Технології професійного навчання

2)     Як сукупність усіх використаних у конкретних педагогічній системі методів, засобів і форм (технологія В. В. Давидова, традиційна технологія навчання тощо);

3)     Як сукупність і послідовність методів і процесів, що дозволяють отримати продукт з заданими властивостями.

Термін «технологія» краще використовувати педагогу в третій трактовці, яка зберігає первинний, що прийшов з промислового виробництва, сенс. Вперше термін «технологія» з'явився кілька сторіч тому, в період становлення промисловості. Іншими словами, це період переходу від ремісництва до машинного виробництва. Розгляд історії розвитку виробництва дозволяє припустити, що розвиток будь-якої сфери діяльності людини відбувається по ланцюжку: випадковий досвід → ремесло → технологія. У педагогіці термін «технологія» з'явився відносно недавно, у 60-ті роки XIX ст., Під технологією навчання мається на увазі певний спосіб навчання, в якому основне навантаження по реалізації функції навчання виконує засіб навчання під управлінням людини. Кажучи по-іншому, в технології навчання провідна роль має відводитися засобу навчання. При технології навчання вчитель не навчає учнів, а виконує функцію управління засобами навчання, а також функції стимулювання і координації діяльності учнів. Отже, в технологіях навчання найважливішу і провідну роль відіграє засіб навчання. Структура технології навчання включає в себе наступні основні компоненти:

1)     Попередня діагностика рівня засвоєння навчального матеріалу і відбір учнів у групи (класи) з однорідним рівнем вже наявних знань і досвіду. Результати широкого застосування попереднього діагностування в школах довели необхідність включення цього елемента в практику. Попередня діагностика та відбір необхідні в більшості випадків при початку вивчення будь-якого курсу, предмета.

2)     Мотивація та організація навчальної діяльності учнів. При введенні технології навчання цей напрямок у роботі вчителя набуває особливо важливе значення. Взаємодія учня із засобом навчання не завжди може приносити радість і задоволення. Тому основне завдання вчителя при впровадженні технології навчання - залучення учнів до занять пізнавальною діяльністю і підтримка цього інтересу.

3)     Дія засобів навчання. Цей етап і є власне процес навчання, що здійснюється через взаємодію учнів із засобами навчання. На цьому етапі відбувається засвоєння навчального матеріалу учнем при взаємодії не з учителем, як при фронтальному або індивідуальному навчанні, а із засобом навчання.

4)     Контроль якості засвоєння матеріалу. Технологія приділяє значну увагу процесу контролю. У технології компоненти організації діяльності і контролю рівнозначні - це два взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих один одного блоку.

Необхідно зауважити, що використання засобів навчання можливе на будь-якому етапі навчального процесу, проте технологією процес навчання стає тільки в тому випадку, коли засіб навчання використовується на ключовому етапі - етапі навчальної діяльності. Використання засобів навчання на всіх інших етапах говорить тільки про ту чи іншій мірі повноти використовуваної технології. У деяких випадках процес навчання, що містить значний елемент спілкування і взаємодії людей, можна назвати технологічним процесом. Це стає можливим, якщо засоби навчання відіграють провідну роль, а мета навчання ставиться діагностична [6].

Погляд на технологію як на процес навчання, побудований на основі засобів навчання, ставить ряд принципових обмежень на його використання в педагогіці. З огляду на те, що технологія передбачає попереднє визначення діагностичної мети, в першу чергу необхідно розглянути, чи можлива установка діагностичної мети в освіті. Відповідно до Закону України «Про освіту» (1991р.) саме освіта являє собою сукупність процесів навчання і виховання [9]. Для навчання можна визначити діагностичну мету. В якості такої може виступати певний обсяг навчального матеріалу, способів дій, які необхідні людині надалі при підготовці до професійної діяльності. Таким чином, у навчанні можлива побудова і використання на практиці технологій. По-перше, вони підвищують продуктивність праці вчителя. По-друге, контроль результативності навчання кожного учня і система зворотного зв'язку дозволяють навчати учнів відповідно до їх індивідуальних можливостей і складом характеру. По-третє, перекладання основної функції навчання на засоби навчання звільняє час вчителя, в результаті він більше уваги може приділити питанням індивідуального і особистісного розвитку учнів. По-четверте, так як для будь-якої технології мета визначається дуже точно, то використання об'єктивних методів контролю дає можливість знизити роль суб'єктивного чинника при проведенні контролю (упередженість або схильність вчителя). По-п'яте, створення технології навчання дозволяє знизити залежність результату навчання від рівня кваліфікації вчителя, що відкриває можливості для вирівнювання рівнів освоєння навчальних дисциплін учням у всіх освітніх установах. По-шосте, технологізація створює передумови для вирішення проблеми наступності освітніх програм шкільного та професійної освіти.

Провідною ланкою будь-якої технології є засіб навчання, це дозволяє зробити висновок, що технології навчання формуються на цих же рівнях. Відповідно до класифікації засобів навчання з 3-м рівнями (навчальне заняття, предмет, весь процес навчання) технології навчання також можна розділити на 3 рівні:

      технологія заняття;

      технологія предмета;

      технологія процесу навчання.

З занять, що проводяться в навчальних закладах, до технологічним в повній мірі відносяться:

      заняття або елементи занять з контролю засвоєння знань з використанням різних технічних засобів контролю, що дозволяють відразу оцінити якість знань;

      лабораторні та практичні роботи, проведені учнями самостійно з використанням розробок [7]..

У системі загальної професійної освіти, «технологія» формує в учнів систему технологічних знань і вмінь, які закладають основи для успішної професійної діяльності. Надзвичайно важливо, що «технологія» може стати вершиною освітнього процесу, якщо правильно розуміти сутність освіти і технологічність дисципліни. Вона вінчає освіта не тільки, в тому сенсі, що акумулює знання всіх дисциплін, а теоретичне знання перетворює на діяльність, в конкретну дію, які втілюють у створених предметах навколишнього світу. Таким чином, сучасний зміст термінів «педагогічна технологія», «технологія навчання» розкривається при акценті на провідну ланку «технології» - засіб навчання. В даний час педагогічну технологію розуміють як послідовну, взаємопов'язану систему дій педагога, спрямованих на вирішення педагогічних завдань, або планомірне і послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого педагогічного процесу.

25

3.Модульне навчання у професійній школі Сутність модульного навчання

Модульне навчання, загальні положення якого були сформульовані наприкінці 60-х рр.. XX ст. в США, виникло як альтернатива традиційному навчанню, інтегруючи в собі багато прогресивні ідеї, накопичені в педагогічній теорії та практиці. На сучасному етапі модульне навчання є одним з найбільш цілісних і системних підходів до процесу навчання, що забезпечує високоефективну реалізацію дидактичного процесу. До відмітних особливостей модульного навчання відносять:

      обов'язкову опрацювання кожного компонента дидактичної системи і наочне проілюстроване його в модульній програмі та модулях;

      чітку структуризацію змісту навчання, послідовне виклад теоретичного матеріалу, забезпечення навчального процесу дидактичними матеріалами і системою контролю засвоєння знань, що дозволяють коректувати процес навчання;

      варіативність навчання, адаптацію навчального процесу до індивідуальних можливостей і запитів учнів.

Мета модульного навчання - створення найбільш сприятливих умов для розвитку особистості учня шляхом забезпечення гнучкого змісту навчання, пристосування дидактичної системи до індивідуальних можливостей, запитам і рівню базової підготовки учня за допомогою організації навчально-пізнавальної діяльності за індивідуальною навчальною програмою.

Сутність модульного навчання полягає у відносно самостійній роботі учня по освоєнню індивідуальної програми, складеної з окремих модулів (модульних одиниць). Кожен модуль являє собою закінчену професійну дію, освоєння якого йде за операціями-кроків.

Модульної програмою реалізується комплексна дидактична мета, що включає в себе інтегруючі дидактичні цілі, досягнення кожної з яких забезпечує конкретний модуль. Зміст модуля структурують на навчальні елементи (НЕ), яким відповідають часткові дидактичні цілі, причому кожен навчальний елемент повинен співвідноситися з певним функціональним елементом професійної діяльності. Принципи та підходи до проектування модульної програми. Дидактична система модуля навчання прогнозується, проектується і здійснюється на основі загальних і специфічних наукових принципів. При проектуванні модульної програми необхідно враховувати такі загальні принципи:

      компонування змісту навчального процесу навколо базових понять і методів;

      систематичність і логічна послідовність викладу навчального матеріалу;

      цілісність і практична значущість змісту;

      наочність подання навчального матеріалу.

До специфічних принципів проектування модульної програми відносяться: модульність, структуризація, динамічність, гнучкість, паритетність, реалізація зворотного зв'язку, усвідомлена перспектива. Відповідно до принципу модульності навчання має будуватися за окремим модулям як основним засобам засвоєння учнями навчальної інформації про передбачувану професійної діяльності. Виділення модулів відбувається у відповідності до змісту діяльності фахівців, а засвоєння знань, умінь і навичок будується через систему дій. Принцип структуризації вимагає поділу навчального матеріалу модуля на структурні елементи-кроки, перед кожним з яких ставиться конкретна дидактична мета, а зміст навчання представляється в обсязі, що забезпечує її досягнення. Принцип динамічності забезпечує варіативність модульних програм, зміна їх з урахуванням динаміки затребуваних професій і професійної спеціалізації учнів. Принцип гнучкості визначає побудову модульних програм таким чином, щоб вони легко адаптувалися до мінливих науково-технічним і соціально-економічних умов, до індивідуальних законам і рівнями підготовки учнів. Принцип паритетності передбачає суб'єкт - суб'єктні відносини між педагогом і учнем.

Принцип реалізації зворотного зв'язку сприяє створенню системи контролю і самоконтролю, корекції та оцінки успішності вивчення навчального матеріалу модуля. Принцип усвідомленої перспективи підкреслює, що умовою успішності навчання є сформована професійна мотивація навчання, усвідомлення його близьких і далеких перспектив. У теорії та практиці модульного навчання у професійній школі виділяються два підходи: предметно - діяльний і системно-діяльний. На основі цих підходів розробляються різні концепції підготовки фахівців, в яких процес навчання або цілком, або в рамках конкретного предмета (предметів) орієнтований на послідовне засвоєння учнем елементів професійної діяльності та змісту модульної освітньої програми. У розроблюваних концепціях підготовки фахівців модульні освітні програми мають різний склад і структурну побудову. У документах вони можуть бути представлені в різних формах, але три основних компоненти включаються обов'язково: цільова змістовна програма, банк інформації, методичні посібники для учнів. Розглянемо короткі характеристики двох підходів. У контексті предметно - діяльного підходу проектування модульної освітньої програми здійснюється на основі аналізу професійної діяльності фахівця, його вмінь і навичок. Потім визначається перелік дисциплін, їх зміст, необхідне для навчання конкретної професії. На заключному етапі формується модульна освітня програма, що включає блоковий навчальний план і комплект модульних програм навчальних предметів. В основі модульних програм професійно-обов'язкових навчальних предметів лежать модулі, що представляють собою професійно значущі дії. Для кожної модульної програми навчального предмета складається пакет навчальних модулів. Існують три варіанти складання пакетів навчальних модулів:

1)     застосування розроблених і опублікованих в літературі навчальних модулів, їх адаптація до конкретних умов;

2)     трансформація накопиченого викладачем навчального та методичного матеріалу в навчальні модулі;

3)     створення навчальних модулів на проектній основі.

Одним з варіантів системно - діяльного підходу до модульних технологій є концепція професійного навчання «Модулі трудових навичок» (МТН - концепція), розроблена Міжнародною організацією праці. Для МТН - концепції характерні:

      орієнтація на цілісне навчання з відсутністю поділу на навчальні предмети;

      основні функції педагогіки: координуюча, консультаційна та контролююча;

      адаптація до індивідуальних потреб і можливостей учня;

      наявність вільного тимчасового фактора [6].

Отже, суть технології модульного навчання полягає в тому, що для досягнення необхідного рівня компетентності учнів на основі відповідних принципів і підходів здійснюється укрупнене структурування навчального матеріалу, вибір адекватних йому методів, засобів і форм навчання, спрямованих на самостійний вибір і проходження учнем повного, скороченого або поглибленого варіанту навчання.
4. Інноваційні технології у професійній освіті

В умовах освітніх реформ особливе значення у професійній освіті придбала інноваційна діяльність, спрямована на введення різних педагогічних нововведень. Вони охопили всі сторони дидактичного процесу: форми його організації, зміст і технології навчання, навчально-пізнавальну діяльність.

До інноваційним технологіям навчання відносять: інтерактивні технології навчання, технологію проектного навчання і комп'ютерні технології.

Інтерактивні технології навчання. У психологічній теорії навчання інтерактивним називається навчання, що ґрунтується на психології людських взаємин. Технології інтерактивного навчання розглядаються як способи засвоєння знань, формування вмінь і навичок у процесі взаємовідносин і взаємодій педагога та учня як суб'єктів навчальної діяльності. Сутність їх полягає в тому, що вони спираються не тільки на процеси сприйняття, пам'яті, уваги але, перш за все, на творче, продуктивне мислення, поведінку, спілкування. При цьому процес навчання організовується таким чином, що учні вчаться спілкуватися, взаємодіяти один з одним і іншими людьми, вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу виробничих ситуацій, ситуаційних професійних завдань та відповідної інформації. У інтерактивних технологіях навчання істотно змінюються ролі навчального (замість ролі інформатора - роль менеджера) і учнів (замість об'єкта впливу - суб'єкт взаємодії), а також роль інформації (інформація не мета, а засіб для освоєння дій та операцій). Усі технології інтерактивного навчання діляться на не імітаційні та імітаційні. В основу класифікації покладено ознака відтворення (імітації) контексту професійної діяльності, її модельного подання у навчанні.