і наполегливий.

ІІ Егоїстичний

13-16 - прагне бути над  усіма, але одночасно осторонь  від усіх, самозакоханий, розважливий,  незалежний, себелюбний. Труднощі перекладає на навколишніх, але сам відноситься до них трохи відчужено, хвалькуватий, самовдоволений, зарозумілий.

0-12 - егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність  до суперництва.

ІІІ. Агресивний

13-16 - твердий і ворожий  стосовно навколишніх, різкий, твердий, агресивність може доходити до асоціальної поведінки.

9-12 - вимогливий, прямолінійний,  відвертий, суворий і різкий  в оцінці інших, непримиренний,  схильний в усьому обвинувачувати  навколишніх, глузливий, іронічний,  дратівливий.

0-8 - упертий, завзятий, наполегливий і енергійний.

IV. Підозрілий

13-16 - відчужений у відношенні  до ворожого світу, підозрілий, уразливий, схильний до сумніву  в усьому, злопам’ятний, постійно  скаржиться на усіх (шизоїдний  тип характеру)

9-12 - критичний, відчуває труднощі в інтерперсональних контактах через підозрілість і острах поганого ставлення, замкнутий, скептичний, розчарований у людях, потайний, свій негативізм виявляє у вербальній агресії.

0-8 - критичний до всіх  соціальних явищ і навколишніх людей.

V. Покірливий

13-16 - покірний, схильний  до самозневажання, слабовольний, схильний  уступати усім в усьому, завжди  ставить себе на останнє місце  і засуджує себе, приписує собі  провину, пасивний, прагне знайти  опору в кому-небудь більш сильному.

9-12 - соромливий, лагідний, легко бентежиться, схильний підкорятися більш сильному без огляду на ситуацію.

0-8 - скромний, боязкий,  поступливий, емоційно стриманий,  здатний підкорятися, не має  власної думки, слухняно і чесно  виконує свої обов’язки.

VI. Залежний

13-16 - різко невпевнений  у собі, має нав’язливі страхи, побоювання, тривожиться з будь-якого  приводу, тому залежний від  інших, від чужої думки.

9-12 - слухняний, боязкий,  безпомічний, не уміє виявити  опір, щиро вважає, що інші завжди  праві.

0-8 - конформний, м’який, очікує допомоги і поради, довірливий, схильний милуватись оточуючими, ввічливий.

VII. Дружелюбний

9-12 - дружелюбний і  люб’язний з усіма, орієнтований  на прийняття і соціальне схвалення,  прагне задовольнити вимоги всіх, “бути гарним” для усіх без врахування ситуації, прагне до цілей мікрогрупи, має розвинуті механізми витіснення і придушення, емоційно лабільний (істероїдний тип характеру).

0-8 - схильний до співробітництва,  кооперації, гнучкий і компромісний  при рішенні проблем і в  конфліктних ситуаціях, прагне бути в згоді з думкою навколишніх, свідомо конформний, дотримується умовностей, правил і принципів “гарного тону” у відносинах з людьми, ініціативний ентузіаст у досягненні цілей групи, прагне допомагати, почувати себе в центрі уваги, заслужити визнання і любов, товариський, виявляє теплоту і дружелюбність у відносинах.

VIII. Альтруїстичний

9-16 - гіпервідповідальний,  завжди приносить у жертву  свої інтереси, прагне допомогти  і співчувати усім, нав’язливий  у своїй допомозі і занадто  активний стосовно навколишніх, неадекватно приймає на себе відповідальність за інших (може бути тільки зовнішня “маска”, що ховає особистість протилежного типу).

0-8 - відповідальний стосовно  людей, делікатний, м’який, добрий, емоційне відношення до людей  виявляє в співчутті, симпатії, турботі, ласці, уміє підбадьорити і заспокоїти навколишніх, безкорисливий і чуйний.

Методика  діагностики основних тенденцій  поведінки в реальній групі і  уявлень про себе В. Стефансона.

Методика дозволяє визначити  шість основних тенденцій поведінки особистості в реальній групі: залежність, незалежність, товариськість, нетовариськість, прийняття “боротьби” і уникання “боротьби”.

Опитувальник має 60 запитань і шість шкал:

1. Залежність.
2. Незалежність.
3. Товариськість.
4. Нетовариськість.
5. Прийняття “боротьби”.
6. Уникання “боротьби”.

Методику можна застосовувати  як для індивідуального, так і  для групового обстеження. Цінність  підвищується в комплексі з іншими методиками.

Методика  діагностики поведінки особистості  в конфліктній ситуації К. Томаса.

Опитувальник К. Томаса призначений  для  визначення  стратегій поведінки у конфліктних  ситуаціях. Опитувальник адаптований    Н. Гришиною. Виділяють п’ять основних стратегій конфліктної поведінки: суперництво, співробітництво, компроміс, уникнення і пристосування. Оптимальною поведінкою у конфліктних ситуаціях вважається така, коли застосовуються всі стратегії і кожна з них має значення в інтервалі від 5 до 7 балів (мінімальне числове значення – 0, максимальне – 12 балів). Перевага однієї зі стратегій свідчить про те, що людина зорієнтована переважно на цю лінію поведінки у конфлікті. Вибір стратегії визначається особистими і соціальними  факторами. Орієнтація на ту або іншу стратегію залежить  переважного від відношення до оточуючих (Е. Журавльова), рівня агресивності. На вибір стратегії поведінки та конфлікту впливають вік людини, тип діяльності, схильність до нормативної або асоціальної поведінки. 

Відповідно до наукових досліджень частіше застосовуються компроміс, співробітництво та уникання. Рідше люди орієнтуються на суперництво і пристосування.

У своєму підході до вивчення конфліктів К.Томас зробив акцент на зміні традиційного відношення до конфліктів. Основний наголос необхідно зробити, на думку К.Томаса, не на вирішення, а на управління конфліктом. У зв’язку з цим Томас вважає необхідно зосередити  увагу на слідуючих аспектах вивчення конфліктів: які форми поведінки в конфліктних ситуаціях характерні для людей, які з них вважаються найбільш продуктивними або деструктивними; яким чином можливо стимулювати продуктивну поведінку.