Естетичне виховання особистості

Якщо поведінка людини виявляється в найдосконалішій  формі, вона приносить не тільки моральне задоволення, а й глибоку естетичну  насолоду.

У кожній ситуації проявляється рівень культури людини: її обізнаності, вихованості.

Наше спілкування з  людьми починається із знайомства. Знайомство - це встановлення контакту між людьми з повідомленням ними чи про них комунікативного мінімуму знань, потрібних для спілкування. А щоб познайомити людей, їх треба представити один одному. Мова при спілкуванні повинна бути виразною, чіткою і супроводжуватися привітним поглядом, гарними жестами, приємною мімікою і відповідною інтонацією. Виразність мови значною мірою залежить від тембру голосу та його сили, логічних пауз, темпу мовлення.

Молодшого за віком представляють  старшому, нижчого за суспільно-діловим  станом - більш високому за службово-діловим  рангом, новоприбулого - присутнім, чоловіка завжди представляють жінці (за винятком, коли чоловік є главою держави, членом королівської сім'ї, церковним ієрархом). У ділових стосунках вік і  стать відіграють меншу роль: головне - посада тих, що знайомляться.

Чоловік представляє свою дружину. Представляти треба так, як, на вашу думку, ті, що знайомляться, мають  потім звертатися один до одного. "Ольга  моя дружина. Це Сергій". Або: "Оля, це Микола Іванович Петренко". Представляючи  людей тільки на ім'я, задають тон  їх дружнього спілкування.

Знайомлячи людей, ви виявляєте  рівень своєї культури. Тому не слід забувати про тактовність. Не варто  представляти людину так: "Микола Петренко, син академіка Петренка".

Це неприємно для присутніх  і для того, кого представляють. Можливо, у нього є і власні заслуги.

Представляючи людей, іноді  слід повідомити про них деякі  дані, які полегшили б подальше ділове або дружнє спілкування. "Дмитро Іваненко очолює фірму з продажу  автомобілів". "Іван Микитенко  щойно прибув з Канади".

Виявляючи повагу до гостя, йому представляють членів сім'ї, починаючи  з дружини. Однак батькам представляють  гостя. Господар знайомить гостей одного з одним. Якщо гість прийшов із незнайомим чоловіком, то він представляє  його господареві та іншим гостям. Якщо гостей дуже багато, новоприбулого  представляють тим, хто знаходиться  поряд.

Після того, як вас представили, чоловік зобов'язаний трохи поклонитися, жінка - кивнути головою.

Для рукостискання першим простягає руку той, кому представили  нового знайомого. Жінка під час  знайомства першою простягає руку, старший - молодшому. Жінка може не простягати чоловікові руку, але якщо він це зробив першим, має відповісти йому тим же.

Вітання. Зустрічаючись, знайомі  люди вітаються. Вітаються між собою  і незнайомі. Це залежить від традицій, соціальної належності людей, обставин, в яких люди перебувають, нарешті  від вихованості. Так, на Західній Україні  ще якихось три-чотири десятиліття  тому в селах віталися з незнайомою людиною всі молодші від неї, а подекуди й старші. В окремих  місцевостях цей звичай зберігся й донині. Обмінюються вітальними репліками незнайомі, зустрівшись  десь далеко в лісі, в горах, у  степу.

Українська мова багата на вітальні формули. Висловами Доброго  ранку!; Добрий день; Доброго вечора!; Вітаю (тебе, Вас)!; Радий (тебе, Вас) вітати!; Моє шанування!; Дозвольте Вас  привітати! вітаються переважно  інтелігенти старшого і середнього поколінь. У ширших соціальних сферах, але теж здебільшого людьми старшого і середнього віку, використовується вислів Доброго здоров'я!

Молоді люди, вітаючись  із друзями, знайомими, здебільшого  звертаються до них словами Привіт! або Здоров! На теренах центральних  і східних регіонів і частково в містах вітаються висловами  Здоров був; Здорові (здоровенькі) були! Усі наведені вітання вживаються переважно людьми старшого й середнього віку.

Вітаючись на вулиці із знайомим, необхідно зробити легкий уклін. Знімати рукавичку при рукостисканні  не обов'язково, але якщо це зробив ваш  знайомий, то ви зобов'язані наслідувати  його приклад.

Першим вітається молодший за віком або соціальним станом, чоловік - з жінкою. Жінка першою вітає жінку, старшу за себе, а також  жінку без супроводу, якщо сама йде з чоловіком. За умови рівного статусу краще вітатись першим. Це говорить про вихованість.

Незалежно від соціального  стану першим вітається той, хто  заходить до приміщення. Якщо в кімнаті  багато людей, достатньо обмежитись загальним поклоном. Вітаються і  обмінюються рукостисканням лише з  тими, до кого прийшли.

Прийшовши в гості, чоловік  найперше вітається з господинею, а потім з іншими людьми в міру необхідності і етикету.

Жінка, відповідаючи на привітання чоловіка, як правило, не встає. Але  господиня, вітаючи гостя, встає - до цього її зобов'язує етикет гостинності.

Чоловік завжди встає, коли до приміщення заходить жінка, і стоїть, поки вона не сяде.

У громадських місцях - театрі, кафе - якщо жінка підійшла до чоловіка і заговорила з ним, він має  встати і розмовляти з нею стоячи.

У ділових розмовах, а  також до старших за себе, до свого  начальника звертаються, називаючи  ім'я і по батькові.

Культурні, виховані люди, спілкуючись  між собою, найчастіше звертаються  один до одного на "ви". На "ти" звертаються до дітей 12-16 років та до близьких знайомих. Однак є певні  винятки.

Давні знайомі, які у звичайній  обстановці один з одним на "ти", не дозволяють собі цього в офіційній  обстановці. Керівні працівники в  присутності службовців мають звертатись один до одного на "ви". На "ви" слід звертатись до підлеглих, особливо старших за віком.

У ділових людей, взагалі  культурних, вироблена певна процедура  прощання. Якщо ви збираєтесь йти, треба  дочекатись паузи в розмові, встати і сказати усім: "До побачення", подякувати за приємну зустріч, висловити  побажання щодо подальшого спілкування.

З багатолюдних зустрічей  йдуть, як правило, непомітно, не привертаючи  уваги інших гостей. Але треба  попрощатися з господинею. Не слід намагатись, щоб кожний помітив, що ви прощаєтесь. Справа в тому, що ваше прощання може підштовхнути інших гостей піти раніше.

Правила поведінки  і ввічливості.

Правила поведінки за столом регламентують ряд вимог, які  бажано не порушувати. Сідаючи за стіл, не слід здіймати зайвий шум, турбувати  сусідів. Спочатку допоможіть сісти  вашій сусідці справа, присунувши їй стілець, тоді сідайте самі. За столом треба сидіти прямо, трохи спираючись на стінку стільця. Стілець не треба  присувати близько до стола, але  й відсувати далеко теж не слід. Від того, як ви сидите, залежать ваші рухи, постава в цілому. Салфетку засувають за верхній ґудзик сорочки  чи піджака лише у фільмах чи виставах. Це правило давно застаріло. Тепер  тканинну салфетку кладуть на коліна. Нею губи не витирають - для цього  використовують паперові салфетки. Встаючи, салфетку кладуть справа від тарілки, або на місце, де стояла тарілка.

Їсти починають після  господиня. Чоловіки починають їсти тоді, коли почали їсти жінки, які сидять поряд з ними. Виделку тримають у лівій руці, ніж - у правій. Лікті  мають бути притиснені до боків.

За столом не користуються гребінцем. За столом не слід розмовляти "через сусіда". Розмовляючи  з сусідом, не повертайтесь до нього  усім корпусом, інакше ви будете сидіти спиною до другого сусіда.

Без особливої потреби  не рекомендується виходити з-за столу  до закінчення обіду.

Закуски, які стоять на столі, передаються з рук у руки. Їжу  із загального тарелю не згрібають  на свою тарілку через край, не беруть своєю виделкою, а користуються прибором, який лежить на ньому.

Не рекомендується накладати  багато їжі, а також розминати, перемішувати її в тарілці.

Від порції м'яса відрізають по одному шматочку. Ніж і виделку  не тримають вертикально.

Ні в якому разі не можна  їсти з ножа. Це грубе порушення  правил поведінки за столом.

Хліб беруть зі спільної тарілки рукою, кладуть на свою тарілку, а їдять, відламуючи по кусочку.

Цукор в чашці розмішують, не стукаючи ложечкою і не розливаючи чай на блюдце. Після цього ложку  кладуть на блюдце. Не слід: просувати  палець в ручку чашки, розмочувати  в чашці печиво або бублики, класти в чай варення. естетичний виховання  школа сім'я

Кружальце лимона кладуть  в чай, ложечкою витискають сік, а  залишок виймають і кладуть на блюдце. Кусковий цукор беруть щипцями, а за їх відсутності - рукою, не торкаючись інших кусочків. Цукор-пісок беруть тільки тією ложечкою, яка є в  цукерниці.

Торти, бісквіти їдять десертною  ложечкою. Печиво, пироги, слоєні вироби рекомендується їсти, тримаючи в руках  і відламуючи кусочками.

На вулиці чоловік йде  зліва від жінки, старшого чоловіка, вищого за рангом.

У приміщення чоловік входить  за жінкою, відкривши їй двері. У  ресторани, кафе, бари чоловік входить  першим.

Молодший пропускає в  дверях старшого, господар - гостя, гість - господиню. Якщо старший пропускає  молодшого першим, не слід сперечатися  біля дверей. Першими слід пропустити тих, що виходять з приміщення.

Піднімаючись сходами, чоловік  йде за жінкою, спускаючись - перед  нею.

У транспорті не рекомендується обговорювати службові та інші справи, голосно розмовляти, афішувати людину на ім'я і прізвище. Чоловік першим виходить з автобуса, трамвая, поїзда, допомагаючи зійти дамі. На ескалаторі метро, при підйомі і під час  спуску чоловік стоїть на дві-три  сходинки нижче жінки.

У театр або концертний зал входять урочисто, у святковому одязі, за 20-30 хвилин до початку. У гардеробі  чоловік допомагає дамі роздягтися. Потім роздягається сам. Номерки  залишає у себе. У зал глядача  першим заходить і першим йде до своїх місць чоловік. Між рядами крісел проходять обличчям до тих, хто  сидить в ряду. Чоловікам, які сидять у кріслах з відкидними сидіннями, слід встати, пропускаючи людей. Чоловік  сідає зліва від своєї дами. Під час дії на сцені не слід коментувати, взагалі голосно розмовляти. Дама виходить із зали першою, чоловік  — за нею.

Час від часу перед культурною людиною постає необхідність виступити  перед присутніми. Це можуть бути збори, нарада, мітинг. Виступи бувають  експромтом і підготовлені.

Культурна людина завжди може сказати кілька слів, виголосити невелику промову. При цьому варто дотримуватись  певних рекомендацій:

•  промови-експромти, як правило, мають бути короткі, однією-двома фразами викладається суть і дається коротке обґрунтування;

•  привернути увагу аудиторії можна несподіваним запитанням, афоризмом, цитатою;

•  уникайте спеціальних термінів, які можуть бути незрозумілі слухачам;

•  закінчення має бути ефектним, наприклад, закликом до дії.

Якщо ви готуєтесь до виступу, його бажано написати або добре продумати. Промовець повинен говорити голосно, але не кричати, не розтягувати слів, але й не сипати словами.

Аудиторія повинна відчути, що промовець переконаний в тому, що говорить. Його емоційність має  передатись слухачам. Виступаючий має  бути зібраним, енергійним. Чоловік  має бути одягнений у діловий  костюм, при краватці. Від жінки  вимагається строгість костюма, помірність у прикрасах. Промовець  повинен відчувати, коли треба закінчувати  промову.

Важлива вимога до промовця - культура мови. Оскільки промовцям  доводиться виступати переважно  на загальнолюдські, а не вузькоспецифічні теми, то їм треба мати відповідні знання з літератури, історії, культури, мистецтва. Ці ж знання є, по суті, основою етичних норм поведінки.

Бесіда. Ідеальний співбесідник перш за все уміє слухати. Людина задоволена, коли її вислухають, це сприймається як повага до неї. Той, хто більше слухає, ніж говорить, має певні переваги. Він вивчає співрозмовника, помічає  його сильні і слабкі сторони, характер, стиль поведінки.

Однак той, хто говорить, повинен пам'ятати, що він забирає  у слухача час. Під час бесіди треба дати можливість висловитися  і слухачеві.

Під час бесіди не слід:

•  підвищувати голос, гарячкувати;

•  начисто відкидати аргументи співрозмовника, особливо такими фразами: "Ви нічого не розумієте в цьому";

•  продовжувати суперечку після того, як співрозмовник рішуче висловив свою точку зору;

•  розповідати про свої достоїнства;

•  розповсюджуватись про свої недоліки;

•  говорити погано про відсутніх;

•  говорити про те, про що не маєте чіткого уявлення;

•  поглядати на годинник, слухаючи співрозмовника.

Затримувати співбесідника, якщо він кудись поспішає. Перелік  може бути досить довгим, але важливо  пам'ятати одне давнє правило, просте і мудре: "Не роби іншим того, чого не бажаєш собі".

Телефонування. Телефонна  розмова - це надзвичайно поширений  вид усного дистанційного спілкування. Культурі телефонного спілкування  можна й потрібно вчитись, оскільки вона є невід'ємним елементом  ділових якостей людини.