ВПЛИВ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ К.Д.УШИНСЬКОГО НА РОЗВИТОК ПЕДАГОГІКИ І ШКОЛИ В УКРАЇНІ

РОЗДІЛ 2. ІДЕЇ ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

2.1. Проблема мети і засобів виховання у педагогічний спадщині К.Д.Ушинського

Головне місце у своїй діяльності відводив моральному вихованню, яке слід починати з найменшого віку і здійснювати постійно і систематично. Одним з першочергових завдань вважав формування патріотизму й гуманізму, любові до праці та дисциплінованості, чесності. Головні засоби морального виховання вбачав у навчанні, переконанні, розумовій діяльності дітей, власному прикладі вчителя, батьків тощо.

К.Д. Ушинський стверджував думку про те, що кожен народ має свій особливий ідеал людини і вимагає від свого виховання відтворення цього ідеалу в окремих особистостях. Ідеал кожного народу відповідає його характеру, визначається його суспільним життям і розвивається разом із його розвитком.

Ідея народності виховання була спрямована проти впливу на вітчизняну школу освітніх систем західноєвропейських країн. Чиновники Міністерства народної освіти виступали за підтримку європейської народної освіти. К.Д. виступав проти механічного перенесення на вітчизняний ґрунт систем виховання і навчання, які склалися в інших державах, в інших історичних умовах.

За К.Д.Ушинським, критерієм використання наукових досягнень у створенні національної системи освіти і виховання є народність. Народність як глибока віра у творчі сили своєї країни, як вимога передати справу народної освіти народові, побудова системи виховання у відповідності з особливостями різних націй, що населяють країну, і умовами життя. Великий педагог висунув вимогу, щоб справа народної освіти була звільнена від важкої і гальмуючої розвиток урядової опіки. Засноване на народності виховання розвиває у дітей почуття патріотизму, національної гордості, почуття обов’язку перед батьківщиною, привчає завжди ставити загальні інтереси вище особистих. Народність виховання пов’язана з питанням про виховання і освітнє значення рідної мови, яка відбиває все багатство і багатогранність людського життя.

Для К.Д. Ушинського важливим було перш за все довести, що педагогіка не повинна бути виконавицею міністерських інструкцій і вказівок, служницею чиновницької бюрократії. Він заявляв, що педагогіка є «самостійною соціальною галуззю знання... нарівні з іншими науками».

Головне місце у розвитку особистості відводив вихованню моралі. У статті «Про моральний елемент виховання» він розмірковує про його важливість. Завдання виховання становлять явища моралі, і вони значно важливіші, ніж розвиток розуму взагалі, наповнення голів пізнанням. Моральне виховання розвиває в дітей гуманність, чесність, скромність, слухняність, повагу до старших, відчуття власної гідності. Воно сприяє формуванню почуття обов’язку, волі. Моральність у К.Д. Ушинського поєднується з релігією. Хоча його погляди на релігію і змінювалися, у моральному вихованні чільне місце залишалося за підготовкою діяльного, з почуттям громадського обов’язку громадянина своєї Вітчизни.

Дослідники творчості К.Д. Ушинського відмічають, що найважливішими засобами морального виховання він вважав: навчання, яке вміло поєднує розвиток мовлення, повідомлення знань і моральне виховання учнів; особистий приклад учителя; переконування, якому він надавав дуже велике значення; вміле поводження з учнями; заходи попередження; заохочення і стягнення.

Вважаючи людину частиною живої природи, в роботі "Людина як предмет виховання" Ушинський розпочинає свій вигляд з характеристики організму але зважає і на специфічні особливості людського організму, суспільно-історичні умови їх походження, вказує на значення праці в життя людини, хоч і не піднімається до розуміння тієї ролі, яку вона відіграла в історичному становленні її природи.

Розкриваючи психолого-педагогічну суть виховного впливу, К.Д.Ушинський писав: «Виховання бере людину всю, якою вона є, з усіма її народними й поодинокими особливостями, - її тіло, душу і розум, - і передусім звертається до характеру людини...» [1, ст.79].

Духовно-моральне виховання, на думку Ушинського, має розвивати в дитини гуманність, почуття національної і власної гідності у поєднанні зі скромністю, чесність і правдивість, патріотизм, працьовитість, дисциплінованість. Завдання і зміст духовно-морального виховання він визначив з огляду вселюдських, народних і національних культурних цінностей, виходячи з вимог народних чеснот і норм християнської моралі, дбаючи, щоб воно розвивало в дитини твердий характер і волю, стійкість, почуття громадського обов’язку. Основа духовно-морального виховання - протиставлення: Бога - дияволу, добра - злу, світле - темряві, правди - брехні, милосердя - жорстокості, розуму - невігластву, честі - ганьбі, працьовитості - неробству, краси - потворству.

Етичне й естетичне виховання К.Д. Ушинський трактував як цілеспрямований, організований процес формування у дітей розвиненої естетичної свідомості, художньо-естетичного смаку, здатності сприймати, творити й цінувати прекрасне, поводитися культурно, ґречно й достойно.

Фізичне виховання, як виклав К.Д.Ушинський у книзі «Дитячий світ» (розділ «Про людину») та в третьому томі «Педагогічної антропології» (розділ «Загальні зауваження про фізичне виховання», має на меті зміцнення здоров’я, сили, досягнення правильного тілесного розвитку й утвердження здорового способу життя, вироблення навичок санітарно-гігієнічної культури учнів. Всі напрями виховання Ушинський розглядав як єдину нероздільну цілісність, у гармонії родинно-громадсько-шкільного впливу на виховання. «Громадське виховання є для народу його сімейне виховання» [11, c.303].

За висновком К.Д. Ушинського, повне досягнення навчальної й виховної мети можливе, коли її втілює висококваліфікований вчитель, вихователь.

2.2. Проблема професійної підготовки вчителя в педагогічній спадщині К.Д.Ушинського. Вимоги до вчителя

К. Д. Ушинський, як і інші видатні діячі вітчизняної культури, високо цінував роль учителя. «Немає нічого легшого, — писав Л. М.Толстой, — як бути професором університету, і немає нічого важчого, ніж бути народним учителем».

Великий педагог розглядав школу як «організм суспільного виховання», але головну, вирішальну роль справедливо відводив учителю-вихователю. К.Д.Ушинський розумів виховання як закономірний соціально-психологічний процес, в якому певну роль відіграють соціальні потяги людини - потреба у спілкуванні, морально-вольового впливу один на одного.

Справжній учитель, на думку К.Д. Ушинського, - це той, хто постійно сам вчиться, займається самоосвітою, знайомиться з найновішою педагогічною літературою, підвищує й удосконалює свою кваліфікацію. Саме ця думка пронизує його статтю «Про користь педагогічної літератури».

К.Д.Ушинський Видатний педагог закликав розрізняти підготовленість учителя до навчання дітей у початковій і середній школі, причому для початкової її ланки першочергового значення він надавав покликанню, інтересу до педагогічної професії. Ні в якому разі не слід приймати до учительських семінарій випадкових людей. Тільки молодь із вираженими педагогічними нахилами має становити основний контингент таких навчальних закладів [11, c.304].

Захищаючи ідею вирішального впливу особистості вихователя на вихованця, К.Д. Ушинський водночас боровся проти теорії вільного виховання, згідно з якою спілкування вихователя й вихованців зводилось до стихійних, випадкових контактів. Виховання він розглядав як цілеспрямовану, свідому діяльність, що вимагає спеціальної підготовки й наявності у вихователя певних особистісних і професійних якостей. До найголовніших компонентів виховання К.Д. Ушинський відносив розумовий, моральний і фізичний розвиток особистості і розглядав їх у нерозривній єдності. Відповідно до цього він визначає риси особистості вихователя.

Вимоги до вчителя і його всебічної підготовки сформульовані К.Д.Ушинським чітко та однозначно. Вміння не тільки вчити, а й виховувати любов до своєї професії й прихильне ставлення до дітей, відповідальне ставлення до обов’язків педагога, освіченість, ґрунтовне знання педагогіки і психології, статечність, володіння педагогічною майстерністю й педагогічним тактом - ось провідні риси справжнього вчителя.

У статті «Три елементи школи» (1857 р) К.Д.Ушинський виділив такі найвпливовіші виховні сили: адміністрацію закладу, вихователів та вчителів. Знаючи, що навіть досить здібний педагог може перетворитися на ремісника, якщо його діяльність ігнорує запаси виховання, К.Д.Ушинський підкреслював необхідність для мистецтва виховання володіння прикладними знаннями про умови ефективності виховного процесу, про способи педагогічної діяльності, про засоби педагогічного впливу. Взагалі, проблемі підготовки вчителя-професіонала він приділив велику увагу у своїй науково-практичній діяльності. К.Д.Ушинський стверджував, що вчитель не виконає свого обов’язку, якщо буде лише викладачем предмету і не буде вихователем. Знання, вважав він, далеко не складають головного достоїнства викладача навчального закладу. Головне, щоб гімназичний викладач умів виховувати учнів своїм предметом.

К.Д.Ушинський стверджував, що вчитель не виконає свого обов’язку, якщо буде лише викладачем предмету і не буде вихователем. Знання, вважав він, далеко не складають головного достоїнства викладача навчального закладу. Головне, щоб гімназичний викладач умів виховувати учнів своїм предметом.

К.Д. Ушинський розробив зміст спеціальної підготовки вчителя, визначив коло наук для вивчення майбутніми народними вчителями в учительських семінаріях. Він наголошував на всебічній підготовці вчителя, щоб він мав пізнання не лише в законі Божому, граматиці, арифметиці, географії та історії, але й у природничих науках, медицині, сільському господарстві; окрім того, вчитель має вміти добре писати, малювати, креслити, читати ясно і виразно і, якщо можливо, навіть співати. Центральне місце серед цих наук він відводить рідній мові, бо цей предмет входить в усі інші предмети і вбирає в себе їхні результати.

Пропонована система підготовки вчителя базувалася на усвідомленні високої ролі вчителя в житті суспільства, на великій вазі особистісного фактора у педагогічній діяльності. Він прагнув привернути увагу громадської думки до того, яке велике суспільне значення має праця шкільного педагога і яка увага і турбота повинні бути виявлені з боку громадськості до народного вчителя.

К.Д. Ушинський запропонував при семінаріях створити спеціальні зразкові школи як базу для педагогічної практики. Одночасно до учительських семінарій він рекомендував прикріпити кілька рядових народних шкіл. К.Д. Ушинським сформульовано завдання педагогічної практики і розроблено її зміст.

І сьогодні не втратили свого значення міркування про науку і мистецтво виховання, про відповідальність професії вчителя, її непересічну роль у забезпеченні соціального прогресу. Ще й дотепер не вся програма підготовки вчителя, задумана К.Д. Ушинським, повністю реалізована.

Ідеї про підготовку вчителів викладені в таких роботах: «Проект учительської семінарії», «Три елементи школи», «Педагогічна подорож по Швейцарії», «Думка колезького радника К.Д. Ушинського про проект реорганізації Гатчинського інституту» та інші.

К.Д. Ушинський вважав, що самостійна діяльність учнів у процесі навчання відповідає потребам психічної природи людини і закономірностям її розвитку, необхідно поєднувати розвиваюче вплив наукових знань і пізнавальну самостійність учнів. І дидактичний метод К.Д. Ушинського дозволяє забезпечити таке поєднання.

У першу чергу К.Д. Ушинський прагнув осмислити, спираючись на досягнення психології, механізм розумового розвитку дитини, використовувати його вроджені прагнення до активної діяльності. Діяльності учнів, особливо розумової, в процесі навчання він відводив можна сказати, центральну роль, вважав, що вчитель не повинен нав’язувати дитині свою волю, готову думку, висновки, тому що він не може бути впевнений в тому, що все це учень сприйме правильно і усвідомлено. Більше того, педагог зобов’язаний задовольняти потребу вихованця в свідомої, творчої, розвиваючої особистість розумової діяльності.

K.Д. Ушинського особливо турбували питання підготовки педагогічних кадрів, він пропонував створити вчительські семінарії, педагогічні факультети при університетах, розробив проект учительської семінарії, яким користувалися земства країни. Наполегливо здійснюючи свої прогресивні педагогічні принципи щодо змісту освіти і методів викладання, ролі і місця викладача в навчанні та вихованні молоді, він нажив собі багато ворогів, які писали наклепницькі доноси на нього. М. Л. Песковський, біограф K.Д.Ушинського, писав про це так: «Ніби громом вражений у саме серце, К.Д. Ушинський протягом кількох діб, майже не встаючи з місця, писав виправдовування. Його відписка була, по суті, не виправданням, а криком незадоволення, стогоном і протестом проти абсурдності звинувачень — проти підлого зазіхання на його честь і добре ім’я... Сідаючи за писання бадьорим і здоровим, він встав посивілим і почав харкати кров’ю... Бездоганне минуле К.Ушинського, який завжди йшов прямо, відверто і мав звичку говорити всім, що він думає, не піддавалося таємним доносам».

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ К.Д.УШИНСЬКОГО НА РОЗВИТОК ПЕДАГОГІКИ І ШКОЛИ В УКРАЇНІ

3. 1. Внесок К.Д.Ушинського в розвиток дидактики

К.Д. Ушинским була розроблена ціла дидактична система. У даній системі найважливіше місце відводилося положенню про те, що психічні якості людини формуються в єдності з їх нейрофізіологічної основою. Спираючись на досягнення психології та фізіології, К.Д. Ушинський розкрив особливості розумового розвитку дитини. Він досліджував психофізичну природу навчання, дав аналіз психологічних механізмів уваги, пам’яті, уяви, мислення, обґрунтував необхідність їх обліку та розвитку в процесі навчання.

Вказуючи на необхідність врахування вікових психологічних особливостей дітей, К.Д. Ушинський дав низку конкретних методичних рекомендацій з розвитку уваги дітей під час навчання. Зазначивши, що існують два види уваги: ​​активне, тобто довільне, і пасивне, тобто мимовільне. К.Д. Ушинський вважав, що треба з урахуванням особливостей дитячого віку розвивати пасивну увагу, в той же час розвиваючи увагу активну як головне, яким людині доведеться користуватися й надалі. Увага він розглядав як показник спрямованості інтересів людини, рівня його загального розвитку. Також К.Д. Ушинський розглядає природу пам’яті, механізми процесів пам’яті, показує педагогічне значення пам’яті.

Пам’ять, відзначає К.Д. Ушинський, - процес психофізичний, матеріалом для її розвитку виступає зміст, тобто «пам’ять розвивається в тому, що вона містить». Розвиває пам’ять запам’ятовування не усяких фактів, а лише тих, які складають систему, організовані в «міцні асоціації з фактами, набутими раніше». Розвитку пам’яті, на думку К.Д. Ушинського, сприятиме вправа в довільному «нагадуванні». Необхідно змусити себе згадати те чи інше. Процес розвитку пам’яті неможливий без перебудови наявних асоціацій, приведення в систему всіх наявних уявлень. Основу процесів пам’яті, по Ушинскому, складають асоціації уявлень. Він виділяє і дає характеристику асоціацій за подібністю, за протилежності, «асоціації по порядку часу, асоціації за єдністю місця». Крім названих, К.Д. Ушинський говорить і про «розважливих асоціаціях». Це асоціації, де сліди зв'язуються по «внутрішньої логічної необхідності»: як причина і наслідок, як засіб і мета, частина і ціле, положення і висновок. Асоціації, які складаються у дитини, мають, як правило, механічний характер. К.Д. Ушинський вважає важливим завданням навчання «перетворення (питаннями) механічних асоціацій в розумове». З цією метою він радить показувати логічні зв’язки між тими явищами, які вже встановлені у дитини на основі асоціацій часу, місця. Говорячи про пам’ять і заучуванні, Ушинський вказував, що частим повторенням, який попереджає забування, треба зміцнювати в вихованця впевненість у своїй пам’яті.