Тенденції розвитку полікультурної освіти в США

У США існують кілька тисяч традиційних чотирирічних коледжів і університетів, кожний з яких має свою специфіку. Кожний коледж самостійно визначає свої цілі, спеціалізацію й правила приймання студентів. Приміром, гуманітарні коледжі наголошують на базове викладання таких предметів, як гуманітарні науки, соціальні науки й мови.

Крім цих коледжів, існує багато інших типів вищих навчальних закладів. Історично деякі коледжі ухвалювали на навчання тільки чоловіків або тільки жінок, інші коледжі роблять особливий упор на релігійне навчання. Є також і повністю "чорні" коледжі для студентів-негрів. Однак із часом правила мінялися, хоча часом це викликав опір академічного складу.

Коледжі й університети можуть бути як державними, так і приватними. На якість підготовки це не дуже впливає - гарні вузи зустрічаються рівною мірою як серед державних, так і серед приватних вузів. Головна відмінність між ними полягає в джерелі фінансування.

Розмір вузу має значення. Чим більше університет, тим більше в ньому можливостей для спеціалізації. Але є й мінуси - професора можуть бути занадто зайняті своєю роботою, щоб приділяти достатньо уваги кожному студентові. У невеликому університеті або коледжі контакт між студентами й викладачами більш тісний, але пропонований вибір дисциплін там вужче, чим у великому вузі.

Навчальний рік в американських вузах триває звичайно 9 місяців - з кінця серпня або вересня до травня або червня. Рік ділиться на 2 семестру по 15-16 тижнів або, в окремих вузах, на три семестри по 11-тижнів.

Основною формою навчальних занять є лекція, яка читається для потоків. Поняття "академічна група" (в українському розумінні) в американських вуз не існує. Кожний студент вчиться по індивідуальній програмі й відвідує лекції за своїм вибором. Лекції тривають від 50 хвилин до 2 годин зі зміною в 10 хвилин. Лекції не обов'язково слідують одна за іншою - це залежить від індивідуального графіку студента. Одна лекція може проходити з 9 до 10 годин ранку, а наступна - з 13 до 14 годин. Навчальний день починаються в 8 годин ранку, по суботах і неділям заняття не проводяться. Крім лекцій є ще заняття в невеликих групах, або семінари. Звичайно в них беруть участь від 5 до 30 студентів. Семінар, як правило, проводиться на просунутих рівнях навчання й припускає тісну взаємодію між студентами й викладачем. Майже всі внз пропонують студентам можливості індивідуальних занять із викладачем.

За 4 роки навчання студент зобов'язаний прослухати цикл дисциплін, після чого йому може бути привласнений академічний ступінь бакалавра. Для цього студент повинен набрати певне число залікових одиниць і здати необхідні іспити. Традиційними дисциплінами, що підлягають вивченню, є загальнонаукові предмети, а також дисципліни на вибір. Вибір предметів вивчення залежить від студента. При вступі в американський університет або коледж немає необхідності відразу вибирати майбутню спеціальність, важливіше вибрати основний предмет вивчення (major). Можна вибирати й подвійну спеціалізацію (наприклад, математика й економіка).

Раз у півроку або частіше студент зустрічається з куратором (академічним радником), який рекомендує, які дисципліни обрати по даній спеціальності, консультує й направляє студента. Від куратора в процесі навчання залежить багато чого - саме він допомагає студентові скласти індивідуальну програму навчання, що відповідає його життєвим планам.

Перші рік-два навчання - це переважно загальна освіта й знайомство із широким спектром наукових дисциплін, що дозволяє студентові зорієнтуватися в різноманітті різних галузей знань і побачити зв'язок між ними. На другому році навчання відбувається спеціалізація. До кінця цього року студент уже знає, яку дисципліну він буде вивчати поглиблено, і відповідно до цього записується на потоки. Протягом останніх двох років навчання основна увага приділяється спеціальним предметам.

Щоб в освіті не було "перекосу", студент зобов'язаний прослухати кілька курсів, які лежать осторонь від його спеціалізації. Так наприклад, фахівець із англійської літератури може обрати курс по основах геології або географії. У такий спосіб дотримується необхідний баланс знань, хоча, у принципі, він умовний - та ж геологія навряд чи придасться філологові в його подальшій кар'єрі.

Іспити в американських вузах звичайно здають два рази протягом одного семестру: один у середині, другий – наприкінці року. Форму проведення іспитів вибирає викладач. Це може бути письмовий іспит, усний іспит або залік. Якщо студент добре займався весь семестр, оцінку він може одержати "автоматом". Іспити й заліки можна перездавати кілька раз (відрахуванню американські студенти не підлягають).

Розпорядок канікул визначається кожним навчальним закладом по-своєму, але звичайно буває кілька вихідних днів протягом кожного семестру, більш тривалі канікули - у грудні й січні й тиждень канікул на початку весни.

Дуже важливою частиною переддипломної освіти в США є участь у неакадемічнім житті студентського містечка. Зокрема, в американських університетах поширена система так званих студентських братств. Іноді її йменують ще й "грецькою системою". Не всі студенти стають членами подібних об'єднань. У більших університетах до них приєднуються від чверті до половини студентів, у маленьких коледжах їх відсоток нижче.

Якщо ступінь бакалавра свідчить про пристойну загальну освіту, то магістерський ступінь у США орієнтується на спеціалізовану діяльність (керування бізнесом, техніка, педагогіка й інші області). Цей рівень навчання ставиться до післядипломного освіти (graduate level). Бакалавр, що бажає стати магістром, повинен провчитися ще рік або два, написати й захистити "тези". "Тези" по суті є аналітичною доповіддю або звітом здобувача про його наукову працю по вибраній темі. Природно, що здобувач зобов'язаний продемонструвати вміння збирати, аналізувати й узагальнювати, синтезувати й викладати матеріал.

Одержавши магістерський ступінь, фахівець може продовжити навчання по докторській програмі. Дані програми орієнтовані на чітко спеціалізоване навчання й самостійне наукове дослідження. По закінченню докторантури (від 2 до 3 років) здобувач представляє свою наукову працю, захищає її, і йому привласнюється ступінь доктора філософії - Phd.

РОЗДІЛ 2. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОСВІТИ У США

2.1. Усвідомлення пріоритетності освіти у США

Ідея про пріоритетну роль освіти в розвитку сучасного суспільства, у забезпеченні міцних позицій на світовому рівні стала провідною в шкільній політиці високорозвинених країн. Вона пронизує офіційні документи, політичні платформи, промови керівників держав. "Знання, — говориться в урядовій доповіді США "Нація в небезпеці", — є головним об'єктом конкурентної боротьби сьогодні". Кожен новий президент США починає свою діяльність з програми удосконалення освіти. Президент Дж. Буш оголосив себе "президентом" освіти, стратегія якої — поліпшення шкіл, освіти і виховання кожної дитини.

По-новому стали ставитися до освіти батьки і громадськість. За даними опитування, проведеного соціологічним центром Геллапа, виявлено, що більшість американців (82%) бачать в освіті можливість для дітей отримати хорошу роботу, забезпечити собі хороше життя. Такі ж дані отримано при опитуванні батьків у Німеччині.

Збільшуються асигнування на навчальні заклади, їх будівництво, оснащення сучасними технічними засобами навчання, комп'ютерами, поліпшення харчування в школах та інше. Вони становлять у валовому продукті Англії, Німеччини, США 5—7%. Великі корпорації і підприємства співпрацюють зі школами, вкладають кошти в експерименти та інновації; національний рух "Асоціація добровольців на допомогу школі" охоплює в США понад мільйон чоловік. Усі ці дрібні та великі акції на місцевому і загальнодержавному рівні складаються в єдину політику, спрямовану на піднесення престижу освіти і освіченості в суспільстві.

2.2. Зміни в освіті США за останні 25 років

Освіта за своєю суттю працює на майбутнє, і це підтвердила історія. Ще Аристотель говорив, що до виховання потрібно ставитися з особливою увагою. Освітня галузь у США має велике значення. Ще в 60-і роки у США були прийняті закони про вчительський корпус та про розвиток педагогічної професії. Для реалізації цих законів були створені Національна комісія, Національний комітет, Національна рада з удосконалення та акредитації педагогічної освіти. В Америці є Національний учительський форум, Національна рада вчителів математики тощо. Концепції освіти передбачають створення "бази знань для навчання" — це структурна сукупність знань, умінь, розумінь, технологій, етичних норм, схильностей, колективної відповідальності, а також способів їх представлення та передачі. Ці концепції розробили групи Холмса, Шульмана, Карнегі. В основу педагогічної реформи групи Шульмана покладена ідея навчання, яка базується на розумінні та мисленні, перетворенні інформації та рефлексії (аналіз і реорганізація роботи).

У 1983—1984 рр. у США прийнято закон про обов'язкове комп'ютерне навчання, включаючи програмування. Ще в 1986 р. у США на десять учнів була одна електронно-обчислювальна машина. Зараз вузи країни витрачають на ЕОМ більше коштів, ніж на бібліотеки. Але в цьому є негативні педагогічні моменти та проблеми: школяр повинен проводити біля ЕОМ не більше ЗО годин на рік, а цього недостатньо; деякі учні, захопившись комп'ютерною лихоманкою, погано вчаться, залишають школу; останнім часом із числа випускників коледжів з'явились "електронні мафіозі"; є проблеми у спілкуванні.

Американська система освіти являє собою зразок динамічності, постійної модернізації структури, яка інтегрує все краще, що є у світі в цій сфері. І освіта допомогла країні перебороти кризи, пом'якшити проблеми расової дискримінації, перебороти бідність, безробіття, поліпшити становище жінок, інвалідів, національних меншин. Ще з 50-х років в Америці існують концепції "підготовки учнів до життя", курси "підготовка до життєвої кар'єри", виховання "грамотного споживача", концепції особистої безпеки, боротьби із вживанням наркотиків, статевого виховання.

Особливо цінною є концепція "Освіта з метою національного і глобального виживання", яка стала державною доктриною, а потім була замінена новою: "Виховання в дусі миру, демократії, прав людини".

Адміністрація Б.Клінтона в 1994—95 рр. розробила державну програму попередження насилля, виділивши 80 млн. доларів. Зараз у США відбувається "етичний бум", розробляються сотні спеціальних етичних програм в галузі журналістики, медицини, юриспруденції, бізнесу. Школа роз'яснює такі цінності, як чесність, порядність, терплячість, дисциплінованість, готовність прийти на допомогу, мужність — це основи демократизації. Новим явищем є зростання інтересу американських педагогів до міжнародної освіти. Існує і така тенденція освіти, як соціалізація особистості (поряд з індивідуалізацією).

Загальнолюдські цінності — це основні координати освіти, а індивідуалізація в педагогічній діяльності — це аксіома. Американці відмовляються протиставляти індивідуальність колективізму: індивід, приймаючи цінність власної незалежності і свободи, повинен визнавати і цінність самого суспільства, у якому живе; кожен повинен поєднувати принцип індивідуальності і колективізму в інтегрований імператив свого існування в соціумі.

У 1983 р. американці відчули сильне потрясіння, коли вийшла у світ урядова доповідь "Нація в небезпеці". Необхідні були реформи в освіті, і президент призначає комісію, яка працювала два роки над основними нормативними документами. Було змінено зміст освіти, введено державні стандарти знань, умінь, навичок, підвищено вимогливість до учнів, їх успіхів, збільшено тривалість навчального року, тижня, дня, розширено обсяг домашніх завдань, учителям створено умови для вдосконалення, диференційовано заробітну плату залежно від складності праці, удосконалено управління і фінансування освіти, активізовано громадськість (усі повинні допомагати освіті, бо освіта — пріоритетна).

Пройшло 15 років. Зараз у США 50 млн. школярів, 3 млн. учителів, 100 тис. загальноосвітніх шкіл. Школа — 12-річна, навчання починається з шести років. У 16 років учень може залишити школу, навіть посеред року, ніхто не примусить його закінчувати школу, немає такого закону, і чверть школярів користується цим правом.

Американські школи діляться на державні і приватні; приватні не отримують від держави жодного цента, вони існують на кошти, які отримують як плату за навчання; учителів набирають за контрактом; ці школи самі складають програми, підручники, посібники. Навчання одного учня в державній школі обходиться від 5—7,5 тис. доларів на рік, вартість навчання у приватній школі — 7—10 тисяч. У США 50 штатів. Штат Юта на навчання одного учня витрачає 2,5 тис. доларів, а в Каліфорнії або Нью-Джерсі — у 3 рази більше.

Що ж нового в модернізації американської школи?

1. Підвищилась державна і громадська активність у сфері освіти. Усіх об'єднує одна ідея — покінчити з практикою вибору предметів, коли обов'язковими для учнів були лише 3 дисципліни (англійська мова, суспільствознавство, фізкультура).

2. Розвивається система дошкільної освіти. Усі діти до 5 років (89%) перебувають у дитячих садках або при школах, 60% дітей 3—5 років охоплено дитячими садками при школах, платними, приватними, церковними, при фірмах і підприємствах; вони короткочасні і цілодобові.

3. США перші в світі стали на шлях безплатної" середньої освіти. Якщо в 1910 році середню освічу отримувало 9% усіх 17-річних, то в 1980— 71%. 90% робочих місць розраховані на робітників, які мають середню і 1—2-річну після середню освіту. Американці підрахували, що відсів молоді з середньої школи наносить збиток країні у 220 млрд. доларів щороку (знижується продуктивність праці, оплата субсидій через безробіття). Стратегія американської освіти полягала в тому, щоб до 2000 р. охопити середньою освітою 90% молоді. Є немалі труднощі в забезпеченні всієї молоді середньою освітою. За переписом населення в Америці проживає ЗО млн. афроамериканців, 4 млн. — азіоамериканців, 2 млн. — індійців, 20 млн. — латиноамериканців. Майже 50% населення — представники етнічних груп. У США використовується 300 різних мов (з них "200 — мови корінних жителів, індійців), тому є проблеми з англійською мовою, майже 5 млн. школярів не володіють нею. "Америка — салатне блюдо", там існує різна полі культура, немало проблем з підготовкою молоді до життя.

4. У США введено національні освітні стандарти. Розроблено проект "Освіта світового класу" відповідно до високих критеріїв, орієнтованих на світові стандарти. У проекті і стандартах передбачається, якими знаннями, уміннями, здібностями повинні володіти діти, які людські якості будуть відрізняти їх у XXI столітті. Виділено 33 результати, яких очікують від учнів. Основні такі: здатність ефективно мислити, вирішувати проблеми, вступати в повноцінне спілкування; математичний розвиток; уміння співпрацювати з іншими людьми.