Розумове виховання обдарованих дітей

    Характерними особливостями обдарованих дітей є:

    • висока пізнавальна активність i розвинений інтелект, що виходить за межі вікових особливостей;

    • багата фантазія, творчість, винахідливість, емоційна безпосередність, розвинене почуття гумору, гостра реакція на несправедливість;

    • високий енергетичний рівень, чітка моторна координація, фізична стабільність [4].

    Якщо  в дитини виявляються інтелектуальні або математичні, моторні або образотворчі здібності, учитель мусить звернути на це увагу батьків, порадити їм створювати умови для розвитку здiбностей дитини. Це може бути індивідуально посилена програма навчання, набір відповідної літератури й цілеспрямована робота з поглиблення знань дитини, її інтересів.

    Обдарована  дитина може вражати дорослих високою обізнаністю, кмітливістю певними успіхами в засвоєнні знань, випереджаючи в цьому своїх однолітків. А згодом, у процесі шкільного навчання, вона може дуже швидко зрівнятися з рештою учнів. Інша дитина, навпаки, у ранні шкільні роки нічим особливим не відрізняється, інколи навіть відстає від інших дітей у своїх навчальних досягненнях. Але на якомусь з етапів розвитку вона може дуже швидко наздогнати однокласників, а згодом і перевершити їхні досягнення.

    Обдарованість не можна прирівнювати до обсягу отриманих знань – це складніше явище, яке має високу природну енергетику, передбачає пізнавальну активність, нестандартність мислення, настійливість, надзвичайну працездатність.

    Успіхи  дитини в певній діяльності зумовлені комплексом відповідних здiбностей, виявлення яких більшість дослідників об’єднує в такі види:

    • загальні інтелектуальні здібності;

    • конкретні досягнення;

    • комунікативність i лiдерство;

    • творчість і продуктивність діяльності;

    • художньо-образотворчi здiбнocтi;

    • психомоторнi здiбнocтi[11].

    Такий диференцiйований пiдxiд дає змогy завчасно виявити ті конкpeтнi схильнocтi, yподобання, якi пов’язані з пpиродно закладеними передумовами здiбностей.

    Спостерiгaючи за здiбностями дитини в конкретному видi дiяльнocтi, батьки i вчителі можуть помітити крaщi досягнення дитини порівняно з іншими. Якщо ж її досянення виходять за межі того, що відповідає вiковим можливостям, i якщо вона з великим задоволенням виконує саме цей вид дiяльнocтi й залишаєтьcя бaйдyжою до iнших, можна констатувати наявнiсть у неї певних здiбностей.

    Загальні інтелектуальні здібності, як правило, виявляються в легкocтi навчання, спостережливості, рухливості, швидкості мислення, винятковій пам’яті, багатій i різноманітній обізнаності дитини.

    Конкретні досягнення (мова, математика, природознавство), зокрема, здiбнocтi до мови, виявляються в глибокому інтересі дитини до читання, яке стає найулюбленішим заняттям, у збереженні уваги до книжки, доброму розумінні того, що дитині читають, у легкому запам’ятовуванні та відтворенні прочитаного. Здібності до математики виявляються в інтересі до обчислювання, виміру чи впорядкування предметів, не притаманному для свого віку розумінні математичних символів. Здібності в галузі природознавства виявляються в тому, що дитина дуже цікавиться живою природою, має нахил до класифікації, виявляє інтерес до природничих дослідів, різних природних явищ, демонструє розуміння природних причинно-наслідкових залежностей.

    Творчість i продуктивна дiяльнiсть виявляються в надзвичайній допитливості дитини, яка, забуваючи про все, може з головою зануритися в те, що її цікавить. Така дитина дуже винахідлива у своїй дiяльнocтi, виявляє значну гнучкість у розв’язанні будь-яких проблем, може продукувати оригінальні ідеї, і демонструвати новий пiдxiд до розв’язання стандартних ситуацій.

    Комунікативність i лiдерство виявляються у високій здатності до спілкування, легкому пристосуванні до різних ситуацій. При сторонніх дитина зберігає впевненість у собі, під час спілкування подає різні ідеї, виявляє ініціативу, часто є лідером. Інші діти звертаються до неї по допомогу i параду.

    Художньо-образотворчі здiбнocтi виявляються як підвищений інтерес до візуальної інформації. Дитина в найменших подробицях запам’ятовує побачене, багато часу приділяє малюванню й ліпленню, оригінальним чином використовує матеріали художньої виразності, у музиці виявляє величезний інтерес до музичних занять, легко повторює музичний ритм тощо.

    Псиxомоторні здібності виявляються як зацікавлення діяльністю, що потребує тонкої моторики. Дитина має хорошу зорово-моторну координацію, полюбляє бігати, стрибати, чудово володіє рівновагою тіла під час виконання рухових вправ, розвинена фізично.

    У дітей дуже рано стають помітними індивідуальні відмінності в інтелектуальному розвитку. За рівнем це може бути високий, середній i низький інтелект, залежно від успіхів, яких досягає дитина у засвоєнні інформації, її обсягу, наявності загальних понять, здійснення розумових операцій, уміння застосовувати: знання під час розв’язання конкретних завдань тощо.

    Предметна спрямованість інтелектуальної дiяльнocтi визначається належнicнo до художнього, абстрактного (словесного) або середнього типу сприймання та мислення.

    У художньому типі визначальними є чуттєве сприймання, яскраві уявлення, наочність, образне, синтетичне мислення, інтуїтивний спосіб розв’язання завдань.

    Абстрактному притаманні словесне спрямування, опора .на одиничні, а потім i загальні поняття та категорії, загальні уявлення, поняттєве, словесне та узагальнене мислення.

    Середній тип поєднує образне, чуттєве сприймання й мислення з абстрактним і словесним.

    Залежко від того, якій інформації малюк надає перевагу (чуттєвій, словесній чи їхньому синтезу), його можна віднести до художнього, словесного типів мислення або гармонійного їх поєднання.  
 
 
 
 

1.3. Принципи та методи  виявлення обдарованих  дітей 

    Питання виявлення й розвитку обдарованості нині перейшли на якісно новий рівень. Ці питання педагогічний колетив школи розглядає як виконання тривалої програми з урахуванням рiзноманiтних методiв i форм роботи . Повага до обдарованої особистостi, сприяння її розвитку є головним iмпyльсом дiяльностi школи. Пошук i розвиток обдаровань потрiбно починати якомога ранiше. Для того щоб налагодити роботу з всебiчного розвитку дiтей, у школах створюють психолого - педагогічну службу. Метою дiяльностi цієї служби є створення системи роботи з дiтьми через психологiчний супровiд кожної дитини.

    Сучасна наука твердить, що виявити обдарованiсть  можна завдяки застосуванню взаємодоповнюваних способiв.

    По-перше, це метод спостереження, як спосiб виявлення обдарованих дiтей. За цим методом систематично i цiлеспрямовано сприймають рiзноманiтнi вияви психологічних особливостей обдаровання. Його найбiльше застосовують на уроках. Його якiснi результати можуть бути доволi обгрунтованими лише за умови регулярностi, тривалостi та багаторазових спостережень.

    По-друге, це констатацiя певного рiвня досягнутих дитиною ycпіхів у тiй чи iншiй сферi дiяльності. Констатацiя конкретних ycпixiв та способiв дає змогу встановити, до якого саме типу обдарованості належитъ конкретна дитина.

    Tpeтій спосiб – виявлення обдарованих дiтей з участю експертів. Так, за описовими характеристиками обдарованостi М. Карне, учнiв оцiнюють: сам учень, батьки, педагоги. Психолог порiвнює цi данi з результатами, вiдповiдних психодiагностичних методик.

    Четвертий спосіб  – здiйснення вiдповiдних тестових дiагностувань, якi мають стандартизоваиий характер i забезпечують отримання результатiв на основi єдиних критеріїв i норм[6].

    При виявленні обдарованих дiтей перш за все враховують відомості від батькiв, учителiв про успixи дитини. Також використовують групові тестування, соцiологiчнi опитування. Виявлення обдарувань залежитъ вiд багатьох чинникiв, тому прагнуть використати вci можливi джерела iнформацii про дитину. У стандартних життсвих ситуацiях педагоги школи використовують розповiдi, зауваження, судження батькiв, колег. Тiльки пiсля зiставлення вcix чинників можна робити висновки про дитину.

    Виявления обдарованих дiтей повинне бути системним. Одним iз видiв пошуку та виявления обдаровань є оптимальне поєднання єдиної й комплексної системи оцiнювання обдароваиостi. Пiд системою єдиного оцiнювання розумiють традицiйну систему, за якою дитина має набрати певну кількiсть балiв. В основу такої об’єктивної оцiнки обдарованостi обов’язково треба покласти данi, отриманi за допомогою двох рiзновидiв її вивчення - дискретного та неперервного. Передусiм увагу слiд придiлити виявленню загальної обдарованостi, оскiльки вона є приоритетною. Важливою є індивiдуальна оцiнка творчого потенцiалу дитини. Завдання психолога - визначити рівень загальногo iнтелектуального розвитку дитини, а також оцiнити тип мислення. Починаючи з першого класу практичний психолог здiйснює цiлий комплекс вивчення особистocтi кожної дитини. Вивчає її темперамент, характер, виконує соцiометричнi дослiдження, дiагностуються мiжособистіснi стосунки в класному колективi, вивчає розвиток рiзних видiв пам’яті, уваги, нахилів дитини, рівень її розумових здiбностей.

     Надзвичайно актуальною проблемою у визначеннi обдарованостi дитини є роль i об’єктивність педагога. Виникає запитання: чому важливо знати, чи обдарована дитина? А тому, що вci дiти заслуговують на щасливе життя. Обдарованi прагнуть знань, i справедливо, щоб ця потреба була визнана якомога ранiше, щоб батьки i вчителi могли дати їм можливості розвинути таланти. Надто легко знищити впевненiсть у собi дитини, якщо вана здiбна й талановнта. Дуже важливо шукати показники, якi б вказали, що складна i пригнiчена дитина приховує талант.

    Отже, обдарованість – це cyкyпність здiбностей, якi допомагають iндивiдy дocягти вaгoмих резулътaтiв в одному або кiлъкох видах дiялъності й дaвати cycпільству користь. Ця риса формуєтьcя й пpoявляєтьcя в пpoцесi дiялънocтi.

    М. Лейтес визначає три категорії обдарованих дiтей: учні з ранньою розумовою реалізацією; учні з прискореним розумовим розвитком; учні з окремими ознаками нестандартних здібностей.

    Психолого-педагогічна наука розрізняє шiсть сфер обдарованості дiтей: інтелектуальна сфера; сфера академічних досягнень; творчість; спiлкування;  сфера художньої діяльності; рухова сфера.

    Обдарованi дiти здiбнi до абстрактного мислення й мають виняткову здатнiсть виности самоcтiйнi судження, вони надзвичайно кмiтливi, а їхні iнтереси виходять далеко за межi того, що цiкавитъ їxнix однолiткiв.

    Характерними особливостями обдорогониx дiтей є:  висока пiзнавальна активнiстъ i розвинений iнтелект, що виходить за мeжi вiкових особливостей; багата фантазiя, творчiсть, винахiдливiсть, емоцiйна безпосередність, розвинене почуття гумору, гостра реакцiя на неспpаведливiсть; високий енергeтичний рiвенъ, чiтка моторна коордннaцiя, фiзична стабiльність.

    Питання виявлення й розвитку обдарованоcтi нинi перейшли на якiсно новий piвень. Цi питания педагогічний колетив школи розглядає як виконання тривалої програми з урахуванням рiзноманiтних методiв i форм роботи .

    Сучасна наука твердить, що виявити обдарованiсть  можна завдяки застосуванню взаємодоповнюваних способiв.

    По-перше, це метод спостереження; по-друге, це констатацiя певного рiвня досягнутих дитиною ycпіхів у тiй чи iншiй сферi дiяльності. Tpeтій спосiб виявлення обдарованих дiтей з участю експертів. Четвертий спосіб  – здiйснення вiдповiдних тестових дiагностувань, якi мають стандартизоваиий характер i забезпечують отримання результатiв на основi єдиних критеріїв i норм.  
 

РОЗДІЛ  II. ОСОБЛИВОСТІ РОЗУМОВОГО ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДІТИНИ 

    2.1. Організація виховної  роботи  з обдарованими  дітьми 

    у школі 

     Розумове  виховання відбувається у процесі  засвоєння знань і не зводиться  до нагромадження певного їх обсягу. Процес здобуття знань і якісне їх поглиблення є чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями, духовним багатством людини.

     У процесі навчання та виховання реалізується головна мета розумового формування особистості учня – розумовий розвиток.

     Під час розумового виховання відбувається накопичення певного фонду знань: термінології, символів, імен, назв, дат, понять, існуючих між ними зв’язків і залежностей, відображених у правилах, законах, закономірностях, формулах.